"03" лютого 2011 р. справа № 2а-2191/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Сафронової С.В.
суддів: Уханенка С.А. Чепурнова Д.В.
при секретарі судового засідання: Хімушкіній О.Ю.
за участі позивача -ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Василівського районного суду Запорізької області від 15 липня 2010 року
у адміністративні справі № 2а-2191/10 за позовом ОСОБА_2 до сержанта роти ДПС № 1 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області Нємкова Олексія Олександровича та УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, -
Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 15 липня 2010 року відмовлено у задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 до сержанта роти ДПС № 1 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області Нємкова Олексія Олександровича та УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії АР № 168609 від 10 березня 2010 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП
В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу до суду першої інстанції на новий її розгляд.
В судовому засіданні позивач підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні з наведених у скарзі обставин
Відповідач у справі, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини свої неявки суд не повідомив, заяви про відкладення справи не подавав, що відповідно до ч.4 ст.196 КАС України надає можливість провести апеляційний розгляд справи за відсутності відповідача.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявності підстав для задоволення апеляційної скарги та для скасування постанови суду першої інстанції, виходячи з наступного.
На правовідносини, що виникли, поширюються положення Кодексу України про адміністративні правопорушення № 8074-Х від 07.12.1984 зі змінами та доповненнями (далі - КУпАП) та Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями (далі - ПДР).
Суд першої інстанції вірно встановив обставин справи та правильно здійснив їх аналіз з урахуванням норм діючого законодавства України, і відповідно дійшов до обґрунтованого висновку про недоведеність матеріалами справи про адміністративне правопорушення в діях ОСОБА_2 складу порушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та про порушення старшим сержантом роти ДПС № 1 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області Нємковим О.О. діючого законодавства при складанні протоколу і винесенні постанови про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції та вважає їх такими, що відповідають приписам: статті 62 Конституції України відповідно якої, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, й усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та статті 7 КУпАП якою передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Суд першої інстанції правильно звернув увагу та урахував при розгляді даної справи ту обставину, що підтвердженням вчинення адміністративного правопорушення є докази.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких можливо встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні.
Відповідно до вимог процесуального закону докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, компетентними органами та в установленому порядку, а належними - якщо вони підтверджують факт даного адміністративного проступку. Докази повинні бути оформлені з дотриманням визначеного законом порядку.
Разом з тим, відповідно до статті 86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження факту вчинення позивачем порушення пункту 11.5 ПДР, тобто рух керуємого ним автомобіля лівою смугою для руху на дорозі, при наявній незайнятій правій смузі дороги, старшим сержантом роти ДПС № 1 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області Нємковим О.О. зібрано лише один доказ: протокол про адміністративне правопорушення серії АР 214811 від 10.03.2010 року з поясненнями позивача про непогодження із змістом протоколу щодо вчинення ним правопорушення (а.с.3).
Згідно зі статтею 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення відносять до доказів в справі про адміністративне правопорушення.
Водночас, зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен відповідати вимогам статті 256 КУпАП.
Відповідно до статті 272 КУпАП свідком у справі про адміністративне правопорушення є кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.
За приписами частини першої статті 256 КУпАП зазначення у протоколі прізвищ, адрес свідків, при їх існуванні, є обов'язковим.
Тобто, визначення законодавцем юридичного значення протоколу, встановлення порядку його складання та вимог щодо його формального змісту дає підстави для висновку, що дотримання суб'єктом владних повноважень зазначеного порядку складання протоколу є обов'язковою умовою для набуття протоколом доказової сили.
Матеріалами справи підтверджується, що присутня разом з позивачем в автомобілі ВАЗ-21099, держномер НОМЕР_1 протягом руху на дорожній ділянці траси Харьків-Сімферополь 10 березня 2010 року та під час з'ясування обставин з працівником ДПС громадянка ОСОБА_4 (дружина позивача) у якості свідка працівником ДПС не залучалась, що є порушенням принципу всебічності, повноти і об'єктивності встановлення всіх обставин у справі та порушенням вимог статті 256 КУпАП. Не було відповідачем залучено інших свідків вчинення позивачем порушення ПДР, хоча останній категорично заперечував проти своєї винності, не надано відповідачем і інших належних доказів винності позивача.
Крім того, відповідач всупереч вимог ч.2 ст.71 КАСУ, заперечуючи проти позову не довів правомірність своїх дій та рішення, й не спростував доводи позивача про те, що виїзд на крайню ліву смугу для руху дороги, він здійснив для виконання повороту ліворуч, що допускається п. 11.5 ПДР
Відповідно до п.11.5. ПДР, на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).
Частиною другою статті 122 КУпАП встановлено, що порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП - іншими оформленими з дотриманням визначеного законом порядку доказами об'єктивно не підтверджується, і в цій частині судове рішення першої інстанції є законним та обгрунтованим.
Разом з тим, судом першої інстанції відмовлено у задоволені вимог позивача з підстав пропущення ним строку звернення до суду за захистом своїх прав. При цьому, відмовляючи у задоволені позову, суд посилався на відсутність у позивача поважних причин пропуску десятиденного строку оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення
За загальним правилом, оскарження постанови у справі про адміністративне право порушення повинно відбутися протягом десятиденного строку, який обчислюється з дня винесення постанови, а в разі оскарження постанови відповідно до ст. 288 КУпАП -до вищестоящого органу (поса дової особи), якщо скарга позитивно го вирішення не отримала і заявник зму шений звернутися з позовною заявою до суду -перебіг строку для звернення до суду обчислюється з нас тупного дня після прийняття рішення у скарзі цим органом (посадовою особою).
У зв'язку з тим, що зазначений строк є процесуальним, його закінчення відпо відно до ч. 1 ст. 100 КАСУ, для адмініс тративного суду це є підставою для від мови в задоволенні адміністра тивного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін, а суд не знайде підстав для понов лення строку
З матеріалів справи вбачається, що відповідач заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_2, вказував на доведеність вини позивача у вчинення порушення ПДР, й не наполягав при цьому на відмові у позові ОСОБА_2 з підстав пропуску ним строку звернення до суду
З огляду на вищенаведене, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування у даному випадку негативних наслідків пропуску ним строку звернення до суду, та про наявність законних підстав для відмови у задоволенні позову вимог позивача саме з зазначеної причини.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим та зробленим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови.
Відповідно до статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, протесту прокурора суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.
За правилами статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити, постанову Василівського районного суду Запорізької області від 15 липня 2010 року -скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_2 -задовольнити частково, скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 168609 від 10 березня 2010 року, винесену сержантом роти ДПС № 1 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області Нємковим Олексієм Олександровичем у відношенні ОСОБА_2 за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП
В іншій частині вимог ОСОБА_2 щодо закриття провадження у справі - відмовити
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України
Головуючий: С.В. Сафронова
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: Д.В. Чепурнов