Провадження № 22-ц/774/1599/13 Справа № 2/422/3542/12 Головуючий у 1 й інстанції - Приходченко О.С. Доповідач - Куценко Т.Р.
Категорія 30
20 березня 2013 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого - Куценко Т.Р.
суддів - Басуєвої Т.А., Демченко Е.Л.
при секретарі - Качур Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2,
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2012 року по справі за позовом прокурора м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Ленінської виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_2, третя особа Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради про стягнення грошової суми, -
ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.11.2012 року скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Зазначеним рішенням суду від 20.11.2012 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 3099 грн. недоплачену суму вартості путівки до санаторію, та 214,60 грн. судових витрат /а.с. 77-78/.
Як на підстави апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на те, що рішення є незаконним, необгрунтованим та постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права /а.с. 81-84/.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є державним службовцем 11 рангу 6 категорії, займала посаду начальника відділу опрацювання документів щодо призначення всіх видів допомоги управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради та будучи особою уповноваженою на виконання функції держави, у вересні 2008 року на порушення Інструкції № 55 від 02.06.2005 року «Про надання допомоги з тимчасової втрати працездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування», не перебуваючи на обліку осіб, які потребують санаторно-курортного лікування, отримала путівку в санаторій «Алуштинський» в м. Алушта АРК вартістю 3444 грн., за яку сплатила тільки 344, 40 грн.
Постановою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.02.2009 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі п. а ч.2 ст.1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, так як вина ОСОБА_2 підтверджується постановою Бабушкінського районного суду від 23.02.2009 року, яке є чинним, відповідно до ст. 61 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню, а тому на підставі ч.1 ст. 1166 ЦК України відповідачка повинна відшкодувати завдану шкоду в повному обсязі.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями самих сторін.
При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303, ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2012 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді :