м.Вінниця
20 березня 2013 р. справа № 802/692/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,
за участю:
секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни,
позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: Щура ВГ.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (далі - УДСО УМВС у Вінницькій області) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
У травні 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до УДСО УМВС у Вінницькій області про визнання дій щодо проведення розслідування нещасного випадку неправомірними, скасування висновку службового розслідування та зобов'язання провести розслідування у відповідності до вимог нормативно-правових актів.
Зазначав, що в період з 10.03.1993 по 30.11.2009 року він проходив службу в органах внутрішніх справ України. Під час проходження служби ним було отримано травму, в зв'язку з чим в лютому 2012 року позивач звернувся із заявою до УДСО УМВС у Вінницькій області з проханням провести службове розслідування по факту одержаної травми.
6.03.2012 року відповідачем затверджено висновок службового розслідування № 16/3-1-706/Кз, в якому зазначено, що у зв'язку із відсутністю документів, які б підтверджували факт нещасного висновку, неможливо скласти акт про нещасний випадок (форми Н-1) та акт розслідування нещасного випадку (форми Н-5).
Позивач вважає дії відповідача під час проведення та затвердження висновку службового розслідування неправомірними, з наступних підстав: персональний склад комісії, призначений наказом інший, ніж той який підписував висновок службового розслідування; висновок службового розслідування містить посилання на «Інструкцію з організації роботи з охорони праці у системі Державної служби охорони при МВС України», затверджений наказом ДДСО при МВС України від 1.12.2005 року № 333, в той час як даний наказ не зареєстрований Міністерством юстиції України; відповідач, в супереч положень "Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що стались в органах і підрозділах системи МВС України", затвердженого наказом МВС України № 1346 від 27.12.2002 року, за наслідком службового розслідування не склав акт за формою Н-1 та акт нещасного випадку за формою Н-5.
З огляду на зазначені обставини та наведенні порушення позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:
1. Визнати протиправними дії УДСО при УМВС України у Вінницькій області щодо проведення розслідування нещасного випадку, який стався із позивачем, травми, одержаної 20.11.1994 року;
2. Визнати протиправним та скасувати висновок службового розслідування УДСО при УМВС України у Вінницькій області від 6.03.2012 року за № 16/3-706/Кз щодо розслідування нещасного випадку, який стався 20.11.1994 року;
3. Зобов'язати УДСО при УМВС України у Вінницькій області скласти у відповідності до положень Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, який затверджений наказом МВС України № 1346 від 27.12.2002 року, що зареєстрований у Мін'юсті України 31.01.2003 року № 83/7404 акт про нещасний випадок форми Н-1* та акт розслідування нещасного випадку форми Н-5*.
В судовому засіданні позивач та його представник, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві позовні вимоги підтримали та просили постановити судове рішення, яким позов задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надавши письмові заперечення на позов (т. 1 а.с. 62-66). Окремо зазначив, що УДСО при МВС України у Вінницькій області не повноважне проводити службове розслідування нещасного випадку, який стався із позивачем, оскільки ОСОБА_1 проходив службу в ВДСО Замостянського РВ УМВС України у Вінницькій області, який на даний час ліквідовано. До архіву УДСО при МВС України у Вінницькій області на зберігання листки звільнення від службових обов'язків з тимчасової втрати непрацездатності працівників ВДСО при Замостянському РВ УМВС України матеріали розслідування нещасних випадків, які стались з працівниками ВДСО за період з 1994 по 1995 роки після реорганізації вказаного підрозділу не передавались. Крім того позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 707 від 12.05.2007 року, оскільки результат отриманої травми не повязаний із виконанням посадових обов'язків.
Вислухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали адміністративної справи, особової справи ОСОБА_1, оцінивши докази в обґрунтування та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 10.03.1993 року. В період проходження служби проходив атестацію, про що свідчать матеріали особової справи ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 81-85).
20.11.1994 року, позивач, під час проходження служби, перебуваючи на посаді старшого групи затримання ПЦО при Замостянському РВ УМВС України у Вінницькій області, отримав травму правої руки.
21.02.2002 року УДСО при МВС України у Вінницькій області затверджено висновок службового розслідування по факту отримання тілесних ушкоджень старшим групи затримання ПЦО при Замостянському РВ УМВС України у Вінницькій області сержантом міліції ОСОБА_1 Зміст якого зводиться до наступного, 20.10.1994 року сержант міліції ОСОБА_1, дійсно отримав тілесні ушкодження правої кисті руки при виконанні службових обов'язків.
Відповідно до довідки Міськрайонної МСЕК м. Вінниці від 10.09.2002 року серії 2-18МАЕ № 007636 у ОСОБА_1, у зв'язку із травмою, пов'язаною із виконанням службових обов'язків, ступінь втрати працездатності склав 5% (т. 1 а.с. 29).
1.10.2009 року Замостянським РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області складено акт про нещасний випадок (форми Н-1*), згідно висновків якого сержант міліції ОСОБА_1, отримав тілесні ушкодження правої кисті руки при виконанні службових обов'язків (т. 1 а.с. 108-110).
Наказом ГУМВС України у Вінницькій області № 199 о/с від 30.11.2009 року ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ, згідно п. "б" (через хворобу) ст. 64 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ".
Відповідно до огляду МСЕК від.12.01.2010 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності, пов'язаної з виконанням службових обов'язків та встановлено 45% втрати професійної працездатності (т. 1 а.с. 32).
7.02.2012 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення комісії для розслідування нещасного випадку який стався з ним 20.11.1994 року під час виконання службових обов'язку, відповідно до вимог Наказу МВС України № 1346 від 16.02.2006 року (т. 1 а.с. 17).
Наказом начальника УДСО при УМВС України у Вінницькій області № 66 від 13.02.2012 року створено комісію для проведення розслідування нещасного випадку у складі: голова комісії - заступник начальника УДСО при МВС України у Вінницькій області Голодюк С.О.; члени комісії - старший інженер-інспектор (з озброєння) ВТСРЗ УДСО ОСОБА_6, юрисконсульт УДСО Щур В.Г., голова профспілкового комітету УДСО Гаджалова Н.О.
06.03.2012 року начальником УДСО при УМВС України у Вінницькій області затверджено висновок по матеріалам службового розслідування по факту нещасного випадку № 16/3-1-706/Кз. Згідно висновків комісії, в зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували факт нещасного випадку 20.11.1994 року, який стався з ОСОБА_1 в період проходження служби при виконанні службових обов'язків не дозволяє оформити, належним чином, акт про нещасний випадок (форми Н-1*) та акт розслідування нещасного випадку (форми Н-5*).
Вважаючи дії відповідача щодо проведення службового розслідування та висновок за його результатом протиправними, позивач звернувся до суду, за захистом порушеного права, з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, надавши правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Постановою Кабінету Міністрів України № 707 від 12 травня 2007 року затверджено "Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції".
Відповідно до підпункту другого пункту першого цього Порядку, одноразова грошова допомога виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку.
Згідно абзацу другого цього пункту передбачено, що у разі виникнення у працівника міліції, податкової міліції або членів його сім'ї права на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму, виплата проводиться за вирахуванням такої суми.
Для виплати грошової допомоги в разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи установлення групи інвалідності працівник міліції, податкової міліції подає органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби за місцем проходження служби:
- заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги згідно з додатком;
- довідку медико-соціальної експертної комісії щодо визначення ступеня втрати працездатності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) та (або) установлення групи інвалідності;
- довідку про грошове забезпечення;
- копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу документа та місце реєстрації (довідку органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про місце реєстрації або місце перебування заявника);
- копію ідентифікаційного номера (пункту 5 Порядку).
Відповідно до пункту сьомого Порядку орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті).
З метою врегулювання питань, пов'язаних із розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України, Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1346 від 27.12.2002 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 січня 2003 року за № 83/7404, затверджено "Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що стались в органах і підрозділах системи МВС України"(далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2.1. Порядку передбачено, що розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі.
За результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків (пункт 2.2. Порядку).
Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2)(пункт 2.4 Порядку).
Керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС (пункт 3.5 Порядку).
Згідно пункту 3.8. Порядку 3.8. комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії:
- обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;
- визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;
- з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;
- визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків) або в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю потерпілого в охороні громадського порядку, громадської безпеки або в боротьбі зі злочинністю;
- скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.
В ході розгляду справи в суді, встановлено, що відповідачем в супереч наведеним нормам Порядку, за заявою ОСОБА_1 від 7.02.2012 року про розслідування нещасного випадку, акт за формою Н-1* (НТ*) та акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5*, не складено.
Крім того, судом встановлено, що склад комісії, створений наказом начальника УДСО при УМВС України у Вінницькій області № 66 від 13.02.2012 року для проведення розслідування нещасного випадку інший ніж той, що поставив свій підпис під висновком по матеріалам службового розслідування.
З огляду на викладене, такі дій відповідача в ході проведення розслідування свідчать про недотримання останнім вимог нормативних актів, а тому позов в частині визнання дій протиправними підлягає задоволенню.
Заперечення відповідача, щодо відсутності в УДСО при МВС України у Вінницькій області обов'язку проводити службове розслідування, з огляду на те, що підрозділ, в якому ОСОБА_1 у 1994 року проходив службу ліквідовано, спростовується наступним. В змісті висновку службового розслідування вказано, що згідно наказу ГУДСО при МВС України № 310 від 28.09.2001 року та наказу УДСО при УМВС України у Вінницькій області № 274 від 22.11.2001 року, правонаступником ВДСО Замостянського РВ УМВС України у Вінницькій області являється УДСО при УМВС України у Вінницькій області (т. 1 а.с. 15).
Також не спростовують позовні вимоги, твердження представника відповідача, що травма, отримана ОСОБА_1, не пов'язана з виконанням службових обов'язків. Предметом розгляду даного спору є дії та рішення УДСО при УМВС України у Вінницькій області в ході проведення службового розслідування по факту нещасного висновку. Оскільки, як вже було встановлено судом, відповідачем в супереч вимог положень Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, не складно жодного з передбачених цим Порядком актів (Н-1*, НТ*), з'ясування обставини пов'язаності травми з виконанням службових обов'язків є передчасним.
Вимога позивача про скасування висновку службового розслідування не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Цією ж статтею визначений вичерпний перелік публічно - правових спорів на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Зокрема, підпунктом 1 пункту 2 статті 17 передбачено, що адміністративні суди можуть розглядати публічно - правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії).
У відповідності до чинного законодавства нормативно-правовий акт це офіційний акт рішення уповноваженого суб'єкта права, що встановлює (змінює, скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин. Отже, нормативно-правовий акт становить рішення правотворчого органу, спрямоване на встановлення, зміну або скасування дії норм права.
До нормативно-правових актів відносяться, зокрема, акти міністерств, відомств та інших органів центральної виконавчої влади, їх територіальних органів (обласні, міські та районні управління), органів місцевого самоврядування (обласні ради, міські, селищні та сільські ради таї виконавчі комітети), які зачіпають права, свободи та законні інтереси фізичних та/або юридичних осіб. Такі акти підлягають обов'язковій реєстрації в Міністерстві юстиції України або в його територіальних органах і тільки після проведення реєстрації набувають статусу нормативно - правових актів.
Правовий акт індивідуальної дії - це акт уповноваженого державного органу, що породжує права та обов'язки у конкретних випадках та у конкретного суб'єкта якому він адресований, тобто це акт який зобов'язує конкретного суб'єкта вчинити конкретні дії у конкретному випадку. До таких актів відносяться припис, розпорядження, постанова про накладення штрафних санкцій.
Виходячи з викладеного, необхідно зазначити, що накази висновок службового розслідування не є ні нормативно-правовим актом, ні правовим актом індивідуальної дії, оскільки не містить норм права, не вимагає від позивача вчиняти будь які дії та не причиняє будь-яких наслідків.
Вимога позивача щодо зобов'язання УДСО при УМВС України у Вінницькій області скласти акт про нещасний випадок пов'язаний із проходженням служби форми Н-1* та акт розслідування нещасного випадку форми Н-5*, підлягає частковому задоволенню.
Так, як вже було встановлено судом, відповідач в супереч положень Порядку розслідування та обліку нещасних випадків ухилився від складання актів, що слідують за результатом службового розслідування, а тому вимога позивача щодо їх оформлення є обґрунтованою та такою, що базується на нормах закону. Разом з тим, оскільки встановлення факту пов'язаності нещасного випадку з виконанням службових обов'язків є прерогатива комісії щодо розслідування нещасного випадку, вимога про зобов'язання відповідача скласти акт про нещасний випадок саме форми Н-1* задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За наведених обставин, доводи позивача, при встановлені у справі обставин, лише частково підтверджують протиправність дій відповідачів, у зв'язку із чим, позов підлягає частковому задоволенню.
Окрім того, у відповідності до п.п.3 п.9 розділу 5 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання. Водночас п.19. Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та /або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюється органами Казначейства з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
На підставі вище зазначених норм та з урахуванням положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача, пропорційно до задоволених позовних вимог, підлягають стягненню 21,46 грн. судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову до суду згідно з квитанцією № 128С34264 від 31.05.2012 року.
Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в ході проведення розслідування нещасного випадку, який стався із ОСОБА_1, травми, одержаної 20.11.1994 року.
Зобов'язати Управління державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області скласти у відповідності до положень Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України № 1346 від 27.12.2002 року, акт про нещасний випадок та акт розслідування нещасного випадку форми Н-5*.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 21,46 грн., шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дончик Віталій Володимирович