Справа № 2610/29904/2012
Провадження №2/761/658/2013
іменем України
(заочне)
15 березня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва
В складі: головуючого судді Волокітіної Н.Б.
При секретарі Рогатюк І.А.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 боргу за розпискою та суми нарахованих відсотків.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29.06.2009 року відповідач надала позивачу розписку про наявність у неї заборгованості перед позивачем по договору позики від 02.02.2008 року в сумі 40000 доларів та суми нарахованих відсотків в розмірі 20 000 доларів США, а всього - 60000 доларів США. Відповідно до цієї розписки, відповідач зобов'язалася повернути дану суму боргу позивачу не пізніше 01.09.2009 року. Однак, після настання зазначеного строку, відповідач не повернула належні позивачу грошові кошти. В зв'язку із зазначеними обставинами, позивач просив суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 60 000 доларів США, а також нараховану суму відсотків за період прострочення повернення суми боргу, за період з 01.09.2009 року до 15.12.2012 року, яка загалом із сумою боргу становить 90 025 доларів США. Позивач відповідно просив стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 90025 доларів США, яка в перерахунку на гривню станом на 15.12.2012 року (станом на день звернення до суду із даним позовом) відповідно становить 719569,83 грн.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Судові повістки про виклик до суду, які надсилалися на адресу реєстрації відповідача, повернулися до суду без вручення із відміткою причини невручення адресату - "за закінченням встановленого строку зберігання", та відповідно вважаються такими, що вручені відповідачу, оскільки згідно положень ч.5 ст. 74 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Таким чином, суд вважає за можливе розглядати дану справу у відсутність відповідача за наявними у справі доказами, ухваливши по справі за згодою позивача, відповідно до ст.ст. 224-226 ЦПК України, заочне рішення.
Суд, вислухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 29.06.2009 року відповідачем ОСОБА_2 було складено письмову розписку про те, що вона на підставі Договору позики від 02.02.2008 року отримала грошові кошти в сумі 40000 доларів США та відповідно зобов'язалася повернути позивачу ОСОБА_1 вказану суму боргу та суму нарахованих неповернутих відсотків в сумі 20000 доларів США в не пізніше 01.09.2009 року (а.с. 6).
Однак, в порушення своїх зобов'язань, відповідач ОСОБА_2 станом на 01.09.2009 року не повернула позивачу суму боргу в розмірі 60000 доларів США (40000+20000).
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк ( ч. 1 ст. 530 ЦК України ).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона передає другій стороні у власність грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором
Оскільки відповідач ОСОБА_2 в односторонньому порядку порушила свої зобов'язання щодо повернення позивачу належних йому грошових коштів в розмірі 60 000 доларів США у строк до 01.09.2009 року, суд вважає за необхідне стягнути з неї вказану суму боргу у повному обсязі (суму боргу та відсотків згідно розписки), відповідно вимог ЦК України.
Що стосується заявлених позовних вимог позивача про стягнення суми нарахованих відсотків в розмірі облікової ставки НБУ за період прострочення повернення відповідачем суми боргу в розмірі 60 000 доларів США, з 01.09.2009 року до 15.12.2012 року, що разом із сумою боргу загалом становить 90 025 доларів США (як зазначено позивачем у позовній заяві), то вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
З вищевикладеного вбачається, що у разі, коли сторони не визначили суму відсотків за користування позикою, відсоткова ставка встановлюється на рівні відповідної облікової ставки НБУ. Вказана сума відсотків нараховується за весь час дії договору, тобто до встановленого строку повернення суми позики, який визначено в самому Договорі позики (письмовій розписці).
Разом із тим, як вбачається із позовної заяви, позивач просить стягнути суму відсотків у розмірі облікової ставки НБУ за період прострочення повернення відповідачем суми боргу в розмірі 60 000 доларів США, починаючи з 01.09.2009 року до 15.12.2012 року (часу звернення до суду із позовом), що відповідно не передбачено умовами договору позики (розписки) та положеннями ст. 1048 ЦК України.
Вказана вимога позивача фактично ґрунтується на праві про стягнення суми штрафних санкцій у зв'язку із порушенням зобов'язання позичальником щодо своєчасного, у погоджений сторонами строк, виконання зобов'язання про повернення суми боргу.
Однак, позивачем при заявлені вказаних позовних вимог, не було враховано вимоги ст. 1050 ЦК України, відповідно до положень якої, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням вимог ст. 625 ЦК України, а саме суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором чи законом.
Враховуючи вищезазначені норми ЦК України, суд приходить до висновку, що позивач (позичальник) має право на отримання відсотків від суми позики лише протягом дії договору позики, тобто до встановленого строку повернення суми позики, а після його настання, у разі неповернення суми боргу у визначений строк, позичальник відповідно має право на стягнення з боржника сум грошових коштів за період прострочення виконання зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України, оскільки з часу прострочення позичальником сплати відповідної суми позики, позичальник відповідно наділений саме правом скористатися способом захисту свого майнового права та інтересу, передбаченого ч.2 ст. 625 ЦК України, про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.
У зв'язку із тим, що позивач фактично просить стягнути суму відсотків за період після настання строку повернення суми боргу, тобто з часу прострочення сплати позичальником суми боргу, що відповідно суперечить вимогам ст. 625, 1048 ЦК України, а тому відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача суми нарахованих відсотків за період прострочення повернення суми боргу не є обґрунтованими та відповідно не підлягають задоволенню.
Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконала свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення суми боргу в розмірі 60000 доларів, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 60000 доларів США, що в перерахунку на гривню згідно курсу НБУ станом на 15.12.2013 року (на день звернення до суду) відповідно становить 479 580 грн. (60000*7,9930).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню, відповідно до розрахунків, проведених судом.
Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст. 509, 524, 525, 526, 530, 625, 1046, 1048, 1049 ЦК України, ст. 10, 59, 60, 88, 209, 212, 213, 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в розмірі 479580 (чотириста сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят грн..), судовий збір в розмірі 3219 грн.
Решту позовних вимог залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя