22.03.2013
Справа № 482/431/13-ц
22 березня 2013 року
Суддя Новоодеського районного суду Миколаївської області Гажа О.П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання майна спільною сумісною власністю і поділ такого майна, -
20.03.2013 року на розгляд суду надійшла вищевказана позовна заява.
В своєму позові, посилаючись на факт спільного сумісного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з відповідачем та придбання в цей період рухомого та нерухомого майна, а саме житлового будинку, земельних ділянок та транспортних засобів, позивач просить суд винести рішення, яким встановити такий факт проживання з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по лютий 2011 року, просила визнати спільним майном подружжя житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 земельну ділянку, площею 0,06 га за цією ж адресою для будівництва та обслуговування цього житлового будинку, земельну ділянку площею 0,0982 га за цією ж адресою для будівництва та обслуговування цього житлового будинку, вантажний автомобіль НОМЕР_1», водоцистерна, д/н НОМЕР_2, легковий автомобіль «ВАЗ 2121 4», д/н НОМЕР_6, автомобіль вантажний - сідловий тягач «ДАФ FT 95 ХT480», 2003 року, д/н НОМЕР_3, напівпричіп рефрижератор -Е, марки «LAMBERET», 2001 року, д/н НОМЕР_4. Просила також поділити це майно між ними та визнати за нею і відповідачем в порядку поділу майна подружжя право власності на ? частку житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 на ? частку земельної ділянки, площею 0,06 га за цією ж адресою для будівництва та обслуговування цього житлового будинку, на ? частки земельної ділянки, площею 0,0982 га, за цією ж адресою для будівництва та обслуговування цього житлового будинку за кожним. Також просила суд визнати за нею право власності на вантажний автомобіль НОМЕР_1», 1993 року, д/н НОМЕР_5, напівпричіп рефрижератор -Е, марки «LAMBERET», 2001 року, д/н НОМЕР_4, а за відповідачем право власності на легковий автомобіль «ВАЗ 2121», д/н НОМЕР_6, автомобіль вантажний - сідловий тягач «ДАФ FT 95 ХT480», 2003 року, д/н НОМЕР_3 та стягнути з відповідача всі судові витрати.
Відповідно до ст.119 ЦПК України позовна заява подається в письмовій формі і повинна за змістом відповідати вимогам, викладеним в даній статті цього Кодексу.
Крім того, відповідно до ч.4 ст.119 ЦПК України, позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом.
Відповідно до ст.121 ЦПК України, якщо позовну заяву подано без додержання вимог, викладених в ст.ст.119 і 120 ЦПК України, або не сплачено судовий збір, то ухвалою суду даний позов залишається без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків зазначених в ухвалі, який не повинен перевищувати 5 днів з дня отримання позивачем копії даної ухвали.
Даний позов слід залишити без руху, так як позивачем при складані і написанні позову, не дотриманні вимоги п.п.5-6 ч.2 ст.119 ЦПК України.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач не виклав всіх обставин щодо обґрунтованості своїх позовних вимог та не зазначив доказів, що підтверджують ці обставини.
Так, позивач в своєму позові зазначає, що проживала однією сім'єю з відповідачем без реєстрації шлюбу з 07 грудня 1993 року по лютий 2011 року, але в своєму позові не зазначає доказів, що підтверджують цю обставину. Крім того, в своїх позовних вимогах, позивач просить суд встановити факт проживання однією сім'єю з відповідачем без реєстрації шлюбу тільки з 01.01.2004 року по лютий 2011 року, що вказує на наявність фактичних протиріч між викладеними обставинами справи та обставинами, що просить фактично встановити судовим рішенням позивач.
Крім того, позивач посилається на придбання сторонами по справі в період спільного проживання однією сім'єю, без реєстрації шлюбу, нерухомого та рухомого майна, в тому числі житлового будинку із земельними ділянками: площею 0,06 га для обслуговування житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0982 га для обслуговування цього ж житлового будинку, тоді, як додані в додатку до позову копії державних актів на право приватної власності на землю, свідчать про те, що на ім'я відповідача на правах власності за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано дві земельні ділянки, але одна площею 0,06 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, а друга, площею 0,0982 га для ведення особистого селянського господарства, що також вказує на наявність протиріч між викладеними в позові обставинами і фактичними даними.
Позивач в позові посилається на факт придбання рухомого та нерухомого майна за спільні кошти сторін під час їх спільного проживання, але також не зазначає доказів, що підтверджують цю обставину.
Позивач в своєму позові зазначає, що все вказане нею майно було придбане сторонами за спільні кошти в період 2005-2011 років і посилається на положення ст.74 СК України, яка з 01.01.2004 року регулює правовідносини власності між жінкою та чоловіком, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі і вказує на те, що це майно, відповідно до ст.70ч.1 СК України, є об'єктом права спільної сумісної власності. Але позивач в своєму позові не зазначає, чому виник та в чому саме полягає цей спір між сторонами з приводу майна, що чинним законодавством визнається спільною сумісною власністю жінки та чоловіка.
Позивач в своєму позові зазначає, що вона та відповідач по справі не перебувають у шлюбі між собою та в іншому шлюбі, але в порушення п.6 ч.2 ст.119 ЦПК України, знову ж таки, не зазначає докази, що підтверджують ці обставини.
Позивач в своєму позові поєднала вимоги, що стосуються встановлення фактів, що мають юридичне значення та вимоги із позовного провадження, але разом з тим, позивач не зазначила, мету встановлення юридичного факту(спільного проживання однією сім'єю), що є обов'язковим при наявності такої вимоги(п.1ч.1 ст.258, ст.259 ЦПК України).
Крім того, не відповідають викладені позивачем в позові обставини її позовним вимогам щодо визнання майна спільним сумісним майном та його поділу між сторонами.
Так, позивач, посилається на те, що житловий будинок та дві земельні ділянки за адресою розташування житлового будинку для його обслуговування та ведення особистого підсобного господарства є спільною сумісною власністю сторін, але чомусь просить суд визнати за сторонами в порядку поділу цього майна право власності тільки на ? частку житлового будинку і ? частку земельної ділянки, площею 0,06 га.
За таких вищевикладених обставин, відповідно до ст.121 ЦПК України, суддя встановивши, що позов подано без дотримання вимог, викладених в ст.ст.119 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позову без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня одержання позивачем копії ухвали.
Не виконання позивачем вимог викладених в ухвалі судді про залишення заяви без руху у визначенні строки, має наслідком повернення цієї заяви позивачу.
З урахуванням викладеного, позовна заява підлягає залишенню без руху до усунення позивачем недоліків, з наданням йому строку для їх усунення.
Керуючись ст.ст.119-120, 121 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання майна спільною сумісною власністю і поділ такого майна, - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення вищевказаних в ухвалі недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня одержання нею копії ухвали, але у будь-якому випадку не пізніше ніж до 04 квітня 2013 року.
Ухвала судді, відповідно до вимог ст.293 ЦПК України оскарженню не підлягає.
Суддя :