"19" березня 2013 р. Справа № 5017/2669/2012
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді Ліпчанської Н.В.,
Суддів Мацюри П.Ф., Разюк Г.П..
При секретарі судового засідання Стеблиненко В.С.
За участю представників сторін:
від позивача - Гладка Н.О., посвідчення водія №ААВ099191 від 01.09.07р.
від відповідача 1 - Глущенко Р.І., довіреність б/н дата видачі : 01.03.13р.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Овен"
на рішення господарського суду Одеської області від 29.01.2013р.
по справі № 5017/2669/2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Овен"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Одісей-Сервіс"
2) Фірми „Гомер" дочірнє підприємство
про визнання договору недійсним,
Встановив:
В вересні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Овен" (Далі - ТОВ "Овен") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одісей-Сервіс" (Далі ТОВ "Одісей-Сервіс") та Фірми „Гомер" дочірнє підприємство (Далі - Фірма „Гомер") про визнання недійсними Договору №1 купівлі-продажу долі в колективній власності від 05.5.2001р., укладеного між Фірмою „Гомер" та ТОВ „Одісей-Сервіс" щодо відчуження 154/1000 частини комплексної нежилої будівлі, загальною площею 757,7 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 102.
ТОВ „Одісей-Сервіс" проти позовних вимог заперечує, вважає їх незаконними та необґрунтованими, такими що не підлягають задоволенню.
Рішенням господарського суду Одеської області від 29.01.2013р., винесеним суддею Рога Н.В. у задоволенні позову ТОВ "Овен" - відмовлено повністю.
Не погоджуючись з даним рішенням позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по даній справі, неповно з'ясовані обставини справи, порушені норми матеріального та процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідачів до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представника ТОВ „Одісей-Сервіс", перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 травня 2001р. між Фірмою „Гомер" (Продавець) та ТОВ „Одісей-Сервіс" (Покупець) був укладений Договір №1 купівлі-продажу долі у колективній власності, згідно якого Продавець продав, а Покупець купив долю Продавця в розмірі 154/1000 в колективній власності на комплексну нежитлову будівлю загальною площею 757,7 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак.Корольова , 102. Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами. (а.с.17-19)
Згідно п. 1.3 Договору, право Продавця на долю об'єкта у розмірі 154\1000 підтверджується Свідоцтвом №003648, виданим виконкомом Одеської міської Ради 10.08.1999р.
Згідно додатку №1 від 05.05.2001р. до Договору, співвласник колективної власності - ВАТ „Одеснафтопродукт" надав свою згоду на продаж Фірмою „Гомер" своєї долі у колективній власності у розмірі 154/1000 ТОВ „Одісей -Сервіс", та відмовився від переважного права покупки. (а.с. 20-21)
07 травня 2001р. бук складений акт приймання-передачі об'єкта та проектної документації на будівлю. (а.с. 22)
Відповідно до п.2.1 Договору, договірна ціна об'єкта складає 50000,00 грн. (з ПДВ).
ТОВ "Овен" вважає, що даний Договір купівлі-продажу має бути визнаний судом недійсним, тому що засновником Фірми „Гомер" є ТОВ „Овен". Відповідно до п. 6.1 Статуту Фірми „Гомер", вищим органом управління Фірми є його засновник, який здійснює управління Фірмою в силу права власності безпосередньо або через побудовані ним органи. Згідно п.6.4 Статуту директор Фірми „Гомер" має право розпоряджатись майном Фірми у відповідності до Статуту. Згідно ж до п.7.3 Статуту Фірма „Гомер" має право продавали, передавати безкоштовно, здавати в оренду організаціям, громадянам із дозволу власника майно Фірми „Гомер".
Крім того, Позивач зазначає, що на укладення Договору купівлі-продажу долі у колективній власності ТОВ „Овен" свого дозволу не надавало і з приводу відчуження цього майна Фірма „Гомер" та/або ТОВ „Одісей-Сервіс" не звертались. ТОВ „Овен", як засновник Фірми „Гомер" не ставило перед Фірмою „Гомер" задач щодо відчуження долі у колективній власності на комплексну нежитлову будівлю загальною площею 757,7 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак.Корольова, 102, та будь-яких рішень з цього приводу не приймало.
Враховуючи зазначене, позивач вважає, що Договір №1 купівлі-продажу долі у колективній власності від 05.05.2001р. був укладений всупереч інтересам з встановленими цілями діяльності Фірми „Гомер", що в силу ст. 50 Цивільного кодексу УРСР тягне за собою недійсність угоди.
ТОВ „Одісей-Сервіс" проти позову заперечує, посилаючись на те, що оспорюваний Договір, повністю відповідає вимогам цивільного законодавства , яке діяло на час його укладення та відповідає вимогам ст. 44 Цивільного кодексу УРСР, так як укладений у простій письмовій формі та підписаний особами, що його уклали в межах своїх повноважень.
Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до п.п. 3.2.2 Статуту Фірми „Гомер" предметом діяльності Фірми є купівля-продаж нерухомості. Згідно п.п.5.1.1. Статуту Фірма має право виступати стороною у право чинах, в тому числі: укладати договори з юридичними та фізичними особами - кредитні, купівлі-продажу ( як по безготівковому розрахунку, так і готівкою), орендні, підряду, страхування, поруки, комісії, сумісної діяльності, укладати ліцензійні, лізингові та інші угоди.
Відповідно до п.6.2 Статуту Фірми „Гомер" до виключної компетенції засновника Фірми відноситься затвердження договорів, що укладаються на суму вищу розміру статутного фонду. Згідно п. 7.2 Статуту уставний фонд Фірми складає 736 188 грн., що значно перевищує суму Договору №1 купівлі-продажу долі в колективній власності від 05.5.2001р. За таких обставин, відповідач вважає, що при укладанні оспорюваного Договору Фірма „Гомер" не потребувала будь-яких дозволів від її засновника.
Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
Як встановлено місцевим господарським судом, предметом оспорювання у даній справі є Договір №1 купівлі-продажу долі в колективній власності від 05.05.2001р., укладений між Фірмою „Гомер" та ТОВ „Одісей-Сервіс" щодо відчуження 154/1000 частини комплексної нежилої будівлі, загальною площею 757,7 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Ак.Корольова ,102., а тому відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства повинно оцінюватися судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.
Згідно ст. 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 41 Цивільного кодексу УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво - або багатосторонніми (договори). Згідно ст. 42 цього ж Кодексу угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду. За приписами ст.44 Цивільного кодексу УРСР повинні укладатись у письмовій формі: 1) угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР; 2) угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР; 3) інші угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми. Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.
Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, стосовно того, що оспорюваний Договір був укладений у простій письмовій формі, та у цій частині не суперечить нормам законодавства, що було чинним на дату його укладання.
Згідно ст. 224 Цивільного кодексу УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові (ст. 225 Цивільного кодексу УРСР).
Відповідно до ст. 4 Закону України „Про власність" власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладання Договору Фірма „Гомер" є власником 154\1000 комплексного нежитлового будинку загальною площею 757,7 кв.м, що розташований за адресою: м. Одеса, Ак. Корольова, 102, що підтверджується Свідоцтвом про право власності, виданим виконкомом Одеської міської Ради 10.08.1999р. (а.с. 97)
Відповідно до ст.. 228 Цивільного кодексу УРСР продаж майна провадиться за цінами, що встановлюються за погодженням сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами. За умовами п. 2.1 Договору договірна ціна об'єкта складає 50 000 грн. (з ПДВ).
Що стосується посилання позивача на укладання оспорюваного Договору всупереч інтересам та цілям ТОВ „Овен", що відповідно до ст. 50 Цивільного кодексу УРСР є підставою для визнання цієї угоди недійсною, а також за відсутності дозволу ТОВ „Овен" на відчуження майна, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.1, п. 2.1 Статуту Фірми „Гомер", зареєстрованого 01.08.1995р., дочірнє підприємство Фірма „Гомер" створене його засновником - ТОВ „Овен". Відповідно до п. 5.1.1. Статуту Фірма має право виступати стороною в угодах, у тому числі: укладати договори з юридичними та фізичними особами, зокрема, купівлі-продажу (як по безготівковому розрахунку, так і готівкою), орендні, підряду, страхування, поруки, комісії, сумісної діяльності, укладати ліцензійні, лізингові та інші угоди.
Відповідно до п. 6.2 Статуту Фірми „Гомер" до виключної компетенції засновника Фірми відноситься, зокрема, затвердження договорів, що укладаються на суму вищу розміру статутного фонду. Згідно п. 7.2 Статуту уставний фонд Фірми складає 736 188,00 грн., що значно перевищує суму Договору №1 купівлі-продажу долі в колективній власності від 05.5.2001р.
Згідно п. 6.3 Статуту до компетенції директора Фірми „Гомер" відноситься, зокрема, укладання на Україні та за кордоном угод, договорів від імені Фірми. Відповідно до п. 6.4 Договору директор має право розпоряджатися майном Фірми, включаючи її грошові кошти відповідно до Статуту.
Враховуючи зазначене, судова колегія вважає, що повноваження засновника щодо здійснення управління Дочірнім підприємством права власності визначені у п.6.2 Статуту Фірми «Гомер», а тому твердження позивача на порушення Фірмою "Гомер" при укладанні Договору №1 купівлі-продажу долі в колективній власності від 05.05.2001р. п.7.3 Статуту Фірми „Гомер" - є безпідставними та необґрунтованими.
Скаржник ніяких відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх доводів та вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, вважає, що під час розгляду справи місцевим господарським судом, були встановлені всі фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правомірна юридична оцінка, із правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування рішення не вбачається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 99;101;103-105
ГПК України суд, -
Постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Овен" - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 29.01.2013р. по справі №5017/2669/2012 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписано 25.03.2013р.
Головуючий Н.В. Ліпчанська
Суддя П.Ф. Мацюра
Суддя Г.П. Разюк