"21" березня 2013 р.Справа № 6/17-3088-2011
за позовом Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю „БЛАСТ ЛТД"
про стягнення 104 760 грн.
Суддя Демешин О.А.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „БЛАСТ ЛТД" (далі - відповідач) про стягнення 104 760 грн.
20.09.2011 року суд зупинив провадження по справі № 6/17-3088-2011 до вирішення по суті спору по справі № 2а/15790/6130/2011, що розглядалась Одеським окружним адміністративним судом.
06.03.2013 року провадження по справі було поновлено.
Відповідач відзиву на позов не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив:
20.11.2009 року між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) укладено Договір підряду № КД-14114, за умовами якого підрядник зобов'язався виконати власними силами та засобами роботи згідно з додатком № 1 до Договору на виконання „Роботи з реконструкції фекальної насосної станції на причалі № 27 (модернізація КНС № 7 з мережами)" у
повному обсязі згідно проектної документації, а замовник - прийняти результат вказаних робіт та оплатити підряднику їх вартість, (п.2.1 Договору).
Відповідно до умов Договору підрядником були виконані підрядні роботи, у тому числі за грудень 2009р. на суму 220 622, 40 грн. та за лютий 2010р. на суму 76681, 20 грн., що підтверджено обома сторонами Договору шляхом підписання відповідних актів виконаних робіт.
За виконані роботи за Договором позивачем було сплачено відповідачу відповідну грошову суму.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 104760 грн., мотивуючи свої вимоги, тим що за результатами проведеної контрольно-ревізійним управлінням в Одеській області ревізії було встановлено завищення вартості виконаних підрядних робіт на вказану суму у зв'язку з порушенням „Правил визначення вартості будівництва" ДБНД. 1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000р. № 174 (зі змінами та доповненнями) та п.5. таблиці В1 додатку В „Вказівок щодо застосування ресурсних елементних кошторисних норм на будівельні роботи" (ДБН Д. 1.1-2-99), п. 1.1.1.8. технічної частини Збірника 5. „Польові роботи" (ДБН Д.2.2-5-99), та інше.
Тому позивач, посилаючись на ст. 1212 ЦК України, просить стягнути з відповідача безпідставно завищену вартість підрядних робіт у сумі 104 760 грн.
Заслухавши пояснення сторін надані під час розгляду справи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного:
Свобода Договору є однією із засад цивільного законодавства (п. 3, ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Згідно ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно ч. 2 ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх (ст. 887 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 324 Господарського кодексу України за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх..
Відповідно до ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.
Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.
Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
1) необхідно, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої;
2) необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої особи відбулось без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, або коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.
Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування, чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Суд зазначає, що станом на час розгляду справи Договір від 20.11.2009 року № КД-14114 недійсним не визнано та є чинними станом на час виконання сторонами зобов'язань, передбачених ним. Перерахування коштів здійснено позивачем на підставі укладених між ним та відповідачем договору підряду та підписаних уповноваженими особами без зауважень актів приймання виконаних підрядних робіт.
Тому, суд вважає, що твердження позивача про те, що кошти в сумі 104 760 грн. набуті відповідачем без належної правової підстави, є необґрунтованими.
Щодо посилання позивача на результати перевірки контрольно-ревізійного управлінням в Одеській області слід зазначити наступне.
Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 15 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкта, що ревізується.
Отже, довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє позивача процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.
Оскільки спірні кошти були сплачені на підставі чинного договору, підписаних актів прийому-передачі робіт та їх розмір не перевищував ціни, погодженої сторонами, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволені позову відмовити повністю
Рішення суду набирає законної сили, в порядку ст. 85 ГПК України..
Суддя Демешин О.А.