83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
12.03.13 р. Справа № 5006/13/123/2012
Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Приватного науково -виробничого підприємства „Мікротех", м. Харків
до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь", Донецька обл., м. Маріуполь
про: стягнення 228271грн.00коп.
за участю представників сторін
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Чайкіна Е.О. (за довіреністю № 09-18/2861 від 24.12.2012р.)-юрисконсульт.
Позивач, Приватне науково-виробниче підприємство „Мікротех", м. Харків звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь", Донецька обл., м.Маріуполь про стягнення 228271грн.00коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 216972грн.00коп., пені в сумі 9373грн.00коп., 3% річних у сумі 1926грн.00коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за типовим договором № 06-412/98 від 27.02.2012р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.
18.01.2013р. через канцелярію суду позивач супровідним листом б/н від 14.01.2013р. надав пояснення, якими повідомив суд, що вказана в акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2012р. оплата в сумі 9732грн.00коп. відповідно до бухгалтерського обліку позивача врахована в рахунок оплати поставки товару за іншим договором № 06/500-131 від 13.06.2008р., який не є предметом розгляду по даній справі; надав клопотання, яким просив суд розглянути справу без участі уповноваженого представника за наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених письмово у відзиві № 09-9/11 від 21.01.2013р., мотивуючи свою позицію тим, що позивачем не надані докази передачі відповідачу обумовлених у п. 6.4. договору документів, у зв'язку з чим вважає, що строк виконання зобов'язань з оплати спірного товару не настав, а відповідно не має підстав для стягнення суми заборгованості та нарахування штрафних санкцій. Крім того стверджує, що позивачем невірно визначений момент настання строку оплати товару, оскільки не враховані умови п. 7 Специфікацій № 1 та № 2 до договору відносно визначення дати поставки, у зв'язку з чим звертає увагу суду на те, що товар за видатковою накладною № 0000002757 від 27.07.2012р. був отриманий відповідачем лише 01.08.2012р., за накладною № 0000002565 від 13.07.2012р. - 17.07.2012р., надав суду свої екземпляри видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, контр-розрахунок 3% річних та пені, при цьому зауважив, що при розрахунку пені позивачем не врахований розмір пені, передбачений п. 7.2. договору.
За змістом відзиву № 09-9/11 від 21.01.2013р. відповідач в порядку ст. 233 Господарського кодексу України звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру заявленої до стягнення пені. В обґрунтування заяви відповідач надав звіт про фінансові результати першого півріччя 2012р.
12.02.2013р. відповідач через канцелярію суду надав доповнення до відзиву на позовну заяву, якими підтвердив позицію зі спору, заперечив проти заявлених до стягнення судових витрат за оплату послуг адвоката, оскільки вважає, що надані суду документи не можуть бути доказами надання послуг адвокатом саме за цією справою.
08.02.2012р. позивач надав через канцелярію суду пояснення на відзив відповідача, якими зауважив, що передбачені п. 6.4 договору документи були надані відповідачу разом із товаром, про що на його думку свідчить отриманням товару відповідачем без будь-яких заперечень та зауважень; підтвердив, що фактично товар отриманий покупцем за видатковою накладною № 0000002757 від 27.07.2012р. - 01.08.2012р., а за накладною № 0000002565 від 13.07.2012р. - 17.07.2012р., у зв'язку з чим погоджується зі складеним відповідачем розрахунком пені та 3% річних; заперечував проти заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені.
В судовому засіданні 12.02.2013р. представник відповідача підтримав позицію, викладену письмово, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної правової позиції по суті спору.
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
Вислухавши під час судових засідань представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:
27.02.2012р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений типовий договір на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів №06-412/98, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити матеріали (далі - ресурси) на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п. 2.1 договору кількість, номенклатура ресурсів зазначаються в специфікаціях до даного договору, що є його невід'ємною частиною.
Згідно із п. 3.4 договору право власності на ресурси та ризик випадкового знищення або пошкодження ресурсів переходить від постачальника до покупця з дати поставки ресурсів.
Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що поставка ресурсів здійснюється по цінам, які визначені у відповідності з умовами поставки, вказані в специфікаціях та включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника пов'язані з поставкою ресурсів.
Відповідно до п. 5.2 договору оплата за поставлені ресурси буде здійснюватися протягом строку, зазначеного в специфікації, який відраховується з моменту поставки ресурсів та надання документів, зазначених у п. 6.4 даного договору.
У відповідності до п.6.4 договору постачальник зобов'язаний надати покупцю до початку приймання ресурсів оригінали наступних документів: рахунку на оплату ресурсів; транспортні та супровідні документи; сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (у випадку, якщо постачальник не є виробником); пакувальні документи; сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавством випадках); акт приймання-передачі ресурсів (в 2-х екземплярах), оформлений зі сторони постачальника.
Постачальник зобов'язаний надати покупцю рекомендованим листом або під розписку при отриманні податкової накладної на усю суму податкових зобов'язань, які виникли у Постачальника у день виникнення податкових зобов'язань з ПДВ.
Пунктом 6.5 договору сторони домовились про те, що покупець вправі відмовитися від приймання поставлених ресурсів до надання документів, вказаних в пункті 6.4 цього договору.
Згідно із п. 5.3 договору датою оплати ресурсів вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.
У розділі 7 договору сторони визначили відповідальність сторін.
Пунктом 10.5 договору сторони погодили, що даний договір діє до 31.12.2012р. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) по даному договору.
Специфікацією № 1 від 27.02.2012р. до типового договору № 06-412/98 від 27.02.2012р. сторони визначили найменування товару - наконечники кулькові для вимірювання твердості металів та сплавів, його якісні характеристики, кількість, ціну та загальну вартість, яка становить 178416грн.00коп.
Пунктом 5 вказаної специфікації сторони встановили, що оплата поставлених ресурсів, передбачених вказаною специфікацією здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту поставки ресурсів.
Відповідно до Специфікації № 2 від 22.06.2012р. до типового договору № 06-412/98 від 27.02.2012р. поставці підлягала лінійка перевірочна полегшена спеціальна Мод. ШДО-3700, кількістю 1 штука, загальною вартістю 71820грн.00коп. Строк оплати вказаного товару протягом 20 банківських днів з моменту поставки ресурсів.
Пунктом 7 вказаних специфікацій сторони встановили, що датою поставки вважається дата передачі ресурсів представнику покупця на складі перевізника (Нова пошта) в відповідності з товарно-транспортною або видатковою накладною з відміткою в товарно-транспортній або видатковій накладній.
Договір №06-412/98 від 27.02.2012р та Специфікації до нього підписані сторонами і скріплені печатками підприємств.
За змістом позовної заяви, позивач у виконання п. 1.1 договору здійснив поставку передбаченого специфікацією № 1 від 27.02.2012р. товару за видатковими накладними №0000002301 від 22.06.2012р. на суму 33264грн. та № 0000002757 від 27.07.2012р. на суму 145152грн.00коп., товар, погоджений сторонами специфікацією № 2 від 22.06.2012р. був переданий відповідачу за видатковою накладною № 0000002565 від 13.07.2012р. на суму 71820грн.00коп.
Як стверджує позивач, відповідач здійснив повну оплату товару, отриманого за видатковою накладною №0000002301 від 22.06.2012р., але свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за інші поставки не виконав, у зв'язку з чим за останнім виникла заявлена сума боргу у розмірі 216972грн.00коп.
Претензією № 422 від 03.10.2012р. та листом № 436 від 19.10.2012р. позивач просив відповідача перерахувати виниклу заборгованість відповідно до 08.10.2012р., до 25.10.2012р., які залишені відповідачем без відповіді.
Викладені обставини призвели до звернення позивача з позовом до суду за захистом порушеного права.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 216972грн.00коп., пені в сумі 9373грн.00коп., 3% річних у сумі 1926грн.00коп., підставою позову є типовий договір № 06-412/98 від 27.02.2012р.
Договір № 06-412/98 від 27.02.2012р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, фактично спір виник між сторонами з поставки товару у виконання умов договору № 06-412/98 від 27.02.2012р. за видатковими накладними № 0000002565 від 13.07.2012р. та № 0000002757 від 27.07.2012р., за якими всього позивачем поставлений відповідачу товар загальною вартістю 216972грн.00коп.
Факт отримання товару відповідачем за вказаними накладними підтверджується підписом представників відповідача та відбитком печатки юридичної особи в графі „Отримав", чим відповідач надав згоду на прийняття саме цього товару, за вказаною ціною та у вказаній кількості.
Поставлений згідно зазначених накладних товар на підставі виданих ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 7892 від 12.06.2012р. та № 7977 від 26.06.2012р. прийнято уповноваженими особами відповідача.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відзиві на позов відповідач стверджує, що строк оплати за товар не наступив, у зв'язку з не передачею позивачем разом з товаром документів, передбачених п. 6.4 договору.
Позивач у наданих через канцелярію суду 08.02.2013р. письмових поясненнях стверджує, що всі документи щодо товару надані відповідачу разом з товаром, відповідач з жодними претензіями, вимогами до позивача з цього приводу не звертався.
Щодо тверджень відповідача про те, що позивачем не передані документи на поставлену продукцію суд зазначає наступне:
Умовами п. 6.4 договору передбачений обов'язок постачальника (позивача) надати покупцю до початку приймання ресурсів оригінали наступних документів: рахунок на оплату ресурсів, транспортні та супроводжувальні документи, сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (у випадку, якщо постачальник не являється виробником); пакувальні документи; сертифікат санітарно-гігієнічного висновку або сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавством випадках); акт приймання-передачі ресурсів.
Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Згідно ч.1 ст.666 вказаного Кодексу, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).
Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним на відповідальне зберігання.
Наразі, у п.6.1 та 6.2 договору сторонами обумовлено застосування норм Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6.
Згідно п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7, приймання продукції по якості і комплектності виробляється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.
Відповідно до п.12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахункові-фактурі, специфікації, описові, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.
Відсутність відповідного згідно Інструкцій П-6 та П-7 акту та жодних доказів повідомлення відповідача до моменту звернення останнього до суду про наявність претензій стосовно того, що будь-якого з передбачених п. 6.4 договору документу не вистачає, відповідачем всупереч ст.ст. 33-36 ГПК України не надано, що на думку суду, свідчить про те, що всі передбачені договором документи відповідачем були отримані.
Спірним договором підписання окремого акту прийому-передачі документів, передбачених п. 6.4 договору, не встановлено.
Крім того, у відповідності до пункту 6.5 договору у покупця було право відмовитися від приймання поставлених ресурсів до надання документів, вказаних в пункті 6.4 цього договору, але документи, які б свідчили про незгоду покупця з неналежністю виконання постачальником своїх зобов'язань по договору суду не надані.
Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару, навпаки покупець прийняв товар без будь-яких заперечень, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 06-412/98 від 27.02.2012р.
Відповідно до п. 5.2 договору оплата за поставлені ресурси буде здійснюватися протягом строку, зазначеного в специфікації, який відраховується з моменту поставки ресурсів та надання документів, вказаних у п. 6.4 даного договору.
Специфікацією № 1 від 27.02.2012р. до типового договору № 06-412/98 від 27.02.2012р. сторони визначили, що оплата за наконечники кулькові для вимірювання твердості металів та сплавів, вартістю 178416грн.00коп. здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту поставки ресурсів, відповідно до специфікації № 2 від 22.06.2012р. до типового договору № 06-412/98 від 27.02.2012р. лінійка перевірочна полегшена спеціальна Мод. ШДО-3700, кількістю 1 штука, загальною вартістю 71820грн.00коп. підлягає оплаті протягом 20 банківських днів з моменту поставки товару.
Відповідно до п. 7 вказаних специфікацій датою поставки вважається дата передачі ресурсів представнику покупця на складі перевізника (Нова пошта) в відповідності з товарно-транспортною або видатковою накладною з відміткою в товарно-транспортній або видатковій накладній.
Як свідчить відбиток печатки одержувача на товарно-транспортній накладній № 56908005012032 від 27.07.2012р. товар поставлений за видатковою накладною № 0000002575 від 27.07.2012р. був отриманий представником одержувача на складі перевізника (Нова пошта) 01.08.2012р.; як свідчить відбиток печатки на видатковій накладній № 0000002565 від 13.07.2012р. поставлений за вказаною накладною товар отриманий покупцем 17.07.2012р., що також підтверджується позивачем у наданих через канцелярію суду 08.02.2013р. письмових поясненнях.
Таким чином, враховуючи умови специфікації № 1 від 27.02.2012р. до договору, товар, що був поставлений за видатковою накладною № 0000002757 від 27.07.2012р., повинен бути оплачений відповідачем до 15.08.2012р., а вже з 16.08.2012р. почалось прострочення виконання грошового зобов'язання; товар, передбачений специфікацією № 2 від 22.06.2012р. та поставлений за видатковою накладною № 0000002565 від 13.07.2012р. повинен бути сплачений до 14.08.2012р., а вже з 15.08.2012р. почалось прострочення виконання зобов'язання з його оплати.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не оплати у встановлені терміни, докази сплати суми заборгованості за товар в розмірі 216972грн.00коп. суду не надані, заборгованість у вказаному розмірі не спростована відповідачем, заявлений розмір боргу в тому числі підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом головного бухгалтера та директора Приватного науково-виробничого підприємства «Мікротех», господарський суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.
Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача пеню в сумі 9373грн.19коп. та 3% річних у сумі 1926грн.02коп., нараховані за накладною № 0000002757 від 27.07.2012р. на суму боргу 145152грн.00коп. та за накладною № 0000002565 від 13.07.2012р. на суму боргу 71820грн.00коп. за період з 11.08.2012р. по 26.11.2012р.
Обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.
Так, сторони у пункті 7.2 договору встановили, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строків оплати ресурсів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період.
Відповідач надав свій контр-розрахунок пені та 3% річних, відповідно до якого сума пені становить 8967грн.97коп., сума 3% річних - 1837грн.70коп., які нараховані за накладною № 0000002757 від 27.07.2012р. на суму боргу 145152грн.00коп. за період з 16.08.2012р. по 26.11.2012р.; за накладною № 0000002565 від 13.07.2012р. на суму боргу 71820грн.00коп. за період з 15.08.2012р. по 26.11.2012р. При нарахуванні пені відповідач використовує розмір, передбачений п. 7.2 договору - 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочення, оскільки вважає, що обрана позивачем при нарахування подвійна облікова ставка НБУ України, яка становить 0,041% перевищує розмір пені, погоджений договором.
Позивач, наданими 08.02.2012р. через канцелярію суду письмовими поясненнями не заперечував проти розрахунку відповідача.
Суд дослідивши представлені сторонами розрахунки пені та 3% річних вважає, що обґрунтованим та вірним є розрахунок відповідача, у зв'язку з чим суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 8967грн.97коп., 3% річних - 1837грн.70коп. та відмовляє в стягненні пені в сумі 405грн.03коп., 3% річних у сумі 88грн.30коп.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 1500грн.00коп.
В обґрунтування витрат на оплату послуг адвоката позивач посилається на договір про надання юридичних послуг № 07/11/12 від 28.11.2012р., платіжне доручення № 815 від 27.11.2012р., акт приймання-передачі наданих послуг від 28.11.2012р.
В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №3628 від 27.10.2010р. на ім'я Гопей Олександр Васильович.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом Гопей Олександром Васильовичем підтверджуються письмовим договором про надання юридичних послуг № 07/11/12 від 28.11.2012р., відповідно до умов якого адвокат зобов'язується готувати процесуальні документи, брати участь в судових засіданнях та представляти інтереси клієнта особисто в господарському суді Донецької області по справі про стягнення суми заборгованості з ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», за що клієнт зобов'язаний провести оплату наданих послуг у порядку та розмірі, зазначених у цьому договорі.
Згідно із п. 1.2 договору оплата послуг, наданих за цим договором, складає 1500грн.00коп.
Розділом 2 договору сторони визначили права та обов'язки адвоката, розділом 3 права та обов'язки клієнта.
У відповідності із п. 6 договору цей договір набирає чинності 28.11.2012р. та діє до 26.11.2013р.
Позивач відповідно до платіжного доручення № 815 від 27.11.2012р. перерахував адвокату суму в розмірі 1500грн.00коп., призначення платежу - оплата за послуги адвоката з підготовки позовної заяви про стягнення боргу з Пат МК Азовсталь.
Позивачем та адвокатом 28.11.2012р. складений акт приймання-передачі наданих послуг, згідно з яким адвокат надав, а позивач прийняв послуги на загальну суму 1500грн.00коп.: підготовка позовної заяви про стягнення боргу за договором поставки з ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» у розмірі 228271грн.00коп., підготовка позовної заяви з додатками для направлення до господарського суду Донецької області. Сторони засвідчують, що послуги надано належної якості та своєчасно і в повному обсязі відповідно до проведеної замовником оплати.
Суд приходить до висновку, що до судових витрат відноситься оплата послуг адвоката в розмірі 1500грн., оскільки підписавши та скріпивши печаткою акт приймання наданих послуг від 28.11.2012р. сторони за договором № 07/11/12 від 28.11.2012р. підтвердили, що послуги адвоката надавались виключно при розгляді даної справи (ціна позову 228271грн. 00коп.) та саме за надання цих послуг здійснена оплата.
За змістом ст. 44 ГПК України витрати з оплати послуг адвоката відносяться до складу судових витрат, які підлягають розподілу у загальному порядку, встановленому ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру".
До факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.
Виходячи з правової позиції Вищого господарського суду України, сформульованої в п.11 Інформаційного листа від 13.02.2002р. №01-8/155, п. 11 Інформаційного листа від 14.12.2007р. №01-8/973 та п. 28 Інформаційного листа від 18.03.2008р. №01-8/164, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплати послуг адвокатів, маж враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Таким чином, розглядаючи конкретну справу, суд з урахуванням її обставин може обмежити розмір відповідної компенсації з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що Адвокат Гопей О.В. займався підготовкою та подачею в суд необхідних для розгляду справи документів, про що свідчить підпис останнього на супровідному листі б/н від 14.01.2013р., надавав письмову позицію на відзив відповідача від 07.02.2013р. Інших доказів на підтвердження зайнятості адвоката у цьому судовому процесі, ступеня складності справи, вирішення нових правових питань та доказів в чому полягала складність справи, а також скільки часу він затратив на її підготовку суду не надано.
Приймаючи до уваги викладене, а також незначну складність розглядуваних в межах справи 5006/13/123/2012 правовідносин, незначну кількість судових засідань, відсутність адвоката в судових засіданнях, розумну необхідність судових витрат для даної справи, суд дійшов висновку, що належна до компенсації відповідачем частка судових витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвоката у світлі принципів розумної обґрунтованості їх розміру та адекватності впливу участі адвоката на результат вирішення заявлених вимог, має становити 750грн.00коп.
Одночасно, 22.01.2013р. відповідач за змістом відзиву звернувся до суду з клопотанням у зв'язку із фінансовим становищем зменшити розмір пені.
В обґрунтування клопотання відповідач надав Звіт про фінансові результати товариства за перше півріччя 2012 року.
Суд приймає до уваги, що ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.
Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до положень ст.3, ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, а також виходить з інтересів сторін, що заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідач не довів суду, що даний випадок невиконання договору є винятковим, не довів суду скрутне фінансове становище товариства та суцільну збитковість діяльності станом на теперішній час, оскільки відповідачем наданий звіт про фінансові результати за перше півріччя 2012 року. Наразі, як вбачається з представленого суду звіту, дохід (виручка) товариства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у звітному періоді складає 17529232грн.
Суд приймає до уваги також невиконання відповідачем зобов'язання з оплати товару протягом тривалого часу (з середини серпня 2012 року), враховує, що відповідач не довів суду той факт, що ним приймалися заходи щодо своєчасного виконання грошового зобов'язання та вчинялися дії з часткової оплати спірного товару, вживалися заходи досудового врегулювання спору, навпаки відповідач взагалі заперечує проти настання строку оплати отриманого товару.
Суд також врахував доводи позивача, який у письмових поясненнях від 07.02.2013р. посилається на те, що тривала заборгованість відповідача призводить до погіршення в свою чергу фінансового стану позивача, призводить до понесення додаткових витрат.
Слід зазначити, несвоєчасна оплата товару порушує матеріальні інтереси позивача та впливає на його фінансовий стан, що теж може призвести до негативних наслідків господарської діяльності останнього.
Враховуючи вищевикладене у сукупності а також те, що розмір штрафних санкцій не перевищує значно розмір суми основного боргу, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.
Законом України „Про судовий збір" від 08.07.2011 р. №3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється ставка судового збору - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1609грн. 50коп.). Ціна поданого позову складає 228271грн.00коп. Платіжним дорученням № 415 від 28.112012р. позивачем сплачений судовий збір у розмірі 4584грн.93коп., тобто в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством, у зв'язку з чим поверненню підлягає зайво сплачена сума судового збору в розмірі 19грн.51коп..
За приписами ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно рекомендацій Вищого господарського суду України, викладених у ч. 4 інформаційного листа від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011 „Про деякі питання практики застосування Закону України Про судовий збір", зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Приватного науково-виробничого підприємства „Мікротех", м. Харків до Публічного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь", Донецька обл., м. Маріуполь про стягнення суми основного боргу в розмірі 216972грн.00коп., пені в сумі 9373грн.00коп., 3% річних у сумі 1926грн.00коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь" (юридична адреса: 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Леп орського, будинок 1, код ЄДРПОУ 00191158) на користь Приватного науково-виробничого підприємства „Мікротех" (юридична адреса: 61004, м. Харків, вул. Селянська, будинок 34А, квартира 34, код ЄДРПОУ 30291682) суму основного боргу в розмірі 216972грн.00коп., пеню в сумі 8967грн.97коп., 3% річних у сумі 1837грн.70коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 4555грн.55коп. та на оплату послуг адвоката в сумі 750грн. 00коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Повернути Приватному науково-виробничому підприємству „Мікротех" (юридична адреса: 61004, м. Харків, вул. Селянська, будинок 34А, квартира 34, код ЄДРПОУ 30291682) зайво сплачений платіжним дорученням № 415 від 28.11.2012р. судовий збір у розмірі 19грн.51коп.
Дане рішення є підставою для повернення судового збору із Державного бюджету України.
У судовому засіданні 12.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Повний текст рішення складено та підписано 18.02.2013р.
Суддя Макарова Ю.В.