Справа: № 2-а-2506/20116/11 Головуючий у 1-й інстанції: Жук М.І. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
14 березня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Шостака О.О.,
Мамчура Я.С.,
розглянувши в приміщенні суду в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_3 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради про зобов'язання провести відшкодування вартості проїзду та компенсації вартості санаторно-курортного лікування, відповідно до ст.30 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 грудня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Перевіряючи правильність встановлення обставин справи судом першої інстанції та його висновків, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач та його неповнолітній син є потерпілими від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копіями посвідчень встановленого зразка.
У відповідності до п.5 ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1 - 6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги як щорічне безплатне забезпечення потерпілих дітей за місцем роботи одного з батьків путівками на оздоровлення строком до двох місяців.
Потерпілі діти віком до 10 років забезпечуються путівками разом з одним із батьків або особою, яка їх замінює, за умови, що останні належать до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. У разі неможливості надання путівки виплачується компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, а також розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2000 р. N 800 «Про затвердження Положення про організацію оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»це Положення визначає порядок організації щорічного оздоровлення (санаторно-курортного лікування та відпочинку) громадян, визнаних постраждалими відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Пунктом 17 Положення передбачено, що у разі самостійної організації санаторно-курортного лікування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується компенсація середньої вартості путівки у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Отже, чинним законодавством не врегульовано порядок відшкодування самостійно понесених витрат на організацію санаторно-курортного лікування.
Що стосується витрат на проїзд, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову в цій частині вимог, оскільки у відповідності до п.3 ст.30 Закону потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1 - 6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги як безплатний проїзд у межах України на всіх видах транспорту (крім таксі) дитині та особі, яка супроводжує хвору дитину до місця лікування (реабілітації), оздоровлення та назад (за направленням медичних закладів), з правом позачергового придбання квитків. Однак, як вбачається із матеріалів справи, позивачем не було надано відповідачу доказів, які підтверджували б направлення дитини на оздоровлення саме медичним закладом.
З огляду на викладене, доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, визнавши, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197 ч.1, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 грудня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуюча:
Судді:
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Мамчур Я.С
Шостак О.О.