Справа № 708/1143/2012
Провадження № 2/304/31/2013
21 березня 2013 рокум. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді - Ганька І. І.,
при секретарі - Данилевич Н.І.,
з участю позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Управління МВС України в
в Закарпатській області - ОСОБА_2,
представника відповідача - прокуратури
Закарпатської області - ОСОБА_3,
представника відповідача - Державної
казначейської служби України - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, прокуратури Закарпатської області та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач звернувся в суд з позовом до Державної казначейської служби України, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору - Перечинський РВ (з обслуговування Перечинського та Великоберезнянського районів) УМВС України в Закарпатській області, прокуратура Закарпатської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового слідства і прокуратури. Свої вимоги мотивує тим, що вироком Перечинського районного суду від 26 грудня 2006 року він був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та із застосуванням ст. 69 КК України засуджений до одного року позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки. Ухвалою Верховного Суду України від 31 січня 2008 року на підставі ст. 75 КК України він був звільнений від відбуття основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки. Так, 25 травня 2009 року відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 126 ч. 3 КУпАП (керування транспортним засобом особою, яка позбавлена такого права). На підставі вказаного протоколу інспектор КВІ Перечинського РВ УМВС України в Закарпатській області звернувся до прокуратури Перечинського району з поданням про притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України, однак прокуратурою було відмовлено в задоволенні подання КВІ та винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в його діях складу злочину, а відносно нього було винесено застереження. 13 грудня 2010 року відносно нього був сфальсифікований протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 126 ч. 3 КУпАП про те, що він нібито 07 липня 2010 року керував транспортним засобом без посвідчення водія, на підставі якого слідчим Перечинського РВ 09 лютого 2011 року відносно нього порушено кримінальну справу № 1301711 за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 389 ч. 1 КК України. Постановою судді Перечинського районного суду від 28 квітня 2011 року вказану постанову було скасовано. Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 25 травня 2011 року та ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 січня 2012 року вказану постанову залишено без змін. За весь час розгляду в судах всіх інстанцій його скарги та безпідставних звернень прокуратури щодо скасування постанови суду про скасування постанови про порушення відносно нього кримінальної справи, а також внаслідок психічного впливу на нього з боку працівників міліції, які постійно йому наголошували на тому, що він все рівно буде «сидіти», він знаходився у дуже важкому стані, у нього погіршилися відносини з рідними та оточуючими, він не міг користуватися власним автомобілем до лютого 2012 року. Оскільки, незаконними діями слідчого Перечинського РВ та діями працівників прокуратури, які намагалися незаконно притягнути його до кримінальної відповідальності за злочин, який він не вчиняв, йому завдано моральної шкоди, що врегульовано ч. 1 ст. 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», тому просив стягнути з відповідача на його користь 150 000 грн.
До початку розгляду справи по суті позивач подав заяву про зміну підстав позову та зменшення позовних вимог, заміну неналежних відповідачів. Змінений позов пред'явив до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, прокуратури Закарпатської області та Державної казначейської служби України, мотивуючи його тим, що підставою для задоволення даного позову є ст. 1174, ч. 6 ст. 1176 ЦК України, оскільки насправді, будь-якої з перелічених дій у ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» щодо нього вчинено не було. Разом з цим, за час розгляду в судах трьох інстанцій його скарги на постанову старшого слідчого СВ Перечинського РВ від 09 лютого 2011 року про порушення кримінальної справи відносно нього за ознаками злочину, передбаченого ст. 389 ч. 1 КК України, а також безпідставних апеляційних та касаційних скарг з боку прокуратури, він постійно знаходився у стресовому стані, нервував, чекаючи раптового приходу працівників міліції, тим самим зазнав чималих моральних переживань. Так, Перечинським районним судом, Апеляційним судом Закарпатської області та Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних та кримінальних справ було доведено, що виносячи постанову про порушення кримінальної справи відносно нього, старший слідчий СВ Перечинського РВ не в повній мірі з'ясував, чи були достатні дані, які вказують на наявність у його діях саме ознак злочину, передбаченого ст. 389 ч. 1 КК України, всупереч вимог ст. 97 КПК України не проводив ніякої перевірки щодо обґрунтованості посилання інспектора КВІ, не з'ясував чи мало місце інкриміноване йому правопорушення, а отже у нього не було достатніх підстав для порушення кримінальної справи. Оскільки незаконні дії відносно нього були вчинені посадовими особами органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, то заподіяна такими діями шкода відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи, а тому зважаючи на характер та обсяг моральних страждань, просив стягнути з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України 40 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями посадових осіб міліції та прокуратури при здійсненні ними своїх повноважень.
У судовому засіданні позивач змінений позов підтримав повністю та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у ньому. Крім цього ствердив, що після порушення кримінальної справи за ст. 389 ч. 1 КК України, слідчим відносно нього незаконно було обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.
Представник відповідача - УМВС України в Закарпатській області у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та пояснив, що дії слідчого у встановленому законом порядку не визнані незаконними, а також будь-яких доказів моральних страждань позивача в матеріалах справи немає.
У судовому засіданні представник відповідача - прокуратури Закарпатської області проти задоволення позову також заперечив, оскільки заподіяння моральної шкоди відповідачами згідно ст. ст. 1173, 1174 ЦК України (деліктна відповідальність) позивачем не доведено. Крім цього, скасована постанова про порушення відносно позивача кримінальної справи свідчить лише про факт недостатності приводів та підстав для її порушення. Також ствердив, що будь-яких належних доказів з приводу моральної шкоди позивача в матеріалах справи немає.
Представник відповідача - Державної казначейської служби України у судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, підтримала думку представників УМВС та прокуратури, оскільки позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди неправомірністю дій працівників правоохоронних органів.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Як роз'яснено в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У судовому засіданні встановлено, що 09 лютого 2011 року старшим слідчим СВ Перечинського РВ УВМС України в Закарпатській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_5 було винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст. 389 ч. 1 КК України (а. с. 6).
Також встановлено, що постановою судді Перечинського районного суду від 28 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 25 травня 2011 року та ухвалою Колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 січня 2012 року, вказану постанову про порушення кримінальної справи від 09 лютого 2011 року щодо ОСОБА_6 скасовано у зв'язку з відсутністю достатніх даних, які б вказували на наявність у його діях саме ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України (а. с. 7-12).
Оскільки вказаними судовими рішеннями встановлено факт неправомірності рішення слідчого СВ Перечинського РВ УВМС України в Закарпатській області щодо порушення ним кримінальної справи, то до даних правовідносин підлягає застосуванню ч. 6 ст. 1176 ЦК України (чинна на момент виникнення правовідносин), якою передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Загальними підставами щодо відшкодування шкоди завданої посадовою особою - слідчим СВ Перечинського РВ УВМС України в Закарпатській області, як органу державної влади є ст. 1174 ЦК України, відповідно до якої шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, незалежно від вини цієї особи.
Разом з цим, пред'являючи даний позов до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, позивачем не надано жодного належного доказу завдання йому моральної шкоди, втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, які були йому завдані неправомірними діями слідчого, а також причинного зв'язку між шкодою та діями відповідача, внаслідок чого немає в сукупності всіх умов цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди (делікт), передбачених ст. 1174 ЦК України, а саме: наявність факту прийнятого незаконного рішення; наявність моральної шкоди, завданої ОСОБА_1, і безпосереднього причинного зв'язку між шкодою та незаконно прийнятим рішенням, а тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.
Посилання позивача на те, що відносно нього слідчим після порушення кримінальної справи обирався запобіжний захід у виді підписки про невиїзд, також не знайшло свого підтвердження, оскільки у досліджених у судовому засіданні матеріалах даної справи та кримінальної справи № 1301711 щодо ОСОБА_1 за ст. 389 ч. 1 КК України, така (підписка про невиїзд) відсутня.
Що стосується вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача - прокуратури Закарпатської області, то суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої, ніж передбачено в ч. ч. 1-5 цієї норми, незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Оскільки органи прокуратури та їх посадові особи не є органами державної влади або органами місцевого самоврядування в розумінні ст. ст. 1173-1174 ЦК України, то загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до частини першої якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Таким чином, шкода завдана іншими рішеннями, діями чи бездіяльністю органів прокуратури, ніж передбачені ч. ч. 1-5 ст. 1176 ЦК України, підлягає відшкодуванню на підставі ч. 6 ст. 1176, ст. ст. 1167, 1172 ЦК України.
Оскільки позивачем в цій частині позову вина посадових осіб прокуратури щодо написання ними апеляційної та касаційної скарг на постанову судді Перечинського районного суду від 28 квітня 2011 року, якою скасовано постанову про порушення кримінальної справи, є недоведеною належними та допустимими доказами, як і сама моральна шкода, тобто в даному випадку відсутні всі чотири елементи в їх сукупності, які є необхідною та достатньою умовою для застосування деліктної відповідальності, суд вважає, що підстав для стягнення моральної шкоди з юридичної особи - прокуратури Закарпатської області з наведених позивачем мотивів також немає.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що змінені позовні вимоги позивача про відшкодування йому моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями посадових осіб міліції і прокуратури при здійсненні ними своїх повноважень, до задоволення не підлягають у зв'язку з недоведеністю.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 23, 1167, 1172, 1174, 1176 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 15, 60, 61, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
У зміненому позові ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, прокуратури Закарпатської області та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: ОСОБА_7