20.03.2013 238/549/13-ц
Справа 2/238/398/13
20 березня 2013 року Новоазовський районний суд Донецької області у складі:
судді Китаєва А.В.,
при секретарі П'ятигорській О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Новоазовську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до дочірнього підприємства «Ілліч-Агро ОСОБА_3» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ДП «Ілліч-Агро ОСОБА_3» ПАТ «ММК ім.Ілліча») про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,
05.03.2013 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, зазначаючи в обґрунтування своїх позовних вимог наступне.
В лютому 2013 року на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 02.02.2012 року державним реєстратором реєстраційної служби Новоазовського районного управління юстиції ОСОБА_2 видано свідоцтво серії САЕ №875664 від 25.02.2013 року та ОСОБА_1 свідоцтво серії САЕ №875661 від 18.02.2013 року про право власності на земельну ділянку площею по 3,2503 га кожному, яка розташована на території Самійловської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка раніше належала їх померлому батьку ОСОБА_4 на підставі державного акту серії ЯЕ №707224 на право власності на земельну ділянку площею 6,5006 га, виданого 18.12.2008 року на підставі розпорядження Новоазовської райдержадміністрації № 615 від 14.11.2008 року.
При оформленні спадкового майна їм, позивачам, стало відомо, що належною раніше їх батьку, а тепер належною в рівних долях їм, користується відповідач на підставі договору оренди землі № 294 без дати підписання, укладеного строком на 13 років між ОСОБА_4 як орендодавцем та орендарем ДП «Ілліч-Агро ОСОБА_3» ВАТ «ММК ім.Ілліча».
Ознайомившись з текстом договору, вони помітили, що договір №294, зареєстрований 05.05.2010 року, не містить істотних умов, які передбачені ч.1 ст.15 ЗУ «Про оренду землі», а саме: умови про передачу у заставу і внесення в статутний фонд права оренди земельної ділянки, що може бути використано відповідачем у власних потребах та є порушенням норм закону при вчиненні правочину.
Просили винести рішення, яким визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №294, вчиненого 05.05.2010 року, укладений між ОСОБА_4 та відповідачем ДП «Ілліч - ОСОБА_3».
У судове засідання позивачі не з'явилися, надали суду заяву з проханням розглянути справу за їх відсутності за присутності його представника адвоката ОСОБА_5, позов задовольнити (а.с.27, 32).
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу в його відсутність, просив позов задовольнити (а.с.42 ).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача (а.с.43), надав заперечення проти позову (а.с.14-17), просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з наступних підстав.
По-перше, договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства та він є дійсним. Договір було укладено в письмовій формі з погодженням усіх наявних істотних умов, позивач на час укладення договору мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було спрямоване на укладення договору. На час укладення договору був чинний Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року № 2073 (далі «Порядок»). Пунктами 10-12 Порядку передбачено послідовність дій для реєстрації договору оренди земельної ділянки, згідно якої для висновку про можливість державної реєстрації спеціальним органом державної влади, якому надана відповідна компетенція з державної реєстрації договорів, проводиться комплексна перевірка наданих документів, в тому числі тексту редакції договору на відповідність закону, за результатами якої робиться висновок про відповідність договору чинному законодавству та можливості його державної реєстрації або про відмову в реєстрації. Договір оренди, що укладений між сторонами, зареєстровано у встановленому порідку у відділі Держкомзему у Новоазовському районі 05.05.2010 року. Тобто договір, укладений між сторонами, повністю відповідає вимогам законодавча та волі сторін.
По-друге, якщо керуватися міркуваннями позивача договір є не недійсним, а неукладеним, тому позов про визнання договору саме недійсним не підлягає задоволенню, оскільки недійсним можливо визнати лише укладений договір.
По-третє, відсутність у спірному договорі суттєвої умови не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним у розмінні ст. 203 та ст. 215 ЦК України, оскільки сторонами були виконанні усі умови, які є необхідними для чинності договору оренди землі.
По-четверте, позивачем зроблено помилковий висновок про відсутність в договорі умови про передачу у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Проте, законом не передбачено у який саме спосіб повинні бути викладені ці умови, яке саме формулювання повинно відповідати за змістом умовам передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, в якому саме розділі договору вони повинні бути викладені. Відповідно до п. 1 спірного договору сторони дійшли домовленості про те, що позивач передає відповідачу в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідач до та після укладення договору не мав наміру передачі у заставу та/або внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Це підтверджується положеннями договору, зокрема, пунктами про права та обов'язки сторін. Отже, сторони в момент підписання договору, виражаючи свою волю за договором прийшли до розуміння, що вимог та/або пропозицій передачі у заставу та/або внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки від жодної сторони із сторін не надходило, тому у договорі суттєва умова, передбачена ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», а саме - умова передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки викладена як твердження про те, що земельна ділянка у заставу передаватися не буде, внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки не відбувається на протязі дії договору.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Так, судом в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 на підставі державного акту серії ЯЕ №707224 належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 6,5006 га, розташована на території Самілівської сільської ради Новоазовського району Донецької області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.12).
В судовому засіданні також встановлено, що між ОСОБА_4 був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 13 років, встановлено орендну плату у розмірі 3% вартості земельної ділянки, договір зареєстрований 05.05.2010 року у Новоазовському районному відділі «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам». Як вбачається з копії вказаного договору, він не містить таких суттєвих вимог як умови про передачу у заставу і внесення в статутний фонд права оренди земельної ділянки (а.с.9-11).
Після смерті ОСОБА_4, який помер 03 липня 2011 року, спадкоємцями зазначеної земельної ділянки згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.02.2012 року, виданого державним нотаріусом Четвертої Маріупольської державної нотаріальної контори, є позивачі (а.с.7,8).
Державним реєстратором реєстраційної служби Новоазовського районного управління юстиції позивачу ОСОБА_2 видано свідоцтво серії САЕ №875664 від 25.02.2013 року (а.с.6) та позивачу ОСОБА_1 (а.с.5) свідоцтво серії САЕ №875661 від 18.02.2013 року про право власності на земельну ділянку площею по 3,2503 га кожному, яка розташована на території Самійловської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про оренду землі» і ч.1 ст. 210 ЦК України договір оренди землі підлягає державній реєстрації і вважається укладеним з моменту такої реєстрації.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
На підставі досліджених у судовому засіданні доказів, суд приходить до висновку, що договір оренди землі, укладений між сторонами, є укладеним з 23.12.2010 року, тобто з часу державної реєстрації, і на той час діяла норма ст. 15 Закону України «Про оренду землі» згідно якої, однією з істотних умов договору є передача у заставу та внесення в статутний фонд права оренди земельної ділянки, проте такі суттєві умови відсутні в оскаржуваному позивачем договорі, тому позовні вимоги останнього суд вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Зазначена правова позиція суду повністю співпадає з правовими висновками суду касаційної інстанції, які викладені в листі Вищого спеціалізованого суду України від 27.09.2012 року № 10-1391/0/4-12 «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм земельного законодавства».
За правилами ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивачів 114,70 грн. судового збору згідно квитанції, що міститься в матеріалах справи.
Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 203, 253, 257, 261, 638 ЦК України, ст.ст. 90, 152 Земельного кодексу України, Законом України «Про оренду землі», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (з наступними змінами і доповненнями до неї), суд
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до дочірнього підприємства «Ілліч - ОСОБА_3» публічного акціонерного товариства «Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - задовольнити.
Визнати недійсним договір оренди землі № 294, укладений між ОСОБА_4 та дочірнім підприємством «Ілліч-Агро ОСОБА_3» публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», зареєстрований 05.05.2010 року в державному підприємстві «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» за № 041016400531.
Стягнути з дочірнього підприємства «Ілліч-Агро ОСОБА_3» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 114 гривень 70 копійок.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Новоазовський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя