Справа № 1510/6218/12
Провадження № 2/500/452/13
Іменем України
19 березня 2013 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді: Бальжик О.І.
при секретарі: Івановій Ю.П.
за участю позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
відповідачки: ОСОБА_3
представника відповідача:ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїл цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -
07.09.2012 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки аліментів на його утримання у твердій грошовій сумі - 500 гривень щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову довічно, а також судові витрати на правову допомогу у розмірі 1050 гривень. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачка приходиться йому донькою, працює в перукарні «Бірюза Люкс» та є однією із її співзасновників. Він є пенсіонером та інвалідом другої групи безстроково. Зазначає, що пенсії, яку він отримує, не вистачає на харчування, лікування та інші потреби, у зв'язку з чим, потребує матеріальної допомоги. Не дивлячись на його тяжкі захворювання, відповідачка у добровільному порядку матеріальної допомоги не надає, тому він вимушений звернутися до суду.
У судовому засіданні позивач позов підтримав та наполягав на його задоволенні. В обґрунтування позовних вимог пояснив, що окрім відповідачки інших дітей не має. З моменту народження доньки до досягнення нею повноліття від виконання батьківських обов'язків не ухилявся, батьківських прав позбавлений не був. Окрім того, коли відповідачці було 24-25 років він подарував їй 29/84 часток домоволодіння АДРЕСА_2, що на даний час складає дві квартири за НОМЕР_1, НОМЕР_2. Як пізніше з'ясувалася, донька подарувала зазначені квартири матері. Більш того, після припинення шлюбних відносин з дружиною (матір'ю відповідачки) остання перешкоджає йому користуватися житлом. У зв'язку з цим, він вимушений у теплий сезон мешкати у кухні, взимку - у ОСОБА_6 Колишня дружина навіть намагалася в судовому порядку висилити його із займаного приміщення та зняти з реєстраційного обліку, в чому їй було відмовлено. У 2000 році він переніс обширний інфаркт, 15.03.2006 року йому була встановлена ІІ група інвалідності безстроково. На даний час стан здоров'я погіршився, необхідні постійні затрати на лікування. Зазначає, що досяг пенсійного віку, отримує мінімальну пенсію, інших доходів не має, у зв'язку з чим, потребує матеріальної допомоги. Стверджує, що до 2003-2005 р.р. він проживав з відповідачкою та її матір'ю однією сім'єю та не міг проживати з ОСОБА_6, оскільки чоловік останньої помер лише у 2004- 2005 рр. Отже, до цього часу він повністю забезпечував та утримував сім'ю, так як дохід дружини на місяць складав в п'ять разів менше ніж у нього - 60 рублів, а доньки - ще менше. Гроші у свідка ОСОБА_7 в сумі 1 000 доларів США він запозичував для розвитку бізнесу. ОСОБА_6, з якою він проживає на даний час, є пенсіонеркою, має двох дітей та онуків, у зв'язку з чим, матеріальної допомоги надавати не має можливості. Відповідачка працює в перукарні «Бірюза Люкс» та є однією з її засновниць. Окрім того, за його відомостями одну із квартир відповідачка здає у найм. Вважає, що донька, ймовірно, має мінливий нерегулярний дохід, у зв'язку з цим, аліменти на його утримання мають бути стягнуті у твердій грошовій сумі. Крім того, вважає, що з відповідачки на його користь підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 1 550 гривень.
Представник позивача заявлений позов підтримала та доповнила, що нормою ст.202 СК України визначено дві умови виникнення у батьків права на утримання дітьми: непрацездатність, потреба у матеріальній допомозі. Обидві умови наявні, у зв'язку з чим, з відповідачки мають бути стягнені аліменти на утримання позивача довічно. Звернула увагу, що вирок суду, за яким було засуджено її довірителя, не містить жодного посилання на конфіскацію майна, що спростовує доводи відповідачки про нещирість намірів батька. Договір дарування удаваним у встановленому законом порядку не визнавався. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за насильство в сім'ї не притягувався. Рішення суду про стягнення з нього аліментів не ухвалювалося, що свідчить про добровільне виконання ним батьківських обов'язків по утриманню доньки. Відповідачка, подарувавши матері квартири, які їй, в свою чергу, подарував батько, навмисно погіршила свій матеріальний стан, щоб отримувати від держави допомогу. Зазначає, що будь-яких розписок позивача перед третіми особами за договором займу відповідачкою надано не було, а отже, показання свідків в цій частині не можуть бути допустимими доказами у справі.
Відповідачка позов повністю не визнала та в обґрунтування заперечень пояснила, що є малозабезпеченою та одинокою матір'ю, у зв'язку з чим, отримує державні соціальні допомоги. На даний час працює чоловічим перукарем у перукарні «Бірюза Люкс», має мінливий дохід менше прожиткового мінімуму. Як співзасновник підприємства із часткою 4, 41 %, що становить 82, 84 гривні, дивіденди у 2011-2012 рр. не отримувала. Іншої роботи не шукає, оскільки графік роботи «день через день» дозволяє приділяти увагу вихованню та навчанню дитини. Свого житла на сьогоднішній день не має, зареєстрована та проживає у вітчима за адресою: АДРЕСА_1. Частину житлового будинку, яка складається з двох квартир та яку їй подарував батько, вона подарувала матері, так як не мала фінансової можливості сплачувати за неї комунальні послуги. Доводи позивача про здачу у найм житла не відповідають дійсності. Стверджує, що батько подарував їй квартири з метою уникнення конфіскації майна, оскільки відносно нього у 1995-1996 рр. було порушено кримінальну справу за фактом розкрадання державного майна у великих розмірах. Після того, як кримінальну справу було розглянуто, батько став вести аморальний спосіб життя: грати в азартні ігри, брати гроші у кредит в багатьох банках, у позику - у знайомих тощо. У зв'язку з цим, їй та її матері неодноразово доводилося віддавати за батька борги, розбиратися з «бандитами». Через такий спосіб життя батька відносини між ними погіршилися. Тим не менш, у 2000 році вона надавала батькові допомогу через його тяжку хворобу та знаходження на стаціонарному лікуванні. З 1994-1995 рр. батько проживав на дві сім'ї, а в 2003 році остаточно пішов до своєї співмешканки ОСОБА_6 Після припинення у 2003 році шлюбних відносин з матір'ю, батька багато років не бачила, її життям він не цікавився, матеріальної допомоги не надавав. У 2010 році він повернувся до дому, почав користуватися належним їй майном, вчиняти сварки та заявляти, що вона його донька та зобов'язана його кормити. На даний час батько підробляє на ринку, знову проживає у трикімнатній квартирі співмешканки ОСОБА_6, отже, матеріальної допомоги не потребує. Той факт, що батько є пенсіонером та інвалідом, від батьківських обов'язків до досягнення нею повноліття не ухилявся, не спростовує. На додаткові питання зазначила, що однією сім'єю з матір'ю і батьком вона проживала до двадцяти трьох років. Після її одруження в 1993 році вона переїхала до сусідньої квартири, де проживала з чоловіком та бабусею. До шістнадцяти років ОСОБА_1 був чудовим батьком, однак оскільки вона почала працювати учнем перукаря коли їй ще не виповнилося сімнадцять, у матеріальній допомозі батька не було необхідності. Не спростовує ту обставину, що коли вона досягла повноліття батько міг іноді купити одяг, грошима допоміг зробити свадьбу тощо. Вважає, оскільки вона не має можливості надавати батькові матеріальної допомоги, у задоволенні позову належить відмовити.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову на підставі доводів, викладених відповідачкою. Також добавила, що підставою виникнення аліментних зобов'язань по утриманню дочкою, сином своїх батьків є сукупність наступних юридичних фактів: родинний зв'язок батьків і дітей або усиновлення; непрацездатність батьків; потреба у матеріальній допомозі (отриманні аліментів). За відсутності хоча б однієї з умов, аліментне зобов'язання по утриманню повнолітніми дітьми своїх батьків не виникає. Позивач отримує пенсію в розмірі, більшому ніж заробітна плата та дві соціальні допомоги відповідачки. Окрім того, остання має на утриманні неповнолітню дочку, та в свою чергу, знаходиться на утриманні матері і вітчима. Отже, матеріальний стан ОСОБА_3 не дозволяє утримувати батька, а також відшкодовувати витрати на оплату правової допомоги. Вважає, що позивач звернувся із даним позовом тому, що у нього велика заборгованість по кредитам, а не тому, що він потребує допомоги на лікування.
Вислухавши думку сторін та їх представників, розглянувши подані ними документи та матеріали, допитавши свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Отже, згідно зазначеної норми, підставами виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати батьків виникає у разі наявності двох умов: непрацездатність батьків та потреба батьків у матеріальній допомозі (одержанні аліментів) і не залежить від майнового стану повнолітніх дітей. Звільнення від обов'язку утримувати батьків та обов'язку брати участь у додаткових витратах можливе лише коли буде встановлено, що вони ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків, що передбачено ч.1 ст.204 СК України.
Згідно з ч.1 ст.205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
Так, у судовому засіданні встановлено, що 18.06.2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 було розірвано шлюб (а.с.4), від якого останні мають дочку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.3).
Позивач є пенсіонером за віком, отримує мінімальну пенсію, має незадовільний стан здоров'я та ІІ групу інвалідності (а.с.7-10).
Відповідачка працює в ПП «Бірюза Люкс» на посаді чоловічого перукаря, отримує незначний мінливий дохід. Також, вона входить до складу засновників зазначеного підприємства із часткою 4,41 %, яка становить 82,84 гривень; дивіденди у 2011-2012 рр. не отримувала (а.с.28, 29, 74, 95, 96). Крім того, ОСОБА_3 є малозабезпеченою та одинокою матір'ю, у зв'язку з чим отримує державні соціальні допомоги (а.с.31, 32).
Позивач батьківських прав відносно позивачки позбавлений не був, рішення суду про стягнення з нього аліментів не ухвалювалося, до адміністративної відповідальності за насильство в сім'ї не притягувався. З моменту народження доньки до досягнення нею повноліття від виконання батьківських обов'язків не ухилявся.
Зазначені обставини визнані сторонами у судовому засіданні та згідно з ч.1 ст.61 ЦПК України додатковому доказуванню не підлягають.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що позивача ОСОБА_1 знає близько п'ятдесяти років. Після припинення шлюбних відносин між позивачем і його дружиною ОСОБА_8, він одружився на останній. Отже, відповідачка ОСОБА_3 є його падчеркою. Зазначив, що ремонт в належній його дружині частині будинку, а також в літній кухні був зроблений за його особисті гроші. Коли позивач періодично повертався від співмешканки, проживав в квартирі НОМЕР_2, останній зимовий період 2011-2012 рр. - в літній кухні. Користуючись всіма умовами, ОСОБА_1 відмовлявся оплачувати комунальні послуги, купувати їжу тощо, у зв'язку з чим, почали виникати сварки. Після того, як зимовий період закінчився, позивач залишив приміщення кухні та знову повернувся до співмешканки. Під час проживання в літній кухні, ОСОБА_1 привів її до неналежного стану, у зв'язку з чим, на даний час доступу до неї не має. Відповідачка ОСОБА_3 досі проживає в квартирі АДРЕСА_3, він з дружиною ночують там же, а вдень знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. В квартирі НОМЕР_1 проживають квартиранти. Гроші в сумі 4 136 гривень для внесення частки в ПП «Бірюза Люкс» ОСОБА_3 дав він. Відповідачка знаходиться у скрутному фінансовому стані, тому він з дружиною їй досі допомагають.
Свідок ОСОБА_7 надала пояснення, що позивач ОСОБА_1 є колишнім чоловіком, а відповідачка ОСОБА_10 дочкою її однокласниці та близької подруги ОСОБА_8. Коли між нею та ОСОБА_8 були хороші стосунки, вона дуже часто приходила до них в гості, спілкувалася. Вдома позивач нічого не робив, тільки лежав на дивані та дивився телевізор. В 1996-1998 рр. коли вона працювала в банку, ОСОБА_1 звернувся до неї із наміром заставити будинок, однак вона його переконала цього не робити. Тоді він, таємно від ОСОБА_8, запозичив у неї гроші в сумі 1 000 доларів США, які вона, в свою чергу, запозичила у своїх знайомих. Оскільки позивач гроші їй досі не повернув, вона вимушена була сама розраховуватися із боргом. Розписку ОСОБА_1 тільки нещодавно викинула. Через таку поведінку позивача близько тринадцяти років вона не підтримує із ОСОБА_8 подружніх стосунків. Також їй відомо, що ОСОБА_1 запозичив гроші в сумі 3 000 доларів США у знайомого ОСОБА_14, який помер у будинку пристарілих, так і не побачивши своїх грошей. Зі слів ОСОБА_8 борги за чоловіка віддавала вона та донька. Частину будинку позивач подарував доньці через те, щоб її не конфіскували за вироком суду.
Свідок ОСОБА_5, будучи допитаною, пояснила, що з відповідачкою ОСОБА_3 вона познайомилася в 1988 році. Вони обидві були прийняті на роботу ученицями перукаря в парикмахерську «Бірюза Люкс» (колишня - «Чародійка»). Розмір заробітної плати тоді складав 45 рублів, що було не поганим заробітком. Зараз заробітку не має, у зв'язку з чим, її кума - відповідачка у справі, знаходиться у скрутному матеріальному стані. Їй особисто відомо, що в 1993-1994 рр. ОСОБА_11 запозичив у людей гроші, які протягом багатьох років під загрозою повертали ОСОБА_8 та ОСОБА_3. Вважає, що раніше була хороша, нормальна сім'я, однак у 1996 році її не стало, так як відповідач пішов до іншої жінки. До 1993-1996 рр., на її погляд, стосунки в сім'ї були не погані. Чи забезпечував відповідач свою сім'ю, їй не відомо. Квартири відповідач подарував ОСОБА_3, так як їх могли конфіскувати за вироком суду.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що ОСОБА_3 є її рідною донькою, ОСОБА_1 - колишнім чоловіком. В 1969 році вона вийшла заміж за позивача, в 1971 році у них народилася донька ОСОБА_3. Після закінчення школи в 1988 році донька почала працювати ученицею перукаря. В 1993 році ОСОБА_3 вийшла заміж та перейшла жити до бабусі в сусідню квартиру, через стінку. Відповідач добре ставився до доньки поки вона не вийшла заміж, відносини погіршилися лише в 1990-х рр. В 1996 році ОСОБА_11 прийшов до дому та поставив її перед фактом, що відносно нього порушено кримінальну справу за фактом розкрадання державного майна у великих розмірах. Для того, щоб не конфіскували будинок, він подарував його донці. На той час, позивач заробляв великі гроші, так як працював начальником цеха, але вони витрачалися на іншу сім'ю. Коли справу було розглянуто, колишній чоловік прийшов та попросив доньку повернути квартиру, оскільки мав намір заставити її, отримати гроші й займатися бізнесом. Донька йому в цьому відмовила. Після цього, він почав займати великі гроші у людей під проценти. Протягом багатьох місяців позивача дома не було, у зв'язку з чим, вони з донькою, вислуховуючи погрози, були вимушені віддавати за нього борги. Позивач, навіть, не приймав участі у догляді та похованні його матері, яка проживала поруч. Через борги спалили машину, яка була придбана під час спільного шлюбу. Коли позивач в 2000 році потрапив до лікарні, вона з донькою доглядали його (кормили, купували ліки тощо). В 2003 році вона розлучилася з позивачем, в 2004 році - остаточно пішла з дому до нинішнього чоловіка. Донька залишилася проживати одна. У зв'язку із скрутним матеріальним положенням ОСОБА_3, вона з чоловіком придбали їй «місце» в ПП «Бірюза Люкс», витратили 10 000 доларів США на ремонт житла і т.і. В 2010 році ОСОБА_11 став приходити до дому, користуватися майном, їсти їх продукти тощо. ЇЇ чоловік не заперечував, щоб ОСОБА_11 проживав в будинку АДРЕСА_2, але категорично відмовився утримувати його, адже він ні за що не сплачував. Через суперечки позивач сам пішов проживати до літньої кухні. Зазначила, що відповідачка є малозабезпеченою та сама потребує матеріальної допомоги. Позивач на матеріальну допомогу не заслуговує.
Свідок ОСОБА_6 показала, що ОСОБА_1 знає з 1993 року, так як разом працювали в СПМК-2. Заробітна плата на той час у нього була велика - 10 000-15 000 рублів, він витрачав її на сім'ю. В 2004 році помер її чоловік, з 2005 року по 2007 рік вона проживала з позивачем однією сім'єю. До цього часу вони разом не проживали. ОСОБА_13 пішов з сім'ї, він жодного майна з собою не взяв. Під час спільного проживання з позивачем, у них були хороші стосунки з його донькою, приходили один до одного в гості. З 2007 року позивач проживав у неї час від часу. Останній раз він прийшов до неї помитися в минулому році. На порозі у нього стався інсульт, тому вона не змогла вигнати його. На даний час ОСОБА_1 проживає у неї до весни, тобто до кінця опалювального сезону. Оскільки позивач хворіє, потребує санаторного лікування, отримує невелику пенсію та не має власного житла, він дуже потребує матеріальної допомоги.
Беручи до уваги, що позивачем та його представником надано докази того, що він є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, а також враховуючи принципи справедливості, сумлінності і розумності, суд вважає, що заявлений позов з урахуванням матеріального положення обох сторін підлягає частковому задоволенню та стягненню з відповідачки аліменти на утримання батька у твердій грошовій сумі - 150 гривень щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову довічно.
Доводи відповідачки та її представника про те, що позивач подарував їй житло, оскільки відносно нього було порушено кримінальну справу за фактом розкрадання державного майна у великих розмірах, суд до уваги не приймає, оскільки із копії вироку від 17.04.1998 року, який за клопотанням останніх був витребуваний судом (а.с.63, 64), не вбачається коли саме було порушено кримінальну справу, адже договір дарування було укладено 07.05.1996 року (а.с.11, 12).
Також суд критично оцінює показання свідків та не приймає до уваги доводи відповідачки в тій частині, що вона та її матір віддавали за батька борги, оскільки будь-яких належних та допустимих письмових доказів на підтвердження цього факту у судовому засіданні надано не було.
Відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає за можливе не проводити аналіз тверджень відповідачки про те, що позивач у 1996 році покинув сім'ю, не цікавився її життям, не надавав матеріальної та фізичної допомоги, оскільки у судовому засіданні достеменно встановлено та не спростовувалося, що позивач від батьківських обов'язків до досягнення нею повноліття не ухилявся.
Посилання відповідачки на те, що вона є одинокою матір'ю та має незначний заробіток не може бути підставою для звільнення її від обов'язку надавати матеріальну допомогу батьку. Зазначені обставини враховані судом при визначенні розміру матеріальної допомоги, яку повинна надавати відповідачка, і яка не є значною.
Вирішуючи вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу, пов'язаних з розглядом справи, суд виходить з положень п.2 ч.2 ст.79, ст.ст.82, 88 ЦПК України, відповідно до яких, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу. Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
У судовому засіданні будь-яких доказів на підтвердження того факту, що відповідачка звільнена від сплати судових витрат надано не було.
Стаття 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» за №4191-VІ від 20.12.2011 року передбачає, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не можуть перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Отже, аналіз наведених вище норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що з відповідачки на корить позивача мають бути стягнені витрати на правову допомогу, яка надавалася лише у судовому засіданні і за наявності належних та допустимих доказів - під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням.
Стаття 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", який діяв на час проведення судового засідання, визначала, що розмір мінімальної заробітної плати з 01.10.2012 року становить 1118 гривні (40 % від зазначеної суми - 447 гривень 20 копійок).
Відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2013 року становить 1147 гривень, 40 % від зазначеної суми - 458 гривень 80 копійок.
Вивченням матеріалів справи судом встановлено, що представник позивачки приймав участь у судовому засіданні 12.10.2012 року (тривалість судового засідання 3 хв.).
Таким чином, витрати на правову допомогу = х (40 % від заробітної плати) * у (час судового засідання) / 60 хв.
Тобто, витрати на правову допомогу за участь у судовому засіданні 12.10.2012 року: 447 гривень 20 копійок * 3 хв. / 60 хв. = 22 гривні 36 копійок.
Аналогічно розраховані витрати на правову допомогу за участь у судових засіданнях: 02.11.2012 року: 447 гривень 20 копійок * 53 хв. / 60 хв. = 395 гривень 03 копійки; 26.11.2012 року: 447 гривень 20 копійок * 34 хв. / 60 хв. = 243 гривні 41 копійка; 28.01.2013 року: 458 гривень 80 копійок * 101 хв. / 60 хв. = 772 гривні 31 копійка; 18.02.2013 року: 458 гривень 80 копійок * 74 хв. / 60 хв. = 565 гривень 85 копійок; 22.02.2013 року: 458 гривень 80 копійок * 1 хв. / 60 хв. = 7 гривень 65 копійок; 19.03.2013 року: 458 гривень 80 копійок * 137 хв. / 60 хв. = 1047 гривень 59 копійок.
Отже, загальна сума судових витрат за участь у судових засіданнях 12.10.2012 року, 02.11.2012, 26.11.2012, 28.01.2013 року, 18.02.2013 року, 22.02.2013 року та 19.03.2013 року становить 3054 гривні 02 копійки.
Що стосується стягнення витрат на правову допомогу, пов'язаних з правовою консультацією, підготовкою позовної заяви та складанням запитів, суд дійшов до висновку про те, що в задоволенні цієї частини вимог необхідно відмовити, оскільки за змістом ч.1 ст.44, ст.ст.27, 31 ЦПК України, зазначені дії не відносяться до окремих процесуальних дій, вчинюваних поза судовим засіданням.
Крім того, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що представник позивача на правову консультацію, визначення правової позиції, підготовку позовної заяви та складання запитів витратила по одній годині, у судовому засіданні надано не було.
Таким чином, враховуючи, що позивачем було надано квитанції про оплату правової допомоги на загальну суму 1 550 гривень, а також враховуючи бажання останнього стягнути витрати саме в цій сумі, суд дійшов до висновку про те, що з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 1 550 гривень.
Згідно ст.88 ЦПК України та ст.9 Закону України "Про судовий збір" з відповідачки також підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 214 гривень 60 копійок із зарахуванням його до спеціального фонду Державного бюджету України.
Частина 2 ст.367 ЦПК України передбачає, що рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст.202, 205 СК України, ст.ст.10, 11, 61, 84, 88, 197, 209, 212-215, 218, 367 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Ізмаїл, Одеської області, працюючої перукарем в ПП «Бірюза Люкс», зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, пенсіонера, уродженця міста Кіровобад, республіки Азербайджан, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, аліменти на його утримання у розмірі 150 (сто п'ятдесят) гривень щомісячно, починаючи з 07.09.2012 року довічно.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 1 550 гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 214 гривень 60 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
Рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць піддати негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: