8.2.1
Іменем України
20 березня 2013 року Справа № 812/273/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого: Твердохліба Р.С.,
при секретарі: Андріасяні Е.А.,
представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 18.01.2013 б/н),
ОСОБА_2 (довіреність від 25.05.2011 б/н),
від відповідача - Лиманюк М.А. (довіреність від 23.11.2012 № 16674/10-028),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 серпня 2012 року № 0000681702, -
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 січня 2013 року відкрито провадження по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 серпня 2012 року № 0000681702.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 10 серпня 2012 року першим заступником начальника ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області ДПС Багрінцевою М.І. було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000681702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 39248,77 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 643,52 грн.
Позивач вважає, що ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області ДПС неправильно визначила суми грошових зобов'язань, що суперечить вимогам чинного законодавства України та порушує права позивача, а тому податкове повідомлення-рішення від 10 серпня 2012 року № 0000681702 має бути скасовано з наступних підстав.
Податкове повідомлення-рішення від 10 серпня 2012 року № 0000681702 було винесено на підставі акта перевірки від 25 липня 2012 року № 800/17-2420700063 про результати документальної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року, з висновками та даними якого позивач не згоден.
Акт перевірки від 25 липня 2012 року № 800/17-2420700063 містить у собі суперечливі твердження та такі що не відповідають положенням законодавства України.
В п.1.15 акта перевірки від 25 липня 2012 року № 800/17-2420700063 зазначено, що перевіркою не виявлено взаємовідносин із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні чи інші документи, які визнано судом недійсними.
В той же час у висновках акта перевірки від 25 липня 2012 року № 800/17-2420700063 зазначено, що взаємовідносини між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Метал трейд СВ», ПП «Завозінвест» суперечать інтересам держави та суспільства, а отже відповідно до положень Цивільного кодексу України не є дійсними.
Тобто, відповідач самостійно зробив висновок про визнання певних правочинів недійсними, без підтвердження відповідними судовими рішеннями, та застосував до позивача податкові санкції, чим порушив права позивача.
Крім того, в ході перевірки згідно наявних документів, не виявлено документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.
З приводу цього позивач зазначає, що взаємовідносини між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Метал трейд СВ», ПП «Завозінвест» мали реальний характер, за усною домовленістю доставку товару здійснював продавець. Товарно-матеріальні цінності, придбані у зазначених суб'єктів господарювання, були реалізовані у подальшому іншим особам, за них одержані грошові кошти, що підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними на придбання товарино-матеріальних цінностей і також видатковими накладними, розрахунками-фактурами, податковими накладними та банківськими виписками та реалізацію товарно-матеріальних цінностей, тобто був одержаний дохід від реалізації цих товарно-матеріальних цінностей, сплачений податок на доходи фізичних осіб та податок на додану вартість.
Крім того, ФОП ОСОБА_4 купувала у ТОВ «Метал трейд СВ» метанол, якій надалі продавала ЗАТ «Завод тонкого органічного синтезу «Барва» та ТОВ «Біонафта Термінал Україна», що підтверджується видатковими накладними та іншими документами. ФОП ОСОБА_4 купувала у ПП «Завозінвест» стирол та розчинник, який надалі продавала ТОВ «Композит-К» та ТОВ «Ітерса», що підтверджується видатковими накладними та іншими документами.
Позивач зазначає, що неможливість проведення перевірки контрагента ФОП ОСОБА_4 або його відсутність за юридичною адресою не повинні автоматично означати недійсність угод, укладених з такими контрагентами, та спричиняти негативні податкові наслідки для позивача. Взаємовідносини між ФОП ОСОБА_4 з ТОВ «Метал трейд СВ» відбувались у січні, лютому, липні 2010 року, з ПП «Завозінвест» у червні 2010 року - січні 2011 року, і на той момент правових перешкод для співпраці з вказаними юридичними особами не було.
В акті перевірки від 25 липня 2012 року № 800/17-2420700063 зазначено, що у листі Ленінської МДПІ у м. Луганську від 30 січня 2012 року № 3954/16 про надання акта перевірки ТОВ «Метал трейд СВ» від 30 січня 2012 року № 100/16/33352412, у якому встановлено відсутність поставок товарів за період з 01 червня 2010 року по 31 січня 2011 року між ТОВ «Метал трейд СВ» та його контрагентами, а надалі визнаються недійсними поставки товарно-матеріальних цінностей які були здійснені раніше цього періоду.
Таким чином, на думку позивача, відповідач намагається необґрунтовано та навмисно завищити суму можливих фінансових санкцій з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб.
Крім того, позивач зазначає, що посилання в акті перевірки від 25 липня 2012 року № 800/17-2420700063 на дані автоматизованої системи співставлення - незаконно, адже чинне законодавства України не надає таким даним доказового статусу, не включає їх в поняття «первинний документ» або «податкова інформація»
Факти, викладені в акті перевірки від 25 липня 2012 року № 800/17-2420700063, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України відносно укладених угод. Зазначені договори спрямовані на реальне настання правових наслідків, немає підстав для визнання таких угод недійсними, а всі первинні документи по зазначеним взаємовідносинам відповідають вимогам чинного законодавства України.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 серпня 2012 року № 0000681702.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення аналогічні, викладеному у позові, просили задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні надав письмові заперечення на адміністративний позов, у яких зазначив, що на підставі акта перевірки від 25 липня 2012 року № 800/17-2420700063 про результати документальної планової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ОСОБА_4 за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року, у якому вказано на неправомірність віднесення до складу витрат та податкового кредиту суми витрат по операціям з ТОВ «Метал трейд СВ» та ПП «Завозінвест», які не мали реального характеру, винесено оскаржувальне податкове повідомлення-рішення.
В акті перевірки від 25 липня 2012 року № 800/17-2420700063 зроблено висновки про порушення ФОП ОСОБА_4 п.п.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян», п. 138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України в частині завищення витрат на загальну суму 259639,59 грн., у тому числі за 2010 рік на 244497,99 грн., за 2011 рік на 15141,60 грн. За рахунок зазначених порушень встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб у розмірі 39248,77 грн., у тому числі за 2010 рік 36674,70 грн., за 2011 рік 2574,07 грн.
Крім того, в акті перевірки від 25 липня 2012 року № 800/17-2420700063 зазначено, що між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Метал трейд СВ», ПП «Завозінвест» було укладено угоди на постачання товарно-матеріальних цінностей промислової групи. До перевірки позивачем було надано видаткові та податкові накладні на постачання хімічної продукції, зокрема, стиролу, контейнерів ПЄТ 1000 л, розчиннику, тощо.
До перевірки ФОП ОСОБА_4 не надано договорів, первинних документів, які б безумовно свідчили про час, місце та засіб здійснення ТОВ «Метал трейд СВ» та ПП «Завозінвест» поставки товарно-матеріальних цінностей, а саме відсутні товарно-транспортна документація, яка б засвідчувала факт перевезення товарно-матеріальних цінностей від продавця до покупця, та супроводжувальні документи, які б підтверджували якість та відповідність товарно-матеріальних цінностей.
Крім того, під час перевірки взято до уваги інформацію, викладену в актах Ленінської МДПІ у м. Луганську від 30 січня 2012 року № 100/16/33352412 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Метал трейд СВ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків з 01 червня 2010 року по 31 січня 2011 року, від 30 січня 2012 № 101/16/36324058 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Завозінвест» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків з червня 2010 року по січень 2011 року. В актах зазначено, що у підприємств відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.
У зв'язку з вищевикладеним, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 09 вересня 1994 року № 23830010001003079 (т.1 а.с. 154).
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області ДПС з 14 вересня 1994 року за № 69, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 01 квітня 2009 року № 165 (т.1 а.с. 155).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 70560810 фізична особа-підприємець ОСОБА_4 є платником податку на додану вартість і їй присвоєно індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 (т.1 а.с. 156).
Відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок, згідно вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.п.79.1, п.п79.3 ст.79, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до повідомлення від 25 червня 2012 року № 30701-87, наказу від 25 червня 2012 року № 13-у державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської області ДПС проведена документальна планова перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання платником податків ОСОБА_4 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року, результати якої оформлені актом від 25 липня 2012 року № 800/17-2420700063 «Про результати документальної планової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства платника податків ОСОБА_4, реєстраційний номер НОМЕР_2, за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року (т.1 а.с. 14-29).
Згідно висновків акта від 25 липня 2012 року № 800/17-2420700063, серед іншого перевіркою встановлено порушення ст.13 Розділу IV ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 30 квітня 1993 року № 43-93, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», абз. «а» ст.13 наказу ГДПІ України від 12 квітня 1993 року № 12 «Про затвердження Інструкції «Про прибутковий податок з громадян»», у результаті чого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 завищено валові витрати за рахунок здійснення правочинів, що не є дійсними з ТОВ «Метал Трейд СВ» та ПП «Завозінвест» на суму 244497,99 грн. за 2010 рік та чистий оподаткований дохід на суму 244497,99 грн., внаслідок чого донарахований податок з доходів за 2010 рік складає 36674,70 грн.; п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.2 ст.177 Податкового кодексу України фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 завищено валові витрати за рахунок здійснення правочинів, що не є дійсними з ПП «Завозінвест» на суму 15141,60 грн. за 2011 рік та чистий оподаткований дохід на суму 15141,60 грн., внаслідок чого донарахований податок з доходів за 2011 рік складає 2574,07 грн.
На підставі акта від 25 липня 2012 року за № 800/17-2420700063 державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення - рішення від 10 серпня 2012 року № 0000681702, яким збільшено суму грошового зобов'язання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 39892,29 грн., з яких за основним платежем у розмірі 39248,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 643,52 грн. (т. 1 а.с. 30).
За результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби від 10 серпня 2012 року № 0000681702 про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 суми грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» на 39892,29 грн., у тому числі 39248,77 грн. - за основним платежем, 643,52 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на нижчевикладене.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ТОВ «Метал Трейд СВ» були укладені усні договори на поставку товарно-матеріальних цінностей, а саме метанолу.
На виконання умов цих договорів ТОВ «Метал Трейд СВ» видало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 податкові накладні від 29 січня 2010 року № 290111 на суму 52825,50 грн., у тому числі податок на додану вартість 8804,25 грн., від 01 лютого 2010 року № 010212 на суму 109012,82 грн., у тому числі податок на додану вартість 18168,80 грн., від 07 липня 2010 року № 729 на суму 20333,16 грн., у тому числі податок на додану вартість 3388,86 грн., від 19 липня 2010 року № 769 на суму 5716,44 грн., у тому числі податок на додану вартість 952,74 грн. (т. а.с. 44, 48, 61, 69), які включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2010 року, за лютий 2010 року, за липень 2010 року (т.2 а.с. 10, 11, 17).
Факт оплати ФОП ОСОБА_4 отриманих товарно-матеріальних цінностей придбаних у ТОВ «Метал Трейд СВ» підтверджується виписками з банку від 01 лютого 2010 року № 12, від 03 лютого 2010 року № 14, від 08 лютого 2010 року № 16, від 19 липня 2010 року № 93 (т. 1 а.с. 46, 50, 51, 63, 71).
Здійснення господарсько-правових відносин за усним договором поставки продукції підтверджується видатковими накладним та рахунками-фактурами (т. 1 а.с. 43, 45, 47, 49, 52, 60, 62, 68, 70).
Перевезення товарно-матеріальних цінностей,а саме метанолу, придбаного ФОП ОСОБА_4 у ТОВ «Метал Трейд СВ» підтверджується товарно-транспортними накладним (т.1 а.с. 162, 163, 166, 167).
Згідно податкових декларацій з податку на додану вартість до складу податкового кредиту січня, лютого, липня 2010 року згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» позивачем включено по господарським операціям з ТОВ «Метал Трейд СВ» податок на додану вартість в сумі 8804,25 грн., 18168,80 грн., 4341.60 грн. відповідно (т. 1 а.с. 178, 181, 197).
Крім того, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ПП «Завозінвест» були укладені усні договори на поставку товарно-матеріальних цінностей, а саме стиролу та розчиннику.
На виконання умов цих договорів ПП «Завозінвест» видало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 від 11 червня 2010 року № 649 на суму 16321,44 грн., у тому числі податок на додану вартість 2720,24 грн., від 29 червня 2010 року № 659 на суму 17049,60 грн., у тому числі податок на додану вартість 2844,60 грн., від 19 липня 2010 року № 736 на суму 16872,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2812,00 грн., від 03 серпня 2010 року № 760 на суму 18864,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 3144,00 грн., від 29 вересня 2010 року № 990 на суму 17241,98 грн., у тому числі податок на додану вартість 2873,66 грн., від 14 жовтня 2010 року № 1050 на суму 19160,64 грн., у тому числі податок на додану вартість 3193,44 грн., від 16 січня 2011 року № 7 на суму 18169,92 грн., у тому числі податок на додану вартість 3028,32 грн. (т. а.с. 77, 86, 95, 104, 113, 122, 131), які включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень 2010 року, за липень 2010 року, за серпень 2010 року, за вересень 2010 року, за жовтень 2010 року, за січень 2011 року (т.2 а.с. 15-16, 17, 18, 19, 20, 23).
Факт оплати ФОП ОСОБА_4 отриманих товарно-матеріальних цінностей придбаних у ПП «Завозінвест» підтверджується виписками з банку від 14 червня 2010 року № 74, від 01 липня 2010 року № 84, від 19 липня 2010 року № 93, від 05 серпня 2010 року № 100, від 30 вересня 2010 року № 122, від 19 жовтня 2010 року № 131, від 19 січня 2011 року № 7 (т. 1 а.с. 79, 88, 97, 106, 115, 124, 133).
Здійснення господарсько-правових відносин за усним договором поставки продукції підтверджується видатковими накладним та рахунками-фактурами (т. 1 а.с. 78, 85, 87, 94, 96, 103, 105, 112, 114, 121, 123, 130, 132).
Перевезення товарно-матеріальних цінностей, а саме стеролу, придбаного ФОП ОСОБА_4 у ПП «Завозінвест» підтверджується товарно-транспортними накладним (т.1 а.с. 168-174).
Згідно податкових декларацій з податку на додану вартість до складу податкового кредиту червня, липня, серпня, вересня, жовтня 2010 року та січня 2011 року згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» позивачем включено по господарським операціям з ПП «Завозінвест» податок на додану вартість в сумі 5561,84 грн., 2812,00 грн., 3144,00 грн., 2873,66 грн., 3193,44 грн., 3028,32 грн. відповідно (т. 1 а.с. 194, 197, 200, 203, 206, 216).
Використання у подальшому товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ «Метал Трейд СВ» та ПП «Завозінвест» підтверджується податковими накладними, виданими ФОП ОСОБА_4 покупцям цих товарно-матеріальних цінностей, видатковими накладними, довіреностями, виписками з банку, рахунками-фактурами (т.1 а.с. 53-59, 64-67, 72-75, 80-83, 89-93, 98-101, 107-111, 116-120, 125-129, 134-139).
Таким чином, на момент перевірки реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконуються сторонами договору у повному обсязі, що підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, якими відображено господарську операцію.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (якій діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податок з доходів фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим Законом; податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Статтею 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, у відповідності із статтею 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).
Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, про що зазначено у пункті 2.1 статті 2 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року № 451 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2003 року за № 960/8281.
Відповідно до пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані:
а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;
б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається;
в) надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;
г) надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до п.п.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
У відповідності із пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) у відповідності із підпунктом 11.2.1 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
З системного аналізу вищезазначених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що по своєму змісту наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як підставу для не включення в валові витрати відповідних сум розглядають лише у випадку відсутності будь-яких розрахункових, платіжних і інших документів, оскільки неможливо включити до складу валових витрат підприємства суми, що не підтверджуються документами взагалі.
Документальним підтвердженням витрат, здійснюваних як оплата вартості товарно-матеріальних цінностей, які придбавались позивачем для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, є податкові та видаткові накладні, виписки з банку, розрахунки-фактури, тощо (податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом).
З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції від 01 січня 2011 року), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 Податкового кодексу України);
Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору; датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів)), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку; витрати, понесені платником податку, у вигляді благодійних чи інших внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг) до неприбуткових організацій, які згідно з нормами цього розділу враховуються для визначення об'єкта оподаткування платника податку, включаються до складу витрат за датою фактичного перерахування таких внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг) (п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України).
Згідно з п 138.6.ст.138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Відповідно до п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктом 177.2. статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п.177.3 ст.177 Податкового кодексу України).
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III цього Кодексу (ст.177.4 ст.177 Податкового кодексу України).
Таким чином у судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ФОП ОСОБА_4 по взаємовідносинам з ТОВ «Метал Трейд СВ» та ПП «Завозінвест» включено до складу валових витрат суми, що підтверджуються документально.
Посилання відповідача на нікчемність правочинів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.
З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Правочини між позивачем та ТОВ «Метал Трейд СВ» ПП «Завозінвест» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними правочинами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.
02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.
Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».
Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'ктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.
Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.
Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.
Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.
Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.
Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.
Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.
В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.
Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.
Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.
Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.
Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.
Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.
Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.
Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.
Що стосується доводів відповідача щодо відсутності у контрагентів позивача, а саме у ТОВ «Метал Трейд СВ» та ПП «Завозінвест» необхідних умов для ведення господарської діяльності, суд зазначає, що на час укладення договорів ТОВ «Метал Трейд СВ» та ПП «Завозінвест» були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчать довідки з ЄДРЮО та ФОП від 30 липня 2013 року № 14365751, № 14365855 (т.1 а.с. 32-42), крім того, листом Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС підтверджується, що реєстрація платника податку на додану вартість ТОВ «Метал Трейд СВ» анульована тільки 05 вересня 2011 року, тобто станом на момент укладення договорів ФОП ОСОБА_4 з ТОВ «Метал Трейд СВ» останнє було платником податку на додану вартість (т.2 а.с. 72).
З огляду на те, що відповідач не довів наявність порушень з боку контрагентів позивача, а ті припущення, які маються в акті перевірки від 25 липня 2012 року № 800/17-2420700063 суд відхиляє через те, що порушення норм податкового законодавства контрагентом позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагента позивача і не може впливати на право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.
Стосовно доводів відповідача щодо відсутності доказів транспортування товарно-матеріальних цінностей, а саме товарно-транспортних накладних, суд не бере їх до уваги оскільки, в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, а крім того відповідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат, витрат за автотранспортні послуги, а не витрат з придбання товарів. Тобто товарно-транспортні накладні не є обов'язковими документами, відповідно до яких платник податків має право на нарахування податкового кредиту.
З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно нарахував валові витрати та чистий оподаткований дохід, а у податкового органу відсутні підстави для збільшення ФОП ОСОБА_4 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 39892,29 грн., з яких за основним платежем у розмірі 39248,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 643,52 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 серпня 2012 року № 0000681702, яким збільшено суму грошового зобов'язання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 39892,29 грн., з яких за основним платежем у розмірі 39248,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 643,52 грн.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову в цій частині позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 20 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 25 вересня 2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 серпня 2012 року № 0000681702 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 серпня 2012 року № 0000681702 про збільшення суми грошового зобов'язання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 39892,29 грн., з яких за основним платежем у розмірі 39248,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 643,52 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 398,93 грн. (триста дев'яносто вісім гривень дев'яносто три копійки).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 25 березня 2013 року.
Суддя Р.С. Твердохліб