Справа № 1625/4509/12
2а/545/36/13
"28" січня 2013 р. Суддя Полтавського районного суду Полтавської області - Гальченко О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду м. Полтава адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Полтавської РДА, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання незаконними дій щодо нарахування та виплати одноразової компенсації за встановлення 2 групи інвалідності та щорічної допомоги га оздоровлення за 2011 рік, -
Позивач ОСОБА_1 25.10.2012 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Полтавської РДА, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання незаконними дій щодо нарахування та виплати одноразової компенсації за встановлення 2 групи інвалідності та щорічної допомоги та оздоровлення за 2011 рік.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, інвалідом 2-ї групи з 16.06.2011 року, захворювання пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказує, що Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я. Допомога на оздоровлення та одноразова компенсація за інвалідність, пов'язану із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що визначена у ст. 48 цього Закону є часткою відшкодування за пошкодження здоров'я. 03.10.2012 року позивач звернувся із письмовою заявою до УПСЗН та до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про нарахування та виплату одноразової компенсації за встановлення 2 групи інвалідності та щорічної допомоги га оздоровлення за 2011 рік у розмірах, передбачених Законом. Однак, отримав відмову відповіді листом 06-6915 від 10.10.2012 року із зазначенням, що розмір вказаної одноразової компенсації за встановлення 2 групи інвалідності та щорічної допомоги та оздоровлення за 2011 рік встановлений Постановою Кабміну № 836 від 26.07.1996 року. Відмову вважає позивач неправомірною, що змушує звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено виплату одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами інвалідам 2-ї групи - 45 мінімальних заробітних плат. Станом на час встановлення йому інвалідності мінімальна заробітна плата становила 960 грн., таким чином сума до нарахування та виплати має скласти 45х960 грн. = 43 200 грн. Однак, вказана сума компенсації позивачу не нарахована та не виплачена і безпідставно відмовлено у нарахуванні та виплаті цієї суми. Щорічна допомога на оздоровлення за 2011 рік згідно листа УПСЗН також виплачена управлінням згідно постанови КМУ № 936 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З таким висновком позивач погодитись не може, бо ст. 48 Закону України ніхто не скасовував і вона має вищу юридичну силу, ніж Постанова КМУ. Відповідач повинен доплатити позивачу недоотриману частину щорічної допомоги на оздоровлення в межах позовної давності, виходячи з розміру мінімальної зарплати на день виплати.
Прохав визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Полтавської РДА щодо нарахування та виплати одноразової компенсації за встановлення 2 групи інвалідності та щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Полтавської РДА та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області зробити перерахунок, донарахувати і вчинити дії по виплаті донарахованих сум (враховуючи виплачені) одноразової компенсації за встановлення 2 групи інвалідності та щорічної допомоги га оздоровлення за 2011 рік; зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області вчинити дії по контролю за правильністю здійснення перерахунку та виплатою Управлінням праці та соціального захисту населення Полтавської РДА донарахованих сум.
В судове засідання позивач та представники відповідачів не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, позивач надав суду заяву (а. с. 15), а відповідачі заперечення на позов, в яких заявили клопотання про розгляд справи без їх участі (а. с. 17-18, 20-22).
В своїх запереченнях на позов представник Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області зазначив, що Центр діяв в межах своїх повноважень та на підставі чинного законодавства, згідно з кошторисом розпорядників бюджетних коштів, розпису державного бюджету України та відповідності напрямків витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню. Прохав відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за безпідставністю як таких, що не грунтуються на чинному законодавстві, а саме : за пропуском термінів позовної давності, наданням Кабінету Міністрів України Рішенням Конституційного суду України від 25.01.2012 року № 03-рп/2012 як державного органу повноважень на визначення механізму реалізації законів України, в тому числі встановлення порядку та розміру соціальних виплат, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету. (а. с. 17-18).
В своїх запереченнях на позов представник Управління ПСЗН Полтавської РДА зазначив, що управління діяв в межах своїх повноважень та на підставі чинного законодавства, не є головним розпорядником коштів й не має реєстраційного рахунку з відповідним КЕКВ, з якого безпосередньо проводиться перерахунок коштів на рахунки одержувачів компенсаційних виплат. Прохав відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю. (а. с. 20-22).
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи у її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмово провадження.
Суд вирішив можливим розглянути справу в порядку письмового провадження у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.
Позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, учасника ліквідації аварії на ЧАЕС (а. с. 4) та є інвалідом 2 групи з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 04.10.2011р. та копією посвідчення (а. с. 4). Згідно довідки МСЕК ОСОБА_1 встановлено 2-у групу інвалідності з 16.06.2011 року в зв'язку з роботами на ЧАЕС (а. с. 2).
Одноразова компенсація при встановлення 2-ї групи інвалідності позивачу призначена відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розпорядженням від 10.04.2012 року та виплачена в розмірі 284,40 грн.
Допомога на оздоровлення позивачу призначена відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2011 рік в розмірі 120,0грн. в квітні 2012 року. (а. с. 5). Позивач 03.10.2012 року звернувся з письмовими заявами до відповідачів про нарахування та виплату одноразової компенсації за встановлення 2 групи інвалідності та щорічної допомоги га оздоровлення за 2011 рік у розмірах, передбачених Законом. Отримав відповідь за № 06-6915 від 10.10.2012 року та від 17.10.2012 року за № Ч-44/01 із зазначенням підстав виплати одноразової компенсації за встановлення 2 групи інвалідності та щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік у певному розмірі, відмови в здійснення порахунку виплат (а. с. 5, 8) .
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено здійснення компенсаційних виплат у розмірах, встановлених від мінімальної заробітної плати.
Кабінет Міністрів згідно з п.2 ч.1 ст.20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та п.3 ст.116 Конституції України забезпечує проведення державної соціальної політики, соціальний захист громадян та вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Статтею 62 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади.
Статтею 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією даного Закону здійснюється за рахунок державного бюджету. Виконання Закону залежить від фінансових ресурсів дохідної частини Державного бюджету України.
Згідно положення п.2 ст.4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України , цього Кодексу та Закону України про Державний бюджет України. Так, пільги, компенсації та гарантії для певних категорій громадян передбачають фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, проте їх обсяги не можуть визначатися будь-якими іншими нормативно-правовими актами, крім закону про Державний бюджет України.
Відповідно до ст.87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальний захист населення, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється у встановленому порядку за рахунок наявних надходжень до загального фонду державного бюджету в межах обсягів призначень, передбачених у державному бюджеті України.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» № 3491 від 14.06.11р. Прикінцеві положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4 наступного змісту: « 4. Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12), статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-5), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (2262-12) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011рік».
Рішенням Конституційного суду України від 25.01.2012 року № 03-рп/2012 підтверджено право Кабінету Міністрів України як державного органу на визначення механізму реалізації законів України, в тому числі встановлення порядку та розміру соціальних виплат, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету. Конституційних суд України, вирішуючи це питання, врахував також положення актів міжнародного права. Згідно ст.22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюється з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Усмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004 року.
Одноразова компенсація при встановлення 2-ї групи інвалідності позивачу призначена відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 284,40 грн.
Допомога на оздоровлення позивачу призначена відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2011 рік.
Крім того, надаючи перевагу Законам України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» N 2857-VI від 23.12.2010 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу. Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Порушення прав, за захистом яких позивач звернувся до суду, тривало до 17.10.2012 року, враховуючи, що ОСОБА_1 звертався 03.10.2012 року з письмовими заявами до відповідачів щодо усунення допущених порушень його прав. Враховуючи, що відповідні виплати позивачу були здійснені в травні-червні 2012 року, він письмово звертався до відповідачів щодо надання відповіді щодо розмірів виплат в жовтні 2012 року, таким чином позивач не пропустив встановлений ст.99 КАС України строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 48, 62, 63, «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.12.2006р. № 3477-IV, ст.ст. 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 99, 158-163, 167, 183-2, 186, 254, 256 ч.1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Полтавської РДА, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання незаконними дій щодо нарахування та виплати одноразової компенсації за встановлення 2 групи інвалідності та щорічної допомоги га оздоровлення за 2011 рік - за безпідставністю.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, в разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова надрукована суддею власноручно та є оригіналом.
Суддя О. О. Гальченко