Єдиний унікальний номер 2-618/12
Номер провадження 2/722/35/13
05 березня 2013 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді: Унгуряна С.В.
при секретарі: Савчук А.П.
з участю позивачки: ОСОБА_1
представника позивачки: ОСОБА_2
представника відповідача: ОСОБА_3
представника відповідача: ОСОБА_4
представника 3-ї особи: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокиряни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 та Білоусівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділ Держкомзему у Сокирянському районі Чернівецької області, правонаступником якого є відділ Держземагенства у Сокирянському районі Чернівецької області, про скасування рішення Білоусівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області №06/20-09 від 21.06.2009 року в частині погодження передати безоплатно у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,3982 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в урочищі «Яма» Білоусівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №836046 від 11.05.2010 року та скасування його реєстрації,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Сокирянського районного суду Чернівецької області з вказаним вище позовом до ОСОБА_6 та Білоусівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділ Держкомзему у Сокирянському районі Чернівецької області, правонаступником якого є відділ Держземагенства у Сокирянському районі Чернівецької області, про скасування рішення Білоусівської сільської ради №06/20-09 від 21.06.2009 року в частині погодження передати безоплатно у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,3982 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в урочищі «Яма» Білоусівської сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №836046 від 11.05.2010 року та скасування його реєстрації.
Посилалася на те, що рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 23.03.2005 року між нею та ОСОБА_6 було розірвано шлюб, у якому вони перебували з 09.01.1991 року.
Після розірвання шлюбу вони продовжили своє проживання як одна сім'я за адресою: вул.Івасюка,2 у с.Білоусівка Сокирянського району Чернівецької області, мали спільний побут, разом вели господарство, заробляли кошти та виховували дітей.
Оскільки між ними знову почали виникати непорозуміння, то в 2011 році вона звернулась до Сокирянського районного суду Чернівецької області із заявою про поділ спільного сумісного майна, наслідком чого стало укладення мирової угоди, якою було розділене спільно набуте майно, окрім земельної ділянки площею 0.3982 га., яка розташована в урочищі «Яма», що за межами с.Білоусівка Сокирянського району Чернівецької області.
Стосовно цієї земельної ділянки на ім'я ОСОБА_6 був виготовлений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №836046, виданий 11.05.2010 року, що було зроблено із порушенням чинного законодавства:
На виконання указу Президента України «Про забезпечення економічних інтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери села та вирішення окремих питань, що виникли в процесі проведення земельної реформи» від 12.04.2000 року, рішенням Білоусівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 25.04.2000 року було вирішено передати земельні ділянки у користування працівникам соціальної сфери із числа жителів с.Білоусівка.
Серед осіб, яким було надане право користування земельними ділянками була і вона, так як працювала і працює вчителем.
Хоча у зазначеному вище рішенні і було вказано, що земля в користування передається в урочищі «Толока», але фактично їй (як і багатьом іншим жителям села) дісталась ділянка в урочищі «Яма», яку вона разом із сім'єю почала використовувати за призначенням, а саме для зайняття сільським господарством. В подальшому, на переданій їй в користування земельній ділянці були засаджені саджанці сливи, які там ростуть і по даний час.
Готуючи документи до розподілу майна між нею та її колишнім чоловіком, вона дізналась, що на ім'я останнього був виготовлений державний акт на передану їй в користування земельну ділянку.
Як було пояснено їй в Білоусівській сільраді, державний акт на земельну ділянку ОСОБА_6 було виготовлено на підставі розпорядження Сокирянської РДА, яке в свою чергу видане на підставі рішення цієї ж сільради від 21.09.2009 року.
На запит адвоката сільською радою було роз'яснено, що урочища «Толока» та «Яма» не являються одними і тими ж масивами, і земельні ділянки для користування працівникам соціальної сфери надавались саме в урочищі «Яма», і що їй земельна ділянка була надана саме в цьому урочищі, а не так, як зазначено в рішенні Білоусівської сільради від 25.04.2000 року.
Через її неодноразові звернення до Білоусівської сільради стосовно даного питання, 18.07.2012 року було доповнено рішення від 25.04.2000 року, а саме: пункт 2 рішення доповнено словами «урочище «Яма» громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 згідно виділених орієнтовних площ».
Відповідач ніколи не перебував на посаді, яка б дозволила зарахувати його до числа працівників соціальної сфери. У списку таких працівників с.Білоусівка відомості про нього відсутні, земля йому у користування не надавалась.
В заяві, яка була подана ОСОБА_6 із проханням передати йому у власність земельну ділянку площею 0,3982 га. він зазначає «Прошу погодити передати в безоплатну власність яка надана як сфері обслуговування площею....», таке ж формулювання міститься і у вказаному вище рішенні сільради, що насправді, вже саме по собі вказує на порушення законодавства, оскільки ОСОБА_6, як вже було зазначено вище, немає будь-якого відношення до сфери обслуговування та соціальної сфери.
Наведене свідчить, що відповідач подав заяву про передачу у власність земельної ділянки, яка використовувалась на той момент іншою людиною, яка отримала право на це з належної підстави (тобто нею), а також зробив це свідомо розуміючи відсутність свого права на таку приватизацію.
Просила скасувати рішення Білоусівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області №06/20-09 «Про погодження передачі земельних ділянок в безоплатну власність» від 21.06.2009 року в частині погодження передати у безоплатну власність земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту та надана як сфері обслуговування ур.«Яма» за рахунок земель с/г призначення ОСОБА_6, загальною площею 0.3982 га, для ведення особистого селянського господарства; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №836046, виданий 11.05.2010 року на ім'я ОСОБА_6, та скасувати його реєстрацію.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги в повному об'ємі та підтвердили обставини, викладені в позовній заяві. Просили позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали, оскільки вважають, що передача у власність відповідачу ОСОБА_6 спірної земельної ділянки відбулась з дотриманням вимог земельного законодавства, а відповідно державний акт на право власності на вказану земельну ділянку виданий йому законно. Просили в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача - Білоусівської сільської ради ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнав та погодився із доводами позивачки та її представника. При цьому, суду пояснив, що він з січня 2007 року працює землевпорядником сільської ради. Спірна земельна ділянка, яка розташована в урочищі «Яма», була надана позивачці ОСОБА_11 як працівнику соціальної сфери. Відповідач ОСОБА_6 не відноситься до працівників соціальної сфери. Вважає, що сільською радою було помилково погоджено передачу у власність відповідачу спірної земельної ділянки. Просив позов задовольнити.
Представник третьої особи - відділу Держземагенства у Сокирянському районі ОСОБА_5 в судовому засіданні суду пояснила, що на підставі заяви ОСОБА_6, до якої були надані всі передбачені законом документи, в тому числі погодження сільської ради у вигляді рішення та технічна документація на земельну ділянку, Сокирянською РДА було видано розпорядження про передачу відповідачу у власність спірної земельної ділянки, на підставі якого останньому в подальшому був виданий відповідний державний акт. Вирішення спору між сторонами залишила на погляд суду.
Допитана в якості свідка позивачка ОСОБА_1 суду пояснила, що з 1992 року вона працює вчителькою початкових класів в сільській школі. З 2005 року вона з відповідачем розлучена, однак спільно продовжували проживали однією сім'єю до 2011 року. В 2000 році їй як працівнику соціальної сфери у користування була надана спірна земельна ділянка, яка розташована в урочищі «Яма» за межами с.Білоусівка. Вказану земельну ділянку обробляла вона разом з дітьми, відповідач через своє небажання земельною ділянкою не користувався. В липні 2011 року під час поділу спільного сумісного майна їй стало відомо, що державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, яка надавалась їй у користування як працівнику соціальної сфери, виготовлений на ім'я відповідача ОСОБА_6, який ніколи не був та не являється на даний час працівником соціальної сфери.
Допитаний в якості свідка відповідач ОСОБА_6 суду пояснив, що я звернувся в сільську раду для надання мені земельної ділянки для ведення господарства. Потім я виготовив державний акт. Я заяву писав в сільську раду. Документи збирались в сільській раді. Я не відносився і не відношусь до працівників соціальної сфери. Я не пам'ятаю зміст заяви яку я писав заяву в сільську раду. Заяву мені як сказали написати так я і написав. Мені відомо що ділянка надавалась позивачки для сім'ї в 2000 році, сім'я розпалась в 2005 році. Нашій сім'ї була надана земельна ділянка в користування. Заяву я подавав в 2009 році коли були розлучені з позивачкою. Земельна ділянка оброблялась в 2009 році нами. Мені в сільській раді сказали що можна зробити державний акт.
Допитаний в якості свідка представник відповідача ОСОБА_4 суду пояснив, що позивачці та іншим працівникам соціальної сфери було надано у користування земельну ділянку, яка розташована в урочищі «Яма». Відповідач не є працівником соціальної сфери. В 2009 році відповідач написав заяву про передачу йому у власність земельної ділянки в урочищі «Яма». В подальшому відповідачем був виготовлений на своє ім'я державний акт на земельну ділянку, яка була раніше виділена позивачці.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що спірна земельна ділянка була надана його матері ОСОБА_1 як працівнику соціальної сфери. Вони з матір'ю, сестрою та батьками матері працювали на вказаній земельній ділянці, обробляли її, а батько ОСОБА_6 приходив тільки коли збирали урожай. Півтора-два роки батько їм взагалі не допомагав обробляти земельну ділянку. В 2012 році батько не допускав їх до земельної ділянки, на якій ними засаджений сад. Спірна земельна ділянка знаходиться в урочищі «Яма», яку надали в користування його матері як працівнику освіти, тобто працівнику соціальної сфери.
Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що вона працює вчителем математики в сільській школі. В 2000 році, коли надавали в користування земельні ділянки, то в присутності всіх працівників соціальної сфери в сільській раді проводилось жеребкування, в ході якого вони витягували номерки, на яких були позначені номера земельних ділянок. Після цього землевпорядник сільради на місцевості безпосередньо вказував де знаходяться відповідні земельні ділянки згідно витягнутих номерів. ОСОБА_1 витягнула номер земельної ділянки, яка розташована поруч з її земельною ділянкою. В подальшому позивачка на вказаній земельній ділянці посадила сад, де працювала разом зі своїми дітьми та батьками. Відповідач інколи приходив на вказану земельну ділянку, а в 2012 році взагалі не допустив позивачку до земельної ділянки. Земельні ділянки, в тому числі і спірна, які знаходяться в урочищі «Яма», отримували працівники соціальної сфери. ОСОБА_6 не був працівником соціальної сфери.
Свідок ОСОБА_14 дав суду покази аналогічні показам свідка ОСОБА_13
Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що ОСОБА_1 отримала спірну земельну ділянку як працівник школи, тобто працівник соціальної сфери. Остання постійно працювала на вказаній земельній ділянці. ОСОБА_6 участі в обробці земельної ділянки не брав, а лише збирав урожай. Крім того повідомив, що мав місце випадок, коли позивачка домовилась з ним здійснити чистку саду, однак ОСОБА_6 його не допустив до земельної ділянки, повідомивши при цьому, що саме він являється власником землі.
Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що з 2006 по 2010 роки він працював сільським головою. Йому відомо, що спірна земельна ділянка, яка розташована в урочищі «Яма», була надана ОСОБА_1 як працівнику соціальної сфери, оскільки відповідач до працівників соціальної сфери не відноситься. Йому не відомо чи звертався відповідач із заявою про надання йому земельної ділянки. Сторони проживали однією сім'єю, а тому ОСОБА_6 отримав державний акт на землю як голова господарства. Про те, що сторони в 2009 році уже були розлучені, йому не було відомо. Також йому не відомо, ким та з якого часу оброблялась спірна земельна ділянка.
Заслухавши пояснення учасників процесу та покази свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконання Указу Президента України «Про забезпечення економічних інтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери села та вирішення окремих питань, що виникли в процесі проведення земельної реформи» №584/2000 від 12.04.2000 року, рішенням 12-ї сесії ХХІІІ скликання Білоусівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області №66 від 25.04.2000 року вирішено сформувати земельний масив із земель резервного фонду в кількості 50% 18 га урочище «Толока» 18 га для надання у користування земельних ділянок працівникам соціальної сфери села та пенсіонерам з їх числа згідно додатку до вказаного рішення, в тому числі і позивачці ОСОБА_1
При цьому, вказаним рішенням встановлено, що до працівників соціальної сфери села відносяться громадяни, які проживають на території села та працюють або вийшли на пенсію з установ освіти, медицини, культури, торгівлі, зв'язку, сільської ради, побутового обслуговування.
Рішенням 14-ї сесії VI скликання Білоусівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області №314/14-12 від 18.07.2012 року доповнено пункт 2 рішення Білоусівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області №66 від 25.04.2000 року словами «урочище Яма» громадянам ОСОБА_1 Петрівні….згідно виділених орієнтовних площ».
Як вбачається із письмової відповіді Білоусівської сільської ради №349 від 13.04.2012 року, поля в урочищі «Толока» та урочищі «Яма» не являються одними і тими ж масивами. В урочищі «Яма надавались земельні ділянки для користування працівникам соціальної сфери.
Вказані обставини також підтверджуються показами свідків, допитаних в судовому засіданні.
На підставі заяви ОСОБА_6 від 12.06.2009 року, рішенням ХХ сесії V скликання Білоусівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області №06/20-09 від 21.06.2009 року «Про погодження передачі земельних ділянок в безоплатну власність» погоджено передати у безоплатну власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,3982 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту в урочищі «Яма» та надана як сфері обслуговування.
06.08.2009 року, розглянувши заяву ОСОБА_6 та врахувавши рішення сесії Білоусівської сільської ради №06/20-09 від 21.06.2009 року, Сокирянською районною державною адміністрацією Чернівецької області видано розпорядження №470-р, яким передано безоплатно у власність ОСОБА_6 зазначену вище земельну ділянку площею 0,3982 га.
На підставі зазначеного вище розпорядження Сокирянської РДА від 06.08.2009 року №470-р, ОСОБА_6 11.05.2010 року видано державний акт серії ЯИ №836046 на право власності на земельну ділянку площею 0,3982 га, кадастровий №7324081000:06:001:0117, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту в урочищі «Яма» Білоусівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, та проведено його реєстрацію в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №811081800104.
Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_6 будь-коли працівником соціальної сфери с.Білоусівка не являвся, що підтвердили у своїх показах допитані в судовому засіданні свідки. Вказану обставину, будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка, підтвердив і відповідач ОСОБА_6
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведені вище обставини та вимоги закону, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення в частині погодження передати відповідачу ОСОБА_6 у безоплатну власність спірної земельної ділянки є незаконним і підлягає скасуванню. Відповідно позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.
При цьому, суд вважає необгрунтованими заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги в частині визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я відповідача ОСОБА_6, та скасування його реєстрації.
Так, як зазначено вище, державний акт на право власності на спірну земельну ділянку відповідачу ОСОБА_6 був виданий на підставі розпорядження Сокирянської РДА від 06.08.2009 року №470-р.
Разом з тим, встановлено, що станом на час розгляду судом даної цивільної справи зазначене вище розпорядження в установленому законом порядку незаконним не визнавалось, не скасовувалось і на даний час є чинним.
За таких обставин, суд не вбачає законних підстав для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №836046 від 11.05.2010 року та скасування його реєстрації. Відповідно позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають.
Суд вважає необгрунтованими викладені у позові доводи позивачки щодо недійсності оспорюваного нею державного акта на право власності на земельну ділянку з підстав порушення встановленого порядку і нормативів безоплатного отримання у власність земельних ділянок.
Так, відповідно до вимог ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Частиною 4 ст.116 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до ст.121 ч.1 п.«б» ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.
Згідно ч.6 ст.5 Закону України «Про особисте селянське господарство» громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.
Як вбачається із досліджених в судовому засіданні державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯИ №836045, серії ЯИ №836044, серії ЯИ №836046, загальна площа вказаних земельних ділянок, які призначені для ведення особистого селянського господарства, становить 0,6502 га, тому суд вважає, що передача безоплатно у власність ОСОБА_6 спірної земельної ділянки площею 0,3982 га здійснена з дотриманням вимог ст.116 ЗК України та в межах норм, визначених п.«б» ч.1 ст.121 ЗК України.
Враховуючи наведене, керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.116, 118, 121, 158 ЗК України, ст.ст.24, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.5 Закону України «Про особисте селянське господарство», ст.ст.3, 10, 11, 57-61, 64, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Скасувати рішення ХХ сесії V скликання Білоусівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області №06/20-09 від 21.06.2009 року «Про погодження передачі земельних ділянок в безоплатну власність» в частині погодження передати у безоплатну власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,3982 га призначеної для ведення особистого селянського господарства, яка розташована поза межами населеного пункту в урочищі «Яма» Білоусівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути солідарно із ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, (і.н.2574922098) та Білоусівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, (і.н.2562104064), судовий збір в розмірі 53 грн. 65 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області шляхом подачі апеляційної скарги через Сокирянський районний суд Чернівецької області в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Сокирянського районного
суду Чернівецької області ОСОБА_17
Повний текст рішення суду від 05.03.2013 року складено - 11.03.2013 року.