Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
19 березня 2013 р. № 820/1465/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Горшкової О.О.,
при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,
за участю представників сторін: позивач -не прибув, відповідач - Машталір В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду із адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, в якому просить суд визнати дії відповідача, що полягають у відмові передати автомобіль у власність ОСОБА_2 і продовжити строк викупу автомобіля протиправними; зобов'язати відповідача передати автомобіль у власність ОСОБА_2 та продовжити строк викупу автомобіля. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відмова відповідача у передачі автомобілю, з підстав пропуску встановленого п. 41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 року № 999 (з урахуванням змін внесених на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1057 від 31.10.2012 року) шестимісячного строку, є необґрунтованою, оскільки по-перше, на час звернення із відповідною заявою (29.08.2012 року) даний строк встановлено не було, а по-друге, він був пропущений саме через довгий розгляд заяви, тобто не з вини позивача.
Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що оскільки інвалід помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та станом на 14.12.2012 року позивачем не було сплачено необхідні для оформлення автомобілю податки та збори, то він порушив встановлений п. 41 Порядку строк, в зв'язку з чим, відповідачем будо правомірно відмовлено у передачі у власність автомобілю.
У судове засідання призначене на 19.03.2013 року представник позивача не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні заявлених вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як було встановлено під час розгляду справи, у 2005 році інваліду ІІ групи ОСОБА_3 надійшов в якості гуманітарної допомоги автомобіль ТОYОТА AVENSIS, 1998 р.в., номер кузова НОМЕР_1, д.р.н. НОМЕР_3, що зокрема підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 та не заперечується сторонами.
ІНФОРМАЦІЯ_2 гр. ОСОБА_3 помер.
29.08.2012 року позивач звернувся із письмовою заявою до Комісії з питань гуманітарної допомоги при Харківській обласній державній адміністрації з проханням розглянути питання залишення у сім'ї автомобіля ТОYОТА AVENSIS, 1998 р.в., номер кузова НОМЕР_1, д.р.н. НОМЕР_3.
Листом від 13.09.2012 року за №01-39/05/6310 Комісія з питань гуманітарної допомоги при Харківській обласній державній адміністрації звернулась до Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України із клопотанням про розгляд питання щодо передачі позивачу у власність вищезазначеного автомобілю.
Відповідно до протоколу засідання від 22.11.2012 року, Комісія з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України не заперечила проти надання дозволу на передачу позивачу у власність автомобілю в зв'язку із смертю набувача.
Копія вищенаведеного протоколу була отримана Харківською обласною державною адміністрацією 29.11.2012 року та Головним управлінням праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації 04.12.2012 року, що підтверджується відповідними відмітками про отримання вхідної кореспонденції.
11.12.2012 року Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації звернулось до Харківської обласної митниці із письмовим запитом №01-39/06/8465, в якому просило здійснити розрахунок податків та зборів, діючих на день здійснення митного оформлення автомобіля.
Листом від 08.01.2013 року №11/01-08/166 Харківська обласна митниця надала розрахунок, відповідно до якого загальна сума митного оформлення складає 68157, 16 грн.
Листом від 04.02.2013 року №01-36/06/776 відповідач відмовив позивачу у передачі у власність гуманітарного автомобілю.
В обґрунтування відмови, відповідач посилається на те, у листопаді 2012 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 1057, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 № 999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями», зокрема пунктом 41 визначено, що після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через головне управління соціального захисту і користувався менше ніж 10 років, може бути переданий у власність одному з членів сім'ї інваліда за рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля, які повинні бути сплачені членом сім'ї померлого інваліда, дитини-інваліда протягом шести місяців з дня смерті інваліда. Оскільки станом на 14.12.2012 року (термін викупу гуманітарного автомобіля) позивачем в порушення вимог Порядку не було сплачено суму викупу, то останній не мав встановленого права на отримання автомобілю.
Позивач, не погодившись із вищезазначеним рішенням відповідача, звернувся до суду із даним позовом.
Перевіряючи обґрунтованість висновків відповідача щодо відсутності у позивача права на отримання гуманітарного автомобілю через порушення останнім вимог діючого законодавства, які були покладені суб'єктом владних повноважень в основу прийнятого рішення, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування інвалідів, дітей-інвалідів, поширює інформацію про таку продукцію.
За приписами ч. 8 ст. 26 зазначеного Закону України перелік технічних та інших засобів реабілітації, порядок забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" після смерті інваліда, дитини-інваліда, автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім'ї померлого інваліда, дитини-інваліда в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до ст.1 Закону України "Про гуманітарну допомогу" гуманітарна допомога - це цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров'я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб. Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об'єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог, статті 4 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації".
Частиною 1 статті 11-1 Закону України "Про гуманітарну допомогу" (в редакції, яка діяла на час смерті інваліда та звернення позивача із відповідною заявою про передачу автомобіля) визначено, що забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів автомобілями, визнаними гуманітарною допомогою, здійснюється на умовах, передбачених законом, та у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Після смерті інваліда, дитини-інваліда, автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через органи праці та соціального захисту населення і користувався менше 10 років, може бути переданий у власність одному із членів сім'ї за рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля. Якщо інвалід, дитина-інвалід користувався автомобілем більше 10 років, за бажанням членів його сім'ї автомобіль може бути переданий у їх власність безкоштовно.
У разі несплати членом сім'ї інваліда, дитини-інваліда податків і зборів (обов'язкових платежів) автомобіль повертається (вилучається) органам праці та соціального захисту населення у порядку та на умовах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що механізм забезпечення автомобілями інвалідів, дітей-інвалідів, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах і місце проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законодавством порядку визначено Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 № 999 (далі - Порядок № 999).
Пунктом 6 Порядку № 999 визначено, що інвалід, законний представник недієздатного інваліда, дитини-інваліда отримує автомобіль на десятирічний строк без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі. Після закінчення зазначеного строку інвалід може користуватися таким автомобілем до отримання нового або повернути його головному управлінню соціального захисту чи управлінню виконавчої дирекції на умовах згідно з пунктом 14 цього Порядку.
Відповідно до п.12 Порядку № 999, реєстраційні документи на автомобіль оформлюються на інвалідів, а недієздатним інвалідам і дітям-інвалідам - на їх законних представників.
У реєстраційних документах на автомобіль підрозділом МВС робиться позначка про видачу автомобіля головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, а також про заборону відчуження автомобіля та передачі права користування ним без дозволу головного управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.
Згідно п.41 Порядку № 999 (в редакції, яка діяла на час смерті інваліда та звернення позивача із відповідною заявою про передачу автомобіля) встановлено, що за бажанням інвалідів головні управління соціального захисту можуть забезпечувати їх автомобілями, ввезеними в Україну і визнаними в установленому порядку гуманітарною допомогою, без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі. Автомобілями, отриманими головними управліннями як гуманітарна допомога, інваліди (за їх бажанням або за бажанням законних представників недієздатних інвалідів), діти-інваліди (за бажанням їх законних представників), які перебувають на обліку, забезпечуються безоплатно в порядку черговості.
Автомобіль, отриманий головним управлінням соціального захисту як гуманітарна допомога для конкретного інваліда, який перебуває на обліку, видається безоплатно такому інваліду (за його згодою або за згодою законного представника недієздатного інваліда), дитині-інваліду (за згодою її законного представника) незалежно від черговості на десятирічний строк, визначений з дати видачі, із зняттям з обліку.
Після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через головне управління соціального захисту і користувався менше ніж 10 років, може бути переданий у власність одному з членів сім'ї інваліда за рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля.
У разі несплати членом сім'ї інваліда, дитини-інваліда податків і зборів (обов'язкових платежів) автомобіль повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту. Вилучення автомобіля здійснюється відповідно до абзацу тринадцятого пункту 16 цього Порядку.
Суд зауважує, що відповідачем не ставиться під сумнів наявність у позивача права на отримання автомобіля ТОYОТА AVENSIS, 1998 р.в., номер кузова НОМЕР_1, д.р.н. НОМЕР_3, який надійшов в якості гуманітарної допомоги чоловіку - інваліду ІІ групи ОСОБА_3 Крім того, Комісія з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України також не заперечила проти надання дозволу на передачу позивачу у власність даного автомобілю.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання у власність вищезазначеного автомобілю за умови виконання останнім вимог п.41 Порядку № 999, а саме сплати останнім податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля.
Суд зазначає, що позивач, як під час звернення до відповідача, так і під час розгляду справи не заперечував проти сплати необхідних податків і зборів.
В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 1057 було внесено зміни до Порядку №999, зокрема, абз. 7 п. 41 було доповнено обов'язком члена сім'ї інваліда сплати необхідні податки та збори протягом шести місяців з дня смерті інваліда.
Враховуючи, що позивачем не було у встановлений п. 41 Порядку (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 1057) шестимісячний строк з моменту смерті інваліда сплачено суму необхідних для викупу автомобіля податків та зборів, відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача права на залишення даного автомобіля у своїй власності.
Проте, суд не погоджується з даними висновками відповідача, виходячи з наступного.
Вирішуючи питання набуття позивачем права на переоформлення автомобіля та визначаючи норму права, яку належить застосувати до спірних правовідносин, суд виходить з принципу права закріпленого у ч.1 ст.58 Конституції України, згідно якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. №1-рп/99 в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку, що саме смерть ОСОБА_3 є подією, яка не залежить від волі сторін, в зв'язку з чим, являється тим юридичним фактом який змінив взаємні права та обов'язки сторін.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч.3 ст.5 ЦК України).
Частиною 4 ст.4 ЦК України визначено, що актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.
В зв'язку з чим, суд зауважує, що дія положень ст.5 ЦК України у повному обсязі поширюється на Порядок №999.
З огляду на вищевикладене, на час смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2, були чинними норми п. 41 Порядку №999 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2012 року N 35, які не встановлювали обов'язку членів сім'ї інваліда у шестимісячний строк з моменту смерті інваліда сплатити суму необхідних для викупу автомобіля податків та зборів.
Таким чином, застосування відповідачем до спірних правовідносин положень п. 41 Порядку №999, із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 1057, якими встановлено обов'язок членів сім'ї інваліда саме у шестимісячний строк з моменту смерті інваліда сплатити суму необхідних для викупу автомобіля податків та зборів, є неправомірними та погіршують становище даних осіб.
Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що як було вже зазначено вище, гр. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто встановлений п. 41 Порядку №999, із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 1057, строк сплати необхідних для оформлення автомобілю податків та зборів припадав на 14.12.2012 року.
В свою чергу, Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації звернулось до Харківської обласної митниці із відповідним письмовим запитом про надання розрахунку податків та зборів 11.12.2012 року, на що останнім відповідний розрахунок було складено лише 08.01.2013 року, тобто вже з порушенням шестимісячного строку.
З огляду на наведене, суд зауважує, що навіть у випадку правомірності застосування відповідачем до даних правовідносин обов'язку позивача сплатити у шестимісячний строк з моменту смерті інваліда суму необхідних для викупу автомобіля податків та зборів, даний строк було пропущено не з його вини.
Згідно ст.13 Європейської конвенції з прав людини, кожна людина, права і свободи якої порушуються, має право на ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про неправомірність відмови відповідача в передачі у власність спірного автомобілю з посиланням на норми п. 41 Порядку №999, із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 1057.
Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів прийняття спірного рішення про відмову у передачі позивачу спірного автомобіля.
В свою чергу, суд зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав, а саме заявлені позовні вимоги з приводу зобов'язання відповідача передати автомобіль у власність ОСОБА_2 та продовжити строк викупу автомобіля, не відповідає вимогам діючого законодавства, виходячи з наступного.
З системного аналізу положень ч.1 ст.2 та ч.3 ст.2 КАС України в кореспонденції з приписами ст.6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, слідує, що суд не може перебирати на себе функцій суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.
Аналізуючи зазначені у частині 2 статті 162 КАС способи захисту порушеного права, суд приходить до висновку, що вони не містять виняткового переліку. У абзаці другому зазначеної статті законодавець вказав, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В зв'язку з чим, на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вважає, що належним захистом порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин, буде зобов'язання відповідача розглянути питання щодо надання у власність позивачу спірного автомобіля.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання неправомірною та скасування відмови відповідача про передачу у власність позивачу гуманітарного автомобіля, яка викладена у вигляді листа від 04.02.2013 року №01-36/06/776 та зобов'язання відповідача розглянути питання щодо надання у власність позивачу автомобілю ТОYОТА AVENSIS, 1998 р.в., номер кузова НОМЕР_1, д.р.н. НОМЕР_3, який надійшов в якості гуманітарної допомоги інваліду ІІ групи ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі вимог Закону України «Про судовий збір», судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати неправомірною та скасувати відмову Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про передачу у власність ОСОБА_2 гуманітарного автомобіля, яка викладена у вигляді листа від 04.02.2013 року №01-36/06/776.
Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації розглянути питання щодо надання у власність ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, паспорт НОМЕР_5, виданий МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 07.12.1998 р.) автомобілю ТОYОТА AVENSIS, 1998 р.в., номер кузова НОМЕР_1, д.р.н. НОМЕР_3, який надійшов в якості гуманітарної допомоги інваліду ІІ групи ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 25.03.2013 року
Суддя Горшкова О.О.