79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"21" березня 2013 р. Справа № 5008/897/2012
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Костів Т.С.
суддів Малех І.Б.
Желік М.Б.
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Ужгород №2 від 04.01.13 року.
на рішення господарського суду Закарпатської області від 11.12.2012 р.
у справі №5008/897/2012
за позовом: ПАТ ,,БАНК ФОРУМ'', м.Київ
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Ужгород
про:стягнення 157 178,24 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: - Айдаров В.М.- представник за довіреністю;
від відповідача: - ОСОБА_5- представник за довіреністю.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.12.12 р. у справі №5008/897/2012 (суддя Швед С.Б.) позов публічного акціонерного товариства ,,БАНК ФОРУМ'', м.Київ до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Ужгород про стягнення 157 178,24 грн. задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.12.12 р. у справі №5008/897/2012 відповідач - ФОП ОСОБА_2 - подав апеляційну скаргу з підстав, неповноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник мотивує апеляційну скаргу тим, що кредитний договір №0055/08/26-KL не відповідає ст. ст. 243, 295 ЦК України. Надавши повноваження ОСОБА_6 представляти його інтереси, відповідач виходив з того, що предметом кредитних угод будуть споживчі цілі, а на комерційне представництво повноважень ОСОБА_6 відповідач не давав.
На підставі вищезазначеного скаржник просить рішення суду від 11.12.2012 р. скасувати та прийняти нове яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.01.13 р. поновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 29.01.13 р.
Представникам роз'яснено їх права згідно ст.22 ГПК України.
Ухвалою суду від 29.01.2013 року розгляд справи відкладався, у зв'язку із клопотанням скаржника про надання йому можливості забезпечити явку повноважного представника .
В судовому засіданні 26.02.2013 року оголошено перерву до 07.03.2013 року.
07.03.2013 року в судовому засіданні розгляд справи відкладався з підстав, викладених у ній.
В судовому засіданні 21.03.2013 року представник скаржника з'явився, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з мотивів викладених у ній.
Представник позивача апеляційну скаргу заперечив за безпідставністю. Відзиву, однак не надав. Просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Закарпатської області від 11.12.12 р. у справі № 5008/897/2012 слід залишити без змін, з огляду на наступне:
як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, як правонаступником АКБ "Форум" (банк) та ФОП ОСОБА_2 (позичальник), від імені якого діє ОСОБА_6 на підставі довіреності №1772 від 20.03.2007 р., посвідченої приватним нотаріусом Сиктивкарського міського нотаріального округу Республіки Комі РФ, був укладений кредитний договір №0055/08/26-KL від 03.06.2008 р..
Як вбачається зі змісту довіреності, ОСОБА_6 був уповноважений заключати та підписувати кредитні договори від імені ФОП ОСОБА_2 , додаткові погодження до кредитних договорів на умовах та на його розсуд, чим спростовуються посилання скаржника на те, що останній мав право укладати кредитні угоди лише на споживчі цілі.
Згідно із ч. 1 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Згідно із ч. 1 ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Посилання скаржника на ст. 243 ЦК України, згідно із якою комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності, не заслуговує на увагу, оскільки статус представника як комерційного не вбачається з матеріалів справи, а згадані в цій нормі особливості не впливають на обов'язок боржника повернути кредит. При цьому, статус відповідача як фізичної особи - підприємця був правильно встановлений місцевим господарським судом на підставі свідоцтва про державну реєстрацію від 28.11.2002 р. (а.с. 25).
Кредитний договір відповідач не оскаржував, вимог про його визнання недійсним суду першої інстанції не заявляв.
Згідно із п. 1.1. договору, банк надає позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості 100000 грн. строком по 02.06.2009 р. під 22% річних (п. п. 1.2., 1.3.).
Договір фактично виконувався позивачем, який згідно із меморіальним ордером від 03.06.2008 р. надав кредит в сумі 100000 грн.. Цей факт скаржником не заперечувався. Відповідно до п. 2.3. договору та графіку повернення кредиту, позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти на відкритий йому позичковий рахунок. Несплата позичальником процентів протягом 20 календарних днів після встановленої в п. 2.6. договору дати, є підставою для вимоги щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для звернення банком стягнення на заставлене майно (п. 2.4.).
Доказів повернення кредиту в матеріалах справи немає, на виконання своїх обов'язків скаржник не посилався.
09.02.2010 р. та 21.04.2010 р. позивач скеровував відповідачу вимоги про погашення заборгованості, які виконані не були. У відповідності до розрахунку, який сторонами не заперечувався в суді першої та апеляційної інстанції, загальна сума боргу становить 157178,24 грн.
З урахуванням наведеного, місцевим господарським судом правильно здійснено аналіз змісту умов кредитного договору та спірних відносин.
Згідно ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту. Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.
Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області від 11.12.12 р. у справі № 5008/897/2012 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Закарпатської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд , -
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 11.12.2012 р. у справі № 5008/897/2012 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
3. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Закарпатської області.
Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 25.03.2013 року.
Головуючий-суддя Костів Т.С.
Суддя Малех І.Б.
Суддя Желік М.Б.