Справа № 1322/1368/12 Головуючий у 1 інстанції: Ніточко Л.Й.
Провадження № 22-ц/783/1266/13 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
Категорія справи: 31
18 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Цяцяка Р.П.,
суддів Зверхановської Л.Д. і Бойко С.М.,
при секретарі Панчуку І.С.,
за участю позивача ОСОБА_3 і його представника ОСОБА_4; відповідача ОСОБА_5,
розглянувши в судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2012 року,
Оскаржуваним рішенням частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди заподіяної злочином, а також судових витрат, та стягнуто з відповідача на користь позивача 8 000 грн. моральної шкоди та 5 399 грн. 82 коп. судових витрат (витрат на правову допомогу та витрат, пов'язаних з явкою до суду), а також 107 грн. 30 коп. судового збору в дохід держави.
Дане рішення оскаржив відповідач ОСОБА_5
Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.
Звертає увагу на те, що позов було задоволено лише частково, однак всупереч вимог ч.1 ст. 89 ЦПК України судові витрати з нього стягнуто у повному обсязі.
Вважає, що судом неправомірно не враховано те, що ініціатором конфлікту був саме позивач, перелом ключиці у якого стався по необережності.
Вважає, що суд неправомірно не задовольнив його клопотання про огляд в судовому засіданні цілої кримінальної справи про його обвинувачення, яку було оглянуто тільки частково - лише на підтвердження вимог позивача за його цивільним позовом у кримінальній справі.
Стверджує, що позивач жодного дня не перебував на лікарняному.
Вважає, що судом не було враховано те, що він тривалий час був безробітним і на даний час не може працювати, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також на те, що його батько - інвалід 1 групи, у зв'язку з чим його мати також не працює, оскільки оформила догляд за батьком, за що отримує лише 10 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони позивача і його представника, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
У відповідності до роз'яснень, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п.3) і розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (зокрема, стану здоров'я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану - п.9).
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 03.07.2012 року ОСОБА_5 було звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 128 КК України на підставі Закону України „Про амністію в 2011 році", тобто - з нереабілітуючих його обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 під час розгляду вище згаданої кримінальної справи визнавав себе винним у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена ст. 128 КК України, в результаті вчинення якого у ОСОБА_3 стався перелом зовнішнього кінця лівої ключиці, що відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалості розладу здоров'я (а.с. 4-9).
Безспірним є той факт, що позивач в результаті кримінально караних дій відповідача зазнав, як моральних, так і фізичних страждань, а також інших негативних явищ, і ці фактори мали місце тривалий час, а відтак доводи апеляційної скарги про те, що позивач „жодного дня неперебував на лікарняному ліжку", до уваги прийматись не можуть.
За вище наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що визначене судом першої інстанції відшкодування моральної шкоди у розмірі 8 000 грн. відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості і доводи апеляційної скарги цього висновку суду не спростовують, а відтак в цій частині оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5 399 грн. 82 коп. судових витрат (витрат на правову допомогу та витрат, пов'язаних з явкою до суду), то в результаті перегляду оскаржуваного рішення в цій частині колегія суддів приходить до наступних висновків.
ЦПК України поділяє учасників цивільного процесу (глава 4) на осіб, які беруть участь у справі (ст.ст. 26-46 параграфу 1), та інших учасників цивільного процесу (ст.ст. 47-56 параграфу 2).
При цьому процесуальний статус представника сторони чи третьої особи визначається, як „особа, яка бере участь у справі" (параграф 1), а процесуальний статус особи, яка надає правову допомогу, як „інший учасник цивільного процесу" (параграф 2).
За змістом ст.ст. 79, 84, 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, в т.ч. - витрати, пов'зані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права.
Таким чином, при вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу визначальне значення має встановлення в якості кого особа надавала правову допомогу: в якості фахівця в галузі права чи представника сторони.
В матеріалах справи є наявними, як Договір доручення на надання правової допомоги, укладений між позивачем ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_4 (а.с. 14), так і довіреність ОСОБА_3 на ОСОБА_4 від 02.10.2012 року на представництво інтересів ОСОБА_3 (в т.ч.) в судах (а.с. 39).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 приймав у часть у даній справі, як представник позивача - на підставі вище згаданої довіреності (а.с. 49-54).
Саме як представника позивача зазначено процесуальний статус ОСОБА_4 в оскаржуваному рішенні.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 сам ствердив, що приймав і приймає участь у даній справі в якості представника позивача за довіреністю останнього.
В той же час, за змістом вище згаданих ст.ст. 79, 84, 88 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою участі у справі представника сторони, не відносяться до судових витрат і не підлягають розподілу між сторонами в порядку, передбаченому ст. 88 ЦПК України.
Крім цього, на підтвердження складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), а документи, які не відповідають встановленим вимогам, є недопустимими.
В той же час, подані позивачем повідомлення і квитанція про поштовий переказ на ім'я ОСОБА_4 5 000 грн. (а.с. 28-30), не відповідають встановленим законом вимогам і не можуть бути визнаними, як належні та допустимі докази оплати витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги.
Стягнення витрат на проїзд сторін та їх представників до суду, обрахованих виходячи з вартості палива, затраченого на поїздки приватним транспортом до суду, не відповідає вимогам ст. 85 ЦПК України.
З урахуванням вище наведеного, оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5 000 грн. витрат на правову допомогу та 399 грн. 82 коп. витрат, пов'язаних з явкою до суду представника позивача, підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового - про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п. 2 і 4, 314 ч.2, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 5 399 грн. 82 коп. судових витрат (витрат на правову допомогу та витрат, пов'язаних з явкою до суду) скасувати і в цій частині ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.
В решті рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2012 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскарженим у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий:
Судді: