Справа № 117/274/13-к
Провадження № 1-кп/117/18/13
21 березня 2013 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим в складі: головуючого - судді Шевченка В.В.
при секретарі - Коль Н.О.
за участю прокурора - Архірєєва Д.С.
потерпілої - ОСОБА_1
захисника - адвоката ОСОБА_2
обвинуваченої - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Совєтський Совєтського району АР Крим кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012130370000116, за обвинуваченням:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки к/рада «Дальверзін» Бекабадського району Ташкентської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, громадянки України, не працюючої, маючу повну середню освіту, незаміжньої, маючої на утриманні одну малолітню дитину, раніше не судиму,
у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
ОСОБА_3 29 червня 2012 року приблизно о 21 годині 30 хвилин, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2, в ході сварки з ОСОБА_1, яка виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, нанесла ОСОБА_1 удари рукою в область грудної клітини та лівої руки, в результаті чого спричинила потерпілої тілесні ушкодження у вигляді синців на передній поверхні правої половини грудної клітини та передньої поверхні правого плечового суглоба, саден в області рукоятки грудини, саден - подряпин на тилі лівого зап'ястя та на тилі верхньої треті лівого передпліччя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень без розладу здоров'я.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 винною себе у скоєнні вказаного злочину не визнала, пояснивши, що 29 червня 2012 року їй по мобільному телефону зателефонувала ОСОБА_4 з проханням прийти до неї з метою з'ясування стосунків з ОСОБА_1 ОСОБА_4 у телефонній розмові зазначила, що потерпіла розпускає плітки відносно неї та обвинуваченої. Приблизно о 21 годині 30 хвилин обвинувачена разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийшли до будинку потерпілої та викликали її на вулицю. Потерпіла вийшла й обвинувачена запитала в неї, чому вона розповсюджує про неї чутки негативного характеру, ображає її. У відповідь на це потерпіла почала ображати обвинувачену. Тоді обвинувачена сказала потерпілої, що краще б вона наглядала за своєю донькою, а не за нею. Після чого потерпіла почала кидатися на обвинувачену, чіпала її за руку, за волосся. В відповідь на це обвинувачена, захищаючись, завдала їй подряпин на шиї та також похватала її за волосся. Після цього потерпіла увійшла до двору свого домоволодіння, взяла там палицю та почала їй наносити удари обвинуваченої. Обвинувачена наполягає, що вона лише захищалася від потерпілої, яка спричинила їй тілесні ушкодження.
Незважаючи на те, що обвинувачена ОСОБА_3 не визнала своєї вини у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, її вина підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів:
- показаннями потерпілої ОСОБА_1 про те, що 29 червня 2012 року приблизно о 21 годині 30 хвилин до її будинку прийшли обвинувачена разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та викликали потерпілу на вулицю для бесіди. Потерпіла разом зі своєю дочкою ОСОБА_6 вийшли на вулицю і підійшли до цих осіб. Обвинувачена знаходилась у збудженому стані, нічого конкретно не пояснюючи, почала словесно ображати потерпілу. Дочка потерпілої ОСОБА_6 з цього приводу зробила зауваження обвинуваченої, а остання у відповідь нанесла ОСОБА_6 удар рукою в область обличчя. Потерпіла, намагаючись захистити свою доньку, стала до неї спиною, а обличчям до обвинуваченої, після чого ОСОБА_3 почала наносити потерпілої удари в область грудної клітини та лівої руки. Потерпіла зазначила, що саме обвинувачена першою нанесла їй удар. Після цього потерпілої вдалося зайти до двору свого домоволодіння, де вона взяла палицю й сказала обвинуваченої, щоб та уходила. При цьому палицею потерпіла ніяких ударів обвинуваченої не наносила, а лише пригрозила з тією метою, щоб ОСОБА_3 припинила свої дії. Потерпіла в цей же вечір одразу викликала міліцію та подала заяву з приводу нанесення їй з боку ОСОБА_3 тілесних ушкоджень;
- показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що увечері 29 червня 2012 року, коли вона знаходилася в гостях у своєї матері ОСОБА_1, до будинку підійшла обвинувачена, викликала матір на вулицю та почала ображати. Свідок також вийшла на вулицю й зробила обвинуваченої зауваження з приводу того, що остання ображає її матір. В відповідь на це ОСОБА_3 нанесла свідку удар в обличчя, після чого ОСОБА_1 встала спиною до свідка, а обличчям до обвинуваченої. В цей момент обвинувачена почала наносити удари руками потерпілої та завдавати їй подряпини. В якусь мить потерпілої вдалося зайти до двора свого домоволодіння, де вона взяла палицю й сказала обвинуваченої, щоб вона уходила від їх будинку. При цьому, палицею потерпіла ніяких ударів обвинуваченої не наносила;
- показаннями свідка ОСОБА_5 в тій частині, що 29 червня 2012 року в вечірній час вона знаходилася в гостях у ОСОБА_4 Також в гості до ОСОБА_4 прийшла обвинувачена. ОСОБА_4 сказала обвинуваченою, що потерпіла розповсюджує чутки про те, що вони викрали в неї чеснок. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вирішили пійти до потерпілої з метою з'ясування ситуації з приводу розповсюдження цих чуток. Свідок також пішла разом з ними. Коли вони прийшли до будинку потерпілої і остання вийшла на вулицю, свідок бачила, як між потерпілою та обвинуваченою виник конфлікт, який переріс в обоюдну бійку, при цьому, хто першим наніс удар, свідок не бачила, оскільки відволіклася;
- рапортом оперативного чергового Совєтського РВ ГУ МВС України в АР Крим про те, що 29 червня 2012 року о 21 годині 35 хвилин до чергової частини Совєтського райвідділу міліції зателефонувала ОСОБА_1 та повідомила, що ОСОБА_3 завдала їй тілесних ушкоджень (а.с.8);
- заявою та протоколом усної заяви про злочин, в яких ОСОБА_1 зазначає, що 29 червня 2012 року приблизно о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_3 в ході сварки завдала їй тілесні ушкодження (а.с.2, 9);
- висновком експерта №23 від 29 січня 2013 року та актом №141 судово-медичного обстеження від 4 липня 2012 року, відповідно до яких у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження в вигляді синців на передній поверхні правої половини грудної клітини та передньої поверхні правого плечового суглоба, саден в області рукоятки грудини, саден - подряпин на лівому зап'ясті та верхній треті лівого передпліччя, які могли утворитися від дії тупого предмета (предметів) 29 червня 2012 року і відносяться до легких тілесних ушкоджень без розладу здоров'я (а.с.28, 29).
Судом оцінені показання свідка ОСОБА_4 про те, що потерпіла перша нанесла удар обвинуваченій, чим спровокувала конфлікт, при цьому також нанесла обвинуваченої кілька ударів палицею та показання свідка ОСОБА_5 в тій частині, що потерпіла наносила удари палицею по лівої стороні тіла потерпілої. При цьому до цих показань суд відноситься критично та вважає, що вони не можуть бути враховані з тих мотивів, що спростовуються сукупністю інших доказів, які в свою чергу є послідовними і узгоджуються між собою, а саме: показаннями свідка ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_1, які підтвердили, що саме обвинувачена у вечірній час прийшла до будинку потерпілої, викликала її з будинку та в ході сварки завдала тілесні ушкодження; протоколом усної заяви та письмовою заявою ОСОБА_1 про завдання їй з боку ОСОБА_3 тілесних ушкоджень; висновком судово-медичної експертизи, відповідно до якого описані тілесні
ушкодження у потерпілої утворилися саме 29 червня 2012 року, що збігається з показаннями свідка ОСОБА_6 та потерпілої. При цьому докази про те, що обвинуваченої ОСОБА_3 були спричинені будь-які тілесні ушкодження суду не надані, що також спростовує показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в тій частині, що потерпіла завдавала удари обвинуваченої, а остання лише захищалася. Також суд враховує, що свідок ОСОБА_4 знаходиться у особистих неприязних стосунках з потерпілою ОСОБА_1, про що цей свідок зазначила у судовому засіданні під час її допиту. Оцінюючи показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд також враховує ту обставину, що ОСОБА_3 прийшла до будинку ОСОБА_4, де в цей час знаходилась й ОСОБА_5, після чого зазначені свідки разом з обвинуваченою прийшли до ОСОБА_1 з метою з'ясування стосунків і на переконання суду ця обставина свідчить про наявність дружніх стосунків між цими свідками та обвинуваченою. Таким чином, враховуючи наявність неприязних стосунків свідка ОСОБА_4 з потерпілою і дружніх стосунків обох свідків з обвинуваченою, суд вважає, що такі показання свідків обумовлені бажанням допомогти обвинуваченої.
Аналізуючи сукупність досліджених у судовому засіданні доказів, суд доходе висновку щодо доведеності вини обвинуваченої та вважає, що її дії необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
До доводів обвинуваченої щодо її невинуватості суд відноситься критично і розцінює їх як обраний спосіб захисту, оскільки вони спростовуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів: показаннями свідка ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_1, протоколом усної заяви та письмовою заявою ОСОБА_1 про завдання їй з боку ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, висновком судово-медичної експертизи. Оцінюючи показання свідка ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_1 суд вважає їх достовірними, оскільки саме потерпіла безпосередньо після вчинення відносно неї злочину, а саме 29 червня 2012 року о 21 годині 35 хвилин, повідомила про це в міліцію, що підтверджується рапортом оперативного чергового Совєтського РВ ГУ МВС України в АР Крим (а.с.8), після цього потерпіла подала заяву про злочин, при подачі якої була попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (а.с.9). Наявність родинних відносин між потерпілою та свідком ОСОБА_6 не дає підстави для того, щоб ставити їх показання під сумнів, оскільки вони є послідовними, узгоджуються між собою та з висновком судово-медичної експертизи стосовно часу завдання тілесних ушкоджень, їх характеру, локалізації.
Доводи обвинуваченої відносно того, що це не вона потерпілої, а навпаки потерпіла ОСОБА_1 завдала їй тілесних ушкоджень не знайшли свого підтвердження, оскільки докази того, що ОСОБА_3 зверталася з приводу начебто спричинених їй тілесних ушкоджень до медичного закладу, правоохоронних органів відсутні.
Доводи захисника про те, що обвинувачену необхідно виправдати, оскільки вона оборонялася від потерпілої є неспроможними, оскільки спростовуються сукупністю вищезазначених доказів.
Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_3 встановлено, що вона має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судима, не працює, незаміжня, має на утриманні одну малолітню дитину, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває (а.с.60-65).
Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.
При призначені обвинуваченій міри кримінального покарання за скоєний злочин суд, відповідно до ст.65 КК України, враховуючи сукупність всіх обставин, за яких скоєно злочин, спосіб та обстановку його скоєння, характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченої, яка вперше притягається до кримінальної відповідальності, має на утриманні одну малолітню дитину, за місцем проживання характеризується позитивно, вважає необхідним та достатнім для її виправлення призначити покарання у вигляді громадських робіт, в межах санкції ч.1 ст.125 КК України. При цьому, з врахуванням характеру та обставин злочину, тієї обставини, що обвинувачена не працює і дані про наявність в неї доходу, достатнього для оплати штрафу, відсутні, суд не знаходить підстав для призначення їй більш м'якого покарання у вигляді штрафу, передбаченого санкцією ч.1 ст.125 КК України.
Потерпілою ОСОБА_1 заявлений цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 10000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги вона мотивує тим, що в результаті злочинних дій ОСОБА_3 їй були спричинені тілесні ушкодження, з приводу цього вона зазнала емоційних та душевних страждань, знаходилася в стані психологічного дискомфорту.
Відповідно до положень ст.ст.23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, особою, яка її завдала.
Вирішуючи питання щодо заявленого ОСОБА_1 цивільного позову, суд доходе висновку, що противоправними діями обвинуваченої безсумнівно були завдані моральні страждання потерпілій, які виразилися в тому, що вона відчула переживання внаслідок противоправного посягання на неї, відчула фізичний біль внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, які відносяться до легких тілесних ушкоджень без розладу здоров'я, зазнала емоційних та душевних страждань. При цьому, на думку суду, позовні вимоги є завищеними та суд, керуючись вимогами розумності та справедливості, враховуючи ступінь глибини та тривалості душевних страждань потерпілої, характер, обстановку скоєного злочину, ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень, а також майновий стан обвинуваченої, яке не працює, має на утриманні одну малолітню дитину, вважає необхідним визначити розмір моральної шкоди в сумі 1800 гривень, які підлягають стягненню з обвинуваченої відповідно до ст.ст.23, 1167 ч.1 ЦК України.
Речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити їй покарання у вигляді громадських робіт на строк 120 (сто двадцять) годин.
Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1800 (одну тисячу вісімсот) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволені іншої частини цивільного позову ОСОБА_1 відмовити.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі апеляційної скарги через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинуваченої та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий: В.В. Шевченко