2/258/1097/13
258/1521/13-ц
Справа № 2/258/1097/2013
13 березня 2013 року Кіровський районний суд м. Донецька
в складі: головуючої судді АНІСІМОВОЇ Н.Д.
при секретарі ЦУКАНОВОЇ І.В.
з участю
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому в судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», відокремлений підрозділ «Шахта «ЛІДІЇВКА», про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, мотивуючі свої позовні вимоги тим, що він 14 вересня 1972 року працював у вугільній промисловості у шкідливих та небезпечних умовах праці з повним робочим днем під землею на посаді електрослюсаря переведений гірничим майстром дільниці по добуванню вугілля підземного 2 розряду з 14 вересня 1972 року, а з 10 лютого 1975 року він став виконувати роботи гірничого робітника очисного забою підземного. З 13 липня 1979 року він був переведений гірничим майстром дільниці по добуванню вугілля підземним . За час роботи у відповідача він неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні у лікарні.
В результаті виконання зазначеної праці , в тому числі на шахті « Лідіївка» ,він отримав професійне захворювання,а саме: пневмосклероз. Дане захворювання було визнано професійним,первинним, що підтверджується висновком МСЕК від 27.06.2007р. та актом за формою П-4 від 03.10 2007р.
27.06. 2007 р., згідно довідки обласної МСЕК № 2, позивачу було встановлено 40% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності .
Внаслідок вищевказаних професійного захворювання він неодноразово знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, чим йому була спричинена як матеріальна, так і моральна шкода. Була порушена його нормальна життєдіяльність. Позивач ОСОБА_2 вважає, що йому заподіяна моральна шкода, оскільки через отримане захворювання він почуває себе пригніченою неповноцінною людиною, згідно приписам лікарів йому рекомендовано уникати переохолодження, тяжкі фізичні навантаження, а також санаторно-курортне лікування та оздоровлення у санаторії-профілакторії.
Моральну шкоду, спричинену йому внаслідок професійного захворювання, оцінює в 50 000 гривень.
В судове засідання позивач ОСОБА_2не з*явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги повністю підтримав.
Представник відповідача ДП «ДВЕК» - ОСОБА_1Ю, яка діяла на підставі довіреності у судовому засіданні заперечувала проти позову та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з відсутністю законних підстав.
Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши в сукупності надані сторонами докази та матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Так, у судовому засіданні було встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 14 вересня 1972 року працював у вугільній промисловості у шкідливих та небезпечних умовах праці з повним робочим днем під землею на посаді електрослюсаря переведений гірничим майстром дільниці по добуванню вугілля підземного 2 розряду з 14 вересня 1972 року, а з 10 лютого 1975 року він став виконувати роботи гірничого робітника очисного забою підземного. З 13 липня 1979 року позивач був переведений гірничим майстром дільниці по добуванню вугілля підземним де працював до часу виходу на пенсію. (а.с. 4- 8).
Згідно з актом розслідування хронічного професійного захворювання від 04.06.2007 року, затвердженого Кіровською районною СЕС, підтверджений діагноз, встановлений ОСОБА_2 висновком обласної клінічної лікарні профзахворювань № 1697 від 18.05.2007 року -пневмосклероз , яке позивач отримав при виконанні своїх трудових обов'язків на підприємстві ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» (а.с.5,7).
Висновком Донецької міжрайонної МСЕК № 2 (довідка серії ДОН-04 № 057894 від 27.06. 2007) позивачу було встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 40% з 27.06. 2007 р. по 27.06. 2008 р. та з 30.07. 2008 року-безстроково. (а.с.9, 10).
Відповідно до ст. 1, 3, 21, 43 ч.4, 46 ч 1,2 Конституції України, Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціального захисту, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності тощо.
Спір між позивачем та відповідачем є трудовим, оскільки, згідно вимог ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Положеннями ст.173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
На час встановлення позивачу втрати працездатності, відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, законні права якого порушені, повинен роботодавець відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України, згідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що внаслідок професійного захворювання позивачу ОСОБА_2 завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу погіршення життєвих умов. Позивач внаслідок професійного захворювання та, як наслідок, стійкої втрати професійної працездатності позбавлений можливості щодо реалізації своїх звичок та бажань, ушкодження його здоров'я призвело до негативних наслідків морального характеру, що потребує додаткових зусиль для організації життя. Викладене є підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди відповідачем.
Визначення моральної шкоди міститься у положеннях статті 23 ЦК України, у якій зазначено, що моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з противоправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном, або в інший спосіб.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань та з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
У пункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рн/2004 вказано, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Встановлення Законом обов'язку відшкодувати потерпілому моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
При визначені розміру відшкодування моральної шкоди суд виходячи з принципів розумності, виваженості, співмірності, з урахуванням тяжкості професійного захворювання, наслідків професійного захворювання, характеру та тривалості страждань, ступеню втрати працездатності, тривалого характеру негативних наслідків професійного захворювання, істотних вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача, приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відшкодування моральної шкоди в розмірі 15000 грн.
Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 1, 3, 21, 43 ч.4, 46 ч 1,2 Конституції України,ст.ст. 173, 237-1 КЗпП України, ст. 268 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88,209, 212- 215 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» на користь ОСОБА_2 15 000 (п*ятнадцять тисяч) гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» на користь держави судовий збір в сумі 229 гривень 40 коп.
На рішення суду може подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: АНІСІМОВА Н.Д.