Справа: № 2а-4044/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
Іменем України
14 березня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_5, Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державної податкової служби України, Державної податкової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів, -
ОСОБА_5 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової служби України, Державної податкової адміністрації України, в якому просив, з урахуванням уточнення позовних вимог, визнати неправомірною бездіяльність щодо неповного розрахунку, стягнення коштів за роботу у святкові та вихідні дні та за час затримки розрахунку з моменту звільнення по час повного розрахунку з урахуванням податків та зборів.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2012 року адміністративний позов задоволений частково.
Зобов'язано Державну податкову службу України вчинити дії щодо нарахування та забезпечення виплати позивачу середньої заробітної плати за час затримки належних при звільненні сум з 25.02.2012 року по 13.03.2012 року включно.
Не погоджуючись з ухваленою постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.
Не погоджуючись з ухваленою постановою, Державною податковою службою України подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Державної податкової служби України від 24 лютого 2012 року № 493-о позивача звільнено з посади головного державного податкового інспектора відділу взаємодії підрозділів та представництва у судах інтересів ДПС України юридичного управління Департаменту правової роботи Державної податкової служби України за власним бажанням в порядку ст. 38 КЗпП України.
При звільненні позивачу встановлено виплату грошової компенсації за невикористані 30 календарних днів щорічної відпустки.
Статтею 72 КЗпП України визначено, що робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.
У відповідності до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. N 59, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.98 р. за N 218/2658 (із змінами), якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку (п. 11).
Якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відрядження у вихідний день, то працівникові може надаватися інший день відпочинку відповідно до законодавства у сфері регулювання трудових відносин (п. 12).
Колегія суддів вважає, що оскільки відпустка позивача не віднесена до вихідних та святкових днів, перебування позивача у відрядженнях не підлягає компенсації.
У відповідності до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
З виписки по особовому рахунку позивача за період з 01.03.2012 року по 04.04.2012 року вбачається, що зарахування заробітної плати було здійснено 13 березня 2012 року, а наказ про звільнення видано 24 лютого 2012 р.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку є обґрунтованими.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.
Доводи апелянтів спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_5, Державної податкової служби України - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2012 року - без змін.
Повний текст ухвали виготовлений 19 березня 2013 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді О.М. Ганечко
Н.М. Літвіна
.
Головуючий суддя Хрімлі О.Г.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н. М.