Справа № 2/235/113/13 р.
0529/7974/2012
15 березня 2013 року м. Красноармійськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого-судді Заруцької Г.М.
при секретарі Марченко Т.В.
за участі: представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в місті Красноармійську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_4» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на рухоме майно;
за зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_4» про стягнення збитків, -
Позивач ОСОБА_6 акціонерне товариство «ОСОБА_3 ОСОБА_4» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про звернення стягнення на рухоме майно, що є предметом застави, посилаючись на те, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 28.01.2008 року укладено Договір № 43 про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (відновлювальної), зі всіма змінами до нього, за умовами якого Банк зобов'язався надати Позичальникові кредит у рамках відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 50 000,00 дол. США (ліміт), а Позичальник зобов'язався на умовах, передбачених Кредитним договором, повернути кредит у терміни, встановлені Графіком платежів у розрізі сум погашення основного боргу за кредитом, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань Позичальника за кожним платіжним періодом з розписом сукупної вартості кредиту (Додаток № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною), але у будь-якому випадку в термін, не пізніше 05.09.2011 року.
Стаття 509 Цивільного кодексу України вказує, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь іншої сторони (кредитора) визначені дії. Зобов'язання виникають відповідно до підстав, зазначених у статті 11 цього Кодексу.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з п.4.2.1 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний здійснити погашення кредиту та сплату процентів в повному обсязі в порядку та на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до п.4.3.1 Кредитного договору Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту і сплати процентів, неустойки та відшкодування інших збитків, заподіяних неналежним виконанням зобов'язань, а також відмовитись від подальшого кредитування позичальника за Договором у випадках, передбачених п.4.2.4 Кредитного договору.
Згідно з п.4.2.4 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит, сплатити нараховані проценти та неустойку незалежно від настання строку виконання - зобов'язання, зокрема, у випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань з повернення кредиту або сплати процентів, комісійної винагороди.
Статтею 533 Цивільного кодексу України визначено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Офіційний курс гривні до долару США, встановлений Національним банком України, станом на 16.06.2011 року (на дату розрахунку) складає 7,973500.
Позичальником порушені умови Кредитного договору щодо повернення кредиту, сплати процентів в строки, передбачені Кредитним договором.
Станом на 16.06.2011 року заборгованість Позичальника перед ОСОБА_3 за Кредитним договором становить 31 342,23 грн. та 32 454,57 дол. США (еквівалент 258 776,51 грн.), а всього - 290 118,74 грн., з них:
сума кредиту - 27 000,00 дол. США
сума поточних відсотків - 388,27 дол. США
сума простроченого кредиту - 4 000,00 дол. США
сума прострочених відсотків - 1 066,30 дол. США
пеня по простроченому кредиту (еквівалент в гривнах) - 28 711,69 грн.
пеня по простроченим відсоткам (еквівалент в гривнах) - 2 630,54 грн.
В забезпечення виконання вимог ОСОБА_3 до Позичальника за Кредитним договором, між ОСОБА_3 та відповідачкою, ОСОБА_5, (далі - Відповідач, Заставодавець) 28.01.2008 року укладено Договір застави рухомого майна №08-018 (транспортних засобів), далі - Договір застави, за умовами якого ОСОБА_5 передає у заставу ОСОБА_3 (Заставодержателю) транспортний засіб марки DAIMLER модель СНRYSLER НО, реєстраційний номер НОМЕР_1. 2003 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № WDB2094611Т021572, колір сірий, тип ТЗ - ЛЕГКОВИЙ КАБРІОЛЕТ-В (далі - ОСОБА_2).
ОСОБА_8 належить ОСОБА_5 на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії ХАР №021659, виданого МРЕВ м. Харкова, дата видачі 25.05.2005р.
Відповідно до п.2.1.2 Договору застави, у випадку невиконання Боржником в встановлений строк зобов'язань за Кредитним договором Заставодержатель має право самостійно звернути стягнення на ОСОБА_8 та реалізувати його для погашення вказаного зобов'язаня.
Статтею 590 Цивільного кодексу України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.2.1.2 Договору застави, у випадку невиконання Боржником; встановлений строк зобов'язань за Кредитним договором Банк має право самостійно звернуті стягнення на ОСОБА_8 та реалізувати його для погашення вказаних зобов'язань.
Згідно з ч.1 ст. 20 Закону України “Про заставу ” заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
За змістом п.3.2. Договору застави та ч.6 ст. 20 Закону України “Про заставу ” звернення стягнення на ОСОБА_8 та його продаж для погашення заборгованості за Кредитним договором здійснюється будь-якими засобами, зокрема, на підставі рішення суду.
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна Заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачене договором застави.
Відповідно до п.3.8 Договору застави, зобов'язання за Кредитним договором вважаються виконаними, якщо відбулося погашення кредиту, відсотків, комісії, неустойки та інших можливих витрат, пов'язаних із неналежним виконанням Боржником зобов'язань за Кредитним договором.
Отже, невиконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, порушені законні права Позивача, як кредитора у вказаних зобов'язаннях на отримання належних останньому за Кредитним договором коштів.
У зв'язку з чим, користуючись наданим правом, Банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на рухоме майно Заставодавця, що є предметом застави, з метою задоволення своїх грошових вимог за рахунок заставленого майна, тому позивач просить суд ухвалити рішення яким звернути стягнення на рухоме майно Відповідача - ОСОБА_5, а саме: на транспортний засіб марки DAIMLER модель СНRYSLER НО, реєстраційний номер НОМЕР_1. 2003 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № WDB2094611Т021572, колір сірий, тип ТЗ - ЛЕГКОВИЙ КАБРІОЛЕТ-В на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_4» в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором від 28.01.2008 року № 43 в розмірі 31 342,23 грн. та 32 454,57 дол. США (еквівалент 258 776,51 грн.), а всього - 290 118,74 грн., а також стягнути з відповідача державне мито у розмірі 1700,00 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу з розгляду справи у розмірі 120,00 грн.
Відповідачка у справі, ОСОБА_5, не визнаючи позовні вимоги позивача, 02 березня 2012 року звернулася до суду з зустрічним позовом про стягнення з позивача на її користь збитків, які їй були спричинені безпідставним позбавленням її права користувача спірним транспортним засобом (а.с. 129-130 т. 1). Обґрунтовуючи свій позов відповідачка вказала, що відповідно до ст. 123 ЦПК України вона має право пред'явити зустрічний позов.
21.06.2011 року по вказаній справі Київським районним судом м. Харкова було задоволено заяву ПАТ «ОСОБА_4 ворота» та постановлено ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом вилучення з користування ОСОБА_5 автомобілю DAIMLER модель СНRYSLER НО, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2003 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № WDB2094611Т021572, колір сірий, та передачі його на відповідальне зберігання ПАТ «Золоті Ворота».
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25.10.2011 року по справі №22-ц- 21414/2011, вказану вище ухвалу було скасовано в частині вилучення належного ОСОБА_5 автомобілю DAIMLER СНRYSLER НО, 2003 року випуску, сірий, державний номер НОМЕР_2, та передачу його на відповідальне зберігання ПАТ «Золоті Ворота».
Таким чином, за ініціативи ПАТ «Золоті Ворота» ОСОБА_5 була безпідставно позбавлена права користування належного їй на праві власності майна протягом тривалого часу, а саме: з 21.06.2011 по 25.10.2011 року.
Протягом цього часу вона була змушена з метою відновлення свого становища, у якості користувача транспортного засобу, орендувати аналогічний автомобіль у ФОП ОСОБА_9 При цьому нею було сплачено орендних платежів на загальну суму 360000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 155 Цивільного процесуального кодексу України у разі скасування заходів забезпечення позову, набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду особа, щодо якої вжиті заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову.
Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є в т.ч. втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Враховуючи, що первісний позов є безпідставним та необґрунтованим, заходи забезпечення позову у вигляді вилучення автомобілю з користування ОСОБА_5 скасовані, а остання з метою відновлення свого порушеного права понесла значних витрат, з ПАТ «Золоті Ворота» мають бути стягнення грошові кошти в сумі 360000,00 грн. у якості реальних збитків.
Виходячи з наведеного відповідачка просить суд ухвалити рішення, якім стягнути з ПАТ «Золоті Ворота» збитки в сумі 360000,00 грн. та покласти на позивача судові витрати.
06 березня 2012 року позивач звернувся до суду з уточненим позовом (а.с. 158-159 т. 1), згідно якого позивач вказує, що станом на 29.02.2012 року сума заборгованості позичальника перед ОСОБА_3 збільшилась та становить 55 171,53 грн. та 37 021,03 дол. США (еквівалент 295 675,86 грн.), а всього - 350 847,39 грн., з них:
сума простроченого кредиту - 31 000,00 дол. США
сума прострочених відсотків - 6 021,03 дол. США
пеня по простроченому кредиту (еквівалент в гривнах) - 49 492,51 грн.
пеня по простроченим відсоткам (еквівалент в гривнах) - 5 679,02 грн.
В зв'язку з наведеним, у відповідності до ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (зокрема, щодо зазначення в рішенні суду про заходи забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, способу реалізації такого предмету, його початкової ціни) ОСОБА_6 акціонерне товариство «Банк «ОСОБА_3 ворота» вважає за необхідне уточнити позовні вимоги, а також збільшити їх розмір, керуючись ст.ст. 27, 31 Цивільного процесуального кодексу України позивач просить суд звернути стягнення на рухоме майно Відповідача - ОСОБА_5, а саме: транспортний засіб марки DAIMLER модель СНRYSLER НО, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2003 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № WDB2094611Т021572, колір сірий, тип ТЗ - ЛЕГКОВИЙ КАБРІОЛЕТ-В, що є предметом Договору застави рухомого майна (транспортних засобів) № 08-018 від 28.01.2008 року, на користь Публічного акціонерного товариства « Банк «ОСОБА_3 ворота» в рахунок погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (відновлювальної) № 43 від 28.01.2008 року в розмірі 55 171,53 грн. та 37 021,03 дол. США (еквівалент 295 675,86 грн.), а всього - 350 847,39 грн., з них: сума простроченого кредиту - 31 000,00 дол. США; сума прострочених відсотків - 6 021,03 дол. США; пеня по простроченому кредиту (еквівалент в гривнах) - 49 492,51 грн.; пеня по простроченим відсоткам (еквівалент в гривнах) - 5 679,02 грн.
Вжити заходи щодо забезпечення збереження транспортного засобу марки DAIMLER модель СНRYSLER НО, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2003 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № WDB2094611Т021572, колір сірий, тип ТЗ - ЛЕГКОВИЙ КАБРІОЛЕТ-В або передачі його в управління на період до його реалізації.
Визначити спосіб реалізації транспортного засобу марки DAIMLER модель СНRYSLER НО, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2003 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № WDB2094611Т021572, колір сірий, тип ТЗ - ЛЕГКОВИЙ КАБРІОЛЕТ-В у межах процедури виконавчого провадження шляхом проведення публічних торгів з початковою ціною продажу для його подальшої реалізації, розмір якої буде не нижче розміру звичайних ринкових цін на подібне майно на момент продажу, додатково визначеного шляхом залучення суб'єкта оціночної діяльності в рамках виконавчого провадження.
Стягнути з Відповідача - ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства « Банк «ОСОБА_3 ворота» судові витрати, сплачені Позивачем за подачу позовної заяви до суду, а саме: державне мито за подачу позовної заяви у розмірі 1 700,00 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу з розгляду справи у розмірі 120,00 грн., судовий збір за подачу заяви про уточнення позовних вимог та збільшення їх розміру у сумі 1 399,00 грн., а всього - 3 219,00 грн.
У судовому засіданні представник позивача на задоволенні позову наполягає, просить його задовольнити у повному обсязі. В той же час позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення збитків представник позивача не визнав, посилаючись на те, що їх підприємство мало право ставити питання про накладення арешту на заставне майно і спірна ухвала, про накладення арешту скасована не в повному обсязі, а частково, тобто Апеляційний суд визнав обґрунтованим накладення арешту на майно відповідачки у справі. Позивачем надане письмове заперечення на зустрічний позов на а.с. 09-12 т. 2.
Відповідачка до суду не з'явилася, надала письмову заяву, згідно якої просить справу розглядати в відсутність її та її представника ОСОБА_10, а з участю її представника ОСОБА_2 (а.с. 63, 103 т. 2).
Представник відповідачки ОСОБА_2 позовні вимоги позивача не визнав, оскільки вважає їх необґрунтованими та не відповідаючими нормам законодавства. В той же час на задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 наполягає і просить задовольнити їх у повному обсязі.
Третя особа: ОСОБА_7 у судове засідання не з'явився, про час та дату розгляду належним чином повідомлявся, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції на а.с. 100, 107, 113 т. 2.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача, Публічного акціонерного товариства « Банк «ОСОБА_3 ворота» підлягають частковому задоволенню. В той же час позовні вимоги ОСОБА_5 задоволенню не підлягають. До такого висновку прийшов з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 10. ч.ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог, і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У судовому засіданні встановлено, що 28 січня 2008 року між що між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір № 43 за яким останній отримав кредит у рамках відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 50 000,00 доларів США (а.с.8-10 т.1).
Уклавши кредитний договір ОСОБА_7 зобов'язався повернути кредит у терміни, встановлені графіком платежів, в розрізі сум погашення основного боргу за кредитом, сплатити проценти за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань, що передбачено пунктом 1.1 кредитного договору (а.с.8 т.1).
В забезпечення виконання вимог ОСОБА_3 до Позичальника за Кредитним договором, між ОСОБА_3 та гр.. ОСОБА_5 28.01.2008 року укладено Договір застави рухомого майна № 08-018 (транспортних засобів), договір застави, за умовами якого гр.. ОСОБА_5 передає у заставу банку (Заставодержателю) транспортний засіб марки DAIMLER модель CHRYSLER, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2003 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № WDB2094611Т021572, колір сірий, тип ТЗ - легковий кабріолет - В (а.с. 18-20 т. 1).
ОСОБА_8 майно належить ОСОБА_5 на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії ХАР № 021659, виданого МРЕВ м. Харкова, дата видачі 25.05.2005 року (а.с. 18 т. 1).
Згідно розрахунку заборгованості станом на 29.02.2012 року сума заборгованості позичальника перед ОСОБА_3 збільшилась та становить 55 171,53 грн. та 37 021,03 дол. США (еквівалент 295 675,86 грн.), а всього - 350 847,39 грн., з них:
сума простроченого кредиту - 31 000,00 дол. США
сума прострочених відсотків - 6 021,03 дол. США
пеня по простроченому кредиту (еквівалент в гривнах) - 49 492,51 грн.
пеня по простроченим відсоткам (еквівалент в гривнах) - 5 679,02 грн. (а.с.158-159, 162-165 т.1).
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, а також і зобов'язання, що визначено ч.2 ст. 509 цього Кодексу, та, відповідно до ст. 629 ЦК є обов'язковим для виконання сторонами.
За загальними умовами виконання зобов'язання, передбаченими статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), згідно зі ст. 610 ЦК України, є порушенням зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, оскільки судом встановлена наявність заборгованості за ОСОБА_7 перед ОСОБА_3 за вищевказаним кредитним договором, суд приходить до висновку, що зобов'язання з повернення кредиту ОСОБА_7 виконувалося неналежним чином.
Крім цього судом було встановлено, що виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором було забезпечене договором застави рухомого майна № 08-018 від 28.01.2008 року, відповідно до п.2.1.2 якого, у випадку не виконання Боржником у встановлений строк зобов'язань за Кредитним договором Заставодержатель має право самостійно звернути стягнення на ОСОБА_8 та реалізувати його для погашення вказаних зобов'язань (а.с.18-19 т.2).
Статтею 590 Цивільного кодексу України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд зазначає, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, відповідно до ст. 546 ЦК України, є застава. Саме з таким видом забезпечення виконання зобов'язання - договору кредиту, визначилися сторони.
Згідно ст.. 13 Закону України «Про заставу» від 02 жовтня 1992 року (з подальшими змінами та доповненнями за станом на день виникнення правовідносин) договір застави між сторонами складений у письмової формі, тобто відповідає нормам законодавства, тому Заставодержатель, відповідно до ст.. 20 вказаного Закону, набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
За змістом п.3.2 Договору застави та ч.6 ст. 20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на ОСОБА_8 та його продаж для погашення заборгованості за Кредитним договором здійснюється будь - якими засобами, зокрема, на підставі рішення суду.
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна Заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих про строчкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачене договором застави.
Враховуючи ту обставину, що за ОСОБА_7 встановлена наявність заборгованості за кредитним договором, яку він добровільно не сплачує, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет застави підлягають задоволенню. При цьому суд вважає, що в іншій частині позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст. 151 ЦПК України суд може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи.
В той же час, відповідно до п.7 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов може бути забезпечений передачею речі, яка є предметом спору на зберігання іншим особам. Тобто, вказана норма закону не передбачає передачі спірного майна на зберігання позивачу у справі, а інших осіб, яким би можливо було передати цю річ на зберігання позивач у справі в своїй заяві не вказав.
Щодо вимоги позивача про визначення способу реалізації транспортного засобу, суд вважає за необхідне зазначити на те, що відповідно до ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
В той же час суд також приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_5 за зустрічним позовом до ОСОБА_3 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Як вбачається з ухвали Київського районного суду м. Харкова від 21.06.2011 року дійсно судом було вжито заходи забезпечення позову ОСОБА_3 шляхом зобов'язання Київського ВДВС ХМУЮ вилучити у ОСОБА_5 транспортний засіб марки DAIMLER модель СНRYSLER НО, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2003 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № WDB2094611Т021572, колір сірий, тип ТЗ - ЛЕГКОВИЙ КАБРІОЛЕТ-В, та передати його на відповідальне зберігання позивачу до вирішення справи по суті.
За наслідками перегляду цієї ухвали, 25.10.2011 року Апеляційним судом Харківської області була прийнята ухвала, з мотивувальної частини якої вбачається, що ухвала суду першої інстанції скасована судом апеляційної інстанції лише в частині виду забезпечення позову, а не у повному обсязі. Відповідно до резолютивної частини ухвали суду апеляційної інстанції вид забезпечення позову був змінений на арешт (а.с.92-94 т.1).
За змістом ч.1 ст.155 ЦПК України, особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, у разі їх скасування.
Таким чином, права особи, щодо якої вжито заходи забезпечення позову закон захищає лише у разі повного скасування вжитих заходів з наданням права на відшкодування збитків, спричинених цим забезпеченням. За умови заміни одних заходів забезпечення позову іншими право на відшкодування збитків у особи не виникає.
Приписами ч.1 ст.1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду (різновидом якої є збитки), а саме: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Верховний Суд України в п.2 Постанови Пленуму від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначив на те, що шкода підлягає відшкодуванню за умовами неправомірності дій особи, що заподіяла таку шкоду, між цими діями і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина особи.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків (в тому числі, і тих, які стались внаслідок вжиття заходів забезпечення позову), необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення.
В діях позивача з приводу ініціювання вжиття заходів забезпечення шляхом передачі йому на відповідальне зберігання рухомого майна, що належить ОСОБА_5, суд не вбачає складу цивільного правопорушення, яке б давало підстави для відшкодування збитків.
Крім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у період з 21.06.2011 року по 25.10.2011 року транспортний засіб перебував під арештом, а відповідачка в своєму позові вказує часом користування орендованим автомобілем, та додає копії документів в підтвердження цього з 01.07.2011 по 01.03.2012 року, що не відповідає часу знаходження автомобіля під арештом (а.с.129-130 т.1).
Досліджуючи копії документів, доданих відповідачкою до зустрічного позову, суд встановив наступне: згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 29 від 29.02.2012 року від ОСОБА_5 в якості оплати оренди автомобіля ФОП ОСОБА_9 прийнято 360 000,00 грн., що відповідно до актів приймання-передачі легкового автомобіля складає 5 місяців користування автомобілем (72 000,00 х 5 = 360 000,00), в той же час, позивач за зустрічним позовом стверджує про час користування, який фактично дорівнює 4 місяцям (а.с.140,141,143,144,146,148,149,151-152,155 т.1).
До того ж, спірний автомобіль і на момент ухвалення судом цього рішення знаходиться під арештом (а.с.117-118).
Таким чином, суд вважає, що порушені права позивача підлягають захисту судом.
Крім того, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються з державного мита за подачу позовної заяви у розмірі 1 700,00 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу з розгляду справи у розмірі 120,00 грн., судовий збір за подачу заяви про уточнення позовних вимог та збільшення їх розміру у сумі 1 399,00 грн., а всього - 3 219,00 грн. (а.с.6,7,160 т.1).
На підставі викладеного, керуючись ст. 8 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 610, 629, 1050, 1054, 1166 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 20 Закону України «Про заставу», ст.. ст. 54, 62 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 10, 11, 60, 151, 152, 155, 212, 214, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_4» задовольнити ~ частково.
Звернути стягнення на рухоме майно ОСОБА_5, а саме: транспортний засіб марки DAIMLER модель СНRYSLER НО, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2003 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № WDB2094611T021572, колір сірий, тип ТЗ - ЛЕГКОВИЙ КАБРІОЛЕТ-В, що є предметом Договору застави рухомого майна (транспортних засобів) № 08-018 від 28.01.2008 року, в рахунок погашення заборгованості перед публічним акціонерним товариством «ОСОБА_3 ВОРОТА» за Договором про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (відновлювальної) № 43 від 28.01.2008 року в розмірі 55 171,53 грн. та 37 021,03 доларів США (еквівалент 295 675,86 грн.), а всього - 350 847,39 грн., з них: сума простроченого кредиту - 31 000,00 доларів США; сума прострочених відсотків - 6 021,03 доларів США; пеня по простроченому кредиту (еквівалент в гривнах) - 49 492,51 грн.; пеня по простроченим відсоткам (еквівалент в гривнах) - 5 679,02 грн.
В задоволенні іншої частини позову публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_4» - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, паспорт серії МК020210, виданий Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 15 листопада 2005 року) судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 3099 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_4» про стягнення збитків - відмовити..
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строк для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: