"31" березня 2011 р.справа № 2а-28/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.
при секретарі судового засідання: Хімушкіній О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 18 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ДАІ м. Запоріжжя Лехніашвілі Максима Михайловича, ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Запоріжжя АТІ УДАІ ГУУМВС України в Запорізькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
У листопада 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, де просив визнати незаконною та скасувати постанову від 16.11.2009 року про притягнення до адміністративної відповідальності по ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 425 грн., та закрити провадження по даній справі.
Постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 18 січня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просив скасувати постанову суду, бо вважає що суд невірно застосував норми КУпАП, а вина позивача у вчиненні порушення Правил дорожнього руху не доведена.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16 листопада 2009 року о 16:35 год., керуючи легковим а/м ВАЗ д/н НОМЕР_1 на перехресті вулиць Радгоспна та Культурна, де рух регулюється світлофором з додатковою секцією, позивач знаходився на смузі, з якої робиться поворот праворуч, не продовжив рух у напрямку, заданому стрілкою в додатковій секції, а здійснив зупинку на заборонний сигнал світлофора, чим створив перешкоду автомобілю, який знаходився за ним, чим порушив вимоги п. 8.7.3 Правил дорожнього руху (а.с.32).
Згідно зі ст. 9 Кодексу України про адміністративне правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 2 ст. 122 цього Кодексу передбачено адміністративну відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позивач не надав суду переконливих доказів того, що він не порушував ПДР.
В адміністративному позові позивач не заперечує факту того, що він дійсно в час зазначений у постанові керував автомобілем та здійснив зупинку на заборонний сигнал світлофора. Свою позицію мотивує тим, що автомобіль, який знаходився позаду нього не вмикав сигналу повороту, тому позивач вважав, що водій автомобілю також буде продовжувати рух за ним у завданому напрямку, а не здійснить поворот праворуч, як того вимагав сигнал світлофору. Окрім цього, свідком у судовому засіданні не було надано підтвердження того, що позивач не порушував вимоги правил дорожнього руху.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Позивач не надав суду переконливих доказів того, що він не вчинив порушення п. 8.7.3 ПДР, а саме не здійснював зупинки на заборонний сигнал світлофора.
Сприйняття позивачем того, що він не створює перешкоду водію, який знаходиться позаду нього, не позбавляє необхідності дотримуватися правил дорожнього руху та вимог сигналів світлофору.
Отже, не маючи конкретних заперечень з боку позивача щодо відсутності у його діях складу правопорушення, інспектором ДПС правомірно та з урахуванням характеру правопорушення було складено протокол та притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у розмірі 425 грн.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду ухвалена з дотриманням матеріального права, а доводи викладені в апеляційній скарзі позивачем, не спростовують висновку суду першої інстанції.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч.1 ст. 204, ст. 205 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 18 січня 2010 року -без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Повний текст виготовлено 16 травня 2011 року.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Суддя: Д.В. Чепурнов
Суддя: С.В. Сафронова