м.Вінниця
20 березня 2013 р. Справа № 802/898/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,
за участю:
секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни,
позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: Лучинського П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ) про визнання дій протиправним та скасування наказу
В березні 2013 року СПД ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Вінницької ОДПІ про визнання дій протиправним та скасування наказу № 437 від 05.02.2013 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки».
Зазначав, що оскаржуваний наказ винесено на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Разом із тим, у відповідності до вимог цієї норми податкового кодексу, яка передбачає обов'язковість повідомлення платника податків про проведення перевірки відповідним письмовим запитом, Вінницькою ОДПІ такого обов'язку не виконано. Окрім того, податковим органом не вимагалося, шляхом направлення письмового запиту, пояснень та їх документальні підтвердження щодо виявлення обставин, або за виявлення фактів під час перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації, що свідчить про можливі порушення СПД ОСОБА_1, валютного та іншого законодавства. Такі дії податкового органу, вказують на неправомірність призначення документальної позапланової виїзної перевірки.
Враховуючи зазначене, позивач вважає оскаржуваний наказ податкового органу незаконним та таким, що прийнятий з порушенням норм діючого законодавства України, та таким що підлягає скасуванню.
В судовому засіданні позивач, з підстав викладених в позовній заяві та наданих додаткових поясненнях, позов підтримав та просив його задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні. В письмових запереченнях та наданих в судовому засіданні поясненнях на спростування заявлених СПД ОСОБА_1 позовних вимог зазначав, що 25.12.2012 року Вінницька ОДПІ зверталась із письмовим запитом до позивача щодо надання протягом 10 робочих днів завірені належним чином копії документів, які підтверджують його фінансово-господарські відносини з ТОВ «Шляховик-Авто» за період з 01.12.2009 року по 30.04.2010 року. У запиті податковим органом вказано, що у випадку не надання пояснень з документальним підтвердженням фінансово-господарської діяльності у встановленні строки відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України щодо підприємця буде проведено документальну позапланову виїзну перевірку. Зазначене підтверджується копією поштового конверту з рекомендованим повідомленням про вручення із відміткою «за закінченням терміну зберігання», яке повернулось на адресу податкового органу 29.12.2012 року.
Суд, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.02.2013 року Вінницькою ОДПІ з метою перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, керуючись п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України прийнято Наказ № 437 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) з 20.02.2013 року терміном на 5 робочих днів» (а.с.6). На підставі вказаного наказу видано повідомлення № 58 від 05.02.2013 року (а.с.5).
Надаючи правову оцінку діям Вінницької ОДПІ суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Згідно з п. п. 16.1.5. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
Згідно з п. п. 20.1.4. та п. п. 20.1.6. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом, а також для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.
Відповідно до п. п. 62.1.3. п. 62.1. ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно з п. 73.3. ст. 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;
2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Згідно з п. п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до п. 79.1. ст. 79 Податкового кодексу України 79.1. документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Пунктом 79.2. цієї ж статті документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
В судовому засіданні встановлено, що з метою виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань, 25.12.2012 року Вінницька ОДПІ на підставі п.п.20.1.6, п.п.20.1.23, п.20.1, ст.20, п.п.73.3 ст.73, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України звернулась із запитом № 55231/43/17 до ФОП ОСОБА_1 щодо надання інформації та її документального підтвердження, копія якого надана у судовому засіданні представником відповідача для приєднання до матеріалів справи.
При цьому, слід зазначити, що як вбачається зі змісту вищезазначеного запиту, необхідність у його формуванні і складенні пов'язується з тим, що за результатами проведеного аналізу податкової інформації, яка міститься у деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2009 року, січень-квітень 2010 року та інших звітних документах, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів по ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), встановлено наявність ймовірних податкових ризиків, податковий кредит сформований по ланцюгу постачання від суб'єктів господарювання («транзитерів», «податкових ям»), а саме: від ТОВ «Шляховик-Авто»(код ЄДРПОУ 35976724).
Також, судом з'ясовано, що вищевказаний запит надісланий на податкову адресу позивача, що підтверджується фіскальним чеком про направлення рекомендовано повідомлення (а.с.25), проте конверт повернувся на адресу податкового органу із позначкою «за терміном зберігання» (а.с.24). Крім того, дана адреса, на яку надсилався письмовий запит, вказана особисто позивачем у позовній заяві (а.с.3).
Слід зауважити, що нормою Податкового кодексу України, а саме п.42.2 ст.42 передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
У зв'язку із вище викладеним, суд вважає необґрунтованим твердження позивача про те, що не направлення письмового запиту податковим органом щодо надання платником податків протягом 10 днів пояснень та їх документальних підтверджень, як того передбачають норми Податкового кодексу. Оскільки, під час розгляду справи судом встановлено, що письмовий запит передбачений вимогами п.78.1.1 п.78.1 ПК України належним чином направлений на адресу СПД ОСОБА_1
Тому, оскаржувані дії вчинені відповідачем з метою виконання покладених на нього державою функцій і завдань, скерування ним письмового запиту за № 55231/43/17 від 25.12.2012 року про надання податкової інформації, суд вважає правомірним і такими, що здійснені в межах приписів, передбачених п.п.20.1.6, п.п.20.1.23, п.20.1, ст.20, п.п.73.3 ст.73, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.
За таких обставин, у відповідача були законі підстави, передбачені п. п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, для проведення податкової перевірки, а саме наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки № 437 від 05.02.2013 року, який прийнято на підставі та з дотриманням процедури, встановленої Податковим кодексом України у зв'язку із невиконанням запиту податкового органу.
Узагальнюючи норми податкового законодавства, суд зазначає, що для проведення контролюючим органом позапланової документальної перевірки достатньо однієї з підстав, визначених статтею 78 ПК України. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, такі підстави дійсно мали місце, а отже винесення Вінницькою ОДПІ наказу № 437 від 05.02.2013 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки СПД ОСОБА_1» є правомірним.
Разом з тим, слід зазначити, що на підставі вищевказаного наказу проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 05.03.2013 року № 741/1721/НОМЕР_1, який надіслано цінним листом на податкову адресу підприємця 05.03.2013 року. Тобто, станом на момент розгляду даного спору щодо визнання протиправним та скасування наказу на проведення перевірки від 05.02.2013 року, фактично не є належним способом захисту порушеного права.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд відмічає, що позивачем не подано належних та допустимих доказів, в розумінні ст.70 КАС України, які б спростовували протиправність дій щодо прийняття оскаржуваного наказу.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 94 КАС України у зв'язку із відмовою в задоволенні позову відшкодуванню із Державного бюджету України не підлягають.
Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дончик Віталій Володимирович