Справа № 2/201/18/2013
04 березня 2013 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Шелестова К.О.
при секретарі - Єрмоленко Я.В.
за участю: позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_1
представника позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 2/201/18/2013 за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди. Позивач у позовній заяві та представник позивача у судовому засіданні, посилалися на те, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_3, що пов'язані з безпідставним звинуваченням ОСОБА_1 в незаконному будівництві та неодноразових скаргах в різні інстанції, які визивають постійні перевірки та заважають своєчасно виконати роботи по будівництву та вселенню сім'ї ОСОБА_1 в будинок по вул. М.Кюрі, 6 в м. Дніпропетровську, ОСОБА_1 зазнає моральної шкоди, яка виражається в душевних стражданнях, нервових стресах, погіршення фізичного стану та здоров'я ОСОБА_1 Отже, з вини ОСОБА_3 позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в моральних та психічних переживаннях та яку позивач оцінює у розмірі 25 000, 00 грн. Вважаючи обставини позову доведеними, представник позивача та позивач у судовому засіданні просили суд стягнути з відповідача моральну шкоду, а також покласти на відповідача судові витрати та витрати, затрачені позивачем на послуги адвоката ( а. с. 4-6).
Представник позивача та позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволені.
Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що дійсно між позивачем та ОСОБА_3 виник спір з приводу будівництва будинку по вул. М.Кюрі, 6 в м. Дніпропетровську, у зв'язку з чим останньою була подана до суду позовна заява про знесення зазначеного об'єкту, яка в подальшому була залишена без розгляду, у зв'язку з повторною неявкою позивача у судове засідання.
Також, було встановлено, що адвокат ОСОБА_3 звертався до Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області з метою перевірки правомірності дій ОСОБА_1 з приводу проведення будівельних робіт за вищевказаною адресою, про що було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.95).
Крім того, як вбачається з копії постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області № 1604 від 10 листопада 2010 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за порушення вимог державних стандартів, норм і правил у сфері будівництва (а.с.96).
Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Таким чином, позивач пред'являючи позов повинен довести ті обставини, на які посилається у своїй позовній заяві.
Стаття 1167 ЦК України містить підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
В позовній заяві та під час судового розгляду позивачем не було надано належних доказів наявності моральної шкоди та підтвердження факту заподіяння позивачу відповідачем моральних страждань, він не довів вини відповідача, не надав доказів причинно-наслідкового зв'язку між діями (винними, а не будь-якими) третіх осіб, відповідача та начебто завданою шкодою.
Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. 1166 та 1167 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, наявність вини завдавача шкоди. Таким чином лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві або у судовому засіданні має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Не може суд прийняти до уваги позицію позивача стосовно наполягання на своїх позовних вимогах, оскільки вона нічим об'єктивно не підтверджується та не була доведена у судовому засіданні.
При таких обставинах суд вважає, що позивачем не доведено в судовому засіданні завдання моральної шкоди, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
Що стосується вимог позивача з приводу стягнення з відповідача судових витрат та витрат, затрачених позивачем на послуги адвоката, суд вважає, що в даній частині також необхідно відмовити позивачу у задоволенні даних вимог, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України понесені і документально підтверджені судові витрати стороною, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони, однак в рамках даної цивільної справи за первісним позовом рішення по суті не було прийнято, витрати за проведення експертизи було розподілено пропорційно між позивачем та відповідачем з урахуванням поставлених останніми питань, та позивачем не надано документального підтвердження щодо послуг адвоката з приводу надання правової допомоги саме при розгляді зазначеного вище спору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57, 143, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
ОСОБА_1 у задоволенні зустрічних позовних вимог до ОСОБА_3, про відшкодування моральної шкоди - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржено у Апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
Головуючий - суддя К.О. Шелестов