20.03.2013
справа №482/327/13-а
Іменем України
20 березня 2013 року м. Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Гажі О.П.,
при секретарі - Шведовій Я.О.,
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до територіальної державної інспекції праці в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
05 березня 2013 року позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом до відповідача.
В обґрунтування своїх вимог вказав, що 25.02.2013 року посадовою особою відповідача на нього було складено адміністративний протокол та винесено постанову, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.188-6 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень.
Відповідно до вказаної постанови його визнано винним у невиконанні законних вимог державного інспектора праці, відображених у приписі від 10.01.2013 року.
Постанову №14-21-030/0027-0027 від 25.02.2013 року головного державного інспектора праці, відповідно до якої його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.188-6 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень вважає незаконною, так як ніяких правопорушень не вчиняв.
Посилаючись на незаконність притягнення його до адміністративної відповідальності, відсутність винних дій за які наступає відповідальність, посилаючись на безпідставність накладення на нього стягнення у виді штрафу в сумі 850 гривень, просив суд його позов задовольнити, та скасувати вищевказану постанову.
В судовому засіданні позивач посилаючись на викладені в позові обставини справи, безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу, просив суд його позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання вдруге, повторно не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового розгляду справи, про що свідчать картки зворотних поштових повідомлень.
Від представника відповідача на адресу суду не надійшло ніякої письмової заяви про причини неявки і про розгляд справи у його відсутність.
Неявка представника відповідача до суду по даній справі визнана судом без поважних причин.
Справа, у відповідності до вимог ч.4 ст.128 КАС України, розглянута у відсутність представника відповідача - суб'єкта владних повноважень, враховуючи наявність в матеріалах справи достатніх доказів про права та взаємовідносини сторін.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню. Цей висновок суду грунтується на наступному:
Як вбачається з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи, 25.02.2013 року головним державним інспектором праці Територіальної державної інспекції з питань праці в Миколаївської області ОСОБА_2 було винесено постанову №14-21-030/0027-0027, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.188-6 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень за те, що він не виконав законні вимоги державного інспектора праці, що були викладені у приписі №14-01-030/0020-0010 від 10.01.2013 року щодо усунення порушень законодавства України про працю.
Підставою для винесення цієї постанови був складений у відношенні позивача протокол про адміністративне правопорушення №14-21-030/0017 від 25.02.2013 року, в якому зазначено, що начальник філії «Новоодеський райавтодор» ОСОБА_1 не виконав законні вимоги державного інспектора праці, що були відображені в приписі від 10.01.2013 року щодо усунення порушень законодавства України про працю.
Зокрема, в даному протоколі і постанові зазначалось, що в ході повторної перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 не виконав п.1 припису, в якому зазначалось, що він повинен був забезпечити оплату праці з додержанням умов укладеного з працівниками трудового договору та вимог ч.1 ст.115 КЗпП України, так як за січень 2013 року на очолюваному ним підприємстві існує заборгованість з виплати зарплати в сумі 52,1 тисячі гривень. Не було виконано вимоги п.2 припису, в якому зазначалось про необхідність дотримання ч.5 ст.97 КЗпП України відносно першочерговості виплати зарплати працівникам. Не виконано ОСОБА_1 п.3 припису щодо приведення наказів у відповідність до вимог ст.ст.83,116,117 КЗпП України та п.4 цього припису щодо створення ним графіку погашення заборгованості по зарплаті.
Позивач в судовому засіданні не визнав своєї вини у викладених в постанові інспектора праці фактах порушення чинного законодавства. Позивач посилається на те, що постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена упереджено в порушення чинного законодавства. Так, позивач стверджує, що 25.02.2013 року інспектором праці заздалегідь було заготовлено і протокол про адміністративне правопорушення, з яким він не погодився, про що зазначив в своїх поясненнях в ньому і постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, що на думку позивача свідчить про те, що інспектор не мав ніяких намірів з'ясовувати фактичні обставини, а був заздалегідь вже налаштований на винесення постанови про його винність та про притягнення його до адміністративної відповідальності. Зазначає, що інспектором не було дотримано вимог ст.ст.245,247,280 КУпАП при прийняті рішення та винесенні постанови. Також позивач посилається на відсутність в його діянні вини та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.188-6 КУпАП. Зазначив, що філія «Новоодеський райавтодор» являється відособленим структурним підрозділом дочірнього підприємства - юридичної особи «Миколаївський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» і фінансується виключно за рахунок коштів, що надходять від цієї юридичної особи і фінансування філії в тому числі і кошти на заробітну плату повністю залежить від надходжень коштів спеціального фонду державного бюджету. Він, як керівник філії позбавлений можливості впливати на процес фінансування, а тому діяльність філії «Новоодеський райавтодор» повністю залежить від фінансування ДП «Миколаївський облавтодор». Позивач зазначив, що він, як керівник філії вживав всі можливі заходи, що передбачені його компетенцією з погашення заборгованості по заробітній платі працівників, що полягали в постійних усних та письмових зверненнях до вищестоящого керівництва підприємства, що не було взято до уваги інспектором праці при винесені постанови. Заборгованість держави, за виконанні роботи ДП «Миколаївський облавтодор», станом на 01.01.2012 року, складає 7,5 млн. гривень. Несвоєчасність виплати зарплати працівникам підприємства викликана недостатнім фінансуванням дорожніх робіт державою. Як зазначив позивач існували об'єктивні причини заборгованості по заробітній платі, які не залежали від його дій чи бездіяльності, як керівника філії, що не було також враховано інспектором праці при винесені постанови. Посилаючись на ці обставини та упередженість дій інспектора праці, незаконність його постанови, позивач просив суд його позов задовольнити, а постанову, як незаконну скасувати.
Позивач зазначив, що доказів порушення ним законодавства, працівником інспекції праці зібрано не було і суду не надано.
Твердження позивача, що він не порушував чинного законодавства представником відповідача не спростовані і ніяких доказів в їх заперечення суду не надано.
Тому, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що представником відповідача, в порушення ст.256 КУпАП, при складані протоколу, не було здійснено заходів по збиранню належних доказів вини позивача в порушені ним ст.188-6 КУпАП.
Разом з тим, позивач надав в судовому засіданні документи, що підтверджують факт виконання ним вимог державного інспектора праці, викладених в приписі від 10.01.2013 року, а саме надав письмові листи-звернення до ДП «Миколаївський облавтодор» про необхідність погашення заборгованості з виплати зарплати та складання графіку погашення заборгованості, а також відповіді керівництва підприємства на ці його звернення.
Відповідно до вимог ст.71 КАС України, обов'язок доведення правомірності своїх дій лежить на відповідачу, як на суб'єкту владних повноважень.
Будь-яких доказів, передбачених ст.251 КУпАП, які б підтверджували б факт скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ст.188-6 КУпАП, відповідачем в судове засіданні не надано.
Позивач в своєму позові і в поясненнях, в судовому засіданні, обґрунтував свої дії і його аргументи та доводи не спростовувались відповідачем, хоча він на це право, а тому суд приходить до висновку, що доводи позивача відповідають фактичним обставинам справи, так як суд всі сумніви щодо доведеності вини позивача відносить на його користь.
Суд зазначає, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (тяготіє до кримінального), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, якими передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку, суд приходить до висновку про невинуватість позивача в інкримінованому йому правопорушенні, передбаченому ст.188-6 КУпАП.
Обов'язок доведення вини особи у скоєнні правопорушення, що мало місце, покладено на суб'єкта владних повноважень.
З протоколу і постанови про адміністративне правопорушення, винесених у відношенні позивача, вбачається, що ОСОБА_1 не визнавав із самого початку своєї провини у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.188-6 КУпАП.
Дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано суду доказів правомірності винесення ним постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності і не надано доказів доведеності вини позивача у скоєні ним правопорушення, передбаченого ст.188-6 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що вина позивача у скоєні ним цього правопорушення не доведена і, в судовому засіданні відповідачем, в заперечення позовних вимог, як суб'єктом владних повноважень, у відповідності до вимог ст. 71 КАС України, не надано доказів правомірності і законності прийнятого рішення головним державним інспектором праці Територіальної державної інспекції з питань праці в Миколаївської області, а саме доказів правомірності винесення ним постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадських порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 188-6 КУпАП передбачає відповідальність особи за умисне невиконання законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю або створення перешкод для діяльності цих органів.
З обставин же викладених в позові і пояснень позивача, які він дав в судовому засіданні та з досліджених судом в судовому засіданні фактичних обставин справи вбачається, що позивач не вчиняв зазначеного в протоколі і постанові правопорушення, не визнає своєї провини в інкримінованому йому правопорушенні.
Згідно з позовом, позивач заперечує факт порушення ним чинного законодавства, не визнає факту невиконання ним законних вимог інспектора праці, викладених в приписі від 10.01.2013 року і зазначив, що він вжив всіх можливих заходів в межах своїх повноважень і компетенції щодо виконання вимог цього припису, а саме звернувся до керівництва підприємства з письмовим клопотанням про складання графіку погашення заборгованості, але отримав відповідь від керівництва про те, що через нестабільність фінансування такий графік погашення заборгованості заробітної плати скласти неможливо. Що ж до першочерговості виплати заробітної плати, пояснив, що здійснити це він також не в змозі, так як через отримане з головного підприємства часткове фінансування, банк відмовився виконувати операції з фінансами і пропускати фінансові документи без обов'язкової оплати обов'язкових податків і зборів державі. Тому частина коштів в обов'язковому порядку пішла на перерахування цих податків і зборів. Також заявив, що ним повністю були виконанні вимоги викладені в п.3 припису.
З досліджених в суді фактичних обставин справи, в діянні ОСОБА_1, суд не вбачає ознак протиправного, винного, умисного діяння в невиконанні законних вимог інспектора праці, викладених в приписі від 10.01.2013 року, що виключає настання юридичної відповідальності.
Відсутність умислу позивача, а також його дії, направлені на виконання вищезазначеного припису інспектора праці, свідчать про те, що в діянні ОСОБА_1 взагалі відсутній склад правопорушення, передбачений ст.188-6 КУпАП.
Суд зазначає, що позивач по справі - ОСОБА_1 не може нести юридичну відповідальність за помилки і прорахунки інших посадових осіб, які відповідальні за належне фінансування підприємства.
Постанова головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці в Миколаївської області, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано заходи адміністративного стягнення є незаконною, так як вона не відповідає завданням адміністративного провадження і меті адміністративного стягнення.
Тому, проаналізувавши та оцінивши дослідженні в судовому засіданні фактичні обставини справи, в тому числі і той факт, що позивач не визнав своєї вини у скоєні цього правопорушення, порівнюючи ці обставини з обставинами, викладеними в постанові про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що докази вини позивача, у навмисному невиконанні ним вимог інспектора праці, викладених в приписі від 10.01.2013 року, - відсутні.
Постанова інспектора праці винесена без всебічного, об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, без надання цим обставинам належної правової оцінки, без з'ясування вини позивача та її доведеності, без дотримання вимог ст. 283 КУпАП, в порушення вимог ст.268 КУпАП, в той же день і відразу ж після складання протоколу, а тому ця постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути законною(ст.245 КУпАП).
З урахуванням таких вищевикладених обставин, виходячи з вимог і приписів ст.ст.105ч.3-4, 162 КАС України, суд приходить до висновку, що вищевказана постанова у відношенні позивача винесена без достатніх на то правових підстав і доказів вини останнього, а тому являється незаконною, а накладення на позивача, в зв'язку з цим, стягнення за ст.188-6 КУпАП у виді штрафу в розмірі 850 гривень, також являється незаконним.
В зв'язку з вищевикладеним, ця постанова підлягає скасуванню.
Врахувати, що відповідно до ч.5 ст.288 КУпАп особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративні правопорушення, звільняється від сплати державного мита і в судовому засіданні позивач не надав суду ніяких доказів про понесені ним судові витрати і не просить про їх відшкодування.
Тому, відповідно до вимог ст.ст.87,94 КАС України судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-11, 15, 158-163 КАСУ, суд, -
Позов ОСОБА_1 до територіальної державної інспекції праці в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити.
Скасувати постанову державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці у Миколаївській області №14-21-030/0027-0027 від 25.02.2013 року, якою ОСОБА_1 за скоєння правопорушення, передбаченого ст.188-6 КУпАП, було притягнуто до адміністративної відповідальності і застосовано покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень.
Постанова суду являється остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: