м.Вінниця
15 березня 2013 р. Справа № 802/668/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом: Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області ДПС
до: фізичної-особи-підприємця ОСОБА_1
про: стягнення заборгованості в розмірі 90 140,55 грн, -
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Крижопільська МДПІ з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості в сумі 90 140,55 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 13 лютого 2013 року за ФОП ОСОБА_1 рахується борг в сумі 90140,55 грн., а саме 88840,5 грн., - податок на додану вартість, визначений у податковому повідомленні - рішенні № 0000981730 від 13.07.2012р. (а.с. 11-17), та 1300,05 грн. - податок на доходи фізичних осіб-підприємців від провадження господарської діяльності, самостійно визначений відповідачему податклвій декларації №9097 від 08.02.2012р.
Оскільки заборгованість у добровільному порядку не погашена, Крижопільська МДПІ звернулась до суду з позовом щодо стягнення даної заборгованості.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надавши суду письмове клопотання (вх. №.6234 від 15.03.2013 року) про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі(а.с.33).
Відповідач в судове засідання не з'явився, надавши суду письмову заяву (вх. № 6226 від 15.03.13 року), в якій вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглядати справу без його участі (а.с.31).
Відповідно до ч.4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована, як фізична особа - підприємець Піщанською РДА Вінницької обл. 02.12.2009 року, ідентифікаційний код - НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію Серія НОМЕР_3 (а.с.4) та взята на облік платника податків за 02.12.2009 р. № 1716 у Крижопільській МДПІ, що підтверджується довідкою форми № 4-ОПП № 977(а.с.5).
В період з 13.06.2012 р. по 21.06.2012 року було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.12.2009 року по 13.06.2012 року за наслідками якої було складено акт перевірки № 968/17/325300400 від 02.07.2012 р.
13.07.2012 р. Крижопільською МДПІ винесено податкове повідомлення - рішення № 0000981730 від 13.07.2012року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 88840,50 грн.
Крім того, заборгованість в сумі 1300,05 грн. у відповідача виникла у звязку з несплатою узгодженої суми грошового зобовязання з податкуна доходи фізичних осіб - підприємців, на підставі поданої податкової декларації № 9097 від 08.02.2012 року.(а.с.9).
З метою погашення боргу, на адресу відповідача було направлено податкову вимогу форми «Ф» № 6/695 від 07 червня 2012 року (а.с. 6).
На час розгляду справи судом доказів сплати вказаної суми податкового боргу відповідачем не надано.
Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно ст. 15 п. 15.1. Податкового Кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Статтею 16 Податкового Кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до п. 95.3 цієї статті, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
У відповідності до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Статтею 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Разом з тим, відповідно до частини 6 статті 128 КАС України, взявши до уваги клопотання представника позивача та відповідача про розгляд справи за їх відсутності, суд прийняв рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а відтак, підлягають задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд також бере до уваги письмові пояснення відповідача, який не заперечує проти задоволення позову.
Судом встановлено відсутність підстав для відмови у прийнятті визнання адміністративного позову відповідачем, дії якої не суперечать закону і не порушують права третіх осіб.
Згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (24700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Держави податкову заборгованість в розмірі 90 140 (дев'яносто тисяч сто сорок) грн. 55 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна