8.1.5
Іменем України
20 березня 2013 року Справа № 812/2120/13-а
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи в сумі 750,00 грн., -
26 лютого 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи в сумі 750,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до абз. «г» п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N2181-III від 21.12.2000 та п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» N889-IV від 22.05.2003 відповідачем була подана декларація про отримані доходи за 2009 рік, в якій платником податків самостійно визначена сума оподаткованого доходу - 5000,00 грн., з якого слід сплатити податок на доходи фізичних осіб за ставкою 15% та визначена сума до сплати в бюджет від продажу рухомого майна (транспортного засобу) у розмірі 750,00 грн. З метою стягнення податкового боргу Державною податковою інспекцією у Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби відповідно до вимог ст.59 Податкового кодексу України відповідачу була направлена вимога про сплату боргу від 21.11.2012 №3/1, яка отримана ним 23.11.2012, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Станом на 23 січня 2013 року зазначена сума податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 не сплачена. Самостійно податковий борг відповідачем не сплачений, тому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 податковий борг, який виник з податку на доходи фізичних осіб в сумі 750,00 грн. до місцевого бюджету Георгіївської селищної ради Лутугинського району у судовому порядку.
Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
11 березня 2013 року на адресу суду повернувся конверт без вручення відповідачу з довідкою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
Відповідно до частини 6 статті 71 та частини 4 статті 128 КАС України суд вирішує справу за відсутності відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» втратив чинність.
Проте, у зв'язку з тим, що правовідносини виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N2181-III від 21.12.2000 та Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» N889-IV від 22.05.2003, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N2181-III від 21.12.2000 є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до п.6.1 ст.6 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно п.9.1 ст. 9 Податкового кодексу України податок на доходи фізичних осіб належить до загальнодержавних податків.
У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);
- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).
Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.18 пункту 20.1).
Згідно абз. «г» п.п. 4.1.4. п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N2181-III від 21.12.2000 податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Статтею 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» N889-IV від 22.05.2003 встановлено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Згідно п.1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» N889-IV від 22.05.2003 дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді:
а) процентів за борговими вимогами чи зобов'язаннями, випущеними (емітованими) резидентом;
б) дивідендів, нарахованих резидентом - емітентом корпоративних прав;
в) доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах;
г) доходів у вигляді роялті, іншої плати за використання прав інтелектуальної (у тому числі промислової) власності, отриманих від резидента;
д) доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця, незалежно від того, чи є такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або є зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України;
е) доходів від надання в оренду (лізинг):
нерухомості, розташованої на території України;
рухомого майна, якщо орендодавець є резидентом України, або якщо користування таким майном здійснюється на території України, незалежно від того, чи є орендодавець резидентом чи нерезидентом;
є) доходів від продажу нерухомого майна, розташованого на території України;
ж) доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України;
з) доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України;
и) доходів, що виплачуються (надаються) резидентами у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею (крім державної); благодійної допомоги, подарунків;
і) доходів у вигляді активів, що передаються у спадщину, якщо такі активи або джерело їх виплати знаходяться на території України;
ї) інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).
Згідно п.п.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» N889-IV від 22.05.2003 платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.
Дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону (п.12.1 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» N889-IV від 22.05.2003).
Як виняток із пункту 12.1 цієї статті при продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення.
Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного із зазначених об'єктів, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.
Зазначені операції відображуються в реєстрі об'єктів рухомого майна (п.12.2 ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» N889-IV від 22.05.2003).
Відповідно до п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» N889-IV від 22.05.2003 ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.
ОСОБА_1 є платником податку на доходи фізичних осіб.
Станом на 23.01.2012 за відповідачем рахується податковий борг по податку на доходи фізичних осіб в сумі 750,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до абз. «г» п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N2181-III від 21.12.2000 та п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» N889-IV від 22.05.2003 відповідачем була подана декларація про отримані доходи за 2009 рік, в якій платником податків самостійно визначена сума оподаткованого доходу - 5000,00 грн., з якого слід сплатити податок на доходи фізичних осіб за ставкою 15% та визначена сума до сплати в бюджет від продажу рухомого майна (транспортного засобу) у розмірі 750,00 грн. (а.с.9-12).
Згідно абз.1 п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N2181-III від 21.12.2000 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
В добровільному порядку самостійно визначене податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 750,00 грн. відповідачем не сплачено.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2. статті 95 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання в установлені строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
На виконання вищезазначених положень Податкового кодексу України відповідачу - ОСОБА_1, надіслано податкову вимогу від 21 листопада 2012 року №3/1, яка отримана нею 23 листопада 2012 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 8).
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Внаслідок того, що ОСОБА_1 станом на дату розгляду та вирішення справи у добровільному порядку податковий борг платника податку - фізичної особи в сумі 750,00 грн. не сплатила, вимоги податкового органу про стягнення суми податкового боргу у розмірі 750,00 грн. визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області Державної податкової служби до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи в сумі 750,00 грн., задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) до місцевого бюджету Георгіївської селищної ради Лутугинського району Луганської області податковий борг з податку фізичних осіб в сумі 750,00 грн. (сімсот п'ятдесят гривень 00 коп.).
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною та підлягає негайному виконанню.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Захарова