264/988/13-ц
2/264/546/2013
"21" березня 2013 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Матвєєвої Ю. О., при секретарі Лосєвій А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Територіальна державна інспекція правці в Донецькій області про видачу трудової книжки у зв'язку зі звільненням та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
У лютому 2013 року позивачка звернулась до Іллічівського райсуду м.Маріуполя з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Територіальна державна інспекція правці в Донецькій області про видачу трудової книжки у зв'язку зі звільненням та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У судовому засіданні в обґрунтування заявлених вимог позивачка ОСОБА_1 вказала, що з відповідачкою по справі вона з 01 лютого 2012 року уклала трудовий договір, який було зареєстровано в Маріупольському міському центрі зайнятості 03 лютого 2012 року, відповідно до якого вона була прийнята на роботу до даної фізичної особи на посаду комірника з повною матеріальною відповідальністю. 05 жовтня 2012 року нею було написано заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, оскільки мала проблеми зі здоров'ям. У той же день вона передала заяву про звільнення своєму працедавцю, однак вона змусила позивачку відпрацювати ще два тижні, оскільки вважала, що вказана причина звільнення є неповажною. Отже, в період часу з 05 жовтня 2012 року по 11 жовтня 2012 року вона виконувала свої посадові обов'язки згідно зі штатним розкладом.12 жовтня 2012 року вона потрапила до лікарні та перебувала на лікарняному до 19 жовтня 2012 року. Після цього вона звернулась до працедавця з вимогою про видачу її трудової книжки та виплати їй грошових коштів за відпрацьований період часу, однак отримала відмову. Також їй не було виплачено лікарняні за час хвороби. Крім того, знов приступити до роботи вона не має можливості, оскільки її не допускають до роботи та нічого не пояснюють. Таким чином, позивачка вважає, що відповідачем порушено вимоги ст.ст.47,116,117 КЗпП України, тому просить суд зобов'язати ОСОБА_2 видати їй трудову книжку з внесеним записом, що вона звільнена з займаної посади на підставі ст.38 КЗпП України з 05 жовтня 2012 року за власним бажанням, а також стягнути з відповідачки усі грошові кошти, які належать до виплати при звільненні, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу на день винесення судом рішення.
Представник відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі з наступних підстав. 01 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та відповідачкою по справі дійсно було укладено трудовий договір, відповідно до чого в трудовій книжці зроблено запис про прийом на роботу та на підставі п.2.20-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, згідно якої трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, зберігаються безпосередньо у працівників, отже трудова книжка ОСОБА_1 не знаходилась у відповідачки. Окрім того, від позивачки не надходила заява про звільнення та розірвання трудового договору, а також жодних претензій від ОСОБА_1 по цьому факту на адресу відповідачки не надходило. Просить відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про день розгляду справи був повідомлений належним чином.
Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 01 лютого 2012 року знаходиться в трудових відносинах з відповідачкою ОСОБА_2, що підтверджується трудовим договором між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю.
Відповідно до п.2 вказаного договору ОСОБА_1 призначена на посаду комірника з повною матеріальною відповідальністю.
Трудовий договір зареєстрований 03 лютого 2012 року за № 05421200416 в Маріупольському міському центрі зайнятості.
Згідно зі ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України права й обов'язки виникають із дій, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, в розглядаємій позовній заяві позивачка ставить питання, пов'язані з її звільненням, розірванням трудового договору та виплатою всіх грошових коштів, які підлягають сплаті при звільненні працівника, однак позивачкою не надано доказів, які підтверджували б факт її звернення з заявою до роботодавця про звільнення, підтвердження надання нею працедавцеві заяви від її імені про звільнення за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.
Вимоги позивачки про зобов'язання відповідачки надати звітність до податкової інспекції стосовно неї, а також витребування з Маріупольського міського центру зайнятості стосовно неї щодо подання чи не подання звітності про її звільнення, зобов'язання надати довідку про отримання доходу за час виконання функціональних зобов'язань покладених на неї у даного працедавця для подальшого уточнення суми вимушеного прогулу та нарахування компенсації грошових коштів за час знаходження її на лікарняному, суд розцінює як захід забезпечення позову, які теж не підлягають задоволенню у зв'язку із відмовою в позові в частині видачі трудової книжки та стягнення грошових сум при звільненні, а також суми за час вимушеного прогулу на день винесення судового рішення, які можливо встановити після надання відповідачем перелічених документів.
Вивчивши додані позивачкою докази, суд робить висновок, що вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки відповідачкою не надано належного підтвердження факту звернення з заявою про звільнення.
На підставі ст.ст.3,10,60,209,212,213 ЦПК України, ст.ст.11,15,16,60 ЦК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Територіальна державна інспекція правці в Донецькій області про видачу трудової книжки у зв'язку зі звільненням та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити в повному обсязі.
На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Ю. О. Матвєєва