04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"13" березня 2013 р. Справа№ 2/131-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Федорчука Р.В.
суддів: Лобаня О.І.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,
за участю представників сторін:
від позивача: представник за довіреністю Живиця О.О.;
від відповідача: представник за довіреністю Асєєв Р.А.;
розглянувши матеріали апеляційної скарги
фізичної особи-підприємця Бондаренка Олега Миколайовича
на рішення господарського суду Київської області від 11.01.2013 року
у справі №2/131-12 (суддя Конюх О.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аверсойл»
до фізичної особи-підприємця Бондаренка Олега Миколайовича
про стягнення 20 274,84 грн., -
Рішенням господарського суду Київської області від 11.01.2013 року у справі №2/131-12 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ФОП Бондаренка О.М. на користь ТОВ «Аверсойл» 5 884,28 грн. пені, 546,68 грн. збитків, завданих інфляційними процесами та 13 808,88 грн. річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 11.01.2013 року у справі №2/131-12 в частині стягнення з ФОП Бондаренка О.М. 36% річних.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2013 року у справі №2/131-12 прийнято апеляційну скаргу ФОП Бондаренка О.М. до провадження та призначено її до розгляду на 13.03.2013 року за участю уповноважених представників сторін.
Представник позивача в судовому засіданні 13.03.2013 року надав усні пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні 13.03.2013 року надав усні пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі і просив апеляційну скаргу задовольнити.
У відповідності до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 13.03.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18.08.2011 року між ТОВ «Аверсойл» (далі - постачальник) та ФОП Бондаренком О.М. (далі - покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №1808-02 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у погоджені терміни, а покупець прийняти та оплатити на умовах договору та додатків до нього нафтопродукти (далі - товар) (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 2.2. договору поставка товару здійснюється в строк, який сторони визначають у відповідних додатках на кожну окрему партію товару.
Згідно з п. 2.4. договору передбачено, що сторони підтверджують, що постачальник зобов'язаний в строк, вказаний в відповідному додатку на окрему партію товара розгрузити покупцю таку партію товару, а покупець зобов'язаний її оплатити та прийняти.
Пунктом 3.2. договору встановлено, що строки та порядок розрахунків покупцем за кожну партію товара вказані в відповідних додатках.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до умов договору, 22.11.2011 року сторони уклали додаток №5 до договору, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, а саме пальне дизельне ЕN-590 в кількості 10 100 літрів за ціною 7,6667 грн. за літр (без ПДВ), загальною вартістю 92 920,40 грн. (в тому числі 15 486,73 грн. ПДВ) (п. 1 додатку №5 до договору).
Відповідно до п. 2 додатку №5 до договору сторонами встановлено, що покупець зобов'язується оплатити повну вартість (100%) товару (в тому числі ПДВ) до 28.11.2011 року.
Як слідує із матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором та додатком №5 щодо постачання відповідачу товару (паливо дизельне ЕН-590 (код УКТ ЗЕД 2710194110) в кількості 10 100 літрів вартістю 92 920,40 грн. виконав належним чином, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000298 від 22.11.2011 року (а.с. 20) та рахунком-фактурою №СФ-0000312 від 22.11.2011 року (а.с. 19).
При цьому, як вбачається з доданих до матеріалів справи копій банківських виписок ТОВ «Аверсойл» (а.с. 21-28), відповідач в повному обсязі розрахувався за поставлений товар позивачем згідно додатку №5 до договору.
Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної сплати вартості поставленого товару виконав з простроченням встановленого п. 2 додатку №5 до договору строком, зокрема, заборгованість була погашена частинами в період з 23.01.2012 року по 13.09.2012 року.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, враховуючи наведене, з приводу заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5 884,28 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та 581,68 грн. інфляційних, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 4.1 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної сплати товара покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення невиконаного грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Також, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем товар, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з ФОП Бондаренка О.М. на користь ТОВ «Аверсойл» за період з 29.11.2011 року по 28.05.2012 року 5 884,28 грн. пені та 546,68 грн. інфляційних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені та інфляційних, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача за період з 29.11.2011 року по 28.05.2012 року 36% річних у розмірі 13 808,88 грн., колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п. 4 додатку №5 до договору за порушення строків оплати, встановлених в п. 3 даного додатку, покупець на вимогу постачальника крім штрафних санкцій (оплата пені згідно п. 4.1 договору) зобов'язується сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та 36% річних згідно ст. 625 Цивільного Кодексу України.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Таким чином, враховуючи вищезазначене та факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення з ФОП Бондаренка О.М. на користь ТОВ «Аверсойл» 36% річних в розмірі 13 808,88 грн.
Доводи скаржника з приводу того, що додаток №5 до договору по суті є специфікацією, якою в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України може бути передбачено лише детальна характеристика належного до поставки товару, а не відповідальність сторін, яка має бути передбачена лише договором або законом, колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1.1. договору кожний додаток являється окремою угодою, укладеним в рамках даного договору згідно діючого законодавства України. Всі додатки, складені сторонами на протязі всього строку дії договору є його невід'ємною частиною. Номенклатура товару, його кількість та ціна встановлюються сторонами за узгодженням на підставі заявки покупця та зазначаються в додатках, а також в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/або відвантажувальних документах (видаткових накладних), які є специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України і складають невід'ємну частину даного договору.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України та ст.ст. 175, 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони визначають зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови, що не суперечать законодавству.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, встановлення в договорі іншого розміру річних, ніж 3%, передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України, тобто заявлена вимога про нарахування 36% річних не суперечить чинним нормам законодавства.
Згідно з п. 2.3 договору обов'язок постачальника поставити товар виникає лише після підписання сторонами відповідного додатку до договору, в якому сторони вказують всі істотні умови.
Таким чином, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, те, що документ на який посилається відповідач є додатком до договору, що свідчить з його змісту, а також те, що сторонами погоджено всі умови додатку №5 до договору, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 36% річних.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.
Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Київської області від 11.01.2013 року у справі №2/131-12 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Бондаренка Олега Миколайовича на рішення господарського суду Київської області від 11.01.2013 року у справі №2/131-12 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 11.01.2013 року у справі №2/131-12 залишити без змін.
3. Справу №2/131-12 повернути до господарського суду Київської області.
4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Федорчук Р.В.
Судді Лобань О.І.
Майданевич А.Г.