Справа № 127/1909/13-ц Провадження № 22-ц/772/807/2013Головуючий в суді першої інстанції:Вохмінова О.С.
Категорія: 57Доповідач: Шемета Т. М.
"25" березня 2013 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :
Головуючої: Шемети Т.М.
Суддів: Марчук В.С., Матківська М.В.
при секретарі: Пєтуховій Н.О.
За участю: заявника ОСОБА_2, старшого державного виконавця ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3
на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 21 лютого 2013 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження, -
В квітні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просив: визнати неправомірною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №21501398 від 11.04.2012 року, щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-1144/10 виданого Ленінським районним судом м. Вінниці 13.09.2010 року, яка постановлена старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21 лютого 2013 року визнано дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3 щодо закінчення виконавчого провадження неправомірними. Скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №21501398 від 11.04.2013 року про примусове виконання виконавчого листа №2-1144/10 виданого Ленінським районним судом м. Вінниці 13.09.2010 року.
Не погодившись з даною ухвалою, старший державний виконавець ОСОБА_3. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_2 в повному обсязі, оскільки ухвала суду є незаконною та необґрунтованою. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що нею було вжито всіх передбачених законодавством заходів щодо примусового виконання рішення суду, проте, без участі ГУ МНС України у Вінницькій області виконати його не вбачається можливим, а судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи та невірно застосовано положення ЗУ «Про виконавче провадження», тому ухвала суду першої інстанції підлягає до скасування.
В судовому засіданні апеляційного суду представник Державної виконавчої служби ГУЮ у Вінницькій області ОСОБА_3 подану апеляційну скаргу підтримала, просить скасувати ухвалу суду і постановити нову про відмову в задоволенні скарги. ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечує, просить її відхилити, а ухвалу суду залишити без змін.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Судом встановлено, 26 квітня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби ГУЮ у Вінницькій області ОСОБА_3, мотивуючи тим, що 23 квітня 2012 року він отримав постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №21501398 від 11.04.2012 року, щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-1144/10 виданого Ленінським районним судом м. Вінниці 13.09.2010 року про зобов'язання Головного управління МНС України у Вінницькій області надати ОСОБА_2 жиле приміщення з врахуванням складу його сім'ї згідно норм чинного законодавства на підставі п.11 ч.1 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження». Підставою для винесення даної постанови стало невиконання рішення суду боржником, а в подальшому добровільна сплата Управлінням МНС України у Вінницькій області накладеного штрафу, тому з зв'язку з неможливістю виконати рішення суду, вживши всіх заходів щодо його примусового виконання державним виконавцем на підставі п.11 ч.1 ст.49, ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження» було винесено вищевказану постанову. Скаржник вважає, що своїми діями державний виконавець порушив його права на належний захист та дотримання інтересів під час виконавчого провадження.
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Постановляючи ухвалу про задоволення скарги, суд першої інстанції виходив з того, що боржником є юридична особа, управління не ліквідоване, висновок державного виконавця про неможливість виконати рішення без участі боржника є помилковим. Державний виконавець не здійснив всі передбачені законом дії щодо примусового виконання рішення суду , а тому постанова про закінчення виконавчого провадження є необґрунтованою і підлягає скасуванню.
З таким висновком суду слід погодитись, оскільки дані висновки відповідають обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального права.
Принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду, а у ст. 14 ЦПК України зазначені ознаки обов'язковості судових рішень. Крім того, виконання рішень суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав та, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення
-2-
розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.
Отже, завдання ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до змісту ст.49 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у випадках, передбачених ч.1 п.11 цієї статті, зокрема, повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;
Згідно ч.3 ст.75 ЗУ у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Проте, слід зазначити, що всупереч ч.2 ст. 89 ЗУ "Про виконавче провадження" внесене державним виконавцем подання прокурору м. Вінниці про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТУ МНС України у Вінницькій області за ухилення від виконання виконавчого листа №2-1144/10 від 13.09.2010 року було повернуто для належного оформлення. Не виконавши вимоги прокуратури державний виконавець виніс постанову про закриття виконавчого провадження. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що державним виконавцем не було вжито всіх заходів щодо примусового виконання судового рішення в межах повноважень.
Зі змісту ч.1, п.8 ч.3 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» вбачається, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення.
Зі змісту ст.373 ЦПК України вбачається, що за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення, за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення. З такою заявою державний виконавець до Вінницького міського суду Вінницької області не звертався.
Апелянт посилається на те, що суд, ухваливши визнати дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження неправомірними, вийшов за межі своєї компетенції, так як скаржник лише просив визнати неправомірною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження. Однак, відповідно до частини другої ч.2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця чи іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушені права чи свободи.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та ґрунтуються лише на формальних міркуваннях.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє її і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Враховуючи наведене та положення п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з дотриманням вимог цивільного процесуального закону, тому вона не підлягає до скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 312, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 21 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча: Т.М. Шемета
Судді: В.С. Марчук
М.В.Матківська