Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 1-17/11
10 грудня 2012 року Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
у складі: головуючого судді Коренюка В.П.
при секретарі Мейнарович Л.А.
за участю прокурора Безнощенка І.А.
захисника ОСОБА_1
потерпілого ОСОБА_2
представника потерпілого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 у місті Коростені
кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого і проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, у вчиненні злочину, передбаченого за ст.366 ч.1 КК України, -
ОСОБА_4, відповідно до наказу № 394 від 29.12.2005 року, працюючи на посаді начальника нафтоперекачувальної станції "Плещівка", філії "Магістральні нафтопроводи "Дружба" Відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта", яка розташована в с. Васьковичі Коростенського району Житомирської області, будучи службовою особою, тобто виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно - господарські функції, діючи умисно, при проведенні розслідування нещасного випадку, який трапився 17 січня 2006 року в період часу з 16.00 до 16.30 години, тобто в робочий час зі слюсарем з ремонту і обслуговування технологічного обладнання нафтоперекачувальної станції "Плещівка" ОСОБА_2 під час виконання доручення начальника НПС "Плещівка", з метою укриття випадку виробничого травматизму, склав та видав фіктивний наказ № 2-К від 17 січня 2006 року про надання слюсарю з ремонту і обслуговування технологічного устаткування механо - технологічної дільниці НПС "Плещівка" ОСОБА_2 відгулу 17 січня 2006 року за раніше відпрацьований час, якого ОСОБА_2 фактично не мав, оскільки вийшов з чергової відпустки 16 січня 2006 року і 17 січня 2006 року з 8.00 до 17.00 години, тобто в робочий час, виконував свої виробничі обов'язки.
Таким чином ОСОБА_4, являючись службовою особою, склав і видав завідомо неправдивий документ, а саме наказ № 2-К від 17.01. 2006 року.
Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_4, будучи службовою особою, діючи умисно, достовірно знаючи про те, що акт № 1 від 18.01.2006 року про нещасний випадок невиробничого характеру, який стався зі слюсарем з ремонту і обслуговування технологічного обладнання НПС "Плещівка" ОСОБА_2, складено на підставі фіктивного наказу № 2-К від 17.01. 2006 року начальника НПС "Плещівка" про надання ОСОБА_2 відгулу 17 січня 2006 року за раніше відпрацьований час, затвердив своїм підписом вказаний акт 18 січня 2006 року, тобто ОСОБА_4, являючись службовою особою, видав завідомо неправдивий документ, а саме акт № 1 від 18.01.2006 року про нещасний випадок невиробничого характеру, який стався зі слюсарем НПС "Плещівка" ОСОБА_2
Допитаний в судовому засіданні по суті пред'явленого йому обвинувачення підсудний ОСОБА_4 винним себе не визнав і показав суду, що того дня, коли потерпілий потрапив в ДТП, приходили лісники та просили, щоб їх відвезли в м. Овруч, але він їм відмовив. Одного з лісників він не знав, а другого знав, оскільки той житель с. Васьковичі. Вони були в нетверезому стані. На другий день він дізнався, що лісників повіз потерпілий та потрапив в ДТП. Один з лісників проживає в с. Васьковичі, а чому він їхав в м. Овруч йому не відомо.
Згідно заяви потерпілого, був виданий наказ на відгул.
Заява потерпілого на відгул знаходилась у майстра, а після обіду він підписав наказ про відгул, в той день коли сталось ДТП.
Особисто він з потерпілим про відгул не спілкувався, його бачив до обіду, про відгул не спілкувались.
Заява на відгул потерпілим була написана 17.01.2006 року, яка була погоджена з начальником дільниці, він теж погодив.
18.01.2006 року був виданий наказ про створення комісії по розслідуванню нещасного випадку.
Травма невиробничого травматизму тому, що потерпілий був у відгулі, поїхав на власному автомобілі у своїх цілях.
Розслідування проводилось 18.01.2006 року та цього ж дня був затверджений акт.
Він акт підписав 18.01.2006 року, тобто у той день, коли він був складений.
Він затвердив акт, бо знав, що була заява потерпілого на відгул, був наказ на відгул, було повідомлення з лікарні і як йому здається, що 18-20 числа був листок непрацездатності.
Він точно не пам'ятає, мабуть повідомлення з лікарні було.
Майстер ОСОБА_5 поїхав в лікарню до потерпілого з'ясувати обставини ДТП, в робочий час.
Він не пам'ятає чи наступного дня, але після ДТП, до нього на роботу приходили дружина та товариш потерпілого.
ОСОБА_5 їздив в лікарню до потерпілого наступного дня, з ким він не пам'ятає.
Підставою для відгулу потерпілому був перероблений час, надурочний. Він не перевіряв чи було у потерпілого право на відгул, а довіряв майстру. Працівникам підприємства право на відгул надає майстер.
Лісники просили його, щоб він відпустив потерпілого, щоб той їх завіз у м. Овруч.
Він не пам'ятає, де в цей час знаходився потерпілий. Підписував наказ потерпілому на відгул, після спілкування з лісниками.
Зі свідками ОСОБА_6, ОСОБА_7 та лісниками він у неприязних відносинах не перебуває.
До складання акту № 1 він відношення не має і на його складання не впливав, бо не має права.
Затвердити акт, йому дала секретар.
З потерпілим домовленості про використання автомобіля у службових цілях у нього не було, а було використано автомобіль потерпілим у власних цілях.
Просив суд винести справедливе рішення по даній кримінальній справі, оскільки не вважає себе винним по пред'явленому обвинуваченні.
Потерпілий ОСОБА_2 показав суду, що у грудні 2005 року він пішов у чергову відпустку, а 16 січня 2006 року вийшов на роботу. Він працював на НПС "Плещівка" слюсарем з ремонту і обслуговування технічного устаткування. 16 січня він був призначений черговим слюсарем-машиністом МТД, відпрацював з 8 години до 17 години.
17 січня прибувши на роботу, він дізнався, що слюсар ОСОБА_8 виходив 16 січня ввечері на роботу та зустрічав і проводжав очисний пристрій, хоча він повинен був виходити на цю роботу, оскільки був призначений черговим слюсарем, але йому ніхто не повідомив про надходження на станцію очисного пристрою.
17 січня 2006 року до 15 години він виконував свої обов'язки, а біля 15-ої години він направився на огляд очисних споруд, розташованих за територією станції. Прийшовши на прохідну, він доповів охоронцю ОСОБА_9, що йде на очисні споруди. Коли зайшов на прохідну, то там було двоє чоловіків і охоронець їм сказав, щоб вони вийшли. Вийшовши з прохідної, він зустрівся із ОСОБА_4 і той йому сказав, що потрібно завезти двох працівників Овруцького лісництва до м. Овруча. Він сказав ОСОБА_4, що у нього є службовий автомобіль, але той йому сказав, що він на виїзді та щоб він завіз їх на своєму автомобілі. Він на це погодився, оскільки той був його начальником.
Приблизно о 15.20 годині він з лісниками на власному автомобілі ВАЗ поїхали у м. Овруч. В м. Овручі один з пасажирів вийшов, а він разом з ОСОБА_10 поїхали назад до с.Васьковичі та по дорозі у с. Білокаменка трапилась дорожньо-транспортна пригода з вини іншого водія. Внаслідок ДТП він отримав важку травму ніг та його доставили в центральну міську лікарню м. Овруча. Увечері в лікарню до нього приїхав ОСОБА_11 і він його попросив, щоб той повідомив дружину про те, що трапилось.
18 січня 2006 року до нього в лікарню приїхала дружина, майстер МТД - ОСОБА_5 та ОСОБА_11, який привіз їх на власному автомобілі.
В присутності ОСОБА_11, його дружини та старшої медсестри ОСОБА_12, а також двох хворих, майстер ОСОБА_5 дав йому аркуш паперу та ручку, щоб він написав заяву на відгул заднім числом, тобто на той день, коли потрапив в дорожньо-транспортну пригоду.
Він перебував тоді у шоковому стані та погано розумів свої дії. На лікуванні він був до 1 червня 2006 року, в результаті чого переніс 8 операцій та став інвалідом 2 групи.
У травні 2006 року повернувшись додому з лікарні, він мав розмову з начальником НПС ОСОБА_4 і той його запевнив, що все буде добре, що він "Дружбівський пенсіонер". З вересня по жовтень 2006 року йому надали відпустку, а 19 жовтня 2006 року він вийшов на роботу слюсарем на легкий труд.
В листопаді та грудні 2006 року він написав звернення начальнику управління філії ОСОБА_13 для того, щоб розібрались з його випадком. Це звернення направив на адресу філії у м. Львів рекомендованим листом. До нього додому приїжджали начальник охорони праці ОСОБА_14, начальник служби охорони ОСОБА_15 та механік МТД ОСОБА_16, яким він розповів як все було насправді, що у м. Овруч він їздив за вказівкою ОСОБА_4. Після цієї розмови за його заявою йому було виплачено 1200 гривень.
В червні 2007 року він звернувся до Коростенського міськрайонного суду з позовом про визнання нещасного випадку пов'язаного з виробництвом і в задоволенні його вимог було відмовлено.
16 січня 2006 року він вийшов перший день на роботу після відпустки, а 17 січня він на роботі був до 15.20 години і за вказівкою ОСОБА_4 поїхав у м. Овруч.
Тобто 16 січня він відпрацював повний робочий день з 8 до 17 години, а 17 січня знаходився на роботі до 15.20 години.
Щоб у нього був відгул,то потрібно пропрацювати надурочний час, а на той час він забрав всі відгули, а в надурочний час не працював і відгулів у нього не було. Щоб взяти відгул потрібно взяти дозвіл у свого начальника дільниці, написати заяву на ім'я начальника, після чого той накладає резолюцію, а секретар реєструє та графі в журналі розписуєшся.
На той час у нього відгулів не було тому, що він тільки, як другий день вийшов з відпустки.
Йому стало відомо під час розгляду цивільної справи, що був складений акт про нещасний випадок невиробничого характеру від 18.01.2006 року внаслідок ДТП.
Він не міг відмовитись від поїздки, оскільки це було за вказівкою начальника, а ще лісники тісно співпрацюють з НПС "Плещівка".
Коли він прийшов на прохідну, то там були ОСОБА_10 та незнайомий йому чоловік. Він з ними привітався і вони пішли, а він вийшов через 3-5 хвилин за прохідну, де стояли ОСОБА_4, ОСОБА_10 та лісник, які розмовляли.
В дорожньо-транспортній пригоді винний інший водій, який йому до цього часу відшкодовує шкоду.
16 січня 2006 року він очисний пристрій не зустрічав, а наступного дня 17 січня ОСОБА_8 йому сказав, що до нього після 17.00 години зателефонував оператор і він виходив та зустрічав очисний пристрій.
Покази свідка ОСОБА_5 не відповідають дійсності. Він не говорив ОСОБА_5, що у нього є відгул. 17 січня вони бачились о 8.00 годині, 10.00 годині та після обідньої перерви.
Свідок ОСОБА_17 дає неправдиві покази. Він про акт нічого не знав, йому нічого не повідомляли і акт не надходив. Він вийшов на роботу і йому принесли наказ, що його переводять на легку працю з подальшим звільненням.
Він звертався до суду з цивільним позовом і про те, що існує акт він дізнався в судовому засіданні під час розгляду цивільної справи.
Свідок ОСОБА_10 показав суду, що 17 січня 2006 року він знаходився на роботі в лісі, де працюю лісником Овруцького лісництва. Приблизно біля 15-ої години приїхав на НПС "Плещівка" з майстром лісу ОСОБА_6 На прохідній він попросив, щоб ОСОБА_4 вийшов за територію. В той час на прохідній був ОСОБА_9, ОСОБА_6 та він. Через 2-3 хвилини зайшов ОСОБА_2, з яким привітались. ОСОБА_4 вийшов до них за територію станції, де він попросив його, щоб йому допоміг з автотранспортом для поїздки до м. Овруча. ОСОБА_4 попросив ОСОБА_2, щоб той завіз їх до м. Овруча.
Вони тісно співпрацюють з НПС "Плещівка" і беруть машини для виконання виробничих потреб. ОСОБА_4 сказав ОСОБА_10, щоб відвіз їх в м. Овруч. З потерпілим вони односельчани, близькими родичами не являємося.
На прохідну НСП "Плещівка" вони прийшли до ОСОБА_4
Коли вони були на прохідній, то ОСОБА_2 не було, був тільки охоронець ОСОБА_9 ОСОБА_7 заходив ОСОБА_2 з журналом, привітався, а вони вийшли.
17 січня ОСОБА_2 був на роботі, говорив, що будуть по трубі ганяти шар, він був в спецодязі.
ОСОБА_2 сказав ОСОБА_4, щоб його замінив ОСОБА_8 поки він їде.
Свідок ОСОБА_18 показала суду, що 16 січня 2006 року її чоловік ОСОБА_2 перший день після відпустки вийшов на роботу.
17 січня 2006 року чоловік поїхав на роботу, приїхав на обід та повідомив, що сьогодні він черговий. Пообідавши, поїхав на роботу та додому з роботи не повернувся. Приблизно о 21-й годині приїхав ОСОБА_11 та повідомив їй, що її чоловік потрапив в аварію, що він знаходиться в лікарні м. Овруча.
18 січня 2006 року о 8-ій годині ранку приїхав до неї ОСОБА_11, щоб їхати до чоловіка в лікарню і сказав, що потрібно заїхати на НПС "Плещівка" тому, що про це його попросила ОСОБА_7.
Вони приїхали на НПС "Плещівка", де на території зустрілись з начальником станції та пройшли до нього в кабінет. Між ними не було ніякої розмови про відгул її чоловіка, але він сказав, що краще якщо Саша напише заяву на відгул. Також повідомив, що з ними в лікарню поїде ОСОБА_5,який взяв папір і ручку з собою.
Чоловіки пішли до машини попереду, а вона в коридорі запитала ОСОБА_4: "як це могло статися?". Трохи пройшли ОСОБА_4 сказав: "Оце мені попаде."
Приїхали в лікарню, зайшли в палату вона, ОСОБА_11 та ОСОБА_5 ОСОБА_7 лежали чоловік, жінка з дитиною та іще один чоловік, зайшла медсестра. Її чоловік перебував на витяжці. Старша медична сестра повідомила їй, що необхідно в касу лікарні заплатити кошти, оскільки її чоловік мешканець іншого району. ОСОБА_5 та ОСОБА_11 розмовляли з чоловіком.
Чоловік лежав у ліжку з набряками. Вона розмовляла з жінкою, дитина якої також перебувала на лікуванні в цій же палаті. В цей час чоловік під диктовку ОСОБА_5 писав на листку паперу заяву.
Вона не чула, щоб ОСОБА_5 пояснював чому необхідно написати цю заяву.
Чоловік писав заяву на папці, яку дала старша медсестра, вони ще трохи побули та поїхали.
16 січня 2006 року чоловік повернувся з роботи о 17.10 годині, як завжди.
У неї з чоловіком розмови не було, щодо відгулу.
В кабінеті у ОСОБА_4 були вона, ОСОБА_11 та ОСОБА_5, а секретар знаходилась у приймальні. ОСОБА_4 сказав, що поїде ОСОБА_5 і щоб чоловік написав заяву на відгул.
Стан здоров'я у чоловіка, коли вони приїхали, він був у свідомості, але йому було зле.
Ніхто не заперечував, щоб чоловік написав заяву, а вона не придала значення цьому.
Вона заяву, яку написав чоловік, не читала, але з розмови зрозуміла, що на відгул.
Свідок ОСОБА_16 показав суду, що він в той день на роботі не був, бо був у відрядженні у Львові. Він працював на НПС "Плещівка" начальником виробничої дільниці, а потерпілий у нього був підлеглим. Коли він приїхав з відрядження, то йому стало відомо, що ОСОБА_2 потрапив у ДТП та знаходиться у лікарні. В колективі була розмова, що ОСОБА_19 в той день був у відгулі.
Йому не відомо чи був у ОСОБА_19 на той час відгул за надурочну роботу.
На досудовому слідстві він давав покази правдиві, з якими знайомився та підписував.
Свідок ОСОБА_20 показав суду, що у листопаді 2007 року до нього прийшов сусід ОСОБА_21 та попросив, щоб його відвіз до ОСОБА_2 Вони приїхали до ОСОБА_2 і він сказав, щоб написав те, що пам'ятає, що сталось на роботі 17.01.2006 року.
В акті № 1 від 18.01.2006 року можливо його підпис, а можливо ні. Він не може сказати чи це його підпис, він не впевнений. Обставин акту, не пам'ятає, а членом комісії він міг бути, а потім його поставили до відома.
Свідок ОСОБА_6 показав суду, що він працював у Словеченському міжлісгоспі, лісником. Він з ОСОБА_10 робили обхід лісу і йому необхідно було завезти документи у Овруцьке лісництво. Йому ОСОБА_10 запропонував піти на НПС "Плещівку", що він знайомий з начальником станції і зможе допомогти з автомобілем, який відвезе у м. Овруч.
Вони прийшли на станцію біля 15.30 години. Зайшли на прохідну і в охоронця попросили, щоб покликав начальника станції. Охоронець їм сказав, щоб вони вийшли з прохідної і в цей час на прохідну зайшов потерпілий, а вони вийшли з прохідної.
Потерпілий зайшов на прохідну і тримав у руках журнал.
Він з ОСОБА_10 стояли за прохідною, де до них підійшов начальник станції. ОСОБА_10 з ним поговорив, а потім ОСОБА_10 запитав у нього чи згоден він віддати 3,5 метрів дров, він погодився. Начальник станції сказав, що не має робочого транспорту, але щось придумаємо та запропонував потерпілому. Потерпілий сказав, що знайде собі заміну і відвезе. Він їх відвіз у м. Овруч.
Потерпілий був одягнений у робочий одяг зеленого кольору. Він залишився у м. Овручі, а потерпілий з ОСОБА_10 повернулись назад.
Через два дні він дізнався, що по дорозі назад трапилась ДТП.
До НПС "Плещівка" він з ОСОБА_10 прийшов приблизно о 15.20 годині.
Коли ОСОБА_10 розмовляв з начальником станції, то він стояв від зовнішніх воріт в 3-5 метрах, а потерпілий з начальником станції розмовляли на території підприємства за воротами.
Коли розмовляли потерпілий з начальником станції, то було чути розмову між ними.
Потерпілий не говорив, що він у відгулі, він говорив, що на робочому місці.
До цього випадку він потерпілого не знав.
Коли він з ОСОБА_10 були на прохідній, то в цей час зайшов потерпілий, якого тоді ніхто не викликав.
На той час він потерпілого не знав і йому не телефонував.
Йому не відомо, що потерпілий виходив за територію підприємства і його повертали.
Він не перебував з НПС "Плещівка" у трудових відносинах.
Свідок ОСОБА_11 показав суду, що 17.01.2006 року він знаходився у с. Васьковичі і на його мобільний телефон зателефонував ОСОБА_22 та повідомив, що ОСОБА_2 потрапив в ДТП. Він виїхав на місце ДТП, а коли приїхав, то побачив розбитий автомобіль. ОСОБА_10 йому розповів, що вони потрапили в ДТП. Він поїхав у лікарню до ОСОБА_2, мені лікар повідомив, що він дуже травмований. Потім він поїхав в с. Васьковичі та сповістив дружину, що ОСОБА_2 потрапив в ДТП. Наступного дня о 8.00 годині, він приїхав в с. Васьковичі до дружини, забрав її та поїхали на НПС "Плещівку". Коли заїхали на станцію, то зайшли до начальника станції, який їм сказав, щоб вони взяли із собою майстра і щоб ОСОБА_2 написав заяву на відгул.
Вони приїхали в лікарню зайшли в палату, ОСОБА_2 знаходився в тяжкому стані, майстер сказав йому, щоб він написав заяву на відгул.
Він постійно не був біля ОСОБА_2, а відходив і всього не чув про що розмовляли та яку писав заяву ОСОБА_2 Вони повернулись назад, відвезли майстра на НПС "Плещівка", а дружину потерпілого додому.
Йому потерпілий дав зошит, якого він відвіз на НПС "Плещівку" та залишив на прохідній, тобто то був зошит, в якому він записував коли заправлялись автомобілі.
Покази дані на досудовому слідстві підтримує.
Через 2-3 тижні після ДТП він брав повідомлення у лікарні м. Овруча про те, що ОСОБА_2 був в тверезому стані при ДТП.
На а.с.249 в томі № 1 міститься повідомлення, яке він заповнював у лікарні м. Овруча.
Йому дала чистий бланк повідомлення секретар НПС "Плещівка" ОСОБА_23 і попросила, щоб він його заповнив у лікарні м. Овруча. Його ж заповнила медсестра, яку він також просив, щоб та не ставила дати і в цей день він його забрав.
В той день він відвозив у лікарню скобу і в той же день медсестра заповнила йому повідомлення про нещасний випадок невиробничого характеру.
18.01.2006 року він з дружиною ОСОБА_2 зайшли через прохідну НПС "Плещівка" до ОСОБА_4, який зателефонував охоронцю і їх пропустили. В кабінеті відбулась розмова про те, що було б краще, якби потерпілий написав заяву на відгул в день скоєння ДТП, але йому відомо, що потерпілий 17.01.2006 року у відгулі не був, бо він знаходився на роботі.
Він не бачив текст заяви, яку писав потерпілий, але чув, що майстер йому диктував.
Свідок ОСОБА_12 показала суду, що вона працює старшою медичною сестрою у травматологічному відділенні Овруцької центральної лікарні. Приблизно о 17.20 годині 16 січня 2006 року надійшло повідомлення, що у відділення везуть хворого після ДТП, який був у тяжкому стані. Хворому було надано медичну допомогу.
Наступного дня вона заступила на чергування і здійснювала обхід тяжко хворих. Зайшовши в палату до ОСОБА_2, вона побачила, що він перебував на скелетному витяжінні. Вона йому поправила ногу і в цей час в палату зайшла дружина, товариш та ще один чоловік худорлявої статури. Дружина плакала, а чоловік худорлявої статури розмовляв з потерпілим. Потім попросили у неї папку, на якій потерпілий писав заяву. Вона сказала, щоб в такому стані не писав, що ще встигне.
Вона давала папку, щоб потерпілий написав заяву на відгул, заднім числом.
Коли вона потерпілого супроводжувала в лікарню м. Києва, то він розмовляв зі своїм товаришем Сашею про те, чи правильно він зробив, що написав заяву на відгул заднім числом.
Заяву запропонував написати третій чоловік, який приїхав з дружиною потерпілого та товаришем.
Коли потерпілий писав заяву, то в палаті знаходились дружина, товариш потерпілого, чоловік який приїхав з ними, хворий ОСОБА_24, хворий хлопчик з матір'ю.
Покази дані нею на досудовому слідстві - відповідають дійсності.
Повідомлення про алкогольне сп'яніння, вони надають по запиту. Вона точно пам'ятає, що потерпілий не був в стані алкогольного сп'яніння.
Дане повідомлення необхідно було зареєструвати у приймальні головного лікаря, а товариш потерпілого, який просив повідомлення, сказав, що їм і такої довідки досить. Головне, що нема алкоголю в крові.
Результати на вміст алкоголю приходять з Житомира через 3-4 дні, а то і через тиждень. Товариш потерпілого повинен був повернутись та зареєструвати повідомлення у головного лікаря та поставити штамп, печатку, записати в журналі видачі.
Точно може сказати, що коли вона віддавала довідку, то печатки лікарні на ній не було. Довідка написана її рукою. Дату вона не ставила, оскільки в приймальні головного лікаря даний документ повинен реєструватись у окремому журналі. Це повідомлення без підпису та печатки головного лікаря не дійсне.
Вона зрозуміла, що потерпілий потрапив у ДТП в робочий час і це травма виробнича.
Бланк повідомлення їй приніс товариш потерпілого, щоб вона його заповнила тоді, коли він привіз скобу.
Вона заповнила повідомлення на підставі документів, які знаходились в лікарні. Вона підняла з архіву лікарні історію хвороби та довідку з приймального відділення про вміст алкоголю в крові.
Як медсестра, то може сказати, що коли потерпілий писав заяву, то він був в хворобливому та сонливому стані, оскільки йому давали знеболюване.
Свідок ОСОБА_7 показала суду, що в той час її син перебував у лікарні зі струсом головного мозку. Вона приїхала в лікарню до нього вранці і поїхала ввечері додому. Вона не бачила, коли привезли потерпілого до лікарні. Коли до нього приїхала дружина та іще двоє чоловіків, то вона зрозуміла, що це дружини, а чоловіки з роботи.
Вона пам'ятає, що потерпілому давали папір, щоб він щось підписав.
По сусідству з потерпілим лежав хворий і він йому говорив, щоб не писав нічого.
Потерпілий підписував листок паперу і вона зрозуміла, що потерпілий підписав заяву на відгул, бо про це йшла мова.
На її погляд потерпілий знаходився в шоковому стані, у нього нога була на витяжці.
Худорлявої статури чоловік говорив потерпілому, щоб той написав. Вона думає, що він не міг писати, а тільки підписав чистий листок паперу.
Свідок ОСОБА_24 показав суду, що він перебував у Овруцькій центральній лікарні у січні 2006 року на лікуванні. Під вечір привезли чоловіка після ДТП. Наступного дня вранці до нього приїхали дружина і два чоловіки. Він запитував у потерпілого, що він писав, а той відповів, що писав заяву на відгул. Один з чоловіків худорлявої статути був ініціатором, щоб потерпілий написав заяву на відгул. Заяву на відгул писав потерпілий.
Він розмовляв з потерпілим і той йому розповів, що написав заяву на відгул. Йому не відомо, чи був він того дня у відгулі.
Потерпілий ввечері перебував у шоковому стані, ніч стогнав, а наступного дня, коли писав заяву був теж в шоковому стані.
Він бачив, як старша медсестра давала потерпілому папку, коли він писав заяву.
Худорлявий чоловік диктував, що писати потерпілому, а потерпілий писав.
За станом здоров'я потерпілий міг писати.
Свідок ОСОБА_23 показала суду, що з цього приводу їй відомо, що 17 січня 2006 року потерпілий взяв відгул та поїхав по своїм справам і потрапив в ДТП.
Покази, оголошені в судовому засіданні, відповідають дійсності.
Вона працює на НПС "Плещівка" секретарем та за сумісництвом працювала інспектором праці з кадрів.
В її обов'язки не входило складати акт щодо нещасного випадку, але вона самостійно склала акт. Не може пояснити, чому склала цей акт.
Інженер з охорони праці ОСОБА_17 працював на сусідній станції, вона йому зателефонувала 18.01.2006 року та він приїхав, але коли вона не пам'ятає.
Про нещасний випадок, який стався з потерпілим, вона дізналась від працівників НПС "Плещівка" наступного дня, тобто 18.01.2006 року.
Обідня перерва на підприємстві на той час була з 12 до 13 години.
Вона не пам'ятає, коли саме бачила потерпілого 17 січня 2006 року.
Наказ на відгул, вона не пам'ятає точно, але був виданий 18.01.2006 року.
Покази, дані на досудовому слідстві, відповідають дійсності.
17 січня 2006 року після обідньої перерви вона потерпілого на роботі не бачила.
Заява потерпілого у неї лежала на столі, а коли вона не пам'ятає, набудь в той день коли вона друкувала наказ на відгул.
Потерпілий поїхав на своєму автомобілі.
Їй не відомо чому потерпілий поїхав в м. Овруч і хто давав йому вказівку.
Потерпілий вийшов за територію та поїхав на своєму автомобілі, випадок стався не на підприємстві, а це значить, що травма не виробничого характеру.
Табель робочого часу веде начальник дільниці або майстер.
Вона не може пояснити, чому в табелі робочого часу 17 січня 2006 року потерпілому не стоїть відгул.
ОСОБА_11 вона давала чистий бланк повідомлення для того, щоб він заповнив його в лікарні м. Овруча та привіз. Коли його давала вже не пам'ятає, як і коли привіз не пам'ятає.
Вона не може пояснити, чому не співпадає час у акті та повідомленні.
У комісію по розслідування нещасного випадку вона входила, але розслідування проводила створена комісія на засіданні та на підставі розслідування склали акт.
Вона не пам'ятає, в якому приміщенні працювала комісія.
На повідомленні вона особисто поставила дату відповідно до наказу.
Заяву на відгул видає начальник дільниці, про що записується в журнал, а потім згідно заяви пишеться наказ.
Для того, щоб вийти за територію підприємства, необхідно наказ, а без наказу на відгул з території не випустять.
Заява на відгул та наказ були написані 17 січня 2006 року.
Зараз вона не пам'ятає про те, чи ставила підпис та табелі робочого часу, хто дав їй заяву потерпілого на відгул. Наказ виготовляється відповідно до заяви, відповідно вона не пам'ятає чи є там підпис потерпілого, коли їй дали заяву потерпілого на відгул.
Наказ щодо проведення розслідування про нещасний випадок вона друкувала 18 січня 2006 року.
Їй не відомо, що потерпілий писав заяву на відгул заднім числом.
Комісія яка проводила розслідування керувалась чинним законодавством.
Невідомо їй і те, що підсудний давав потерпілому вказівку їхати в м. Овруч.
В повідомленні, яке привіз ОСОБА_11 з лікарні було вказано, що потерпілий був тверезий.
Як правило відгул на підприємстві дається на цілий день.
В заяві потерпілого на відгул було вказано дату, а часу вказано не було, тому наказ написаний на цілий день.
В табелі робочого часу не поставила відгул, можливо не придала уваги.
Начальник станції їй не давав вказівок щодо проведення розслідування з цього приводу.
Свідок ОСОБА_5 показав суду, що йому відомо про перебування потерпілого у відгулі, потрапив у ДТП, потім вийшов на роботу слюсарем, а потім звільнився.
Він працює майстром на підприємстві та був начальником у потерпілого. Також він вправі дати відгул працівнику на підставі відпрацювання в позаурочний час.
Потерпілий 16 січня 2006 року по графіку повинен був зустрічати очисний пристрій, який 16 січня 2006 року і зустрічав.
Йому потерпілий сказав, що іде у відгул 17 січня 2006 року з 8.00 до 8.30 години ранку.
Він не пам'ятає, коли завізував заяву на відгул потерпілому.
ДТП сталась біля 16.00 години, про що він дізнався наступного дня.
Вранці 17 січня він дізнався, що у потерпілого є відгул.
Згідно інструкції потерпілий повинен був виходити та зустрічати очисний пристрій. В журналі обслуговування пуску записано прізвище потерпілого. 17 січня вранці о 8.00 годині він йому сказав, що зустрічав очисний пристрій і у нього є відгул.
В журналі не вказується, хто саме зустрічав очисний пристрій, це виконує черговий машиніст.
17 січня 2006 року він бачив потерпілого на роботі з 8.00 до 8.30 години та з 10.00 до 11-ої години.
Він не був членом комісії при розслідуванні нещасного випадку та не пам'ятає акт розслідування, яке проводилось наступного дня.
Наступного дня після ДТП до начальника станції приїхали дружина потерпілого та його товариш ОСОБА_11, він теж заходив до начальника станції та разом з ними поїхав провідати потерпілого, як свого підопічного.
До начальника станції він заходив разом з дружиною та товаришем потерпілого. Він сказав начальнику станції, що поїде в лікарню провідати потерпілого разом з його дружиною та товаришем.
Він потерпілому папір не давав і вони спілкувались з ним через дружину.
Потерпілий наступного дня був в адекватному стані, розповідав про аварію та що поїхав з лісником.
Він потерпілому в лікарні заяву підписувати не давав.
Чому потерпілий брав 17 січня відгул - він не запитував, а той нічого не говорив.
В лікарню до потерпілого вони поїхали о 10.00-11.00 годині, а повернулись о 13.00-14.00 годині.
Розслідування щодо нещасного випадку проводилось на протязі трьох днів, мабуть 19.01.2006 року. Він не пам'ятає, коли ставив підпис в акті.
Потерпілого заяву на відгул, він бачив після обіду, заява була в начальника станції, яку він завізував та віддав начальнику станції, а той віддав її секретарю. Начальник станції в його присутності підписав заяву потерпілого.
Йому потерпілий повідомив вранці, що у нього є відгул, це факт може підтвердити весь цех. Він сказав так, що зустрічав шарик та у нього є відгул.
Працівник має право вийти за територію у відгул. Охоронці телефонують до секретаря, вона говорить, що відгул.
Працівник, який іде у відгул, повинен ознайомитись з наказом.
Йому не відомо, що начальник станції давав вказівку потерпілому їхати в м. Овруч.
17 січня він бачив потерпілого до обідньої перерви, а після обідньої перерви він потерпілого не бачив.
Коли вони приїхали до потерпілого в лікарню, то в палаті знаходились він, дружина потерпілого, його товариш та жінка з дитиною. Медичні ж працівники, то заходили в палату, то виходили.
Коли він їхав у лікарню до потерпілого, то наказу на відгул не було. Він їхав у лікарню до потерпілого, як його керівник та сусід.
Табель виходу на роботу заповнює він та веде щоденно і заповнює наприкінці дня та уточнює в кінці місяця.
Головуючий комісії був начальник станції ОСОБА_4, бо у них не має посади головного інженера. За сумісництвом працює ОСОБА_17, якого він бачив пізніше не 18 січня, а можливо 19 січня.
Відгул дається за день, ідеш до майстра, він повинен завізувати заяву, а потім до начальника станції.
Свідок ОСОБА_8 показав суду, що він працював слюсарем, а майстром був ОСОБА_5 Очисний пристрій кожний день не зустрічають, можливо на другій лінії потрібно було зустрічати, є дві лінії. Покази, дані ним на досудовому слідстві, відповідають дійсності.
Свідок ОСОБА_25 показав суду, що покази дані на досудовому слідстві, відповідають дійсності.
Він з потерпілим працював в одній зміні.
Щоб на підприємстві взяти відгул на наступний день, необхідно ввечері або з ранку написати заяву та іти у відгул.
Працівники підприємства погоджують відгул з майстром і віддають заяву секретарю.
Потерпілий повіз лісника, бо у нього на це була якась своя вигода.
Чому саме повіз потерпілий в той день лісника, йому не відомо.
В робочий час ніхто з працівників станції не може поїхати з робочого місця, тільки з дозволу начальника. Також і за територію підприємства ніхто не може вийти в робочий час.
Свідок ОСОБА_9 показав суду, що він працював на НПС "Плещівка" до 12.04.2008 року інспектором пожежної безпеки і відповідав за пожежну охорону та пропускний режим. 17.01.2006 року він виконував обов'язки охоронника. Чергування охоронника виконував з 7.00 години до 19.00 години.
Все так і відбувалось, так як він розповідав на досудовому слідстві, тобто покази дані на досудовому слідстві відповідають дійсності.
Без дозволу начальника станції працівники підприємства, під час робочого дня через прохідну за територію підприємства, вийти не можуть.
Розслідування щодо нещасного випадку яке трапилось з потерпілим проводилось, приїжджали зі Львова, чи через день чи через пару днів.
17.01.2006 року після обідньої перерви, потерпілий прийшов на прохідну з журналом видачі палива, він в той день підміняв заправницю, записали дані. В цей час на прохідну зайшли двоє чоловіків один із них лісник ОСОБА_10, другий йому не відомий. На територію підприємства він їх не пропустив та зателефонував начальнику станції ОСОБА_4.
Того дня він знаходився на прохідній з потерпілим і зайшли лісник ОСОБА_10 з якимсь чоловіком.
Начальник станції ОСОБА_4 розмовляв з лісником ОСОБА_10 та невідомим чоловіком за територією підприємства, а потерпілий в цей час знаходився на прохідній.
ОСОБА_4 зайшов на територію підприємства і потерпілий теж пішов на територію підприємства, а через 10 хвилин на прохідну зателефонував начальник станції ОСОБА_4 і сказав, щоб випустити за територію підприємства потерпілого у відгул, через 5 хвилин вийшов потерпілий.
Йому не відомо до кого приїздив лісник ОСОБА_10 та невідомий чоловік.
Потерпілий сказав у жарт ліснику та чоловіку: "Для чого Вам ОСОБА_4, я ОСОБА_9 відвезу."
Була розмова, що ліснику з чоловіком потрібно їхати в м. Овруч.
Про відгул у нього з потерпілим розмови не було.
Потерпілий на робочому місці перебував в робочому одязі, в якому одязі він виходив з території - не пам'ятає.
В приміщенні прохідної потерпілий розмовляв з лісником ОСОБА_10 та невідомим йому чоловіком, розмови він не чув.
В той час, коли лісник ОСОБА_10 та невідомий чоловік зайшли в приміщення прохідної, там знаходився потерпілий.
Після нещасного випадку, приїхав його начальник ОСОБА_15, він написав йому доповідну записку та пояснення з приводу цього випадку. Чому відсутня дата - він сказати не може.
Про ДТП йому стало відомо на другий день.
Він не пам'ятає чи звертався лісник ОСОБА_10 до потерпілого, щоб він відвіз їх в м. Овруч.
Йому не відомо, щоб потерпілий говорив ОСОБА_8, що він їде в м. Овруч.
Також він не чув, щоб ОСОБА_4 давав вказівку їхати потерпілому в м. Овруч.
Коли потерпілий виходив з території підприємства, то він нічого йому не говорив.
ОСОБА_4 йому зателефонував і сказав, що потерпілий іде у відгул.
Свідок ОСОБА_17 показав суду, що йому відомо про травмування потерпілого, в результаті чого він довго лікувався, а зараз судиться з ОСОБА_4 ОСОБА_7 він знаходився на робочому місці на НПС "Чижівка" і йому зателефонувала секретар Васьківська Г.П. з НПС "Плещівка" та повідомила, що працівник потрапив в ДТП та знаходиться в м. Овручі на лікуванні. Наступного дня він приїхав на НПС "Плещівку", де про всі обставини йому розповіла секретар, він склав акт Н-1. Він точно не може сказати коли йому повідомив секретар про ДТП, мабуть в той день коли сталось ДТП. Прибув він на НПС "Плещівку" і йому секретар розповіла про обставини ДТП, тобто про все він дізнався з її слів, що потерпілий був у відгулі та потрапив у ДТП. Він склав акт травматизму невиробничого травматизму та в той же день поїхав.
З потерпілим він не спілкувався. Спілкувався з потерпілим через рік, коли у нього повторно був перелом цієї ноги в тому ж самому місці.
У потерпілого була повторно травма цієї самої ноги, тому він приїхав до нього і той розповів, що посковзнувся на траві і знову перелом.
Він точно не пам'ятає, коли приїхав на НПС "Плещівку", їхала бригада і він приїхав з ними, йому здається, що це було наступного дня.
Він не пам'ятає, хто був головою комісії, чи він чи ОСОБА_4.
Для того, щоб визначити, що це травмування було нещасний випадок і не пов'язано з виробничим травмуванням, йому було достатньо документів, які йому надали, а це наказ на відгул та заяву потерпілого на відгул. Якби травма була виробничого травматизму, то був би інший порядок розслідування.
Тобто йому було достатньо заяви потерпілого на відгул та наказу, щоб зробити висновок, що травма невиробничого травматизму.
На момент складання акту, листка непрацездатності не було, щодо довідки з лікувальної установи, то не пам'ятає.
Чому акт не було направлено потерпілому мені не відомо.
Щодо травмування потерпілого, то йому було відомо зі слів секретаря Васьківської Г.П..
Він в акті вказав, що потерпілий тверезий, чому та на яких підставах, пояснити не може.
Того дня, коли він приїхав, він зі ОСОБА_4 не спілкувався, а спілкувався із секретарем Васьківською Г.П..
Йому було відомо, що потерпілий на своєму автомобілі поїхав в м. Овруч, повіз лісників, він був у відгулі.
Він не з'ясовував звідки поїхав потерпілий в м. Овруч.
Він приїхав до потерпілого, після другого травмування і той у нього запитував, які можливі варіанти по оформлення інвалідності, пов'язаної з виробництвом.
Розмови про попередню травму в нього з потерпілим не було.
Робота комісії складалась з одного засідання, проходила в актовому залі, були всі члени комісії, окрім голови профкому.
ОСОБА_4 не входив до комісії про розслідування нещасного випадку, акт складав він.
Йому відомо, що потерпілий поїхав не в службових цілях, він був у відгулі згідно заяви та наказу.
У потерпілого він не з'ясовував, за яких обставин трапилась ця пригода, бо йому було достатньо заяви та наказу, щоб зробити висновок, що травма була невиробничого характеру. Даний акт не оспорювався, він діючий.
Для того, щоб зрозуміти, що травма невиробничого характеру йому достатньо того, що потерпілий був відсутній на виробництві, а також була заява та наказ на відгул.
Акт заповнювався секретарем, коли він приїхав. Йому розповів секретар, що зі слів працівників ДАІ, потерпілий був тверезий та знаходиться в тяжкому стані, а також йому повідомив ОСОБА_5, що сталось ДТП і потерпілий в лікарні в м. Овручі.
Потерпілий приїхав на роботу на своєму автомобілі, був у відгулі і повіз лісників на своєму автомобілі.
Йому не відомо, що потерпілий був на роботі другий день, після відпустки.
Потерпілий йому не говорив, що заяву на відгул не писав. Потерпілий знаходився на лікарняному півроку і у всіх листах непрацездатності зазначено травма невиробничого травматизму.
Потерпілий після лікування вийшов на робочу на своє робоче місце, а після другої травми перелому тієї самої ноги не зміг працювати на підприємстві.
Даючи оцінку показанням підсудного, потерпілого та свідків, суд приходить до наступного.
Показання ОСОБА_4 суд вважає суперечливими, бо вони спростовуються показами інших осіб та дослідженими в судовому засіданні іншими матеріалами справи, тобто вони не відповідають дійсності, а тому є недостовірними і суд їх вважає, як намагання уникнути покарання.
Тобто суд вважає, що підсудний ОСОБА_4 навмисно перекрутив усі обставини як у своїх показаннях так і у документах з метою приховати нещасний випадок з потерпілим ОСОБА_2, як виробничий.
Суд вважає показання потерпілого ОСОБА_2, як такими, що відповідають дійсним обставинам тих подій, які відбулися в період з 16 січня по 18 січня 2006 року. Його показання є логічними і послідовними та не суперечать показанням очевидців, з якими ОСОБА_2 спільно виконував виробниче завдання 17.01.2006 року, зокрема показаннями свідків: ОСОБА_26, ОСОБА_8, ОСОБА_27, ОСОБА_25
Ці показання свідків стверджують про те, що кожен з цих свідків спілкувався з потерпілим протягом першої половини робочого дня 17.01.2006 року і ніякої розмови з потерпілим про необхідність або надання відгулу між ними не було.
При цьому свідок ОСОБА_8 повністю підтвердив показання потерпілого про те, що на прохання ОСОБА_2 він після обіду 17.01.2006 року підмінював останнього на робочому місці у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 необхідно було лише на 1 годину відлучитися. Також, ОСОБА_8 підтвердив, що саме він, а не потерпілий ОСОБА_2 виходив 16.01.2006 року після робочого часу біля 19-ої години зустрічати очисний пристрій. З цього слідує, що наступного дня 17.01.2006 року в потерпілого не було надурочно відпрацьованих годин, а підписаний підсудним ОСОБА_4 наказ № 2-к від 17.01.2006 року містить неправдиві відомості щодо надання відгулу за раніше відпрацьований час, якого у потерпілого не було і не могло бути.
Також у суду не має підстав не довіряти показанням свідка ОСОБА_18 (дружини потерпілого), які в сукупності з показаннями свідків ОСОБА_24, ОСОБА_11, ОСОБА_12, дають суду підстави вірити тому, що під час перебування потерпілого ОСОБА_2 у лікарні м. Овруча 18.01.2006 року, йому ОСОБА_28 надав папір та ручку і за диктовкою ОСОБА_5 ОСОБА_2 писав заяву заднім числом про надання йому відгулу саме в день травмування.
Зокрема із показань свідка ОСОБА_24 вбачається, що потерпілий перебував з ним у одній палаті лікарні та він особисто бачив, як ОСОБА_2 писав заяву саме 18.01.2006 року та розповідав ОСОБА_24 про зміст цієї заяви.
Із показань свідка ОСОБА_7 (матері хворого хлопчика, який знаходився в одній палаті з потерпілим ОСОБА_2) вбачається, що 18.01.2006 року вона провідувала свою дитину та бачила, як потерпілий ОСОБА_2 писав листа і чула по розмові, що інший хворий казав ОСОБА_2 щоб той не писав такого листа.
З показань свідка ОСОБА_11 (товариша потерпілого) вбачається, що 18.01.2006 року він спільно з дружиною потерпілого за вказівкою підсудного ОСОБА_4 на власному автомобілі забрав майстра ОСОБА_5 з роботи і привіз їх в лікарню до потерпілого. В присутності ОСОБА_11 потерпілий за диктовкою майстра ОСОБА_5 писав заяву заднім числом про надання йому відгулу саме в день травмування. Також ОСОБА_11 перевозив потерпілого 19.01.2006 року до м. Києва спільно з медсестрою ОСОБА_12, яка також чула розмову про написання заяви на відгул заднім числом. ОСОБА_11 у своїх показаннях підтвердив, що на прохання інспектора відділу кадрів підприємства ОСОБА_23 він отримував у лікарні повідомлення про нещасний випадок, в якому було зазначено, що потерпілий під час травмування в ДТП перебував у тверезому стані.
Показання свідка ОСОБА_12 вказують на те, що 17.01.2006 року вона працювала старшою медсестрою Овруцької лікарні і бачила як 18.01.2006 року потерпілого провідували його дружина, товариш та працівник підприємства. Вона підтвердила також і те, що бачила, як потерпілий писав листа під диктовку працівника підприємства і в ході розмови зрозуміла, що це була заява пов'язана з наданням відгулу, яку потерпілий не дуже хотів писати. Вона також супроводжувала потерпілого 19.01.2006 року на лікування до м. Києва і чула розмову між ОСОБА_2 та його товаришем щодо написаної заяви.
Дані свідки не являються підлеглими, ні потерпілому, ні підсудному, не є родичами і не являються зацікавленими в ході розгляду справи особами, будь-яких сумнівів у правдивості їх показів не виникає та не виникало навіть у підсудного, який не звернувся в ході їх допиту з жодним запитанням.
Достовірність показів цих свідків повністю підтверджується показами дружини потерпілого ОСОБА_18, яка перебувала біля потерпілого разом з цими свідками під час події написання заяви на відгул заднім числом.
Вказані свідки також підтвердили, що під час написання вказаної заяви потерпілий перебував в дуже тяжкому стані, а тому не міг повністю усвідомлювати свої дії.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 визнав той факт, що підстав оговорювати його у вказаних свідків немає.
Також факт направлення потерпілого ОСОБА_2 за дорученням підсудного ОСОБА_4 до м. Овруча та його потрапляння в ДТП і отримання тілесних ушкоджень 17.01.2006 року повністю підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_10, які показали, що саме 17.01.2006 року після обідньої перерви вони зверталися саме до підсудного - начальника підприємства ОСОБА_4 з проханням допомогти перевести їх до м. Овруч по роботі, на що останній погодився та в їх присутності покликав потерпілого, який проходив поруч них і надав його завдання перевести їх на власному автомобілі до м. Овруч. Адже свідок ОСОБА_10 повертався з потерпілим в зворотному напрямку та перебуваючи з ним у автомобілі також потрапив у ДТП.
Про звернення вказаних свідків 17.01.2006 року з проханням саме до підсудного, а не до потерпілого підтвердив і сторож ОСОБА_9
Суд не бере до уваги та відхиляє показання свідка ОСОБА_5, який працював та працює на підприємстві майстром та був безпосереднім керівником потерпілого, свідка ОСОБА_23, яка працювала і тепер працює інспектором відділу кадрів цього підприємства.
Ці свідки заперечили показання потерпілого про написання заяви на відгул заднім числом, але при цьому їх покази є непослідовними, суперечливими, зацікавленим в ході розгляду справи, оскільки вони являлись підлеглими підсудного, а тому ці покази є не об'єктивними та не достовірними. При цьому, ні ОСОБА_5, ні ОСОБА_23, не змогли однозначно пояснити при яких обставинах писав заяву потерпілий, навіщо було потерпілому виконувати робоче завдання в день відгулу, яким чином потерпілий дізнався про резолюцію начальника з дозволом на відгул, чому в журналі видачі завдань у потерпілого за 17.01.2006 року проставлено виконану роботу за 17.01.2006 року, якщо останній нібито перебував у відгулі.
Також ні ОСОБА_5, ні ОСОБА_23П, ні ОСОБА_4, не змогли пояснити яким чином 17.01.2012 року потерпілий ОСОБА_2 був ними ознайомлений з наказом від 17.01.2012 року про надання йому відгулу в цей день та за які надмірно відпрацьовані години. Адже згідно виданого наказу № 2-к від 17.01.2006 року потерпілому надано відгул враховуючи те, що ОСОБА_2 фактично лише перший день вийшов на роботу, а тому не мав і не міг мати надурочно відпрацьовані години, які до того ж згідно трудового законодавства відгулами надавати заборонено, а мають бути оплачені в подвійному розмірі.
Тобто незважаючи на невизнання підсудним ОСОБА_4 своєї вини, його вина у вчиненні злочину стверджується також зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, зокрема:
Даними виписки з історії хвороби ОСОБА_2, з якої вбачається, що останній проходив лікування з 19.01.2006 року по 31.03.2006 рік (т.1 а.с.35-36);
Даними копії з трудової книжки ОСОБА_2, з якої вбачається, що останній з 09.11.2001 року працював на НПС "Плещівка" (т.1 а.с.37);
Даними наказу № 2а-К від 18.01.2006 року про створення комісії з розслідування нещасного випадку (т.1 а.с.39);
Даними акту № 1 від 18.01.2006 року про нещасний випадок невиробничого характеру, з якого вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталось з вини водія, який здійснив зіткнення з автомобілем ОСОБА_2 (т.1 а.с.40-41);
Даними повідомлення про нещасний випадок від 18.01.2006 року (т.1 а.с.42);
Даними заяви ОСОБА_2 від 16.01.2006 року про надання відгулу (т.1 а.с.43);
Даними книги реєстрації листів, скарг, заяв працівників НПС "Плещівка", з якого вбачається, № запису 6, що 17.01.2006 року надійшла заява ОСОБА_2 про надання відгулу (т.1 а.с.44-47);
Даними наказу № 2-К від 17.01.2006 року про надання ОСОБА_2 відгулу за раніше відпрацьований час (т.1 а.с.48);
Даними журналу видачі завдань, з якого вбачається, що 17.01.2006 року потерпілий ОСОБА_2 виконував та виконав виробничі завдання і працював черговим слюсарем, а напередодні ніяких надурочно відпрацьованих годин не мав (т.1 а.с.50-51);
Даними листа непрацездатності ОСОБА_2 (т.1 а.с.54-68);
Даними копії записів із журналу вхідної документації, з яких вбачається, що в період з 18 по 20 січня 2006року повідомлення лікарні, яке нібито датовано 18.01.2006 року на підприємство не надходило, а тому це повідомлення не могло бути використано під час розслідування обставин нещасного випадку і вказаний акт не міг бути складений 18.01.2006 року, тобто внесені в нього дані є неправдивими (т.1 а.с.107);
Даними табеля виходу на роботу за січень 2006 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 з 17.01.2006 року перебував на лікарняному (т.1 а.с.112);
Даними виписки з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_2 (т.1 а.с.157);
Даними виписки з журналу приймального покою Овруцької ЦРЛ, з якої вбачається, що 17.01.2006 року о 17.30 год. поступив ОСОБА_2 після ДТП (т.1 а.с.179);
Даними копії довідки токсикологічного дослідження, з якої вбачається, що дослідження крові потерпілого після аварії було проведено лише 19.01.2006 року, а це спростовує факт виготовлення акту № 1 про нещасний випадок саме 18.01.2006 року, як зазначено в цьому акті та затверджено підсудним. Вказане свідчить про неправильність даних цього акту та його підроблення ОСОБА_4, який затвердив цей акт своїм підписом (т.1 а.с.201-202);
Даними протоколу виїмки від 22.12.2008 року оригіналу наказу від 17.01.2006 року про надання ОСОБА_2 відгулу, заяви ОСОБА_2 про надання відгулу від 16.01.2006 року, акту про нещасний випадок невиробничого характеру від 18.01.2006 року, наказу № 2а-К від 18.01.2006 року про створення комісії з розслідування нещасного випадку, повідомлення про нещасний випадок від 18.01.2006 року, листків непрацездатності ОСОБА_2 (т.1 а.с.243);
Даними копії повідомлення про нещасний випадок невиробничого характеру лікарні, дату в якому було проставлено ОСОБА_23 особисто, хоча на вказаному повідомленні будь-якої дати насправді не було, адже згідно показів свідка ОСОБА_12 (яка видавала вказане повідомлення), це повідомлення видано значно пізніше (протягом 2-х місяців) після лікування потерпілого. В сукупності вказані письмові докази свідчать про те, що на момент видачі наказу № 2-к від 17.01.2006 року про надання потерпілому відгулу, ОСОБА_4 достовірно знав, що ОСОБА_2 написав заяву про надання відгулу заднім числом, ніяких підстав для надання відгулу в нього не було, ніяких надурочних робіт він не виконував і в момент травмування не перебував у відгулі, оскільки підсудний особисто відправив потерпілого з роботи на прохання лісників підвести останніх по виробничим питанням до м. Овруча на власному транспорті (т.1 а.с.249);
Даними копії листка непрацездатності від 19.01.2006 року, із записів якого вбачається, що останній був виданий тільки 19.01.2006 року, а тому на момент складання акту 18.01.2006 року він не міг бути підставою для визначення нещасного випадку невиробничого характеру, що свідчить про підроблення цього акту (т.1 а.с.250);
Даними протоколом виїмки оригіналу лікарняного листа ОСОБА_29 від 2.01.2009 р. (т.1 а.с.298);
Даними постанови про проведення виїмки від 5.01.2009 року оригіналів заяв про прийняття на роботу, звільнення з роботи, заяв про надання відпусток, заяв про надання матеріальної допомоги, відгулів, автобіографії ОСОБА_2 (т.1 а.с.300);
Даними протоколу про проведення виїмки від 12.01.2009 року оригіналів заяв про прийняття на роботу, звільнення з роботи, заяв про надання відпусток, заяв про надання матеріальної допомоги, відгулів, автобіографії ОСОБА_2 (т.1 а.с.301);
Даними протоколу виїмки від 12.01.2009 року оригіналів шляхових листів (т.1 а.с.306);
Даними постанови про проведення виїмки від 8.01.2009 року "Журналу оперативного чергового", табелю виходу на роботу ОСОБА_2 за січень 2006 року (т.1 а.с.309);
Даними протоколу виїмки від 12.01.2009 року "Журналу оперативного чергового", табелю виходу на роботу ОСОБА_2 за січень 2006 року (т.1 а.с.310);
Даними копії табеля виходу на роботу за січень 2006 року, із записів якого у потерпілого за 16.01.2006 року, тобто за перший день виходу на роботу, після відпустки, не відмічено і не було надурочно відпрацьованих годин, а тому не було підстав для відгулу (т.1 а.с.311);
Даними постанови про проведення виїмки від 5.01.2009 року оригіналу наказу про надання ОСОБА_2 відпустки (т.1 а.с.312);
Даними постанови про проведення виїмки від 13.01.2009 року оригіналу "Оперативного журналу нафтоперекачувальної станції "Плещівка" за 2006 рік (т.1 а.с.314);
Даними наказу № 394 від 29.12.2005 року про прийняття на роботу ОСОБА_4 (т.1 а.с.319);
Даними протоколу виїмки від 14.01.2009 року оригіналу "Оперативного журналу нафтоперекачувальної станції "Плещівка" за 2006 рік (т.1 а.с.325);
Даними вироку Овруцького районного суду Житомирської області від 2.03.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_30 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого за ст.286 ч.2 КК України та призначено покарання відповідно до ст.75 КК України з випробуванням іспитовим строком на 2 роки. Також стягнуто з ОСОБА_30 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 30000 грн. (т.2 а.с.54-56);
Даними постанови про проведення виїмки оригіналу автобіографії ОСОБА_4, заяви про прийом на роботу ОСОБА_4, оригіналів заяв про надання відпусток ОСОБА_4 за 2006, 2007, 2008 роки; оригіналів заяв про надання матеріальної допомоги, відгулів від імені ОСОБА_4 (т.2 а.с.72);
Даними протоколу очної ставки від 13.11.2009 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_9 (т.2 а.с.83-86);
Даними протоколу виїмки від 17.03.2009 року оригіналу автобіографії ОСОБА_4, заяви про прийом на роботу ОСОБА_4, оригіналів заяв про надання відпусток ОСОБА_4 за 2006, 2007, 2008 роки; оригіналів заяв про надання матеріальної допомоги, відгулів від імені ОСОБА_4 (т.2 а.с.109);
Даними на досудовому слідстві та оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_31, з яких вбачається, що "Про те, що заяву на відгул 17.01.2006 року ОСОБА_2 написав заднім числом, саме 18.01.2006 року, мені не було відомо і про це мені також ніхто нічого не говорив." (т.2 а.с.199-201);
Даними протоколу очної ставки між ОСОБА_18 та ОСОБА_4 від 28.10.2009 року (т.2 а.с.248 - 251);
Даними висновку експерта від 29.04.2009 року № 20, з якого вбачається, що підписи на наказі № 2-К від 17.01.2006 року та акті № 1 про нещасний випадок невиробничого характеру виконані ОСОБА_4 (т.2 а.с.265-274);
Також іншими матеріалами даної кримінальної справи.
Тому в сукупності вказані письмові докази свідчать про те, що на момент складання акту про нещасний випадок у начальника підприємства ОСОБА_4 насправді окрім наданої заднім числом заяви потерпілого про нібито надання йому відгулу та сфальсифікованого наказу про надання відгулу будь-яких об'єктивних даних про визнання нещасного випадку не виробничим не було, а тому вказаний акт є підробленим і підписаним.
Суд відхиляє при цьому будь-які доводи на підтвердження своєї невинуватості зі сторони ОСОБА_4, як доказ, рішення судів по цивільній справі за заявою ОСОБА_2, оскільки, як сам ОСОБА_4 так і його захисник не переконали суд в легітимності даних доказів та достовірності подій, що утворили склад злочину, в скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 Натомість, як підсудний так і його захисник лише у судових дебатах згадали про дані рішення і не доводили перед судом їх переконливості (хоча чинним законодавством процес доказування полягає на сторони процесу, а не на суд, який лише аналізує зібрані сторонами та доведені перед судом докази).
А тому, на підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що винність підсудного ОСОБА_4 в інкримінованому йому злочині доведена повністю і кваліфікує його дії за ст.366 ч.1 КК України, як умисні дії, які виразились у службовому підробленні, тобто у складанні та видачі завідомо неправдивих документів.
Обираючи покарання підсудному ОСОБА_4 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, ступінь здійснення злочинних намірів та причини, внаслідок яких вчинено злочин, особу підсудного та його ставлення до вчиненого злочину.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_4, судом не встановлено.
Як особа ОСОБА_4 характеризується позитивно, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працює, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочини, вчинені після цих злочинів, являється потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС, не перебуває на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра, а тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання ще можливе без ізоляції від суспільства і йому слід обрати покарання не пов'язане з обмеженням чи позбавленням волі, яке необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
В зв'язку з тим, що за законом за злочин, передбачений ст.366 ч.1 КК України визначено найбільш суворе покарання у виді обмеження волі на строк до 3 років і даний злочин відповідно до ст.12 КК України являється злочином невеликої тяжкості, тому відповідно до ст.ст.49, 74 ч.5 КК України слід звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання за ст.366 ч.1 КК України в зв'язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов у справі заявлено, однак на протязі розгляду справи не підтримано його. Також цивільний позов задоволено по вироку Овруцького районного суду Житомирської області від 2.03.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_30 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого за ст.286 ч.2 КК України та призначено покарання відповідно до ст.75 КК України з випробуванням іспитовим строком на 2 роки. Також стягнуто з ОСОБА_30 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 30000 грн.
Керуючись ст.ст.321, 323, 324 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого за ст.366 ч.1 КК України і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, пов'язаних зі здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ст.ст.49, 74 ч.5 КК України звільнити ОСОБА_4 від покарання, призначеного за ст.366 ч.1 КК України у виді 1 року обмеження волі з позбавленням права обіймати на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, пов'язаних зі здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 1 рік, у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Запобіжний захід ОСОБА_4 залишити попередній - підписку про невиїзд, до вступу вироку в законну силу.
Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесено апеляційне подання прокурором в Житомирський апеляційний суд через Коростенський міськрайонний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Суддя: В. П. Коренюк