264/1258/13-ц
2/264/630/2013
"21" березня 2013 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Матвєєвої Ю. О., при секретарі Лосєвій А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна,
В лютому 2013 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому вказав, що під час перебування у шлюбі із відповідачем з 12 липня 2002 року по 27 серпня 2012 року ними було придбане майно загальною вартістю 17200 грн., а також з сумісного бюджету було сплачено за навчання сина ОСОБА_3 в сумі 2300 грн. Крім того, для організації весілля дочки ОСОБА_4 ним було оформлено кредитний договір з КС «Азовська кредитна компанія» на суму 12000 грн., який було виплачено з урахування суми процентів 3000 грн.. Таким чином, вартість спільного майна та понесених витрат складає 34400 грн. У зв'язку з тим, що вони не можуть дійти згоди про розподіл майна, просить суд розділити сумісне майно подружжя відповідачці виділити в натурі холодильник вартістю 3000 грн., телевізор вартістю 2000 грн., диван вартістю 1700 грн., вікно з решітками та відкосами вартістю 3000 грн., труби та сантехніку вартістю 2000 грн., шаф, стіл-тумбу та комод загальною вартістю 2000 грн., ноутбук вартістю 5500 грн., а всього майна на загальну вартість 17200 грн. Стягнути з відповідачки на його користь 17200 грн., пов'язані з витратами по оплаті організації весілля дочки відповідачки та оплаті навчання сина відповідачки.
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали, уточнили вартість спільного майна з урахуванням наданих відповідачкою документів, які підтверджують його вартість, а також узгодивши з відповідачкою вартість майна, документи на яке відсутні, а саме холодильник вартістю 4398 грн., телевізор вартістю 1086 грн., диван вартістю 1386 грн., вікно з решітками та відкосами вартістю 2249,46 грн., труби та сантехніку вартістю 2000 грн., шафа, стіл-тумбу та комод загальною вартістю 1500 грн., ноутбук вартістю 4500 грн., а всього майна на загальну вартість 17119,46 грн. та просили позов задовольнити з урахуванням уточненої вартості майна. Крім того, позивач відмовився від позову в частині стягнення вартості на навчання сина відповідачки і ця відмова була прийнята судом.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що дійсно позивач укладав кредитний договір з Азовською кредитною компанією на суму 12000 грн., частина яких була витрачена на оплату навчання сина, організацію весілля дочки. Сума кредиту була використана в інтересах сім*ї, тому розподілу не підлягає. Стосовно переліченого позивачем майна, вважають, що в цій частині відсутній предмет позову, оскільки вказане майно перебуває в квартирі відповідачки, вона ним користується по взаємній згоді з позивачем і позивач жодних претензій з цього приводу не має. Крім того, зазначила, що 05 травня 2009 року вона продала свою частку в колективному статутному фонді Організації орендарів ПАТ «ММК ім. Ілліча» на суму 10929 грн., після чого придбала віконну конструкцію на суму 2249,65, холодильник на суму 4398 грн., шафу вартістю 750 грн., комод 450 грн., стіл вартістю 350 грн., а всього на суму 8097,65 грн., тому вважає, що це майно є її особистим, оскільки придбані за її особисті кошти. Також вказала, що ноутбук був придбаний для потреб сина і він є його власником, тому вказане майно не може бути враховане при розподілі. Вважають, що у позивача відсутнє право на звернення до суду, оскільки за позовом відсутній предмет спору, а саме майно, яке підлягає розподілу.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до змісту ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно вимог ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.
Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна чоловіка та дружини є рівними, якщо інше не визначене домовленістю між ними.
У судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 липня 2002 року. Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 27 серпня 2012 року шлюб між ними розірвано.
В судовому засіданні також встановлено, що в період шлюбу сторонами придбано у сумісну власність і підлягає розділу холодильник вартістю 4398 грн., телевізор вартістю 1086 грн., диван вартістю 1386 грн., вікно з решітками та відкосами вартістю 2249,65 грн., труби та сантехніка вартістю 2000 грн., шафа, стіл-тумба та комод загальною вартістю 1500 грн., ноутбук вартістю 4500 грн., а всього майна на загальну вартість 17119,65 грн.
Перелік вказаного майна і зазначена вартість не заперечувалась сторонами.
Також судом встановлено і це підтверджується сторонами, а також матеріалами справи, що 24 жовтня 2007 року позивачеві КС «Азовська кредитна компанія» було надано кредит на весілля в сумі 12000 грн. строком на 12 місяців. У встановлений строк кредит було виплачено.
Заперечуючи проти стягнення суми кредиту на користь позивача, відповідачка та її представник зазначили, що у випадку, коли при розгляді вимог про розподіл майна буде встановлено, що один з подружжя здійснив відчуження чи використовував майно на свій розсуд проти волі іншого подружжя чи не в інтересах сім*ї чи на її потреби, або приховав його, таке майно чи його вартість враховується при розподілі майна. У зв'язку з тим, що сума кредиту була витрачена в інтересах сім*ї, вона не підлягає розподілу.
Проте, з такими доводами відповідачки та її представника погодитись не можна з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 61 Сімейного кодексу України, якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім*ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Судом встановлено і це не заперечується сторонами, що кредитний договір, укладений позивачем з КС «Азовська кредитна компанія» на отримання кредиту в сумі 12000 грн., був укладений в інтересах сім*ї, оскільки метою отримання цих грошей була організація весільного свята дочки відповідачки. Згідно наданої КС «Азовська кредитна компанія» інформації щодо виконання кредитного договору зазначено, що зобов'язання за кредитним договором виконані, загальна сума кредиту склала 13917,74 грн.
Отже, вказана сума кредиту теж повинна бути врахована при розподілі майна.
Посилання представника відповідачки на те, що позивачка придбала віконну конструкцію на суму 2249,65, холодильник на суму 4398 грн., шафу вартістю 750 грн., комод 450 грн., стіл вартістю 350 грн., а всього на суму 8097,65 грн. за свої власні кошти, які були нею отримані з продажу частки в колективному статутному фонді Організації орендарів ПАТ «ММК ім. Ілліча» і воно не підлягає розподілу, судом не приймається, оскільки прямих доказів, які б свідчили про те, що це майно придбано саме за ці кошти суду не надано.
Так само і вказівка представника відповідача на те, що власником ноутбуку є син відповідачки ОСОБА_6 теж не підтверджується жодним доказом. Крім того, кредитний договір, наданий відповідачкою, який було укладено на придбання ноутбуку, свідчить про те, що саме відповідачка була позичальником коштів і виплачувала їх кредитній компанії.
Таким чином, загальна вартість майна, яке підлягає розділу за цінами, погодженими сторонами, а також з урахуванням суми кредиту складає 31037,39 грн. (17119,65+13917,74), тому суд вважає, що кожній стороні потрібно виділити майно на суму 8559,82 грн. (17119,46:2) і поділити порівну суму кредиту 6958,87 грн. (13917,74:2=6958,87), яку стягнути з відповідачки на користь позивача.
Отже, суд вважає за необхідне виділити відповідачці в натурі : вікно з решітками та відкосами вартістю 2249,65 грн., труби та сантехніку вартістю 2000 грн., оскільки вказане майно стаціонарно встановлено в квартирі відповідачки, тому суд вважає доцільним залишити його в користуванні останньої, а також виділити відповідачці шафу, стіл-тумбу та комод загальною вартістю 1500 грн., диван вартістю 1386 грн., телевізор вартістю 1086 грн., а всього на суму 8221,65 грн.
Позивачу виділити в натурі холодильник вартістю 4398 грн. та ноутбук вартістю 4500 грн., а всього на загальну суму 8898 грн.
З метою вирівняння часток стягнути з відповідача на користь позивачки 338, 17 грн.
З відповідачки на користь позивача підлягає стягненню ? суми кредиту, що становить 6958,87 грн.
Яких-небудь підстав для відступу від засад рівності часток подружжя суд не вбачає.
Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд у відповідності до ст. ст. 10, 11 ЦПК України виходив із принципу змагальності й рівності прав сторін у поданні доказів, а також розглядає спір в межах заявлених ними позовних вимог і на підставі представлених ними доказів.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, з відповідачки на користь позивача підлягає стягнення судовий збір в сумі 229,40 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 84, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 60-63, 68, 70,71 СК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна - задовольнити частково.
ОСОБА_1 виділити в натурі холодильник вартістю 4398 грн. та ноутбук вартістю 4500 грн., а всього на загальну суму 8898 грн.
ОСОБА_2 виділити в натурі вікно з решітками та відкосами вартістю 2249,65 грн., труби та сантехніку вартістю 2000 грн., шафу, стіл-тумбу та комод загальною вартістю 1500 грн., диван вартістю 1386 грн., телевізор вартістю 1086 грн., а всього на суму 8221,65 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з метою вирівняння часток в майні 338, 17 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? частину кредитної суми в розмірі 6958,87 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 229,40 грн.
На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський райсуд м. Маріуполя.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Ю. О. Матвєєва