Провадження № 11/792/196/13
Справа № 1-102/11 Головуючий в 1-й інстанції Продан Б.Г.
Категорія: ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186,
ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 190 КК України Доповідач Болотін С.М.
25 березня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі :
головуючого-судді Болотіна С.М.,
суддів Вітюка В.Ж., Дуфнік Л.М.,
з участю прокурора Смакогуза І.А.,
захисника ОСОБА_1,
засуджених ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_3 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 20 травня 2011 року, -
Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 20 травня 2011 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Рипенці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше судимого:
- 8 травня 2008 року Старокостянтинівським районним судом за ч. 1 ст. 122 КК України на 1 рік обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, -
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 186 ч. 2, 187 ч. 1 КК України, та призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 187 КК України у виді трьох років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Старокостянтинівського районного суду від 8 травня 2008 року і остаточно, за сукупністю вироків призначено покарання - 4 роки 1 місяць позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати з 8 лютого 2010 року.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та жителя АДРЕСА_3, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючи, раніше судимого:
- 4 жовтня 2007 року Хмельницьким міськрайонним судом за ч. 1 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, -
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 185 ч. 2, 186 ч. 2, 190 ч. 2 КК України, та призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді двох років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді одного року позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 призначено остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду від 4 жовтня 2007 року і остаточно, за сукупністю вироків призначено покарання 4 роки 1 місяць позбавлення волі.
ОСОБА_3 за епізодами відкритого викрадення майна ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 - виправдано.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 постановлено рахувати з 10 листопада 2009 року.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_14 - 945 грн., ОСОБА_15 - 2048 грн. майнової шкоди.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_16 - 1240 грн. майнової шкоди.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_17 - 6700 грн.; ОСОБА_18 - 940 грн.; ОСОБА_19 - 325 грн. майнової шкоди.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України в редакції 1960 року.
Запобіжний захід ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.
За вироком суду, 25 січня 2009 року ОСОБА_3, за попередньою змовою з ОСОБА_2, біля 16 години 30 хвилин, з метою викрадення чужого майна, поряд з поліклінікою № 2 по проспекту Миру, 61 в м. Хмельницькому, із погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілих, відкрито викрали в ОСОБА_20 гроші в сумі 18 грн. та мобільний телефон «Нокія», вартістю 2000 грн. з флеш картою в комплекті, в якому знаходився стартовий пакет вартістю 25 грн., на рахунку якого було 5 грн., а всього майна на загальну суму 2048 грн. В неповнолітнього ОСОБА_21 відкрито викрали мобільний телефон «Самсунг Е-250», вартістю 850 грн., в якому знаходився стартовий пакет, вартістю 25 грн., на рахунку якого було 5 грн., та флеш карту, вартістю 65 грн., а всього викрали майна на загальну суму 945 грн.
20 жовтня 2009 року ОСОБА_2, за попередньою змовою з ОСОБА_3, біля 19 години 30 хвилин, поряд з під'їздом будинку № 24 по вулиці Прибузькій в м. Хмельницькому, з метою відкритого викрадення майна потерпілої, відкрито викрали в ОСОБА_22 жіночу сумку, вартістю 190 грн., в якій знаходився гаманець, вартістю 350 грн. з грішми в сумі 1000 грн., зарплатною карточкою, на якій було 500 грн., духи «Пума» вартістю 160 грн., духи «Енвей» вартістю 200 грн., ключі від квартири 2 шт., вартістю 50 грн., шкіряний брелок, вартістю 20 грн., брелок пластмасовий, вартістю 30 грн., окуляри для комп'ютера вартістю 160 грн., футляр для окулярів вартістю 40 грн., мобільний телефон «Самсунг» вартістю 1600 грн. із стартовим пакетом, вартістю 15 грн., на рахунку якого було 20 грн., мобільний телефон «Самсунг», сірого кольору, вартістю 600 грн. із стартовим пакетом «Білайн» вартістю 20 грн., на рахунку якого було 5 грн., спричинивши потерпілій ОСОБА_22 матеріальної шкоди на загальну суму 4960 грн.
6 лютого 2009 року ОСОБА_2, біля 19 години, знаходячись в під'їзді будинку № 42 по проспекту Миру в м. Хмельницькому, зайшов разом із ОСОБА_16 в ліфт на першому поверсі. Діставши ніж, приставив його до шиї ОСОБА_16 і почав погрожувати останній фізичним насильством, що є небезпечним для життя та здоров'я, вимагаючи при цьому передати йому цінні речі. ОСОБА_16 кинула свою жіночу сумочку на підлогу ліфта, в якій була косметика, а саме: туш, вартістю 50 грн., губна помада, вартістю 50 грн., олівець, вартістю 15 грн., гребінець, вартістю 15 грн., пудрениця, вартістю 20 грн., мобільний телефон «Нокіа» вартістю 820 грн. із стартовим пакетом «Лайф» вартістю 25 грн., на рахунку якого були гроші в сумі 7 грн., зарядний пристрій до телефону вартістю 20 грн., ключі 2 шт. вартістю 30 грн., 4 ключі вартістю 40 грн., таблетки «Регулон» вартістю 48 грн., гроші в сумі 60 грн. Заволодівши сумкою, ОСОБА_2 залишив місце вчинення злочину, спричинивши ОСОБА_16 матеріальну шкоду на загальну суму 1246 грн.
28 жовтня 2009 року, біля 10 години, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в гостях у ОСОБА_23 по АДРЕСА_4, де в приміщенні літньої кухні розпивав алкогольні напої. Скориставшись тим, що всі присутні залишили приміщення, таємно викрав з жіночої сумочки ОСОБА_17 гроші в сумі 1900 грн. та намагався разом з викраденим покинути територію господарства ОСОБА_23 ОСОБА_17, виявивши зникнення грошей та побачивши належний їй гаманець в руках ОСОБА_3, висунула вимогу повернути їй викрадені кошти, на що засуджений не відреагував, а перестрибнувши через паркан, втік. Внаслідок чого, відкрито заволодів грошима та гаманцем ОСОБА_17
Наприкінці вересня 2009 року, біля 13 години, ОСОБА_3, перебуваючи на веранді будинку АДРЕСА_5, з метою таємного викрадення чужого майна, скориставшись тим, що ОСОБА_18 вийшла з будинку на подвір'я, таємно викрав її мобільний телефон «Мобіл», вартістю 850 грн., зі стартовими пакетами «Білайн», вартістю 20 грн., на рахунку якого було 15 грн., та «Діджус», вартістю 25 грн., на рахунку якого було 30 грн., чим спричинив потерпілій матеріальні збитки на загальну суму 940 грн.
На початку листопада 2009 року, біля 07 години, ОСОБА_3, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, з метою таємного викрадення чужого майна, скориставшись тим, що ОСОБА_19 відпочивала, таємно викрав її мобільний телефон «Нокіа 2100», вартістю 300 грн., зі стартовим пакетом «Київстар», вартістю 25 грн., чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 325 грн.
17 серпня 2009 року, біля 23 години, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в гостях у ОСОБА_23 по АДРЕСА_4, зловживаючи довірою своєї співмешканки ОСОБА_17, отримав від останньої на тимчасове зберігання гроші в сумі 4000 грн. та мобільний телефон «Соні-Еріксон К-750», вартістю 800 грн. Маючи на меті не повертати гроші та мобільний телефон їх власниці, таємно від ОСОБА_17 втік з будинку ОСОБА_23, забравши з собою гроші та телефон останньої, якими розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій матеріальні збитки на загальну суму 4800 грн.
Засуджений ОСОБА_2 та в його інтересах захисник ОСОБА_1 вважають, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки вони не підтверджуються належними доказами, дослідженими в судовому засіданні, та мають істотні суперечності. Вказують, що висновки суду ґрунтуються виключно на припущеннях та не стверджуються здобутими досудовим слідством та дослідженими судом доказами. На їх думку, суд не взяв до уваги показання свідків по справі, інформацію установ та організацій, які стверджували алібі засудженого ОСОБА_2, не дав їм належної правової оцінки. Це, на думку засудженого та його захисника, свідчить про упередженість суду, є підставою для скасування вироку та закриття провадження по справі.
В поданій апеляції засуджений ОСОБА_3, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації його дій, посилаючись на невідповідність тяжкості призначеного покарання його особі, просить вирок суду змінити та пом'якшити призначене покарання. На думку засудженого, судом не враховано, що він є сиротою, розкаявся у вчиненому та зробив відповідні висновки зі своєї негативної поведінки.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, заперечує проти апеляції захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2 Вважає вирок суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, їх виступ в судових дебатах та звернення з останнім словом, захисника ОСОБА_2 - ОСОБА_1, на підтримку апеляцій з посиланням на зазначені в ніх доводи, думку прокурора, який просить апеляції залишити без задоволення, а вирок - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого ОСОБА_2, в його інтересах захисника ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_3 підлягають до задоволення частково, виходячи з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 299 КПК України (в редакції 1960 року) суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз'яснює їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.
Як вбачається з вироку, суд, з огляду на те, що засуджений ОСОБА_3, визнавав себе винним по епізодах скоєння злочинів, передбачених ст. ст. 185 ч. 2, 190 ч. 2 КК України, прийшов до переконання про недоцільність дослідження доказів по справі стосовно тих обставин, які ні ким не оспорюються.
Разом з тим, як стверджується матеріалами справи, суд, в порушення вимог ч. ч. 1 та 2 ст. 299 КПК України (в редакції 1960 року) взагалі не вирішуючи питання про обсяг доказів, які підлягають дослідженню в судовому засіданні, та порядку їх дослідження, дійшов до переконання, що фактичні обставини справи та цивільні позови учасниками процесу по епізодах скоєння злочинів ОСОБА_3, передбачених ст. ст. 185 ч. 2, 190 ч. 2 КК України не оспорюються, та без з'ясування їх думки, отримання згоди та роз'яснення наслідків, визнав недоцільним дослідження доказів по справі в цій частині.
Однак, підсудний ОСОБА_3, даючи показання в судовому засіданні, хоча і визнав себе винним в частині інкримінованих йому злочинних дій, разом з тим заперечував розміри спричинених збитків та фактичні обставини справи, в тому числі в частині викрадення майна у ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_24
Більше того, внаслідок того, що органами досудового слідства, за деяким виключенням, всі протиправні дії ОСОБА_3 по обставинах незаконного заволодіння майном потерпілих кваліфіковані за ст. ст. 185 ч. 2, 190 ч. 2 КК України, з вироку суду не можна зробити жодного висновку, по яких саме епізодах злочинних дій він визнав недоцільним досліджувати докази по справі і які саме обставини злочинних дій ні ким не оспорюються та не досліджувалися.
Таким чином суд, всупереч вимогам ст. 299 КПК України (в редакції 1960 року), безпідставно обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного та дослідженням матеріалів. Таке порушення кримінально-процесуального закону істотно вплинуло на правильність прийняття рішення у справі.
Крім того, 4 лютого 2011 року суд, прийнявши до провадження справу, в порушення вимог ст. 287 КПК України (в редакції 1960 року), склад суду таправо відводу учасникам кримінального провадження не роз'яснив, відразу перейшовши до розгляду справи по суті, дослідив основну частину доказів по справі, в тому числі допитавши потерпілих, свідків по епізодах злочинних дій, участь в яких підсудні категорично заперечували.
Відповідно до ст. 323 КПК України (в редакції 1960 року) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Виходячи зі змісту вказаної норми закону, вирок є обґрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах, повністю зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про подію злочину та про винуватість підсудного у його вчиненні з достовірністю випливають із матеріалів справи. Для цього у вироку повинні бути проаналізовані й оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази, які як підтверджують висновок суду, так і спростовують його.
При цьому суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано, не обмежуючись лише зазначенням прізвищ свідка, потерпілого або назви процесуального документа.
Відповідно до вимог ст. 334 КПК України (в редакції 1960 року) у мотивувальній частині вироку має бути наведена оцінка доводів, на які підсудний послався на свій захист. Якщо підсудний у судовому засіданні змінив свої показання, які давав на досудовому слідстві або дізнанні, суд повинен ретельно перевірити як ті, так і інші показання, з'ясувати причину зміни показань і в результаті ретельного дослідження дати їм у вироку належну оцінку в сукупності з іншими доказами, що є у справі.
Проте ці вимоги закону під час розгляду справи відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у повній мірі виконані не були. Як видно з оскаржуваного вироку, суд, всупереч вимогам закону, причини зміни показань засудженими ретельно не перевірив та не з'ясував і належної оцінки зазначеним показанням в сукупності з іншими доказами, що є у справі не дав.
Так, дійшовши висновку, що показання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в частині заперечення вини у спільному вчиненні ряду злочинів, не відповідають фактичним обставинам справи та зумовлені позицією їх захисту з метою уникнути відповідальності, як убачається з мотивувальної частини вироку, взагалі не навів у ньому суть показань потерпілих та свідків, не проаналізував наведені докази в сукупності з іншими доказами по справі та не зазначив мотивів, з яких відкинув ці докази та прийняв інші, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, оскільки належним чином не перевірені доводи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відсутність в їх діях складів злочинів в яких їх обвинувачують органи досудового слідства та прокурор.
Суд також не навів доказів на обґрунтування висновків щодо винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів та не дав їм належної оцінки відповідно до вимог ст. 67 КПК України (в редакції 1960 року). Суд виклав лише зміст показань засуджених, а також зазначив, що їх винність підтверджується письмовими доказами. Однак замість аналізу та оцінки фактичних даних, які містяться в письмових доказах, суд у вироку лише зазначив назву частини доказів, а також вжив неприпустимі формулювання про те, що винність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджуються також протоколами впізнання, очних ставок, відтворення обстановки та обставин події. У вироку не зазначено, які саме документи досліджувались, їх назву, відсутній аналіз змісту цих документів, також не зазначено, які дані вони містять, чи стосуються ці дані досліджуваних судом обставин справи, які обставини цими доказами підтверджуються або спростовуються.
Із наведених обставин вбачається, що суд першої інстанції не дав аналізу всім зібраним у справі доказам, тобто всім фактичним даним, які містяться в показаннях засуджених, потерпілих, свідків, письмових доказах по справі, які стверджують чи спростовують обвинувачення, а тому питань, що вирішуються судом при постановленні вироку, зазначених у ст. 324 КПК України (в редакції 1960 року), не вирішив.
Забороняється домагатись показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів.
Як стверджують засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_2, одразу ж після їх затримання, останні були доставлені у приміщення органів міліції, де працівники міліції неодноразово застосовуючи як фізичне, так і психічне насильство, змушували давати викриваючі себе покази.
Водночас доводи засуджених про застосування до них недозволених методів проведення досудового слідства і тортур належним чином не перевірені.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі від 12 червня 2008 року «Яременко проти України» зазначено, що у випадку, коли особа заявляє скаргу про жорстоке поводження з боку правоохоронних органів, має бути проведене ефективне офіційне розслідування, під час якого можна виявити та забезпечити показання винних осіб. Від компетентних органів влади вимагається ретельності та оперативності при його проведені.
Органи прокуратури проводили перевірку доводів засуджених про застосування до них насильства, за результатами якої 27 травня 2010 року відмовили в порушені кримінальної справи у зв'язку з відсутністю в діях конкретних працівників правоохоронних органів складу злочину. Проте, з матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи вбачається, що під час перевірки були опитані лише особи, щодо яких засуджені заявляли скарги про застосування відносно них недозволених методів слідства, а в порушені справи відносно них відмовлено, переважно, виходячи з того, що вони заперечували факт побиття засуджених (а.с. 48-50, т. 7).
За таких обставин, з метою повного, належного та об'єктивного встановлення істини у справі, забезпечення права засуджених на захист, слід забезпечити проведення незалежного та безстороннього розслідування компетентними органами заяв засуджених про жорстоке поводження з боку правоохоронних органів в процесі досудового слідства, оскільки те, що знаходиться в матеріалах справи, неможна визнати належним та допустимим.
Таким чином, вищеназвані порушення кримінально-процесуального закону колегія суддів вважає істотними, такими, що ставлять під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі вироку, оскільки він є передчасним, постановлений без повного, всебічного та об'єктивного аналізу наявних у справі доказів, а тому не може визнаватися законним, у зв'язку з чим підлягає скасуванню в частині засудження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з направленням справи на новий судовий розгляд.
Позбавлений можливості усунути суттєві протиріччя і апеляційний суд, оскільки допущено істотні порушення КПК України (в редакції 1960 року).
Через порушення вимог ст. 370 КПК України (в редакції 1960 року) вирок, в частині засудження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд.
При новому судовому розгляді справи суду необхідно належним чином дослідити та дати оцінку всім зібраним доказам в їх сукупності, одночасно перевіривши доводи, викладені в апеляціях засуджених та захисника, постановити вирок з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Крім того, за результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 підлягає виправданню за епізодами заволодіння майном ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_25 та ОСОБА_13
З огляду на те, що вказане рішення суду жодним із учасників судового розгляду, в тому числі прокурором та потерпілими, не оскаржується, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині виправдання ОСОБА_3 за епізодами відкритого викрадення чужого майна у ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підлягає залишенню без змін.
З врахуванням того, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, частина з яких є тяжкими, може перешкоджати встановленню істини по справі, ухилятися від слідства та суду, раніше судимий, з попередньої судимості жодних висновків не зробив, злочини вчинив в період іспитового строку, з метою недопущення вчинення нових злочинів та забезпечення виконання процесуальних рішень, колегія суддів вважає, що законні підстави для зміни йому запобіжного заходу відсутні.
Разом з тим, з огляду на те, що засудженому ОСОБА_2 ухвалою колегії суддів апеляційного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2011 року, яка втратила чинність, раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасований і він був звільнений з-під варти, беручи до уваги, що засуджений фактично за півтора роки перебування на волі нового злочину не скоїв, до адміністративної відповідальності не притягався, працює, колегія суддів вважає, що останньому слід обрати запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, що буде необхідним та достатнім для забезпечення його процесуальної поведінки.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 370 КПК України (в редакції 1960 року), п.п. 11, 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України колегія суддів, -
Апеляції засудженого ОСОБА_2, в його інтересах захисника ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 20 травня 2011 року в частині засудження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати, а справу в цій частині повернути на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Цей же вирок в частині виправдання ОСОБА_3 за епізодами відкритого викрадення чужого майна у ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 залишити без зміни.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 залишити попередній - тримання під вартою; засудженому ОСОБА_2 обрати запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області Болотін С.М.