"28" січня 2013 р.справа № 2а-151/11/0423
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.
суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Магдалинівському районі Дніпропетровської області на постанову Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Магдалинівському районі Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
В січні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо нарахування підвищення до пенсії у меншому розмірі, ніж це передбачено ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити різницю у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2011 року позовні вимоги за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 25 липня 2010 року - залишено без розгляду.
Постановою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2011 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 26 липня 2010 року по 26 січня 2011 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні і має право відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2008 році дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відновлена рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року та в подальшому не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки
розмір підвищення пенсії визначений Законом України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.
При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими.
При цьому в матеріалах справи міститься копія свідоцтва про смерть в якому зазначено дату смерті позивача 18 січня 2012 року.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що право на отримання підвищення до пенсії, як дитини війни, є особистим правом фізичної особи, а отже, дані правовідносини не допускають правонаступництва та припиняються у разі смерті фізичної особи, якій належить зазначене право.
Згідно до ч. 2 ст. 203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.
Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, але в силу обставин зазначених п.5 ч.1 ст. 157 КАС України, підлягає визнанню нечинною із закриттям провадження по справі.
Керуючись п. 5 ст. 157, ст.. 197, п. 5 ст. 198, 203, 205, 206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Магдалинівському районі Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Постанову Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2011 року - визнати нечинною.
Провадження в адміністративній справі закрити.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій, оскарженню не підлягає..
Головуючий суддя: С.А. Уханенко
судді: Ю.М. Дадим
І.Ю. Богданенко