Справа № 159/885/13-ц
Провадження № 2/159/384/13
м. Ковель 22.03.2013 р..
Ковельський міськрасуд Волинської обл.,
в складі: головуючого - судді Логвинюк І.М.,
при секретарі Щесюк Н.Й.,
з участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залу суду в м. Ковелі Волинської обл. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров»я України, ліквідаційної комісії державного закладу "Ковельська лінійна санітарно - епідеміологічна станція на Львівській залізниці", Державної казначейської служби України, державного закладу "Ковельська лінійна санітарно - епідеміологічна станція на Львівській залізниці" про стягнення грошових сум, належних до виплати при звільненні, зобов"язання до вчинення дій,
Позивач 05.02.13 р. спільно з іншими особами в якості позивачів звернулась до суду з вказаним позовом до Міністерства охорони здоров»я України (далі - МОЗ України, відповідач), ліквідаційної комісії державного закладу «Ковельська лінійна санітарно - епідеміологічна станція на Львівській залізниці» (далі - ліквідаційна комісія держзакладу, відповідач), Державної казначейської служби України (далі - Держказначейська служба України, відповідач), мотивуючи тим, що відповідач МОЗ України наказом в. о. міністра від 21.09.12 р. № 276 - О «Про ліквідацію бюджетних закладів, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров»я України», вирішив ліквідувати вищезазначені установи за переліком згідно з додатком. У додатку до вищезазначеного наказу по Волинській області зазначено Ковельську лінійну санітарно - епідеміологічну станцію на Львівській залізниці. У додатку ж зазначено і склад ліквідаційної комісії вищезазначеної установи. На виконання вищезазначеного наказу Головний санітарний лікар Ковельської лінійної дільниці на Львівській залізниці 12.10.12 р. видав наказ № 56 «Про припинення діяльності ДЗ «Ковельська лінійна санітарно - епідеміологічна станція на Львівській залізниці» МОЗ України, п. 1 якого вирішено припинити діяльність ДЗ «Ковельська лінійна санітарно - епідеміологічна станція на Львівській залізниці» після проведення усіх процедур, передбачених законодавством на протязі 2 - х міс.. За наказом Головного санітарного лікаря Ковельської лінійної дільниці на Львівській залізниці від 27.12.12 р. № 100 її як завідувача, лікаря - лаборанта - гігієніста санітарно - гігієнічної лабораторії було звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв»язку з ліквідацією з 28.12.12 р. з виплатою вихідної і матеріальної допомог, компенсації за невикористану відпустку в загальній сумі 2 593 грн. 77 коп. згідно з розрахунковим листом від 28.12.12 р.. Однак, вищевказані кошти при звільненні виплачено не було. Вважає, що невиплатою належних їй сум відповідачі порушили ч. 1 ст. 116 КЗпП України. Зазначає, що відповідач МОЗ України не забезпечив фінансування для оплати сум, належних їй до виплати при звільненні. Відповідачі ліквідаційна комісія держзакладу, Держказначейська служба України не виконали і не забезпечили виконання обов»язку по виплаті сум, належних їй до виплати при звільненні, чим завдали майнової шкоди. Просить позов задовольнити та стягнути з відповідачів на її користь 2 593 грн. 77 коп., що належні до виплати при звільненні; середній заробіток за час затримки розрахунку по день ухвалення рішення; зобов»язати відповідача МОЗ України забезпечити у встановленому законом порядку фінансування для виплати вищезазначених коштів; зобов»язати відповідача Держказначейську
службу України забезпечити у встановленому законом порядку виплату вищезазначених коштів. Просить допустити негайне виконання судового рішення.
Провадження у справі було відкрито 07.02.13 р. за ухвалою суді Ковельського міськрайсуду Волинської області.
За ухвалою Ковельського міськрайсуду Волинської обл. від 15.02.13 р. позовні вимоги позивачів було роз»єднано в окремі провадження і справі за позовом ОСОБА_1 було присвоєно № 159/885/13 - ц.
19.02.13 р. вказана вище справа була прийнята до провадження.
За ухвалами суду від 12.03.13 р. до участі у розгляді справи було залучено в якості співвідповідача державний заклад «Ковельська лінійна санітарно - епідеміологічна станція на Львівській залізниці» (далі - держзаклад, відповідач), а також залишено без розгляду позовні вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В судовому засіданні 22.03.13 р. позивач позов без врахування тієї його астини, що залишена без розгляду, підтримала, обгрунтувавши його вищенаведеними доводами, суду додатково пояснила, що на даний час суми розрахункові їй не виплачено, держзаклад, з яким вона перебувала у трудових стосунках до звільнення, знаходиться у процесі ліквідації. Просить позов задовольнити.
Представники відповідачів в судове засідання не з»явились, хоча відповідачі належно оповіщені. Про причини неявки своїх представників суду не повідомили. Письмове заперечення проти позову до суду подав відповідач МОЗ України, зазначивши, що позивач була звільнення з роботи відповідачем - держзакладом, що і зобов»язаний відповідати за позовом. МОЗ України зобов»язало у своєму наказі відповідача - держзаклад - провести з позивачем повний розрахунок відповідно до вимог законодавства. Позивач не навела доказів винуватості МОЗ України у недостатньому фінансуванні. Просить у задоволені позову в його частині, що стосується відповідача - МОЗ України - відмовити, просить справу розглядати у відсутності його представника.
На думку суду, розгляд справи можливий у відсутності осіб, які не з»явились.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, зібрані у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги підставні та підлягають до часткового задоволення.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Як слідує з ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Та обставина, що позивач 28.12.12 р. була звільнена з роботи з посади завідувача, лікаря - лаборанта - гігієніста санітарно - гігієнічної лабораторії санітарно - гігієнічного відділу держзакладу «Ковельська лінійна санітарно - епідеміологічна станція на Львівській залізниці» у зв»язку з ліквідацією останнього за п. 1 ст. 40 КЗпП України, на підставі наказу відповідача МОЗ України № 176 - о від 21.09.12 р. «Про ліквідацію бюджетних закладів, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров»я України», з проведенням остаточного розрахунку відповідно до чинного законодавства та вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, стверджується копією наказу Головного санітарного лікаря Ковельської лінійної дільниці на Львівській залізниці № 100 від 27.12.12 р..
Відповідно, роботодавцем позивача та стороною трудового договору є держзаклад «Ковельська лінійна санітарно - епідеміологічна станція на Львівській залізниці».
За змістом ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 1 ст. 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Як слідує з копії розрахункового листа від 28.12.12 р., позивачеві нараховано до виплати
при звільненні 608 грн. 27 коп. матеріальної допомоги, 1 418 грн. 35 коп. вихідної допомоги, 567 грн. 15 коп. компенсації за невикористану відпустку, а всього до виплати - 2 597 грн. 77 коп..
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення провести із звільненим працівником розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Як слідує зі ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно з ст. 2 Закону України "Про оплату праці", до структури заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Суд вбачає, що оскільки позивачеві 28.02.12 р., тобто, в день звільнення видано розрахунковий лист із зазначенням суми, належної їй до виплати, відомості про наявність спору з приводу таких сум, виплати спірної суми, або наявності обставин, що свідчили б про відсутність вини відповідача - держзакладу - у виплаті спірної суми відсутні, то відповідач - держзаклад, що був уповноваженим органом та стороною трудової угоди з позивачем, з огляду на те, що за станом на 22.03.13 р. процедура його ліквідації не завершена, зобов"язаний виплатити позивачеві спірну суму у повному обсязі згідно з даними розрахункового листа
Інші відповідачі не перебували з позивачем у трудових стосунках, не були її роботодавцями, а тому підстав стягувати суми, належні позивачеві до виплати при звільненні, нараховані відповідачем - держзакладом, немає. В задоволенні такої вимоги позивача до відповідачів МОЗ України, ліквідаційної комісії держзакладу, Держказначейської служби України слід відмовити.
Суд вважає безпідставною вимогу позивача про зобов»язання відповідачів МОЗ України, ліквідаційної комісії держзакладу, Держказначейської служби України до вчинення дій, по, відповідно, забезпеченню фінансування та виплати спірних коштів, так як за КЗпП України, такі обов»язки покладаються на роботодавця, яким є відповідач - держзаклад. В задоволенні такої вимоги позивача до відповідачів МОЗ України, Держказначейської служби України слід відмовити.
Доводи наявного у справі заперечення відповідача - МОЗ України - проти позову, дійсно, свідчать про те, що вказаний відповідач вживав заходів до фінансування витрат, пов»язаних з процедурою ліквідації держзакладу, а позивач не навела суду доказів того, що є вина вказаного відповідача у порушенні її прав. На думку суду, невиплата сум при звільненні позивачеві сталась з вини відповідача - держзакладу та є підстави до задоволення вимог позивача про стягнення з вказаного відповідача сум розрахунку при звільненні.
В задоволенні такої вимоги позивача до інших відповідачів у справі слід відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Враховуюче те, що позивач була за законом звільнена від судових витрат, з відповідача - держзакладу - на доход держави слід стягнути судовий збір.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 213 - 218, 88 ЦПК України, ч. 1 ст. 21, ч. 1 ст. 40, ст. 44, ч. 1 ст. 47, ст. ст. 116 КЗпП України, ст. 43 Конституції України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути із державного закладу "Ковельська лінійна санітарно - епідеміологічна станція на Львівській залізниці" на користь ОСОБА_1 2 597 (дві тисячі п»ятсот дев»яносто сім) грн. 77 коп., належних до виплати при звільненні.
В решті позову - відмовити.
Стягнути з державного закладу "Ковельська лінійна санітарно - епідеміологічна станція на Львівській залізниці" на доход держави 229 (двісті двадцять дев»ять) грн. 70 коп. судового збору.
В позові до Міністерства охорони здоров"я України, ліквідаційної комісії державного закладу "Ковельська лінійна санітарно - епідеміологічна станція на Львівській залізниці", Державної казначейської служби України - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської обл. через Ковельський міськрайсуд Волинської обл. у слідуючому порядку: апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу подано не було.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий:І. М. Логвинюк