Номер справи 2016/1988/2012
Номер провадження 2/623/26/2013
іменем України
21 березня 2013 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області
у складі: головуючого судді Бєссонової Т.Д.
за участю секретаря Ноль С.В.
судового розпорядника Максименко Р.С.
розглянувши в судовому засіданні в м. Ізюмі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації ? частини кредитного договору,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації ? частини сплати за кредитним договором, посилаючись на те, що з 2004 року по 24 лютого 2010 рік з відповідачкою по справі перебував в зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу 09.10.2008 року ними було взято споживчий кредит у відділенні ВАТ «Райффайзен Банк Аваль » на суму 310 000,00 грн. що підтверджується кредитним договором №014/07-01-0792-08 та договором застави транспортних засобів №014/07-01-0792/1-08 від 09.10.2008 року. Вказані кошти були витрачені на будівництво комерційної нерухомості, а саме нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 які належали подружжю та придбання транспортних засобів: сідлового тягача -Е марки МАN реєстраційний номер НОМЕР_4 2003 року випуску та напівпричіп-рефрижератор -Е марки CHEREAU, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2000 року випуску. Оскільки кредитний договір з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено під час шлюбу, кошти, отримані за цим договором, були використані для потреб сім'ї, то обов'язок на погашення цього кредиту лежить в рівній мірі і на відповідачеві. Після розірвання шлюбу, майно сторонами було розділено, але відповідачка категорично відмовилась сплачувати свою частку по кредиту, позивач вимушений був здійснити одноособово погашення вказаного кредиту, виплативши банку ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 336629 грн. Просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь грошові кошти в сумі 163914 грн.50 коп. в якості відшкодування ? сплаченої суми грошей по кредитному договору №014/07-01-0792-08 від 09.10.2008 року та стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1639 грн. 14 коп.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав.
Представники відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6, та адвокат ОСОБА_7 позовні вимоги не визнали, пояснили, що при поділі майна, між подружжям ОСОБА_3 відбулась усна домовленість про те, що позивачеві відходить майно обтяжене боргами (банківським кредитом). Після розділу майна позивач ОСОБА_2 продав майно та погасив кредит. Крім того в судовому засіданні позивачем не доведено, що кредитний договір укладався в інтересах сім'ї.
Вислухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
З 09 жовтня 2004 року по 24 лютого 2010 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі.
Як вбачається з кредитного договору № 014/07-01-0792-08 від 09 жовтня 2008 року укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль » та ОСОБА_2 позивачеві було надано кредит для використання на споживчі цілі в сумі 310 000,00 грн. зі сплатою 22,5 % річних строком по 08 жовтня 2013 року. (а.с.6-7)
Вказаний кредит було надано під заставу транспортних засобів, а саме: сідлового тягача -Е марки МАN реєстраційний номер НОМЕР_4 2003 року випуску та напівпричіпу-рефрижератору -Е марки CHEREAU, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2000 року випуску, що підтверджено договором застави транспортних засобів №014/07-01-0792-08 від 09.10.2008 року (а.с.4- 5)
Згідно ч.1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Відповідач ОСОБА_3 09 жовтня 2008 року надала згоду своєму чоловікові ОСОБА_2 на укладення ним, як позичальником кредитного договору, договору застави майна та одержання ним, як позичальником кредитних коштів та їхнього використання відповідно до умов договору, а також надання ним у заставу Відкритому акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль » будь-якого майна, що належало їй на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_2, у тому числі транспортних засобів, а саме: сідлового тягача -Е марки МАN реєстраційний номер НОМЕР_4 2003 року випуску та напівпричіпу-рефрижератору-Е марки CHEREAU, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2000 року випуску, набутих сторонами під час перебування в зареєстрованому шлюбі з метою забезпечення виконання зобов'язань по зазначеному кредитному договору. Вказана згода посвідчена приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_8 та зареєстрована в реєстрі за № 8468 (а.с.9)
Відповідно до ч.4 ст.65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
24 лютого 2010 року шлюб між подружжям ОСОБА_2 розірвано, про що в відділі реєстрації актів цивільного стану по м.Ізюм Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області було зроблено актовий запис № 27.
Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04 березня 2010 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частини спільного майна подружжя у зв'язку з визнанням мирової угоди, відповідно до якої майно набуте подружжям під час шлюбу, а саме: вантажний фургон MERCEDES-BENZ SPRINT, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2002 року випуску, легковий седан -В марки MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_3, 2005 року випуску, сідловий тягач - Е марки МАN реєстраційний номер НОМЕР_4 2003 року випуску, напівпричіп-рефрижератор - Е марки CHEREAU, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2000 року випуску, причіп-фургон - Е марки BRENDERUP, реєстраційний номер НОМЕР_5, 1996 року випуску, нежитлове приміщення загальною площею 28,6 кв.м. за адресою : АДРЕСА_1, нежитлове приміщення загальною площею 24,9 кв.м. за адресою : АДРЕСА_1, 68/100 частин нежитлового приміщення загальною площею 114,0 кв.м. за адресою : АДРЕСА_2, недобудований жилий будинок за адресою : АДРЕСА_3 виділяється у приватну власність ОСОБА_2, а останній зобов'язується виплатити позивачеві ОСОБА_3 компенсацію половини вартості вищевказаного майна у сумі 279 475 грн., що є еквівалентом 35000 доларів США до 04 березня 2010 року.
Але, вирішуючи спори між подружжям про майно враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).
Як вбачається з вказаної ухвали від 04 березня 2010 року сторонами проведено розділ активів, однак борги за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї не були предметом розгляду вказаної справи.
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача кредитні кошти було витрачено на будівництво комерційної нерухомості, а саме нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 які належали подружжю та придбання транспортних засобів: сідлового тягача -Е марки МАN реєстраційний номер НОМЕР_4 2003 року випуску та напівпричіпу-рефрижератору -Е марки CHEREAU, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2000 року випуску.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 хоча і заперечувала проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не доведено, що кредитний договір укладався в інтересах сім'ї, в судовому засіданні пояснила, що кредитні кошти позивачем брались на придбання транспортних засобів: сідлового тягача -Е марки МАN, та напівпричіпу-рефрижератору -Е марки CHEREAU, які були придбані позивачем у Німеччині за чужі кошти, які і були передані банку у заставу з метою забезпечення виконання кредитного договору. Та оскільки, при поділі майна, вказані транспортні засоби перейшли у власність до позивача, то до нього перейшли і борги за кредитним договором.
Таким чином судом встановлено, що кредитні кошти за договором від 09 жовтня 2008 року були використані для потреб сім'ї, а саме для придбання транспортних засобів: сідлового тягача -Е марки МАN, та напівпричіпу-рефрижератору -Е марки CHEREAU, що не заперечувалось представниками сторін.
Оскільки кредитний договір з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено під час шлюбу, кошти, отримані за цим договором, були використані для потреб сім'ї, майно яке було придбано на ці кошти розділено сторонами в порядку поділу майна подружжя, то обов'язок на погашення цього кредиту лежить в рівній мірі і на відповідачеві.
Як вбачається з довідок про обороти по рахункам за кредитним договором ОСОБА_2 в період з січня 2010 року по червень 2011 року сплачено 342 924,56 грн. (а.с.10,11).
Оскільки шлюб між сторонами розірвано 24 лютого 2010 року то сплата за кредитним договором в період шлюбу, повинна бути виключена з суми сплаченої позивачем ОСОБА_2 особисто.
Таким чином, судом встановлено, що після розірвання шлюбу, ОСОБА_2 особисто сплачено з березня 2010 року по червень 2011 року 325 473,73 грн.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.
Згідно із ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 212 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності.
Представники відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог з посиланням на домовленість між сторонами про перехід боргів перед банком до позивача ОСОБА_2, жодних доказів щодо цього суду не представили.
Згідно до статті 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки при поділі майна подружжя, майно придбане за кредитні кошти за кредитним договором №014/07-01-0792/1-08 від 09.10.2008 року, а саме сідловий тягач -Е марки МАN реєстраційний номер НОМЕР_4 2003 року випуску та напівпричіп-рефрижератор -Е марки CHEREAU, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2000 року випуску було розділене сторонами у справі, то з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_2 162 736,86 грн. (325 473, 73 : 2 =162 736,86 )
Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню в сумі 162 736,86 грн.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11, 60, 88,209,212,214-215,218 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію ? частини сплати за кредитним договором № 014/07-01-0792-08 від 09 жовтня 2008 року в сумі 162 736,86 грн. (сто шістдесят дві тисячі сімсот тридцять шість грн. 86 коп.)
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1627,36 грн. (одну тисячу шістсот двадцять сім грн.. 36 коп.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Головуючий: суддя -