21.03.2013 238/472/13-ц
Справа № 2/238/372/13 рік
21 березня 2013 року Новоазовський районний суд Донецької області у складі:
судді Безрук Т.В.,
при секретарі Ясиненко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новоазовськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Ілліч - ОСОБА_2» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,
Позивач 25.02.2013 року звернувся до суду з даним позовом до відповідача, зазначаючи, що 19.12.2008 року на підставі розпорядження Новоазовської районної державної адміністрації № 615 від 14.11.2008 року йому видано державний акт серії ЯЕ № 707319 на право власності на земельну ділянку площею 7,0521 га, яка розташована на території Самійлівської сільської ради Новоазовського району, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
На той час всіма землями сільськогосподарського призначення Самійлівської сільської ради Новоазовського району, в тому числі виділеною йому земельною ділянкою, користувалось ДП «Ілліч-Агро-Донбас».
В 2009 році йому було повідомлено, що для отримання щорічної орендної плати у розмірі 2% від вартості земельної ділянки за користування відповідачем належною йому земельною ділянкою необхідно підписати договір оренди, при цьому було надано для підписання роздруковані сторінки договору, які він і підписав, з текстом договору він не знайомився. Йому було роз'яснено, що копію договору він отримає після проведення державної реєстрації.
В 2010 році йому було повідомлено, що для отримання щорічної орендної плати у розмірі 3% від вартості земельної ділянки, необхідно підписати додаткову угоду до спірного договору оренди, копію якої він отримає після проведення державної реєстрації.
Так в 2011 році працівниками відповідача йому був наданий один примірник договору оренди без номеру та дати підписання, укладеного строком на 13 років між ним та відповідачем та додаткову угоду, які зареєстровано в відділі Держкомзему у Новоазовському районі 05.05.2010 року.
Ознайомившись з повним текстом договору оренди та додатковою угодою він помітив, що договір, який було підписано сторонами в 2009 році, зареєстрований лише 05.05.2010 року, не містить усіх істотних умов, передбачених ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а саме - умови про передачу у заставу і внесення в статний фонд права оренди земельної ділянки, що може бути використано відповідачем у власних потребах, та є порушенням норм закону при вчиненні правочину.
Просив визнати недійсним договір оренди землі без номеру та дати підписання, укладений між ним та відповідачем, зареєстрований 05.05.2010 року в відділі Держкомзему у Новоазовському районі, судові витрати покласти на відповідача.
В судове засідання представник позивача адвокат ОСОБА_3 надав заяву, згідно якої просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги позивача підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання надав заяву про розгляд справи без його участі, у своїх письмових запереченнях, надісланих суду зазначив наступне.
Так, по - перше, договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства та він є дійсним. Договір було укладено в письмовій формі з погодженням усіх наявних істотних умов, позивач на час укладення договору мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було спрямоване на укладення договору. На час укладення договору був чинний Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року № 2073 (далі «Порядок»). Пунктами 10-12 Порядку передбачено послідовність дій для реєстрації договору оренди земельної ділянки, згідно якої для висновку про можливість державної реєстрації спеціальним органом державної влади, якому надана відповідна компетенція з державної реєстрації договорів, проводиться комплексна перевірка наданих документів, в тому числі тексту редакції договору на відповідність закону, за результатами якої робиться висновок про відповідність договору чинному законодавству та можливості його державної реєстрації або про відмову в реєстрації. Договір оренди, що укладений між сторонами, зареєстровано у встановленому порядку у відділі Держкомзему у Новоазовському районі 05.05.2010 року. Тобто договір, укладений між сторонами, повністю відповідає вимогам законодавства та волі сторін.
По - друге, якщо керуватися міркуваннями позивача договір є не недійсним, а неукладеним, тому позов про визнання договору саме недійсним не підлягає задоволенню, оскільки недійсним можливо визнати лише укладений договір.
По - третє, відсутність у спірному договорі суттєвої умови не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним у розмінні ст. 203 та ст. 215 ЦК України, оскільки сторонами були виконанні усі умови, які є необхідними для чинності договору оренди землі.
По - четверте, позивачем зроблено помилковий висновок про відсутність в договорі умови про передачу у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Проте, законом не передбачено у який саме спосіб повинні бути викладені ці умови, яке саме формулювання повинно відповідати за змістом умовам передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, в якому саме розділі договору вони повинні бути викладені. Відповідно до п. 1 спірного договору сторони дійшли домовленості про те, що позивач передає відповідачу в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідач до та після укладення договору не мав наміру передачі у заставу та/або внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Це підтверджується положеннями договору, зокрема, пунктами про права та обов'язки сторін. Отже, сторони в момент підписання договору, виражаючи свою волю за договором прийшли до розуміння, що вимог та/або пропозицій передачі у заставу та/або внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки від жодної сторони із сторін не надходило, тому у договорі суттєва умова, передбачена ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», а саме - умова передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки викладена як твердження про те, що земельна ділянка у заставу передаватися не буде, внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки не відбувається на протязі дії договору.
Крім того, представник відповідача у заяві, наданій на адресу суду 04.03.2013 року зазначив, що позивачеві було відомо про умови договору вже у 2009 році, під час його підписання. Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України представник відповідача вважає, що сплив строк позовної давності звернення до суду за захистом його права.
На підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач по справі на підставі державного акту серії ЯЕ № 707319 від 19.12.2008 року є власником земельної ділянки площею 7,0521 га призначеної для ведення сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Самійлівської сільської ради Новоазовського району Донецької області (а.с. 6).
Судом також встановлено, що в 2009 році між сторонами був укладений договір оренди без номеру та дати підписання вказаної земельної ділянки, встановлено орендну плату у розмірі 2% вартості земельної ділянки, а в 2010 році була підписана додаткова угода до цього договору. Договір зареєстрований 05.05.2010 року у Новоазовському районному відділі «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам». Як вбачається з копії вказаного договору, він не містить таких суттєвих вимог як умови про передачу у заставу і внесення в статний фонд права оренди земельної ділянки (а.с. 7-9).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про оренду землі» і ч.1 ст. 210 ЦК України договір оренди землі підлягає державній реєстрації і вважається укладеним з моменту такої реєстрації.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
На підставі наданих доказів, суд приходить до висновку, що договір оренди землі, укладений між сторонами, є укладеним з 05.05.2010 року, тобто з часу державної реєстрації, і на той час діяла норма ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» згідно якої, однією з істотних умов договору є передача у заставу та внесення в статутний фонд права оренди земельної ділянки, проте такі суттєві умови відсутні в оскаржуваному позивачем договорі, тому він має бути визнаний судом недійсним.
Суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на застосування строку позовної давності до даного спору, оскільки, як встановлено судом, спірний договір між сторонами було вчинено 05.05.2010 року, тобто позивачем не порушені строки звернення до суду з вказаним позовом.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір на користь позивача у розмірі - 114,70 гривень.
Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 203, 257, 261, 638 ЦК України, Законом України «Про оренду землі», Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (з наступними змінами і доповненнями до неї), суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Ілліч - ОСОБА_2» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним задовольнити.
Визнати недійсним договір оренди землі, вчинений 05.05.2010 року між ОСОБА_1 та дочірнім підприємством «Ілліч-Агро ОСОБА_2» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», зареєстрований за №041016400287.
Стягнути з дочірнього підприємства «Ілліч-Агро ОСОБА_2» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 114 гривень 70 копійок.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Новоазовський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя