Справа № 2-1078/2012
Провадження № 2/421/65/2013
"25" березня 2013 р.
19 березня 2013 року Первомайський міський суд Луганської області
в складі: головуючого судді Русанової Т.Т.,
при секретарі Кузьменко Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Первомайська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 за участі його представника ОСОБА_2 до відповідача Приватного акціонерного товариства «Первомайський механічний завод» за участі його представника Матусевича Р.М. про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, який змінював в частині розміру стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що він перебував у трудових правовідносинах з Приватним акціонерним товариством «Первомайський механічний завод» з 03 червня 2010 р. по 17 вересня 2012 р., де працював термістом 5-го розряду, про що свідчить запис у його трудовій книжці.
Наказом відповідача № 9-к від 17 вересня 2012 р. позивача було звільнено з займаної посади у зв'язку із скороченням штату на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників.
Рішення про звільнення позивача є незаконним та таким, що порушує його трудові права. При звільненні позивача не було в повній мірі дотримано норми КЗпП України, порушено порядок його вивільнення, зокрема ст.ст.42, 49-2 КЗпП України, безпідставно застосовано ст.40 КЗпП України, а тому наказ про його звільнення є незаконним за наступними підставами.
Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівника персонально попереджається не пізніше як за два місяці.
Відповідач наказом № 405 від 13 липня 2012 р. попередив позивача про майбутнє звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності з 17 вересня 2012 р. Проте, видачі зазначеного наказу передували події, які сталися 25 червня 2012 р. на робочому місці позивача, та які фактично стали підставою для звільнення останнього з роботи, а саме 25 червня 2012 р. позивач працював у 3-ю зміну разом з термістами ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Останні з початку роботи займалися виконанням виключно своїх особистих робіт, не пов'язаних з виконанням наряду, який було видано письмово, що зазначено в журнали нарядів. В зв'язку з тим, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 відмовилися виконувати наряд доти, доки не виконають свою особисту роботу, а позивач наполягав на виконанні наряду, між ними виникло непорозуміння, було викликано охорону, але виробниче завдання все ж таки було виконано, але тільки після завершення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 «лівої роботи». Після цього інциденту позивач звертався до посадових осіб підприємства з проханням розібратися в тому, що сталося та прийняти відповідні заходи. Натомість з'явився наказ від 13 липня 2012 р., яким позивача було попереджено про майбутнє звільнення в зв'язку зі скороченням чисельності з 17 вересня 2012 р., тобто позивача звільнено як небажаного працівника.
У відповідності до вимог ст.42 КЗпП України позивач мав переважне право на залишення на роботі: він мав більш високу кваліфікацію і продуктивність праці; мав більш тривалий безперервний стаж ніж інші термісти, які працювали разом з позивачем, але були прийняті на роботу значно пізніше ніж позивач і будь-яких переваг на залишення на роботі не мали.
Таким чином, позивач вважає звільнення незаконним, оскільки, крім іншого, не враховано його переважне право на залишення на роботі, тобто відповідачем порушено порядок звільнення позивача з посади з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України, що є підставою для поновлення його на роботі.
Відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України визначено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Вказані положення містяться і у пункті 19 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9, де зазначено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Таким чином, при вивільненні працівника повинна бути запропонована люба робота, що є на підприємстві, в тому числі і тимчасова. При цьому, перевід повинен пропонуватися робітнику на протязі усіх двох місяців попередження, а не тільки в момент попередження про вивільнення. Проте ця вимога закону відповідачем не дотримана.
Відповідачем період з 03 травня 2012 р. по 28 вересня 2012 р. надавались звіти до Первомайського міського центру зайнятості про наявність вакансій. Однак з цих вакансій позивачу була запропонована робота плотником та водієм за декілька днів до звільнення позивача. Інші наявні робочі місця та перевід на вакантні робочі місця позивачу не пропонувалися на протязі двох місяців від дня попередження до звільнення, як того вимагає ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України.
Викладене підтверджується довідкою ПАТ «ПМЗ» від 24 жовтня 2012 р., згідно якої за період з 13 травня 2012 р. до 24 жовтня 2012 р. відповідачем було прийнято на роботу 21 чоловіка за різними спеціальностями, в тому числі і за тими, які б міг обіймати позивач, але які йому не пропонувалися.
Таким чином, на час вирішення питання про звільнення позивача (з 13 травня по 17 вересня 2012 р.) на підприємстві були вакантні посади, але вони йому не пропонувалися.
Таким чином, відповідачем порушено порядок звільнення позивача з посади з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України, що є підставами для поновлення його на роботі.
Позивача звільнено з роботи 17 вересня 2012 р. З зазначеного часу він перебуває у вимушеному прогулі.
Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В силу пунктів 2, 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 з наступними змінами, середня заробітна плата у випадку поновлення працівника на роботі обчислюється виходячи із його заробітної плати за два повних останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи із розміру середньоденної заробітної плати.
Згідно наданої ПрАТ «ПМЗ» довідки заробіток позивача за 2 повних місяці, які передували звільненню позивача, складає 5089,54 грн. (за липень 2012 р. 2505,60 грн.; за серпень 2012 р. - 2583,94 грн.). Середній заробіток складає 115,68 грн. (5089,54 грн. : 44= 115,67 грн.). За час вимушеного прогулу до сплати належить 14807,04 грн.
Крім того, неправомірними діями відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 5 тис. грн.
Незаконне звільнення позивача з роботи заподіяло йому глибокі моральні страждання, тобто моральну шкоду, яку відповідач має відшкодувати у відповідності до вимог ст.237-1 КЗпП України.
Враховуючи, що звільнення позивача відбулось з порушенням його трудових прав, що призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя і відновлення порушених прав в його вимоги про відшкодування моральної шкоди у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України є обґрунтованими.
Наказ про звільнення позивач не отримав, а трудову книжку йому було видано відповідачем 17 вересня 2012 р.
Проте звернутися до суду з позовом про захист своїх порушених прав позивач не міг за станом свого здоров'я та знаходженням на лікуванні.
Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Позивачем строк звернення до суду за захистом своїх прав пропущено в зв'язку з тим, що він мав після звільнення погане самопочуття, змушений був звернутися до лікаря, з 16 жовтня 2012 р. по 29 жовтня 2012 р. знаходився на лікування, що є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
За надання правової допомоги позивач поніс витрати в сумі 700 грн., що підтверджується укладеною з адвокатом угодою та рахунком з оплати послуг, які просить стягнути з відповідача на свою користь.
Просить суд винести рішення, яким поновити строк звернення з цим позовом до суду, пропущений ним з поважних причин; визнати незаконним та скасувати наказ № 258258/ОК від 12 вересня 2012 р. про звільнення його з роботи у зв'язку із скороченням штату працівників за ч.1 ст. 40 КЗпП України; поновити його на посаді терміста 5-го розряду літейно-термогальваничного виробництва ПрАТ «Первомайський механічний завод»; стягнути з ПрАТ «Первомайський механічний завод» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу с сумі 11914,01 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн. та судові витрати, пов'язані з наданням йому правової допомоги в сумі 700 грн. Рішення в частині поновлення його на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу просить звернути до негайного виконання.
В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав та пояснив, що вважає своє звільнення незаконним. Його звільнили тому, що штат співробітників зменшився, а їх знову набирають на завод. Він працював з 2010 року термістом, звільнений 17.09.2012 року. Був інцидент, коли він побачив, що люди займаються не тим, чи потрібно: ОСОБА_5 і ОСОБА_6, ОСОБА_30 випалював сковорідки, а ОСОБА_6 робив деталі з «Мотор Січ» з іншої дільниці. Він витягнув їх деталі з термопечі і викинув, тому що постійно виникають скандали через електроенергію. Тут почався конфлікт. Вони викликали охорону. Ранком прийшов начальник цеху і сказав, що вони всі звільнені. Він і до директора ходив, той обіцяв розібратися, але не розібрався. Коли він йшов до директора, товариш ОСОБА_8 сказав, що якщо піде туди, то працювати не буде. Коли його попередили про звільнення, запропонували роботу водія, а у нього нема прав, і роботу тесляра. Про наявність інших вільних місць йому не було відомо. Він погодився б на будь-яку роботу. Він несвоєчасно звернувся до суду, бо перебував на лікуванні, не спав, переживав звільнення. Зараз там працює ОСОБА_9, якого звільняли разом з ним, перевели в інший цех, а зараз він виконує ту саму роботу, що і виконував.
На печі ТАV він не працює, при ньому на цій печі працювало два чоловіки. У нього середня освіта, на заводі він навчався 6 місяців, щоб бути термістом. Термістів було 11. Серед них були такі, що мали технікум, ПТУ, інститут. За період роботи стягнення до нього не засовувались. Заохочень також не було. Старався працювати у суботу та неділю, завжди коли просили, щоб заробити більше грошей. Він міг працювати на всіх печах, хоча не повинен був робити зі своїм розрядом. У нього був 5 розряд, були і розрядом вище і розрядом нижче. З 11 термістів скоротили його, ОСОБА_10, ОСОБА_9, тобто 3 особи, один сам звільнився, хоча у цих списках були інші люди на звільнення, але вони залишились. Він не член профспілки.
Питання про скорочення виникло навесні. Загальних зборів не було. Списки осіб, яких скоротять, виникли після описаного ним конфлікту, до цього списків не було. Зразу після конфлікту почали складати список , при ньому він бачив у списку себе і ОСОБА_5, потім через 2-3 дня перемінили, внесли ОСОБА_1, ОСОБА_9 і ОСОБА_10. ОСОБА_10 до цього конфлікту відношення не мав, він терміст-інструментальник, ОСОБА_9 також терміст. ОСОБА_5 не путьовий, у нього батько і мати працюють на заводі, його і не вигнали, а вигнали тих хто все життя працює. ОСОБА_9 і ОСОБА_10 були 6 розряду і працювали з часу заснування заводу. Норм виробітку на зміну не було. Не були ніколи такого, щоб він не виконав змінне завдання, він ще і іншим допоможе, щоб час йшов швидше, і більше навиків отримати. Він не знає, хто запропонував його кандидатуру на звільнення.Його звільнили 17.09.12, трудову книжку він отримав у той же день. Повний розрахунок проведи днів через 15-20. Письмово про скорення за два місяці його ніхто не попередив. Роботу водія і тесляра йому пропонували у вересні. Він не мав прав, не вміє теслярем працювати, він розписався, що відмовляється. У центр зайнятості став на облік чкерз-1-2 дні після звільнення. Допомогу по безробіттю отримує.
Представник відповідача Матусевич Р.М. позов не визнав та пояснив, що 13.05.2012 був виданий наказ по заводу про впорядкування чисельності працівників термо-гальваничного виробництва. На підставі цього наказу було 12.07.12 розпорядження про утворення кадрової комісії, яка буде вирішувати питання про скорочення. 12.07.12 у закритому режимі було засідання цієї комісії, розглядались всі термісти цієї дільниці. Голова комісії ОСОБА_11, члени: заст. начальника цеху ОСОБА_24, старший майстер Боровська, інженер технолог Анашкіна і профспілковий голова цеху Медовкіна. Кандидатури розгляди відповідно до ст.. 42 КЗпП. На момент розгляду термістів було 10, всі зазначені у цьому протоколі. З них 5 осіб мали 6 розряд, 4 мали тривалий стаж роботи на підприємстві від 17 до 28 років, 1 - учасник бойових дій в Афганістані. У цеху ще є вакуумна піч, встановлена італійцями, італійського виробництва. Вимоги до персоналу - мінімум - технічна освіта. Назва ТАV. На них працювали ОСОБА_12, який має вищу освіту і ОСОБА_13 - 4 розряду. Комісією було прийнято рішення подати на звільнення 3 особи, ОСОБА_9 - 6 розряд, але менший стаж роботи, ОСОБА_10 - 6 розряд, у нього мала продуктивність праці, ОСОБА_1 - 5 розряду з менших досвідом роботи. Осталось 7 осіб, із них у всі однакова продуктивність праці. ОСОБА_1 звільнили тому, що менший досвід роботи.
Залишились ОСОБА_14, Калинін, ОСОБА_6, ОСОБА_5, Звержановский 4 розряду ( у нього технікум), ОСОБА_12, і ще один Звержановский 6 розряду. Потім членами комісії висновки були направлені голові правління.13.07. 12 був виданий наказ 405, де був затверджений список на звільнення: ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10. Цим же наказом були встановлені строки ОСОБА_11 до 17.07.12 ознайомити цих осіб з наказом. З майбутнім звільненням.
ОСОБА_11 ознайомив з цим наказом під підпис. ОСОБА_9 заявив : з наказом не згоден, ОСОБА_10 - ознайомився без зауважень, ОСОБА_1 згідно з актом ОСОБА_11, ОСОБА_24, Кризьської від підпису відмовився, з наказом не згоден. Перед виданням наказу керівництвом було підготоване подання у первинну профспілкову організацію про скорочення та додавався список співробітник для узгодження. Профком відповів, що ОСОБА_1 не є членом профспілки. За час з моменту видання наказу 13.07.12 до фактичного звільнення позивачу неодноразово пропонувались професії доводчика, токаря, заточника, слюсаря-механозборочних робіт з перекваліфікацією. Це йому пропонувалось у голови правління на особистому прийомі, при цьому були присутні ОСОБА_24, начальник відділу кадрів ОСОБА_15. Позивач від підпису відмовився у присутності голови правління і цих осіб. У серпні йому пропонувалась робота тесляр - позивач знову відмовився від підпису, зносу складений акт в присутності начальника відділу кадрів. Професія водій не пропонувалась, тому що він не мав навичок. Скандал 25.06.12 р. був зафіксований службою охорони «Барс», яка не підпорядковується заводу, працює на підставі договору. Проводилась службова перевірка. Був запит з прокуратури, надавалась офіційна відповідь. Він вважає, що позивач не обґрунтував у чому полягає моральна шкода, доказів не надав.
Дослідивши надані докази, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків, суд прийшов до висновку, що по суті позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Свідок ОСОБА_16 в суді пояснив, що згідно з планом - розрахунком було вирішено з 10 термістів залишити 7. Ним, як в.о. начальника цеху 31/34 - термогавальничного цеху були визначені кандидати на звільнення. Він подав кандидатів, далі займався відділ кадрів. З 10 термістів вибирались спочатку 3 особи, це були ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_5, так вирішили старші майстри проаналізувавши роботу 10 термітів. Начальник виробництва ОСОБА_17 порекомендував йому ОСОБА_5 залишити на роботі і замінити його іншим, це став ОСОБА_9. Після цього він передав цехові пропозиції відділу кадрів. ОСОБА_13 був прийнятий пізніше ОСОБА_1, але він був навчений роботі на вакуумній печі, ця піч особлива і вона працює, приблизно 10 завантажень на місяць. ОСОБА_1 на цій печі працювати не міг, навчання не проходив, там дуже складне електронне обладнання навчатися треба і не один день. Був випадок, що йому зателефонували, начальник караулу, що термісти сваряться між собою, вранці йому доповіли, що виконується робота не його цеху. Він прийшов, перевірив печі, діаграму, факту такого не виявив. ОСОБА_1 з ним розмовляв, але його слова нічим не підтвердились. ОСОБА_1 він може охарактеризувати позитивно, до роботи претензій не було, були неодноразові скарги на поведінку, він міг нахамити, нагрубити, сварився з майстрами, колегами, що також мало вплив на прийняте рішення. Він намагався вплинути на директора не скорочувати людей, взяти додаткові обсяги роботи. Про пропозиції ОСОБА_1 іншої роботи йому нічого невідомо. Рішення по ОСОБА_5 було прийнято не ним. У нього до ОСОБА_5 також не було претензій, але приходилось вибирати. Після скорочення на роботу нікого не приймали, але ОСОБА_9 перевели формовщиком, і він виконував обов'язки терміста на час хвороби одного з термістів. Зараз ОСОБА_9 тимчасово працює термістом бо ОСОБА_13 тривалий час хворіє. У ОСОБА_1 не було впевненості , бо він може не прийти на роботу, зателефонувати відпроситися. ОСОБА_1 таких навиків, як інші, не має. Те, що між ними була сварка, а він за них переживає, підштовхнуло його до того, щоб прийняти рішення про скорочення, хоча до цього він все відтягував строк. Він бореться за них, а вони там б'ються, його будять серед ночі, ОСОБА_5 не був агресором, і після прийому на роботу ОСОБА_1 стали постійно виникати конфлікти. На пенсіонерів він міг покластись, дати будь-яку деталь, а ОСОБА_1 досвіду не мав.
Свідок ОСОБА_1 в суді пояснила, що її син працював на заводі, все було нормально, в червні - серпні син прийшов додому сказав, що стався конфлікт, що ОСОБА_5 жарить сковороди в печі, а ОСОБА_6 робить чужі деталі Мотор-Січі, де він працює за договором, викликали охорону. Вранці йму сказали, щоб він написав пояснення, начальник цеху у цей день викликав його і сказав, що його звільняють за скороченням. Потім син пішов до директора, там був ОСОБА_8, якому директор доручив розібратися, але той пішов у відпустку. Після відпустки ОСОБА_8 син знову пішов до директора, але той сказав, що доказів нема ніяких. Сина скоротили і він пішов на біржу. Був життєрадісний, а потім став замикатися, робота йому подобалась, він завжди виходив у вихідні, понаднормово. У нього почались головні болі, почала спина боліти, вони звернусь у лікарню. Вона також працювала на заводі, там ОСОБА_6, ОСОБА_14, ОСОБА_19, ОСОБА_13 пенсіонери. Піч у тому цеху не загружається. Сину пропонували роботу тесляра, чому не пропонували інші роботи, не знає. Іншим пропонували іншу роботу.
Свідок ОСОБА_10 в суді пояснив, що працював термістом - інструментальником, працювали два чоловіки, інші термісти - серійщики. У ту зміну працювали вони вночі втрьох: він, ОСОБА_6 і ОСОБА_5, є журнал, куди майстер пише наряди на роботу. Він взяв свій журнал, підійшов до соляної ванни, калив інструмент. Конфлікт у цеху був, але там ніхто не бився, прийшла охорона, там ніхто не б'ється. ОСОБА_11 заставляв його писати пояснення, але він там участі не приймав. Його скорочували з ОСОБА_1 і ОСОБА_9. Він пенсіонер, був згоден з тим, що його скорочують, і ОСОБА_9 пенсіонер. Чому звільнили ОСОБА_1 не знає. Йому пропонували іншу роботу слюсарем КІПА, він попрацював місяць і звільнився. Він не знає, чи пропонували ОСОБА_1 іншу роботу. ОСОБА_9 перейшов у ливарний. З ОСОБА_1 він не працював, нічого сказати про нього не може.
Свідок ОСОБА_20 в суді пояснила, що працювала на заводі, звільнилась три роки тому, прийшла в гості до ОСОБА_1, а ОСОБА_1 скаржився, що на роботі щось сталось, не дають працювати, нервував, злився, якісь деталі там не по роботі роблять. Він був нормальний хлопець, а зараз переживає, лікувався, бо перенервував.
Свідок ОСОБА_21 в суді пояснила, що працює в охороні Служби охорони «Барс», розташованій в Луганську, її робоче місце на прохідній на ПМЗ. 25.06.12 в половину першої ночі їй зателефонував ОСОБА_5, попросив прийти, бо ОСОБА_1 поводиться неадекватно. ОСОБА_1 поводився адекватно, не п'яний, виглядав нормально. Потім зателефонували своєму начальнику і всі розійшлись по робочим місцям. Коли вони прийшли, нічого не було, не конфлікту ні сварки, ніяких розмов на підвищений тонах. ОСОБА_5 сказав, що ОСОБА_1 обзивався, матюкався, про причину їй сварки ніхто нічого не казав. ОСОБА_1 сказав, що він нікого не чіпав. Вона сковорідок не бачила, бачила одну сковорідку, витягав ОСОБА_1 показував. Своєму начальнику вони доповіли, що дебошу не було, сковорідки - то не її питання. Людей з сумками вони зупиняють і перевіряють з металошукачем. У цю зміну вони нікого не затримували. Коли занести сковороду, яку вона бачила, сказати не може, може вона там була багато років.
Свідок ОСОБА_22 в суді пояснив, що працює на заводі начальником охорони ТОВ «Барс» на ПрАТ ПМЗ. В їх обв'язки не входить контроль технологічного процесу, вони запобігають грубим порушенням і фізичним конфліктам. Не він, ні його співробітники не можуть визначить, що робітники повинні робити. Він не пам'ятає, чи приходив до нього ОСОБА_1. Його пояснення підтверджує, він запросив начальника цеху і поставив його до відома. Про що була розмова з ОСОБА_1, не пам'ятає. На цей інцидент він не звернув уваги, бо про ОСОБА_1 думка на заводі як не про зовсім адекватну людину.
Свідок ОСОБА_1 в суді пояснив, що позивач його син. Син прийшов додому, нічого не розказав, потім дружина дізналась про скандал і син розказав, що одна піч була загружена сковорідками, а друга - деталями «Мотор-січ». На ранок син пішов до начальника охорони, потім до начальника цеху, який зразу повідомив його про звільнення. Син був вдома подавлений, переживав, потім пішов до директора, там був ОСОБА_8, ніхто розбиратися не став. Син був пригнічений, почались головні болі, дружина стала йому давати таблетки. Коли був наказ про звільнення, вони стали звертатись, писали на завод, у прокуратуру, до хазяїна заводу у Росії. В прокуратурі їм сказали прийти завтра, будемо щось писати, а наступного дня сказали йти звертатися в суд. Вони мали намір звертатися до суду, але чекали відповідей, а потім звернулись до лікаря. Син за роботу переживав, виходив сам по неділям. Сину пропонували тільки роботу теслі, він відмовився, інші роботи не пропонували. Він думає, що іншої роботи на заводі не було. Перший наказ був про скорочення двох, потім трьох. Після сина прийняли двох осіб, які менше працювали, у одного був нижчий розряд, і пенсіонери по 70 років. На ранок після конфлікту начальник цеху написав наказ, що його звільняють.
Свідок ОСОБА_8 в суді пояснив, що працює зам. директора по персоналу. В кінці червня 2012 р він зайшов до директора ОСОБА_31, там вже сидів ОСОБА_1, була розмова, що в цеху роблять якійсь деталі з Мотор-січі та сковороди. Директор сказав, що він розбереться. Була проведена перевірка, допитаний ОСОБА_24, який пояснив, що це склоки, неприязні стосунки між ОСОБА_5 і ОСОБА_6, ніяких чисток сковорід та чужих деталей не робиться, надав змінні завдання, які виконані. Розслідування проводили без нього. Йдучи до суду він попросив характеристику на ОСОБА_1, згідно з якою він проявляв недисциплінованість, не користувався повагою, створював конфліктні ситуації, після його скорочення обстановка покращилась. Їм не вдалося встановити, чи вони там чистили сковорідки та робили деталі, хоча вони говорять, що такого не було. Він вважає, що за те, що ОСОБА_1 про це повідомив, його звільнити не могли. Питання прийняття та звільнення працівників у його компетенції. ОСОБА_1 були запропоновані 15.08.12 перенавчання доводчиком, токарем, заточником, слюсарем механо-зборочних робіт, 03.08.12 пропонували теслярем, він відмовився. Про наявність роботи прибиральника території нічого пояснити не може. Звільнення ОСОБА_1 він вважає законним.
Свідок ОСОБА_6 в суді пояснив, що працює термістом ПМЗ, що спершу ОСОБА_1 цікавився всім, потім став поводитись неправильно. Він попав під скорочення. Скороти 3 -х осіб, в тому числі і терміста вищого 6 розряду, це видніше керівництву, тим більше що підприємство приватне. Він працює термістом з 2002 року, вакуумна піч працює 1-2 рази на тиждень, її обслугують він, ОСОБА_13 та ОСОБА_25, там обслуговуючий персонал має мати вищу освіту. ОСОБА_1 ніколи на ній не працював, там робота з комп'ютером, не проста. Дату він не пам'ятає, ОСОБА_1 прийшов не в свою зміну. Потім з ОСОБА_5 вони стали за щось сперечатися. Він підійшов хотів заспокоїти, але ОСОБА_1 називаючи його «бородою» пропонував вийти, .. і так далі, він не став спорити, потім прийшла охорона. Деталі, які він робив, були з 28 цеху, нестандартні, в наряд вони не пишуться, пишуться одним рядком, там просто лежала на них записка. Вранці ця записка була у старшого майстра. А ОСОБА_5 щось видумав про ліві деталі з Мотор-січі. Була розмова, що ОСОБА_1 пропонували і іншу роботу, на доводку, а він не захотів.Чайка перепрацював у всіх змінах, всі не хотіли з ним працювати. Характер запальний.
Свідок ОСОБА_5 в суді пояснив, що 25.06.12 ОСОБА_1 прийшов на роботу, а він заточував деталі, сказав, що йому залишилось дві деталі, ОСОБА_1 мав заточити 30 штук таких самих деталей. Він йому сказав, що 5 піч зайнята, там стояв його посуд, сковорода, черпачок і миска, з яких він їв. Він їх туди поставив, щоб розігріти і помити від жиру. ОСОБА_1 став кричати, погрожувати. Вмішався ОСОБА_6, ОСОБА_1 переключився на нього, також став погрожувати. Вони працюють з солями, які можна плеснути в обличчя, тому він викликав охорону. Сковороди можна розкалити в печі, потім кинути у воду, і буде чиста. Піч ОСОБА_1 не була потрібна, розпочав він сварку безпричинно. ОСОБА_1 з ним в одній зміні не працює і не може бачити, що він робить. Його освіта училище і Стахановський гірничий технікум. Працює на заводі протягом 18 років. Розряд 6.
Свідок ОСОБА_15 в суді пояснила, що вона пропонувала ОСОБА_1 перевестись теслею, він у 2009 році працював у них будівельником по закінченню будівельного училища. Вона запрошувала його до себе в кабінет, він довго не приходив. Вона йому пояснила, що він раніше у них працював теслею, зараз підлягає скороченню. Він відмовився від роботи теслею, від підпису у пропозиції відмовився, вона позвала дівчат через відкриті двері, склали акт. Другого разу вона займалась його працевлаштуванням при прийомі ОСОБА_1 у директора. На цьому прийомі він просив залишити його працювати термістом. Директор в категоричній формі відмовив, бо нема об'ємів роботи, але запропоновував йому роботу доводчиком, слюсарем механозборочних робіт. ОСОБА_1 спитав, чи буде він учеником, директор сказав, що буде учеником, але отримувати свою середню заробітну плату на період перенавчання протягом трьох місяців. ОСОБА_1 відмовився, хоча директор йому показував, що у доводчика зарплата 5 тис. грн. На прийомі були присутні вона і ОСОБА_24, ОСОБА_1 не дав згоди перенавчатися, наполягав на тому, що тільки термістом буде працювати. Вони склали акт про відмову. Згідно з записами у військовому квитку він признаний непридатним до військової служби у мирний час та обмеженим у воєнний, діагноз «олігофренія у стадії легкої дебільності». Акт 15.08.12 р. складала вона, Білобров його не підписав, бо це було нам прийомі у голови правління, вона не включила ОСОБА_31 на осіб, які підписали акт. З центром занятості у них був укладений договір на громадські роботи, і вона не могла цю тимчасову роботу запропонувати ОСОБА_1. Вона не могла йому запропонувати тимчасову роботу до кінця вересня, він же у них був на постійній роботі. Це робочі місця, які створюються за рахунок центру зайнятості. Роботу двірника молодому хлопцеві вона не пропонувала, бо він молодий, вибір інших професій був широкий. До 03.08.12 р. вона була у відпустці, її ніхто не заміняв, тому саме 03.08.12 р. пропонували ОСОБА_1 нову роботу. У них нема жодного чоловіка прибиральника виробничих приміщень, там треба мити поли.
Свідок ОСОБА_24 в суді пояснив, що працює начальником термогальваничної дільниці. Він, як керівник, вважає, що саме ОСОБА_1 мали скоротити, він працює за настроєм, є настрій - працює, нема настрою - він не працює, треба підганяти, не мав поваги до старших, до майстрів, керівників, часто брав відгули. Кваліфікації, хоча він і мав 5 розряд, такої не мав, розряд дали, щоб він більше отримував. Він і ОСОБА_15 ходили до директора на прийом, тоді від дізнався, що ОСОБА_15 пропонувала ОСОБА_1 будівельний цех, на запитання директора, чи не бажає він перейти токарем, ОСОБА_1 сказав, що там мала заплата, тоді директор сказав, що доводчики до 10 тис. заробляють, він сказав, що хоче працювати тільки термістом. Потім через нього передавали, щоб ОСОБА_1 пішов до відділу кадрів йому запропонують іншу роботу, той говорив, що нікуди переводиться не хоче. Про інцидент 25.06.12 р. він дізнався від ОСОБА_11, що на фоні неприязних стосунків з іншими термістами у ОСОБА_1 виник конфлікт. Про «ліві» замовлення йому нічого не відомо. Цей інцидент на скорочення ніяк не вплинув, бо наказ про скочення був виданий раніше. Піч ТАV дуже дорого коштує, щоб на ній працювати, треба мати голову, терміст задає програму, і слідкує за її виконанням. Допуск до цієї печі мають 3 термісти ОСОБА_6, ОСОБА_25 і ОСОБА_13, які пройшли навчання. Всіх робіт, які ОСОБА_1 пропонували, він не пам'ятає. Кандидатом на скорочення був ОСОБА_5, але керівництво заводу забажало його залишити, він дуже гарний працівник. Він не пам'ятає, чи приймав він участь у роботі кадрової комісії. Акт від 15.08.2012 р. року він підписав, ОСОБА_15 сказала, що вона напише акт, він пізніше підійшов і підписав його.
Пояснення свідків у суді за обставинами звільнення ОСОБА_1 з заводу не містять у собі суттєвих протиріч та підтверджені документальними доказами, за винятком свідчень самого позивача, ОСОБА_1 і ОСОБА_1 про те, що позивачеві окрім роботи тесляра інша робота не пропонувалась.
Згідно з записами в трудовій книжці ОСОБА_1 03.06.2010 року прийнятий у ЗАТ «Первомайський механічний завод» учнем доводчика-притирщика, переводився учнем заточника, учнем терміста, 17.01.2011 року йому присвоїли 4 розряд терміста, зайнятого обробкою металевих виробів у ціаністих, свинцових ваннах з розплавленими солями, 08.07.2011 року присвоєний 5 розряд терміста, 17.09.2012 року звільнений за п.1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату /а.с. 23-26/.
З завою до суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 звернувся 31.10.2012 року.
Відповідно до ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Трудова книжка позивачеві при звільненні була вручена 17.09.2012 року. Згідно з довідкою Первомайської багатопрофільної міської лікарні № 2, ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні у невропатолога цієї лікарі з 16.10.2012 року по 29.10.2012 року.
За таких обставин, суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 місячний строк звернення до суду за вирішенням трудового спору, оскільки він пропущений через хворобу, тобто з поважних причин.
Разом з тим, інші позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
ОСОБА_1, згідно з його поясненнями, а також з записами в трудовій книжці, має шкільну середню освіту, даних про навчання в учбових закладах професійно-технічної освіти, технікумах, коледжах, інститутах, академіях не надав.
Наказом від 13.07.2012 р. № 405 Про вивільнення термістів термогальваничного виробництва затверджений список працівників термічної дільниці ливарно-термогальваничного виробництва .які підлягають вивільненню у зв'язку зі скороченням чисельності для попередження про майбутнє звільнення 17.09.2012 р., до списку увійшли ОСОБА_1 терміст 5 розряду, ОСОБА_9 терміст 6 розряду, ОСОБА_10 терміст 6 розряду /а.с. 49/.
ОСОБА_1 звільнений відповідно до наказу ПрАТ «Первомайський механічний завод» від 12.09.2012 року № 258/ОК, у якому зазначено, що він звільняється з 17.09.2012 року за скороченням штату робітників з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку. /а.с.58/
ОСОБА_1 не був членом будь-якої профспілки /а.с. 53/. Не одружений дітей не має.
Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудовихспорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або
штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
В суді встановлено, що підприємство - відповідач дійсно проводило скорочення чисельності працівників, про що зазначено в наказі № 320 від 23.05.2012 року: враховуючи виконання номенклатурного плану по термічній дільниці ливарно-термогальваничного виробництва за 4 місяці 2012 року, на підставі розрахунку чисельності наказано начальнику термогальваничного виробництва ОСОБА_11 надати пропозиції по впорядкуванню чисельності термістів до відділу кадрів до 25.05.2012 року /а.с.45/.
Розпорядженням начальника цеху 31/34 ОСОБА_11 від 12.07.2012 року була створена комісія для проведення вивільнення робітників цього цеху на підставі наказу № 320 від 23.05.2012 року/а.с. 46/.
Згідно з протоком засідання комісії по вивільненню робітників термічної дільниці цеху 31/34 від 12.07.2012 року, комісія вивчила ділові та професійні якості, рівень кваліфікації, продуктивність праці робітників термічної дільниці, враховуючи вимоги ст. 42 КЗпП України прийшла до висновку: залишити робітників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, які освоїли нове обладнання (піч ТАV) і технології, і мають переважне право на залишення на роботі: робітники з тривалим стажем роботи на ПАТ « ПМЗ» - ОСОБА_14 терміст 6 розряду 28 років стажу, ОСОБА_19 терміст 6 розряду 29 років стажу, ОСОБА_6 терміст 6 розряду 22 роки стажу з вищою освітою, ОСОБА_5 терміст 6 розряду 17 років стажу, ОСОБА_13 терміст 6 розряду, учасник бойових дій в Афганістані; робітників з розширеною зоною обслуговування, які тимчасово виконують обов'язки більш кваліфікованих працівників - ОСОБА_12 терміст 6 розряду з вищою освітою, який обслуговує піч ТАV, ОСОБА_27 терміст 4 розряду, що обслуговує піч ТАV. Подані на звільнення ОСОБА_9 терміст 6 розряду з меншим досвідом роботи, ОСОБА_10 терміст 6 розряду з меншою продуктивністю праці, ОСОБА_1терміст 5 розряду з меншим досвідом роботи /а.с. 47/.
Відповідно до ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Суд прийшов до висновку, що підприємство - відповідач при скороченні ОСОБА_1 цієї норми закону не порушило, оскільки на роботі залишені 6 термістів 6 розряду зі стажем роботи від 17 до 28 років (позивач має 5 розряд та 2 роки стажу роботи на заводі), терміст ОСОБА_12 має менший стаж роботи, але має 6 розряд та вищу освіту, терміст ОСОБА_27 має 4 розряд та менший стаж роботи, але працює на печі ТАV та має професійно-технічну освіту /а.с. 162/.
Доводи позивача в тій частині, що його скорочено як небажаного працівника через конфлікт, який мав місце 25.06.2012 року, також не знайшли свого підтвердження в суді, хоча колеги по роботі охарактеризували його як конфлікту особистість. Незалежно від подій 25.06.2012 року він був кандидатом на скорочення, оскільки мав тільки 5 розряд та, на відміну від ОСОБА_27, не мав розширеної зони обслуговування. Терміст ОСОБА_5, якого на думку позивача мали скоротити через неналежне ставлення до роботи, має стаж роботи на заводі протягом 18 років та 6 розряд, закінчив Стахановський промислово-економічний технікум, тому мав переваги перед позивачем при вирішення питання про вивільнення працівників.
Відповідно до ст. 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за дві місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
В суді встановлено, що ОСОБА_1 не пізніше ніж за дві місяці, 13.07.2012 р., був попереджений про наступне звільнення, чого не заперечував у суді, хоча від підпису про ознайомлення з наказом від 13.07.2012 р. № 405 відмовився, про що складений відповідний акт /а.с.49,50/.
15.08.2012 р. ОСОБА_1 відмовився від переводу на постійну роботу доводчика, токаря, заточника, слюсаря механозборочних робіт. ОСОБА_1 від підпису на пропозиції адміністрації відмовився і цю пропозицію в суді заперечував. Про відмову від пропозиції про переведення на іншу роботу 15.08.2012 р. був складений акт, обставини складання якого підтвердили свідки ОСОБА_24 та ОСОБА_15 /а.с.54,55/.
03.08.2012 р. ОСОБА_1 відмовився від переводу на постійну роботу тесляра, цю пропозицію не заперечував, від підпису на пропозиції адміністрації відмовився /а.с. 56,57/.
Оскільки ОСОБА_1 взагалі не підписав жодного передбаченого законодавством документу, пов'язаного з його звільненням, відсутність його підпису на відповідних пропозиціях не свідчить про те, що таких пропозицій не було, оскільки наявність пропозицій підтверджена не тільки документально, а і поясненнями свідків у суді. На відсутності таких пропозицій наполягали тільки сам позивач та його батьки.
Стосовно посилання позивача на те, що з моменту попередження позивача про звільнення до цього часу завод продовжував приймати на роботу працівників, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до наданих ПрАТ «ПМЗ» відомостей з 13.05.2012 року до 11.12.2012 року прийнято 31 людину, з них слюсар-ремонтник, ученик слюсаря механозборочних робіт, токар, шліфувальник, водій, нарядчик, ученик токаря, ученик заточника, тесля, та посади які вимагають відповідної освіти: начальник дільниці, інженер-технолог, інженер по автоматизованим системам управління, начальник дослідного виробництва, майстер, ученик оператора СПУ /а.с. 70/. Ці відомості співставленні зі звітами про наявність вакансій, які подаються відповідачем до центру зайнятості за період з 12.06.2012 р. по 09.11.2012 р. - подаються щомісячно /а.с.120-134/ та встановлено, що вакансії, які не пропонувались ОСОБА_1: шліфувальник, фрезерувальник, нарядчик не пропонувались йому в зв'язку з неможливістю перенавчання на заводі роботі шліфувальником та фрезерувальником, а робота нарядчика - працівника, який веде облік робочого часу, вимагає середньої спеціальної освіти. Вакантної посади термістів не було, нові термісти на роботу не приймались.
З 12.06.12 р. були заявлені вакансії водія, водія вантажника (ОСОБА_1 не має водійських прав), майстра, начальника дослідного виробництва, інженера-технолога, економіста, бухгалтера та інші, які вимагають відповідної освіти.
Дійсно, була заявлена вакансія прибиральника виробничих приміщень, з поміткою «громадські роботи» та сезонності роботи. Позивачем не спростовано, що ця вакансія не може бути запропонована йому при звільненні, оскільки існує інший порядок прийняття на громадські роботи.
Особи, які разом з ОСОБА_1 підлягали скороченню, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 були працевлаштовані на інші робочі місця, ОСОБА_10 згодом звільнений у зв'язку з переходом на пенсію, ОСОБА_9 тимчасово може виконувати роботу термістів, відсутніх з поважних причин, постійно працює формовщиком /а.с.125/.
Представник позивача ОСОБА_2 при розгляд справи в суді подала документи про те, що батьки ОСОБА_1 досягли пенсійного віку, не працюють, не повідомивши суд про розмір пенсії цих осіб, та заявивши, що відповідач не врахував сімейний стан працівника при вирішенні питання про звільнення.
З'ясувавши питання про те, чи мав ОСОБА_1 преважне право на залишення на роботі відповідно до вимог ч.2 ст. 42 КЗпП, суд вважає за необхідне зазначити, що, по-перше, позивач у позовній заяві не посилався як на підставу позову на ту обставину, що як особа, в сім'ї якої нема інших працівників з самостійним заробітком, він мав преважне право на залишення на роботі, по-друге, норми ч.2 ст. 42 КЗпП застосуються лише при вирішення питання щодо працівників, які мають рівну продуктивність праці і кваліфікацію, а ОСОБА_1 був обраний кандидатом на скорочення як терміст з меншим досвідом роботи; по-третє, батьки позивача отримують пенсію, про що свідчать їх пенсійні посвідчення, тобто мають самостійний дохід, а в судовій практиці закріпилось широке застосування аналогії ч.4 ст. 75 СК України, яка визначає, що один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом, тобто особи, які навіть отримують пенсію у мінімальному розмірі, яка дорівнює прожитковому мінімуму, утриманцями не визнаються.
Оскільки позивач не був членом профспілки, він звільнений без згоди профспілкового комітету.
При відсутності підстав для поновлення позивача на роботі та фактів порушення закону з боку відповідача не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, витрат на правову допомогу
20.08.2012 року ОСОБА_1 звертався з заявою до прокуратури м. Первомайська з посиланням на те, що його намагаються звільнити у зв'язку з тим, що він заважає працівникам в робочий час займатися особистими справами, до чого причетні посадові особи заводу. Звернення прокурором було направлено на підприємство та правових наслідків для позивача чи підприємства не мало /а.с. 13-17,66/.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 40, п.1, 42, 49-2 КЗпП України, ст.ст. 212-215 ЦПК України, -
ОСОБА_1 поновити строк звернення до суду , пропущений з поважних причин.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про його звільнення від 12.09.2012 року № 258258/ОК , поновлення на попередньому місці роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної школи та витрат на правову допомогу.
Рішення суду в повному обсязі буде виготовлено 24.03.2012 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному суді Луганської області через Первомайський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії судового рішення.
Суддя Т.Т. Русанова