Справа № 0306/3122/2012
Провадження № 1/159/31/13
м. Ковель 22.03.2013
Ковельський міськрайоний суд Волинської області в складі:
головуючої - судді Денисюк Т.В.,
при секретарі Пухер Л.Р.,
за участю прокурора Клімука В.С.,
потерпілої ОСОБА_1,
підсудного ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Североморськ Мурманської області Російської Федерації, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, приватного підприємця, одруженого, мешканця АДРЕСА_3, раніше неодноразово судимого:
1) 22.09.1986 року Тульчинським районним судом Вінницької області за ст. 215-3 ч. 1 КК України (в ред. 1960 року) до одного року позбавлення волі;
2) 23.03.1988 року Іллінецьким районним судом Вінницької області за ст. 140 ч. 3 КК України (в ред. 1960 року) до чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією майна, 04.05.1988 року ухвалою Вінницького обласного суду вирок Іллінецького районного суду змінено, постановлено рахувати засудженим по ст. 215-3 ч. 2 КК України (в ред. 1960 року) до двох років шести місяців позбавлення волі, конфіскацію майна відмінено, звільнений з місць позбавлення волі 16.06.1990 року за відбуттям покарання;
3) 18.01.1994 року Коростенським районним судом Житомирської області за ст.ст. 222 ч. 1, 222 ч. 3, 42 КК України (в ред. 1960 року) до трьох років позбавлення волі, звільненого 27.07.1996 року за відбуттям покарання;
4) 26.10.2004 року Овруцьким районним судом Житомирської області за ст. 185 ч. 5, ст. 69 КК України до чотирьох років позбавлення волі з іспитовим строком три роки;
5) 07.09.2005 року Лугинським районним судом Житомирської області за ст. 27 ч. 3, ст. 185 ч. 4, ст. 71 КК України до шести років позбавлення волі, звільнений 07.09.2009 року постановою Устинівського районного суду Кіровоградської області із заміною невідбутого строку один рік шість місяців 29 днів на виправні роботи з відрахуванням 10% із заробітку, 17.02.2011 року постановою Коростенського районного суду Житомирської області звільнений умовно-достроково від покарання у виді виправних робіт, судимість не знята і не погашена,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 142 КК України (в ред. 1960 року), -
підсудний ОСОБА_2 16 серпня 1998 року, близько 01 години ночі, в групі з невстановленими особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, діючи умисно з метою заволодіння чужим майном, проникли в приміщення квартири АДРЕСА_1, вчинили напад, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілої ОСОБА_1, який виражався у подоланні опору, накриванні голови потерпілої подушкою, нанесенні їй побоїв, внаслідок чого заподіяли їй тілесні ушкодження у вигляді забійних ран, саден, синців, подряпин, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, та при цьому погрожуючи останній фізичною розправою, заволоділи майном потерпілої на загальну суму одна тисяча вісімсот сорок п'ять гривень чотирнадцять копійок і зокрема: грошима в сумі 433 доларів США, що на час вчинення злочину по офіційному курсу Національного Банку України становить 928.14 гривень, золотою обручкою вагою 1 грам, вартістю 42 гривні, золотою обручкою вагою 2 грами, вартістю 80 гривень, золотими сережками загальною вартістю 43 гривні, золотим ланцюжком вагою 3.2 грами вартістю 100 гривень, золотим хрестиком вагою 1 грам вартістю 25 гривень, норковою шапкою вартістю 190 гривень, шкіряною курткою вартістю 50 гривень, 8-ми відеокасет загальною вартістю 48 гривень, 3-ма картриджами до комп'ютерної приставки загальною вартістю 36 гривень, автозапчастинами до автомобіля марки «Мерседес Бенц» - 2-ма паливними фільтрами тонкої очистки, 3-ма фільтрами грубої очистки, 2-ма масляними фільтрами, одним сальником заднього мосту, 2-ма комплектами сальників гальмівного супорта, загальною вартістю 90 гривень, відеомагнітофоном марки «Фунай», вартістю 200 гривень та простирадлом, вартістю 15 гривень.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 заперечив свою причетність до вчинення інкримінованого злочину та показав, що впавши в листопаді 1997 року з даху будинку , отримав важкі переломи, внаслідок яких тривалий час не міг самостійно пересуватись і лише жовтні-листопаді 1998 року почав ходити із палицею, тому не міг вчинити вказаний злочин, тим більше шляхом проникнення у квартиру через вікно. Не заперечує, що до падіння з даху будинку приїздив в місто Ковель у зв'язку із купівлею-продажем транспортних засобів, міг залишити відбитки пальців рук обмінюючи валюту у потерпілої, однак більше схиляється до фальсифікації органами досудового слідства основного доказу по справі - відбитків пальців рук, виявлених на місці події, мотивуючи це тим, що у 2006 році під час відбування ним покарання у ВК №71 у нього двічі відбирались відбитки пальців рук в межах вказаної справи, дані про які відсутні в матеріалах справи. Просить його виправдати та у задоволенні позову потерпілої відмовити.
Незважаючи на не визнання своєї вини підсудним ОСОБА_2 його винуватість у вчиненні розбійного нападу за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, доводиться дослідженими в судовому засідання допустимими та належними доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_1 показала, що повернулась до дому 16 серпня 1998 року, близько 00.15 години ночі, зачинила вхідні двері та залишила ключ в замку таким чином, щоб чоловік міг відкрити двері із зовнішньої сторони своїм ключем. Відкрила одну половину вікна та лягла спати, не помітивши будь-якої загрози. Через невеликий проміжок часу прокинулась від чийогось дотику, однак не встигла нічого побачити, оскільки їй накинули на голову подушку, нанесли удар по голові, один чоловік сів на неї, їй зв'язали руки та ноги. Той, хто сидів на ній давав вказівки де шукати цінності, при цьому попередив, щоб вона не чинила опору, погрожуючи розправою. Перед тим, як залишити квартиру злочинці ще раз вдарили її в живіт. Жодного з них вона не побачила, чи розмовляв хтось з них російською мовою сказати не може , адже через свій шоковий стан не акцентувала на цьому увагу. Категорично показала, що підсудний ОСОБА_2 ніколи в її квартирі не був і будь-яких операцій по обміну валюти вдома вона не здійснювала. Підтвердила вірність визначеного органами досудового розслідування переліку викраденого майна та його вартість. Позовні вимоги змінила шляхом їх зменшення просить стягнути з підсудного вартість викраденого золота, гривневий еквівалент викраденої валюти та відшкодування завданої моральної шкоди на суму 5000 грн.
Свідок ОСОБА_4, який є чоловіком потерпілої, підтвердив показання останньої в тій частині, що підсудний ОСОБА_2 ніколи раніше не бував в їх квартирі та обмін валюти в квартирі вони ніколи нікому не проводили, підтвердив також перелік викраденого в ту ніч майна. Вказаними показаннями потерпілої та свідка ОСОБА_4 спростовуються доводи підсудного ОСОБА_2 про можливість залишити відбитки пальців рук під час обміну валюти у потерпілої.
Підтверджуються показання потерпілої щодо обставин вчинення на неї нападу також:
- повідомленням чергового лікаря Ковельської ЦРЛ від 16.08.1998 року за № 347 про завдання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень під час нападу у власній квартирі (а.с. 28 т.1);
- протоколом-заявою про злочин (а.с.29 т.1);
- висновком судово-медичної експертизи № 712 від 28.09.2006 року, згідно якого у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді забійних ран, саден, синців, подряпин, що утворилися від дії тупих твердих предметів і за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я ( а.с. 66-67,т.1);
- протоколом огляду місця події з фототаблицями від 16.08.1998 року, з якого вбачається, що у присутності понятих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, експерта ОСОБА_7 слідчим ОСОБА_8 оглянуто квартиру АДРЕСА_1, зафіксовано обстановку в квартирі після нападу та виявлені на внутрішній стороні рами вікна та на підвіконні сліди пальців рук, які відкопійовані експертом на липку смужку і приєднані до протоколу огляду місця події в якості додатку без упакування (т.1 а.с. 33-41).
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка слідчий ОСОБА_8 показав, що зафіксовані в протоколі огляду місця події дані відповідали встановленим на той час обставинам, будь-яким чином викладена в ньому інформація не фальсифікувалась, частина записів здійснювалась ним, частина експертом. Відбитки пальців рук, виявлені експертом ОСОБА_7, були відкопійовані на липкі смужки та додані до протоколу без упакування. Під час огляду місця події вікно, на якому виявлені сліди рук було закрито та зашторено, явних ознак пошкодження дверей не виявлено, тому версія проникнення в квартиру через вхідні двері не перевірялась. В той же час були виявлені сліди взуття, які вели до грунтової дороги, на якій залишились сліди від протектора автомобіля.
Свідок ОСОБА_7 також показав, що приймаючи участь в огляді місця події в якості експерта, виявив шляхом опилення спеціальним порошком сліди пальців рук на рамі та підвіконні, які відкопіював на липки смужки, однак через відсутність досвіду не упакував вказані сліди. Дійсно написи під липкими стрічками з відбитками пальців рук №№ 1-4 вчинені ним особисто, а під № 5 вчинені слідчим. Категорично ствердив про відсутність будь-якої фальсифікації під час огляду місця події.
Показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 узгоджуються між собою та підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_6, яка ствердила, що засвідчені її підписом як понятої протокол огляду місця події та додатки до нього містять правдиву інформацію і відповідають фактичним обставинам.
Згідно висновку трасологічної експертизи № 570 від 19.09.2012 року будь-яких сторонніх втручань в папілярні узори , що містяться в додатку до протоколу огляду місця події від 16.08.1998 року, після нанесення їх на аркуш паперу не було (а.с.77-82 т.2)
В судовому засіданні експерт ОСОБА_9 підтвердив правильність свого висновку та пояснив, що дав категоричну відповідь на запитання: чи піддавались сторонньому втручанню скопійовані під час огляду місця події на клейку стрічку відбитки пальців рук. Наявність у мотивувальній частині висновку відповіді на теоретичне питання : чи можливо взагалі втручання без пошкодження структури відбитків, не спростовує висновків по основному питанню.
Крім того, в матеріалах справи наявний висновком дактилоскопічної експертизи №215 від 13.10.1998 року проведеної безпосередньо після вчинення злочину, в ході якої досліджувались смужка №1 розміром 38х50 та смужка №5 розміром 126х38, на яких зобрежі сліді пальців рук придатні для ідентифікації і залишені не потерпілою і не її чоловіком.(а.с.48-49 т.1).
Саме такого розміру смужки досліджувались і експертом під час проведення вищевказаної трасологічної експертизи 19.09.2012 року.
Сукупністю викладених доказів спростовується твердження підсудного ОСОБА_2 про фальсифікацію додатку до протоколу огляду місця події, на якому зображені відбитки пальців рук.
Порушення порядку упакування слідів пальців рук виявлених на місці події, за умови доведеності відсутності ознак їх фальсифікації, не може бути приводом для визнання доказу недопустимим, а тому він включається до сукупності доказів, якими суд обґрунтовує обвинувальний вирок.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка слідчий Ковельського МВ ОСОБА_10 показав, що отримавши в 2006 році інформацію з НДКЦ про виявлення співпадіння слідів пальців рук, вилучених при огляді місця події по АДРЕСА_1 16.08.1998 року з відтисками пальців рук дактилокарти на ім'я ОСОБА_2, яка поставлена на облік в НДЕКЦ при УМВС України в Вінницькій та Житомирській області, дав доручення оперуповноваженому Наумчику на відібрання зразків пальців рук у ОСОБА_2, який перебував в місцях позбавлення волі, а згодом призначив додаткову дактилоскопічну експертизу, співпадіння підтвердилось. Свідок також категорично заперечив факт будь-яких фальсифікацій доказів.
Показання свідка ОСОБА_10 узгоджуються з іншими доказами по справі та оцінюються судом як правдиві.
Так, на аркуші справи 95 том 1 дійсно міститься повідомлення начальника Управління МВС України у Волинській області від 08.06.2006 року про виявлення співпадіння слідів пальців рук, вилучених при огляді місця події по АДРЕСА_1 16.08.1998 року з відтисками пальців рук дактилокарти на ім'я ОСОБА_2, яка поставлена на облік в НДЕКЦ при УМВС України в Вінницькій та Житомирській області, а на аркуші справи 10 том 2 аналогічне повідомлення начальника лабораторії Державного НДЕКЦ МВС України м.Київ.
У зв'язку з цим 28.06.2006 року слідчим ОСОБА_10 винесено постанову про відібрання зразків відбитків пальців рук у ОСОБА_2, який відбуває покарання у ВК №71 м.Коростень (а.с.51 т.1).
Згідно протоколу відібрання зразків для дактилоскопічного дослідження від 30.06.2006 року доручення слідчого виконано.(а.с.52, т.1)
В порядку ст..315-1 КПК України (1963р.) встановлено, що виконувати доручення слідчого оперативному працівнику Ковельського МВ допомагав працівник колонії ОСОБА_11
Постановою від 04.07.2006 року призначено додаткову дактилоскопічну експертизу на дослідження якої надано матеріали кримінальної справи, аркуш паперу із липкими стрічками - додатком до протоколу огляду місця події від 16.08.1998 року та дактилокарта ОСОБА_2 (а.с.53 т.1)
Після дослідження вказаного матеріалу експертом НДЕКЦ УМВС України у Волинській області зроблено висновок № 149 від 07.07.2006 року , згідно якого два сліди пальців рук, які було виявлено 16.08.1998 року і вилучено на липкі смужки №1 та №5 при огляді місця події залишені середнім пальцем правої руки ОСОБА_2 та безіменним пальцем лівої руки ОСОБА_2 До висновку додана таблиця та дактилокарта ОСОБА_2, відібрана під час його перебування у ВК 71 (а.с.55-58)
Наведеними доказами спростовуються доводи підсудного ОСОБА_2 та його захисника про підміну відбитків пальців рук знайдених під час огляду місця події на відбитки відібрані під час його перебування у ВК №71 та доводи про відсутність в матеріалах справи оформленої за дорученням слідчого ОСОБА_10 дактилокарти підсудного.
Про вчинення ОСОБА_2 інкримінованого злочину та приналежність йому відбитків залишених на місці злочину свідчить висновок додаткової дактилоскопічної експертизи № 535 від 10.09.2012 року, згідно якого слід пальця руки на відрізку липкої стрічки №1 залишений середнім пальцем правої руки ОСОБА_2, слід на стрічці №5 - безіменним пальцем лівої руки ОСОБА_2 (а.с.70-72, т.2).
Повністю спростовані матеріалами кримінальної справи покликання підсудного ОСОБА_2 на неможливість скоєння вказаного злочину через відсутність здатності вільно пересуватись у зв'язку з отриманими у листопаді 1997 року травмами.
Так, з дослідженої судом медичної карти №10536 стаціонарного хворого ОСОБА_2 вбачається, що він перебував на лікуванні з 15.11.1997 р. по 24.01.1998 року, тобто два місяці. Виписаний в задовільному стані та в подальшому за медичною допомогою не звертався. Дану обставину не заперечив в судовому засіданні і сам підсудний вказавши, що продовжував лікування вдома народними засобами, дотримуючись рекомендації лікаря при виписці - ходьба за допомогою милиць.
Як пояснив в судовому засіданні лікар -травматолог ОСОБА_12 враховуючи характер ушкоджень та застосовану методику лікування, не тривале перебування у лікарні та показники під час виписки хворого, повний курс реабілітації тривав не більше шести місяців. Зазначивши, що дійсно під час виписки хворобу слід ходити за допомогою милиць, поступово збільшуючи навантаження, а пізніше ходити за допомогою палиці, але вже через шість місяців з дня отримання травми він міг мати можливість пересуватись самостійно з певними дефектами, зокрема кульгаючи.
Аналізуючи зазначені обставини - час отримання травми, дату виписки, реабілітаційний період, дату скоєння злочину, суд приходить до висновку, що саме підсудний разом з іншими особами скоїв інкримінований злочин шляхом проникнення в житло поза волею власника.
Не спростовують висновків суду і показання свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_14 про те, що ОСОБА_2 тривалий час пересувався за допомогою милиць, оскільки жоден з цих свідків не вказав на конкретних період коли мали місце дані обставини.
Не викликає сумнівів у суду і об'єктивність встановленої обстановки при огляді місця події, в ході якого в квартирі потерпілої по АДРЕСА_1 виявлені та вилучені відбитки пальців рук , які в подальшому ідентифіковані як сліди пальців рук ОСОБА_2
Відсутність фототаблиці до протоколу огляду місця події з відбитками пальців рук із прив'язкою до двох нерухомих об'єктів із відображенням місця виявлення слідів, відсутність упакування виявлених відбитків, відсутність у висновку експерта від 13.10.1998 р. (а.с.48 т.1) посилання на джерела дослідження, методичні рекомендації та невірне описання упакування об'єктів дослідження не можуть бути підставою для виправдування підсудного, оскільки його винуватість у скоєнні даного злочину повністю доведена вище переліченими доказами, які в своїй сукупності суд відносить до об'єктивних. При цьому судом не виявлено істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які б могли вплинути на висновки суду про винуватість підсудного.
Таким чином, суд вважає доведеним скоєння підсудним ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразились у нападі з метою заволодіння індивідуальним майном громадян, поєднаним з насильством та погрозою застосування насильства, небезпечним для життя і здоров'я особи, що зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням в житло, тобто злочину передбаченого ч.3 ст.142 КК України ( в редакції 1960 року).
Поряд з цим суд вважає доведеною суму заподіяної потерпілій шкоди на час вчинення злочину в сумі одна тисяча вісімсот сорок п'ять гривень чотирнадцять копійок, так як вказана сума доведена матеріалами справи (а.с.75,77), показаннями потерпілої ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_4 Крім того, зазначені в постанові слідчого про визнання особи цивільним позивачем (т.1 а.с.80) викрадені речі відповідають переліку майна, викраденого у 1998 році (а.с.70 т.1). При цьому об'єктивність зазначених цін станом на 1998 рік не викликає будь-якого сумніву.
У відповідності до ст..ст.50,65 КК України, суд, призначаючи покарання, повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання з тим, щоб особі яка вчинила злочин було призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 142 КК України в редакції 1960 року у виді позбавлення волі суд виходить із того, що ним вчинено особливо тяжкий злочин за відсутності як пом'якшуючих, так і обтяжуючих покарання обставин, підсудний неодноразово судимий за злочини проти власності, при цьому суд приймає до уваги час який минув після вчинення злочину, позитивну поведінку підсудного після звільнення з місць позбавлення волі, наявність постійного місця проживання, відсутність скарг зі сторони сусідів, характеристику за місцем відбування покарання, враховує сімейний стан та перебування на його утриманні двох неповнолітніх дітей, наявність у підсудного джерела доходів від здійснення підприємницької діяльності, стан здоров'я , вік, та вважає достатнім призначити покарання на мінімальний строк передбачений санкцією закону, за яким він притягується до відповідальності, з урахуванням положень ст.5 КК України.
Підлягає застосуванню і додаткова міра покарання у виді конфіскації майна, що є у власності особи.
Остаточне покарання підсудному ОСОБА_2 слід призначити відповідно до положень ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів з урахуванням вироку Лугинського районного суду Житомирської області від 07.09.2005 року за ст. 27 ч. 3, ст. 185 ч. 4, ст. 71 КК України , за яким призначено покарання у виді шести років позбавлення волі.
В строк остаточного призначеного покарання підлягає зарахуванню відбуте за вироком Лугинського районного суду Житомирської області від 07.09.2005 року покарання у виді позбавлення волі з 06.04.2005 р. (час з якого обраховується початок відбування покарання) до 07.09.2009 р., тобто 4 роки 5 місяців 01 день.
Також підлягає зарахуванню в строк остаточно призначеного покарання відбуте покарання у виді виправних робіт, яке призначено особі постановою Устинівського районного суду від 07.09.2009 року , строк якого згідно даної постанови та постанови Коростенського міськрайонного суду від 17.02.2011 року становить 1 рік 04 місяці 15 днів ( замінено покарання у виді позбавлення волі на виправні роботи строком 1 р. 6 м. 29 дн., умовно-достроко звільнено при невідбутій частині покарання станом на 02.02.2011 року на 2 м. 29 дн. виправних робіт, тобто відбуто станом на 17.02.2011 р. - 1 р. 4 м. 15 днів виправних робіт), що за правилами ст.72 КК України відповідає 165 дням позбавлення волі.
Таким чином в загальному підсудному слід зарахувати відбуте покарання за вироком Лугинського районного суду Житомирської області від 07.09.2005 року строком 4 роки 10 м. 16 днів.
Змінений потерпілою цивільний позов про відшкодування завданої матеріальної шкоди, яка полягає у викраденні золотих виробів та грошей, в силу ст..1166,1167 ЦК України підлягає до повного задоволення. До відшкодування слід стягнути 3464 грн. в рахунок викрадених 433 дол. США ( 433х7,77), а також 3390 грн. в рахунок викрадених золотих виробів загальною вагою 8,2 г., а всього 6854 грн.
Підлягають повному задоволенню вимоги про відшкодування завданої моральної шкоди на рівні 5000 грн, оскільки такий розмір відшкодування відповідає глибині моральних переживань потерпілої, пов'язаних з розбійним нападом у власному житлі в нічний час, характеру отриманих тілесних ушкоджень та способу їх нанесення.
Судові витрати по справі за проведення дактилоскопічних та трасологічної експертизи в сумі в сумі 917.37 грн. підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_2 в дохід держави.
На майно підсудного ОСОБА_2 арешт не накладався.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.81 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,
Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року), призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.
На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за цим та попереднім вироком Лугинського районного суду Житомирської області від 07.09.2005 року, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 1(один) місяць з конфіскацією майна, що є його власністю.
Зарахувати в строк остаточно призначеного покарання відбуте за вироком Лугинського районного суду Житомирської області від 07.09.2005 року покарання за період з 06.04.2005 р. по17.02.2011 р. , що з урахуванням положень ст.72 КК України становить 4 роки 10 місяців 16 днів позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання - з 15 березня 2012 року.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишити попередню - тримання під вартою.
Стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої матеріальної шкоди в сумі 6854 грн. та відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 5000 грн.
Речові докази по справі: подушку, чоловічий пояс, подовжувач, які передано на зберігання потерпілій ОСОБА_1 - залишити у користуванні останньої.
Судові витрати по справі в сумі 917 (дев'ятсот сімнадцять) гривень 37 копійок стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з дня отримання копії вироку.
Головуюча: Т. В. Денисюк