2/258/372/13
0525/12148/2012
Справа № 0525/12148/2012
Провадження № 2/258/372/13
КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДОНЕЦЬКА
20 лютого 2013р. м. Донецьк
у складі: судді - ЖОЛТОГО Д.В.
при секретарі - СЛОКВЕНКО О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені ОСОБА_2» «про відшкодування моральної шкоди», -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м. Донецька з позовом до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені ОСОБА_2» «про відшкодування моральної шкоди».
Свої позовні вимоги обґрунтовує наступним.
З 01 травня 1998 року по 03 листопада 2004 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, де працював за спеціальністю прохідник 5 розряду з повним робочим днем під землею.
03 листопада 2004 року був звільнений з роботи за ст. 40п.2 КЗпП України, за станом здоров'я, у зв'язку з переходом на 3 групу інвалідності.
28 лютого 2007 року у відношенні позивача ОСОБА_3 обласною клінічною лікарнею профзахворювань позивачу був встановлений наступний діагноз - сілікатоз, бронхіт та легеневої недостатності 1-2 ступенів, що підтверджується Висновком лікарсько-експертної комісії.
07 березня 2007 року у відношенні позивача був складений Акт розслідування професійного захворювання № 50, у відповідності до якого позивачу протипоказана робота в підземних умовах в контакті з пилом, токсичними газами, тяжка фізична праця.
У відповідності до п. 16 вказаного Акту, професійне захворювання у позивача виникло у зв'язку з тим, що працюючи прохідником він піддавався впливу підвищеної запиленості повітряного середовища в умовах несприятливого мікроклімату підземних гірничих виробок через неефективну роботу системи вентиляції, засобів пилепригнітання та засобів захисту від пилу.
У відповідності до Висновку МСЕК № 1 від 17.03.2011 року позивачу встановлена втрата професійної працездатності 30% безстроково по причині профзахворювання.
Позивач вважає, що діями відповідача йому також завдано і моральну шкоду. У зв'язку з виникненням професійного захворювання у позивача відбулося погіршення стану здоров'я та протягом тривалого періоду часу він перебував на лікуванні. Дані обставини вимагали від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. І до цього часу стан здоров'я позивача не поліпшено.
У зв'язку з професійним захворюванням позивач переніс психологічний стрес, що також відбилося на його загальному стані здоров'я.
За таких обставин позивач просить суд стягнути на його користь з Публічного акціонерного товариства «Шахта імені ОСОБА_2» 50 000, 00 (п'ятдесят тисяч) гривень в порядку відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд позов задовольнити
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просила суд позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав що не має об'єктивних підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки відповідно до ст. 233 КЗпП України, п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» до вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику внаслідок шкідливих та небезпечних умов праці застосовується тримісячний строк позовної давності, який був пропущений позивачем та ніяких доказів відносно поважності причин пропуску вказаного строку не надано.
Відповідно до п.п. «д» п.1.1. Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженого Наказом МОЗ від 22.11.1995 року № 212, встановлення факту спричинення моральної шкоди є обов'язком МСЕК. Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 висновком МСЕК не підтверджується.
Також, відповідно до п.3.8. Порядку підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу, або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав потерпілий у результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого.
В матеріалах справи відсутні вказані медичні документи, які можуть підтвердити факт спричинення позивачу моральної шкоди. Крім того, позивачем не надано жодного доказу, підтверджуючого порушення нормальних життєвих зв'язків, внаслідок неможливості продовження активного громадського життя, додаткових зусиль для організації життя, а також доказів щодо настання негативних наслідків.
Крім того, в позовній заяві не надано обґрунтування суми, яку позивач просить стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Пунктом 4 Постанови ПВС України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
В матеріалах справи відсутні докази спричинення моральної шкоди, а також обґрунтування її розміру.
Враховуючи викладене, представник позивача просить в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні достовірно встановлено, що з 01 травня 1998 року по 03 листопада 2004 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, де працював за спеціальністю прохідник 5 розряду з повним робочим днем під землею.
03 листопада 2004 року був звільнений з роботи за ст. 40п.2 КЗпП України, за станом здоров'я, у зв'язку з переходом на 3 групу інвалідності.
28 лютого 2007 року у відношенні позивача ОСОБА_3 обласною клінічною лікарнею профзахворювань позивачу був встановлений наступний діагноз - сілікатоз, бронхіт та легеневої недостатності 1-2 ступенів, що підтверджується Висновком лікарсько-експертної комісії.
07 березня 2007 року у відношенні позивача був складений Акт розслідування професійного захворювання № 50, у відповідності до якого позивачу протипоказана робота в підземних умовах в контакті з пилом, токсичними газами, тяжка фізична праця.
У відповідності до п. 16 вказаного Акту, професійне захворювання у позивача виникло у зв'язку з тим, що працюючи прохідником він піддавався впливу підвищеної запиленості повітряного середовища в умовах несприятливого мікроклімату підземних гірничих виробок через неефективну роботу системи вентиляції, засобів пилепригнітання та засобів захисту від пилу.
Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», «судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності».
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 8.10.2008 року № 20-рп/2008 вважає, що право громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-ХГУ за рахунок Фонду, не порушено, оскільки ст. 1167 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Враховуючи, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 01 травня 1998 року по 03 листопада 2004 року - Публічне акціонерне товариство «Шахта ім. А.Ф. Засядька» є належним відповідачем у цій справі і має нести відповідальність за заподіяну позивачеві шкоду.
В судовому засіданні встановлено, що У відповідності до Висновку МСЕК № 1 від 17.03.2011 року позивачу встановлена втрата професійної працездатності 30% безстроково по причині профзахворювання.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» «під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб».
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків».
Наведені позивачем докази свідчать про те, що внаслідок професійного захворювання він відчуває фізичні та душевні страждання, які виникають у зв'язку з характером хвороби. Доводи представника відповідача про відсутність доказів, які підтверджують факт заподіяння моральної шкоди, а також обґрунтування її розміру, спростовуються матеріалами справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач після виникнення захворювання знаходився на лікуванні, після чого його стан здоров'я не відновився, він потребує подальшого лікування в зв'язку з отриманим захворюванням .
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд, згідно зі ст. 23 ЦК України, враховує глибину та тривалість страждань позивача, наявність змушених змін у житті, погіршення здібностей потерпілого, порушення загальновизнаних життєвих зв'язків, необоротність викликаних хворобою наслідків, а саме: він став інвалідом, через що відчуває фізичний біль, моральні страждання та хвилювання, обмеження руху, позбавлений можливості нормально вести свій побут, постійно приймає лікарські засоби для полегшення фізичного болю, а також виходячи із засад розумності та справедливості, вважає за можливе вимоги позивача задовольнити частково і стягнути з відповідача на користь позивача 12 000, 00 (дванадцять тисяч) гривень в порядку відшкодування моральної шкоди з відмовою у задоволенні решти позовних вимог, оскільки такі вимоги позивача про стягнення з відповідача у відшкодування моральної шкоди не відповідають глибині моральних та фізичних страждань, яких він зазнав.
Крім того, у відповідності зі статтею 88 ЦПК України на користь держави з відповідача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 107, 30 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 58 Конституції України, ст. ст. 21, 28, 34 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. №1-9 рп / 2004, ст. ст. 5, 23 Цивільного Кодексу України, п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», ст. ст. 3, 8, 10, 15, 60, 79, 81, 88, 212 - 215 Цивільно-процесуального кодексу України, -
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені ОСОБА_2» «про відшкодування моральної шкоди» - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта імені ОСОБА_2» на користь ОСОБА_1 12 000, 00 (дванадцять тисяч) гривень, в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої втратою 30 % професійної працездатності внаслідок професійного захворювання.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта імені ОСОБА_2» на користь держави судовий збір в сумі 107, 30 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кіровського районного суд м. Донецька протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: