20.03.13р. Справа № 5016/2719/2012(17/103)
За позовом: Комунального підприємства "Очаківський комбінат комунальних послуг", м. Очаків Миколаївської області
До відповідача: Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ
Про: стягнення збитків у розмірі 66 529,00 грн.
Суддя: Крижний О.М.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Халаім А.В., довіреність №2055-О від 06.09.2011 року, представник
Комунальне підприємство "Очаківський комбінат комунальних послуг" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в особі Миколаївського РУ відділення "Очаківське" про стягнення збитків у розмірі 66 529,00 грн.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.01.2013 року матеріали справи №5016/2719/2012(17/103) передано за встановленою підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.
30.01.2013 року матеріали справи №5016/2719/2012(17/103) надійшли до господарського суду Дніпропетровської області та згідно автоматизованої системи розподілу справ передані на розгляд судді Крижному О.М.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2013 року справу №5016/2719/2012(17/103) прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду в засіданні на 20.02.2013 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем зараховувались платежі від населення на рахунок підприємства, що надавало послуги до часу створення КП "Очаківський комбінат комунальних послуг", якому надано право надавати комунальні послуги населенню. Таким чином, платежі від населення за надані позивачем послуги зараховані на рахунок КП „Очаківський комбінат комунальних підприємств", а не позивача. Позивач вважає, що відповідач своїми діями по зарахуванню коштів від населення на рахунок КП „Очаківський комбінат комунальних підприємств" завдав йому збитків, що і є причиною спору.
Відповідач проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити. У відзиві на позов відповідач зазначає, що при зверненні до банку клієнта, який ініціює переказ коштів на певний рахунок, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа. При цьому банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд, тобто, не має права змінювати платіжні реквізити, за якими клієнт надає розпорядження переказати кошти. Також, обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника, а не отримувача коштів. Обов'язок перевірити відповідність номера рахунка отримувача коштів та коду юридичної особи відповідно до п. 22.6 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» покладена на обслуговуючий отримувача банк, який у разі неможливості встановлення належного отримувача, зобов'язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. У разі недотримання вищезазначеної вимоги відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача.
Відповідач зазначає, що якщо позивач вважає, що кошти платниками були перераховані на неналежний рахунок, відповідні претензії мають ним спрямовуватись до платників, які надали розпорядження про зарахування коштів на цей рахунок, а також до обслуговуючого рахунок банку, якщо він не перевірив відповідність номера рахунку отримувача та коду юридичної особи згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, та у разі неможливості встановлення належного отримувача не повернув кошти банку, що обслуговує платника. Можливі вимоги щодо перерахування коштів з одного рахунку на інший також мають пред'являтись до банку, який обслуговує такі рахунки. Крім того, факт спричинення шкоди позивачу також не доведений, оскільки платники здійснювали оплату послуг підприємству, з яким мають договірні відносини за реквізитами, зазначеними в договорі. Підприємство (юридична особа), на рахунок якого були перераховані кошти, не припинено в передбаченому законодавством порядку, має розрахунковий рахунок і цивільну дієздатність.
20.03.2013 року відповідачем надані пояснення на позов, у яких зазначає, що платежі від споживачів на рахунок КП "Очаківський комбінат комунальних послуг" приймалися на підставі наданих платниками абонентських книжок із зазначеними в них реквізитами отримувача. У зазначений позивачем період нові абонентські книжки КП "Очаківський комбінат комунальних послуг" своїм споживачам не видало, у зв'язку з чим споживачі продовжували сплачувати кошти за старими абонентськими по зазначених у них реквізитах. Також відповідач зазначає, що в спірний період фактично існувало два підприємства, які мали одного і того ж керівника та працівників, а отже послуги населенню надавались одним і тим же підприємством, яке змінило лише банківські реквізити та ідентифікаційний код. Відповідач зазначає, що позивач вчасно не повідомив своїх споживачів про зміну банківських реквізитів, у зв'язку з чим вини продовжували сплачувати кошти за старими реквізитами, у тому числі і через відділення Приватбанку. Крім того, на період здійснення спірних платежів КП "Очаківський комбінат комунальних підприємств" не було припинено та на даний час є платником податків за даними Державної податкової служби України та має цивільну дієздатність як юридична особа.
Розгляд справи був відкладений з 20.02.2013 року на 20.03.2013 року.
В судовому засіданні 20.03.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд, -
30 вересня 2011 року Очаківською міською радою прийнято рішення №15 „Про створення комунального підприємства „Очаківський комбінат комунальних послуг".
Згідно даного рішення Очаківська міська рада вирішила:
- створити комунальне підприємство „Очаківський комбінат комунальних послуг";
- затвердити Статут комунального підприємства „Очаківський комбінат комунальних послуг";
- комунальному підприємству „Очаківський комбінат комунальних підприємств" передати комунальному підприємству „Очаківський комбінат комунальних послуг" на баланс основні засоби, згідно чинного законодавства (додаток №1 та 2);
- комунальному підприємству „Очаківський комбінат комунальних послуг" розробити та подати на затвердження тарифи з утримання будинків і споруд та при будинкових територій, які обслуговує комунальне підприємство „Очаківський комбінат комунальних підприємств" до 01.01.2012 року.
- комунальному підприємству „Очаківський комбінат комунальних підприємств" в термін до 01.12.2011 року пере заключити договори з абонентами на надання комунальних послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій;
- контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну депутатську комісію з питань промисловості, транспорту. Житлово-комунального господарства, управління комунальної власності та приватизації (Карпенко).
11 листопада 2011 року комунальне підприємство "Очаківський комбінат комунальних послуг" звернулося до відповідача з листом №2, згідно якого просило кошти за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та вивіз твердих побутових відходів, рідких побутових відходів від населення та організацій вносити за наступними реквізитами: КП Очаківський комбінат комунальних послуг Код ОКПО 37929126 р/р 26000039080001 МФО 326825 ФАТ „Імексбанк". Також у даному листі позивач повідомив, що комунальне підприємство „Очаківський комбінат комунальних підприємств" припинило свою діяльність з 11.11.2011 року.
12 січня 2012 року позивач повторно звернувся до відповідача з листом №12 з проханням зараховувати кошти за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та вивіз твердих побутових відходів, рідких побутових відходів від населення та організацій за новими реквізитами та повторно повідомив про припинення діяльності комунального підприємства „Очаківський комбінат комунальних підприємств" з 11.11.2011 року.
09 липня 2012 року позивач направив відповідачу лист №271, у якому просив повернути кошти у розмірі 42936,76 грн., зараховані на рахунок комунального підприємства „Очаківський комбінат комунальних підприємств". 04.10.2012 року листом №342 позивач просив відповідача повернути помилково перераховані кошти у сумі 21113,15 грн.
10 жовтня 2012 року комунальне підприємство "Очаківський комбінат комунальних послуг" направило Миколаївському регіонального управління ПАТ „Приватбанк" претензію №347, згідно якої просило повернути отримані від населення грошові кошти у період з березня по вересень 2012 року у сумі 21113,15 грн. терміном до 15.10.2012 року.
30 жовтня 2012 року відповідача направив позивачу відповідь на претензію за №3010/12, у якій вважає претензію безпідставною, оскільки всі платежі від громадян за послуги по утриманню будинків, споруд та прилеглої території та вивіз твердих відходів приймались за реквізитами, які надавали самі платники, відповідно до абонентських книжок.
Згідно листа №372 від 31.10.2012 року позивач вважає відповідь відповідача на претензію необґрунтованою та вважає, що відповідач несе відповідальність перед позивачем згідно з чинним законодавством.
03 січня 2013 року позивачем було зроблено запит до ФАТ „Імексбанк" з проханням надати інформацію про перерахування коштів на р/р 26003021307001 на який ВДВС Очаківського міськрайонного управління юстиції наклав арешт за період з 15.11.2011 року по теперішній час.
Листом №4 від 04.01.2013 року ФАТ „Імексбанк" повідомило, що станом на 04.01.2013 року Миколаївським РУ „Приватбанк" Очаківського відділення було зараховано на арештований р/р 26003021307001 комунального підприємства „Очаківський комбінат комунальних підприємств" за період з 15.11.2011 року по 04.01.2013 року кошти за комунальні послуги в сумі 57725,59 грн.
Позивач зазначає, що відповідач всупереч його звернень, викладених у численних листах, продовжував зараховувати кошти від населення на рахунок іншого підприємства розрахунковий рахунок якого арештований, у зв'язку з цим позивач недоотримав 55416,00 грн. та сплатив 11133,00 грн. штрафних санкцій в силу приписів ст. 126.1 Податкового кодексу України.
Отже, причиною спору є зарахування відповідачем коштів від населення на рахунки, які зазначені платниками у абонентських книжках, а не на ті, які позивач повідомляв останньому у зв'язку із створення нового підприємства. Позивач просить стягнути з відповідача понесені ним збитки.
Відповідно до частини 1 статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміють майнову шкоду у грошовому виразі, зокрема, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого права (реальні збитки).
При цьому згідно з ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, в тому числі неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Як вбачається з наданих відповідачем платіжних доручень (копії яких залучені до матеріалів справи) платники вказували банк одержувача філія АТ "Імексбанк" у м. Миколаїв та рахунок одержувача 26003021307001.
Відповідно до п.30 ч.1 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Тобто, згідно платіжного доручення банк має здійснити переказ коштів платника на зазначений ним у платіжному дорученні рахунок.
Пунктом 2 ст. 5 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом. Ініціювання переказу проводиться, зокрема, шляхом: подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі (п.2 ч.1 ст. 21 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").
Банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону (ст. 32.3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").
З урахуванням викладеного, банк має зараховувати грошові кошти внесені платниками за реквізитами, зазначеними ними, у розрахункових документах.
Як зазначено вище, відповідачем зараховувались грошові кошти на розрахунковий рахунок, який платники зазначали у своїх платіжних дорученнях, а відповідно до законодавства банк зобов'язаний виконувати доручення клієнта, відповідно до реквізитів зазначених ініціатором платежу. З викладеного випливає, що банк самостійно не може змінювати отримувача платежу, а отже, правомірно зараховував грошові кошти від клієнтів на зазначені ними реквізитами у платіжних документах.
Суд зазначає, що підставою відповідальності є склад цивільного правопорушення: протиправна поведінка, вина, наслідки, причинний зв'язок між протиправної поведінкою та наслідками.
У даному випадку у діях відповідача відсутня протиправність та вина, а також причинний зв'язок між діями відповідача та збитками, що понесені позивачем (на його думку).
З огляду на те, що відповідачем зараховувались грошові кошти на рахунки, які зазначені платниками у розрахункових документах, суд не вбачає вини відповідача у недоотриманні позивачем 55416,00 грн.
Крім того, як вбачається з листа філії АТ "Імексбанк" у м. Миколаєві, станом на 04.01.2013 року Миколаївським РУ "Приватбанк" Очаківського відділення було зараховано на арештований р/р 26003021307001 комунального підприємства "Очаківський комбінат комунальних підприємств" за період з 15.11.2011 року по 04.01.2013 року кошти за комунальні послуги в сумі 57725,59 грн. (а.с.53).
Оскільки дані кошти знаходяться на рахунку комунального підприємства "Очаківський комбінат комунальних підприємств", є безпідставними вимоги позивача про стягнення збитків у розмірі 55416 грн. саме з відповідача, який здійснював переказ грошових коштів.
Також позивач просить стягнути з відповідача понесені ним штрафні санкції у розмірі 11113,00 грн. Позивач зазначає, що у зв'язку з недоотриманням комунальних платежів були несплачені податки, а в силу приписів ст.126.1 Податкового кодексу України це призвело до збитковості підприємства, а саме нарахування штрафних санкцій за порушення правил сплати (перерахування) податків в розмірі 11113,00 грн.
Відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Тобто, названа стаття передбачає нарахування штрафних санкцій за порушення строків сплати податків та авансових внесків.
Однак, суд не вбачає взаємозв'язку з тим, що позивачем своєчасно несплачені податки до бюджету та тим, що відповідачем зараховувались платежі від населення за зазначеними платниками рахунках у платіжних документах, у зв'язку з чим дана вимога є безпідставною.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що позивачем не доведено обґрунтованість своїх позовних вимог, суд дійшов до висновку про відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Судові витрати покласти на позивача.
Суддя О.М. Крижний
Повне рішення складено - 20.03.2013 року