10.1
Іменем України
25 березня 2013 року Справа № 812/2436/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - Ковальової Т.І.
при секретарі судового засідання - Шибаєвій Т.В.
за участю:
від позивача - не прибув
від відповідача - не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області до суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 2221,64 грн.,-
12 березня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області до суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 6206,42 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.02.2002 року ОСОБА_1, згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця № НОМЕР_1, зареєстрована виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа.
В управлінні Пенсійного фонду України в м. Алчевську суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 зареєстрована як платник страхових внесків з 05.02.2002, що підтверджується наданою заявою.
Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону № 2464-УІ управлінням Пенсійного фонду України в м. Алчевську відповідачеві була направлена рекомендованим листом з повідомленням вимога про сплату боргу №Ф107У від 04.02.2013 на суму 13511,58 грн. (яка складається з суми нарахованого єдиного внеску за період з 20.02.2012 по 20.12.2012, суми єдиного внеску за найманих працівників та суми нарахованих фінансової санкції та пені).
Відповідач суму боргу вказану у вимозі не оскаржив у встановленому законом порядку, та у 10-дений термін із дня отримання вимоги не сплатив.
20 березня 2013 року через канцелярію суду від управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач просить суд змінити позовні вимоги зменшивши їх на суму 3984,78 грн. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 2221,64 грн.
Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання не прибув до суду, розгляд справи просив провести без участі представника позивача.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання не прибув до суду, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, відповідно до приписів статті 128 КАС України, суд здійснює розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, розглянув ши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.02.2002 року ОСОБА_1, згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця № НОМЕР_1, зареєстрована виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа.
Суб'єкт підприємницької діяльності - ОСОБА_1 зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України в м. Алчевську як платник страхових внесків з 05.02.2002, що підтверджується наданою заявою.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" СПД ОСОБА_1, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування віднесеного до 5 класу професійного ризику виробництва.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі єдиний внесок до Пенсійного фонду України не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми які нараховується єдиний внесок. Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Згідно п.2 ч. І ст.7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку),отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Єдиний внесок для платників, зазначених у п.1 (крім абзацу сьомого) ч. І ст. 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів економічної діяльності.
Статтею 9 цього Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі
бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку, за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
При цьому, платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Частиною 11 статті 9 Закону визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
В порушення п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 відповідач СПД ОСОБА_1 не в повному обсязі сплатила єдиний внесок в сумі 1627,32 грн. нарахований у відповідності до розрахунків сум єдиного внеску за звітній період за листопад, грудень 2011 року та складає 36,8% (5 клас ризику) від суми нарахованої заробітної плати за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами та оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, що згідно звітів наданих за листопад, грудень 2011 року, 4028,00 грн. (402 х 36,8%= 1482,30 грн.) та 3,6% утримання з найманих працівників - (4028,0 х З,6% = 145,02 грн.). Таким чином заборгованість із сплати єдиного внеску за період з листопада по грудень 2011 року несплачена станом на 22.02.2013 становить 1627,32 грн.(1482,30+145,02).
На суму недоїмки у разі виявлення своєчасно не сплачених сум єдиного внеску, відповідно до п.п.10, 11 ст.25 Закону № 2464, накладається штраф у розмірі 10% своєчасно не сплачених сум та нараховується пеня з розрахунку 01% суми недоплати за кожен день прострочення платежу, у зв'язку з чим до відповідача застосовані штрафні санкції в сумі 160,75 та нарахована пеня в сумі 433,57, що підтверджується рішеннями управління ПФУ в м. Алчевську про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 2256, № 2257 від 10.12.2012, № 2134 27.11.2012.
В порушення п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 відповідач СПД ОСОБА_1 не сплатила єдиний внесок в сумі 3984,78 грн. нарахований, у відповідності до розрахунків сум єдиного внеску за звітній період з 01.01.2012 по 31.12.2012, та складає 34,7% від самостійно визначеної суми, на яку нараховується єдиний внесок, але не менше за розмір мінімального страхованого внеску, для осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, згідно звіту наданого за 2012 рік становить 13177 грн. (13177,0 х34,7%=4572,42 грн.
Відповідачем 18.01.2013 частково було сплачено борг в сумі 587,64 грн. Таким чином, заборгованість із сплати єдиного внеску за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 становить 3984.78 грн. (4572.42-587.64).
Загальна сума єдиного внеску несплачена фізичною особою підприємцем станом на 22.02.2013 року становить 6206,42 грн.(3984,78-1627,32-594,32).
Несплата єдиного внеску, нарахованого за період з 20.02.2012 по 20.12.2012 за підприємця, єдиного внеску за найманих працівників та заборгованості по штрафним санкціям та пені підтверджується карткою особового рахунку платника, наданими звітами страхувальника за листопад, грудень 2012 року, за 2012 рік щодо нарахування внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в електронній формі, що згідно п.2.3. розділу II Порядку подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 19.04.2007 №7-7, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.04.2007 №436/13703, є оригіналом, має юридичну силу та може бути використаним як докази в суді або під час розгляду спорів у судовому порядку.
Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону № 2464 управлінням Пенсійного фонду України в м. Алчевську відповідачеві була направлена рекомендованим листом з повідомленням вимога про сплату боргу № Ф-107 У від 04.02.2013 на суму 13511,58 грн. (яка складається з суми нарахованого єдиного внеску за період з 20.02.2012 по 20.12.2012, суми єдиного внеску за найманих працівників та суми нарахованих фінансової санкції та пені).
Відповідач суму боргу вказану у вимозі не оскаржив у встановленому законом порядку, та у 10-дений термін із дня отримання вимоги не сплатив.
Згідно довідки № 132 від 19.03.2013 року відповідачем борг частково сплачений в сумі 3984,78 грн. і станом на 20.03.2013 року становить 2221,64 грн.
Таким чином, заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, штрафних санкцій та пені, яка підлягає стягненню складає 2221,64 грн.
На підставі пункту 7 частини 1 статті 13 Закону № 2464 Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплаченої суми єдиного внеску.
Частиною 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
У разі, якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі, якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.
Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.
Згідно ч. 12 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Виходячи з аналізу наведеного, суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму у встановлені строки відповідач не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення станом на день розгляду справи не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись статтями 2, 3, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 99, 128, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області до суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 2221,64 грн., - задовольнити.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 2221,64 грн. (дві тисячі двісті двадцять одна гривня 64 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 26 березня 2013 року.
Суддя Т.І. Ковальова