Справа № 212/5775/2012 Провадження № 22-ц/772/519/2013Головуючий в суді першої інстанції:Іщук Т.П.
Категорія: 27Доповідач: Вавшко В. С.
"19" березня 2013 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
ГоловуючогоВавшка В.С.,
суддів:Іващука В.А., Жданкіна В.В.,
При секретарі:Богацькій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) «УкрСиббанк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 січня 2013 року у цивільній справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_6, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_7; третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання іпотекодержателем нерухомого майна, звернення стягнення на нерухоме майно,
У квітні 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з зазначеним позовом, під час розгляду справи уточнило позовні вимоги, мотивуючи вимоги тим, що 27.09.2007 року між цим Банком та ОСОБА_7 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11225278000 у сумі 105 000 доларів США.
03.12.2007 року між ними ж був укладений договір іпотеки про забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, за умовами якого в іпотеку банку була надана квартира АДРЕСА_1.
У 2008 році ОСОБА_7 реконструювала предмет іпотеки з житлового приміщення в салон перукарню. Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.12.2008 року за нею визнано право власності на даний салон-перукарню. Однак зміни до державного реєстру іпотек про реконструкцію квартири у нежитлове приміщення внесені не були.
Салон-перукарня, яка знаходиться у АДРЕСА_1 і квартира НОМЕР_1, що знаходиться за тією ж адресою, один і той самий об'єкт, що підтверджується вказаним рішенням суду від 23.12.2008 року (а.с. 142-143).
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і несе всі його обов'язки за іпотечним договором, у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Таким чином, ПАТ «УкрСиббанк» вважає, ОСОБА_6 правонаступником.
Посилаючись на вказані обставини, ПАТ «УкрСиббанк» просило:
1) забезпечити позов шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення салон-перукарню, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1;
2) визнати АТ «УкрСиббанк» іпотекодержателем нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення салон-перукарня, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1;
3) зобов'язати реєстратора внести до Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень нерухомого майна та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, відомості про обтяження іпотекою нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення салон-перукарня, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1;
4) звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлове приміщення салон-перукарня, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок погашення перед АТ «УкрСиббанк» заборгованості по кредитному договору № 11225278000 від 27.09.2007 року у розмірі 942083,81 грн., шляхом проведення прилюдних торгів. Початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;
5) надати АТ «УкрСиббанк» право на отримання документів, необхідних для продажу предмету іпотеки;
6) на період до реалізації предмету іпотеки згідно ст. 34 Закону України «Про іпотеку» надати АТ «УкрСиббанк» в управління предмет іпотеки.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 січня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
На таке рішення ПАТ «УкрСиббанк» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.09.2007 року між банком та ОСОБА_7 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11225278000 у сумі 105 000 доларів. 03.12.2007 року між цими ж сторонами був укладений договір іпотеки про забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором. За умовами якого в іпотеку банку була надана квартира АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_7, яка у 2008 році реконструювала квартиру з житлового приміщення у салон-перукарню. Відповідні зміни до державного реєстру іпотек стосовно реконструйованої квартири у нежитлове приміщення внесені не були.
У жовтні 2010 року ОСОБА_10 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання права власності на приміщення НОМЕР_1, салону-перукарні, по АДРЕСА_1. Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 07.10.2010 року у позові ОСОБА_10 відмовлено. Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 31.12.2010 року скасоване вказане рішення та позов ОСОБА_10 задоволено, визнано за останньою право власності на спірну перукарню.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.09.2011 року скасовано рішення апеляційного суду від 31.12.2010 року та залишено без змін рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 07.10.2010 року (а.с.45-46).
Проте, у період чинності рішення апеляційного суду Вінницької області від 31.12.2010 року, а саме рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 06.04.2011 року визнано право власності на салон-перукарню за ОСОБА_9, а право власності на неї за ОСОБА_10 - припинено (а.с.33-35). Наступним рішенням цього ж суду від 19.10.2011 року було поділено майно у вигляді салону-перукарні між подружжям ОСОБА_9, за кожним з них визнано право власності на ? частину цього нерухомого майна (а.с. 36-38). 06.02.2012 року ОСОБА_9 уклали з ОСОБА_6 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, згідно якого останній придбав у власність салон-перукарню (а.с.39-40).
Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк», суд першої інстанції виходив з того, що квартира АДРЕСА_1 та салон-перукарня, за тією ж адресою є різними об'єктами нерухомого майна, з різними статусами, різними приміщеннями і різною площею. Тобто, приміщення салону-перукарні як таке, що новостворене ОСОБА_7 у 2008 році не може ідентифікуватися з житловим приміщенням переданим у іпотеку позивача у 2007 році. Також, салон-перукарня належить на праві власності ОСОБА_6 як добросовісному набувачу цього майна на підставі неоспорюваного договору-купівлі продажу від 06.02.2012 року (а.с.39-40).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, однак при цьому застосував норми матеріального права, які не підлягали до застосування.
Згідно ч. 1 ст. 332 ЦК України переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що квартира та новостворений об'єкт салон - перукарня є різними за статусами приміщення в силу вимог ч.1 ст. 332 ЦК України, оскільки рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.12.2008 року за ОСОБА_7 визнано право власності на салон-перукарню, що знаходиться по АДРЕСА_1. Дане рішення набрало законної сили та ніким не оспорено.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що ПАТ «УкрСиббанк», висуваючи вимогу про визнання його іпотекодержателем вказаного вище нерухомого майна (салону-перукарні), не врахував положення пункту 1.6 договору іпотеки від 03.12.2007 року, яким встановлено, що іпотека розповсюджується на всі приналежності предмету іпотеки та на всі невід'ємні від нього поліпшення, складові частини, внутрішні системи, що існують на момент укладання договору та виникнуть в майбутньому. Всі зроблені іпотекодавцем в період дії цього договору всілякого роду поліпшення, реконструкційні роботи , інші доробки, тощо автоматично стають предметом договору - предметом іпотеки і не потребують змін до цього договору (а.с 31 на звороті).
Згідно ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що підстав для визнання ПАТ «УкрСиббанк» іпотекодержателем реконструйованого нерухомого майна, а саме: салону-перукарні, по АДРЕСА_1 не має, оскільки це право позивача закріплено договором іпотеки від 03.12.2007 року та положеннями Закону України «Про іпотеку».
Також є необґрунтованими доводи апеляційної скарги у тій частині, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову про зобов'язання реєстратора внести зміни до Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень нерухомого майна та Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна відомості про обтяження іпотекою нежитлового приміщення салона-перукарні.
Так, відповідно до ст.4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.
Державна реєстрація здійснюється особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, на підставі повідомлення іпотекодержателя.
Підставою для внесення запису до Державного реєстру є заява обтяжувача. Така заява подається реєстратору Державного реєстру обтяжень, який вносить відповідний запис до реєстру про відомості, що містяться в ній. Реєстрація обтяження має правовим наслідком лише встановлення пріоритету зареєстрованого обтяження над незареєстрованим.
Колегією суддів було встановлено, що позивач не надав доказів звернення до Державного реєстратора із заявою про внесення змін до Державного реєстру щодо предмету іпотеки і йому було відмовлено у здійсненні державної реєстрації. За цих обставин суд не вбачає порушення будь-яких прав позивача та наявності спору.
Також колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки салону-перукарні, по АДРЕСА_1 виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.575 ЦК України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Так, згідно ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель (іпотекодержатель) набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 592 ЦК України заставодержатель(іпотекодержатель) має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) у разі порушення заставодавцем правил про розпорядження предметом застави (іпотеки).
Колегією суддів з'ясовано і цього не заперечує позивач, що заочним рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 22.07.2011 року, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_7 та її поручителів в солідарному порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11225278000 від 27.09.2007 року в сумі 837 264 грн. 79 грн.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ПАТ «УкрСиббанк» підтвердив ту обставину, що дійсно відкрито виконавче провадження та вказане вище рішення суду знаходиться на виконанні.
Разом з тим ПАТ «УкрСиббанк» не надано суду доказів того, що рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором боржником та його поручителями не виконано, а тому колегія суддів вважає, що позивач не довів обставин, за яких у нього виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлове приміщення салон-перукарня, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок погашення перед ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості по кредитному договору № 11225278000 від 27.09.2007 року у розмірі 942083,81 грн.
За таких обставин, та в силу ст.ст.308 і 309 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову не має, оскільки встановлені судом апеляційної інстанції обставини та застосовані при цьому норми матеріального права також не дають підстав для задоволення позову ПАТ «УкрСиббанк .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» відхилити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя : (підпис)
Судді : (підписи)
З ориігналом вірно