м. Вінниця
14 березня 2013 р. Справа № 802/655/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Альчука Максима Петровича,
за участю секретаря судового засідання: Побережської В.В.
представника позивача: Петренко Т.М., Степанової С.С., Шевченка Д.О.
представника відповідача: Герасименка В.М., Непийводи І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: публічного акціонерного товариства "Вінниччина-Авто"
до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції
про: скасування податкових повідомлень-рішень
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось публічне акціонерне товариство "Вінниччина-Авто" з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги мотивовано протиправністю висновку податкового органу щодо виявлених порушень повноти визначення валових витрат, а саме їх заниження за період з 01.10.2010 року по 30.09.2012 року, що стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили суд позов задовольнити, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини. Окремо зазначили, що вказані порушення товариством не допускалися, до податкового обліку надано належним чином оформлені первинні документи, договори, платіжні доручення, акти виконаних робіт ті інші документи, які підтверджують оплату наданих товариству робіт, послуг. Таким чином оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважають безпідставними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.
Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти позову, посилаючись на письмові заперечення /т. 2, а.с. 3-8/ та просили суд відмовити у його задоволені, оскільки публічним акціонерним товариством "Вінниччина-АВТО" порушено вимоги Законів України "Про оприбуткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" та Податкового Кодексу України. Окремо зазначили, що віднесені товариством до складу валових витрат витрати не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, в зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що на підставі направлень Вінницької ОДПІ № 2875/22 від 12.11.2012 року, № 2879/22 від 12.11.2012 року, № 2878/22 від 12.11.2012 року, № 2876/22 від 12.11.2012 року, № 2877/22 від 12.11.2012 року працівниками податкової інспекції проведено планову виїзну документальну перевірку публічного акціонерного товариства "Вінниччина-Авто" (далі - ПАТ "Вінниччина-Авто") з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2012 року.
Результати перевірки оформлено актом № 17/22/0312811 від 08.01.2013 року /т. 1, а.с. 27- 99/, згідно якого встановлено порушення вимог:
- п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2, пп. 5.3.9. п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року у редакції Закону України від 22.05.1997 року, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.1., пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, а саме: в частині завищення ПАТ "Вінниччина-Авто" валових витрат за 4 квартал 2010 року на суму 84164 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 71463 грн., та за період з 2, 3, 4 кварталу 2011 року та 1, 2, 3 квартал 2012 року на суму 380123 грн. у зв'язку із включенням до їх складу роялті, яке не пов'язано з господарською діяльністю, в частині завищення ПАТ "Вінниччина-Авто" валових витрат за 4 квартал 2010 року та 1 квартал 2011 року на суму 479005 грн. та 2, 3, 4 квартал 2011 року, 1, 2, 3 квартал 2012 року на суму 1625511 грн. у зв'язку з включенням до їх складу послуг з охорони та технічному обслуговуванню систем відео-спостереження, які не підтверджено належним чином оформленими розрахунковими, платіжними та іншими документами, в частині завищення ПАТ "Вінниччина-Авто" валових витрат за 4 квартал 2010 року та 1 квартал 2011 року на суму 77944 грн. у зв'язку з включенням до їх складу послуг з рекламування автомобілів, які не підтверджено належним чином оформленими відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, в частині завищення ПАТ "Вінниччина-Авто" валових витрат на суму 1128768 грн. у зв'язку з включенням їх у 4 кварталі 2010 року та не підтвердженням відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 736532 грн.
- пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України " Про податок на додану вартість" від 03.04.2007 року, п. 168.1.2. п. 168.1., п. 176.2 "а" ст. 176 Податкового Кодексу України, а саме включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість витрат на оплату послуг щодо охорони та технічному обслуговуванню систем відео-спостереження відокремлених структурних підрозділів та філій ПАТ "Вінниччина-Авто" спеціалізованою охоронною організацією філією "Рубіж-Авто" в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 422141 грн.
22.01.2013 року позивачем на адресу відповідача направлено заперечення за № 19 на акт перевірки № 17/22/0312811 від 08.01.2013 року, проте згідно листа Вінницької ОДПІ №1560/10/22 від 29.01.2013 року заперечення залишено без задоволення /т. 1, а.с.104-112/.
Враховуючи виявлені порушення, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132310 від 01.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 873560 грн., в тому числі за основним платежем 736532 грн. та застосовано штраф в сумі 137028 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000142310 від 01.02.2013 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 502064 грн., в тому числі за основним платежем 422141 грн. та застосовано штраф в сумі 79923 грн. Дані рішення податкового органу одночасно є предметом оскарження у даній справі.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який втратив чинність частково, крім п. 1.20 ст. 1 цього Закону, який діє до 01.01.2013 року) роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудиокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Підпунктом 14.1.225. п. 14.11 ст. 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) дано визначення роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Згідно пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.
Як встановлено у судовому засіданні, між позивачем та ПАТ "Українська автомобільна корпорація" 02.04.2007 року укладено Ліцензійний договір № 803 /т.1,а.с. 133-137/. Так, ПАТ "Українська автомобільна корпорація" належать майнові права інтелектуальної власності на торгівельну марку (знак для товарів і послуг), захищену свідоцтвом №13940. Згідно п. 1.1 вказаного Ліцензійного договору, ПАТ "Українська автомобільна корпорація" надає ПАТ "Вінниччина-АВТО" не виключну ліцензію на використання торгівельної марки для ідентифікації товарів і послуг, захищену свідоцтвом №13940, оплата за використання якої визначена ч. 5 даного Ліцензійного договору.
Також листом ДПА України від 05.09.2005 року № 17622/7/15-1117 роз'яснено питання оподаткування роялті /т. 2, а.с.21-22/. Зокрема, за законодавством роялті це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким об'єктом авторського права. При цьому ДПА України зазначає, що згідно ст. 419 Цивільного Кодексу України право інтелектуальної власності та право власності на матеріальний об'єкт, в якому авторське право втілено, - це різні права. А платежі за отримання права на користування, володіння або власність матеріального об'єкта, в якому втілено авторське право, не вважаються роялті. Такі операції належать до операцій продажу товарів (пп. 1.6., пп. 1.31 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").
Отже, якщо право на користування об'єктом авторського права надається одним з договорів про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, визначених у ст. 1107 Цивільного Кодексу України, то оплата за ним це роялті. Як вбачається з матеріалів справи саме такий договір укладено позивачем з ПАТ "Українська автомобільна корпорація".
Крім того позивачем надано до суду докази використання ПАТ "Вінниччина-Авто" у своїх підрозділах і підприємствах, які не мають статусу юридичної особи торгівельної марки (знак для товарів і послуг), майнові права на яку належать ПАТ "Українська автомобільна корпорація" на праві, зокрема: розклад роботи, куточок споживача, бейджі, бухгалтерські документи, витяг з сайту, копія рекламних щитів /т. 2, а.с.23-41/, акти з надання послуг по користуванню торгівельною маркою ПАТ "Українська автомобільна корпорація" за період з 01.10.2010 року по 30.09.2012 року /т.1, а.с.139-161/ та платіжні доручення з відміткою банку.
Таким чином, судом не береться до уваги позиція відповідача, що ПАТ "Вінниччина-Авто" не надано жодних документів для підтвердження отримання не виключної ліцензії та фактичного використання торговельної марки для ідентифікації товарів і послуг у своїй господарській діяльності, а також платіжних доручень, які підтверджують перерахування коштів за їх використання, оскільки з досліджених вище зазначених носіїв чітко вбачається реальність використання позивачем та його підрозділами торгівельної марки ПАТ "Українська автомобільна корпорація" у своїй господарській діяльності.
Надаючи оцінку доводам представника відповідача в цій частині суд також звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
Частиною1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Розділом 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 встановлено вимоги до первинних документів, зокрема п. 2.4. визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Зазначені вимоги також визначені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Отже, з змісту вищевказаних норм законодавства вбачається, що надані позивачем докази, а саме акти з надання послуг по користуванню торгівельною маркою ПАТ "Українська автомобільна корпорація" та фактично сплачені платіжні доручення відповідають вимогам які встановлюються до первинних документів, відтак належним чином підтверджують безпосереднє використання ПАТ "Вінниччина-Авто" роялті у своїй господарській діяльності.
Крім того, ПАТ "Вінниччина-Авто" вже оскаржувалось прийняте податковою інспекцією м. Вінниці податкове повідомлення-рішення з аналогічного питання. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.05.2011 року по справі № 2а/0270/1552/11, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.08.2011 року, позов ПАТ "Вінниччина-Авто" задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення як протиправне /т.1, а.с. 162-176/.
Вказаними судовими рішеннями безперечно встановлено правомірність віднесення ПАТ "Вінниччина-Авто" до складу валових витрат платежів роялті, сплачених ПАТ "Українська автомобільна корпорація" згідно ліцензійного договору № 803 за користування торговельною маркою, захищеною свідоцтвом 13940.
За таких обставин суд приходить до висновку про безпідставність та необгрунтованість тверджень перевіряючих інспекторів щодо включення до складу валових витрат роялті не пов'язаного з господарською діяльністю товариства , використання якого не підтверджено жодними розрахунковими, платіжними та іншими документами.
Щодо виявлених порушень п. 5.1, пп. 5.3.9. п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 139.1.1., пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, в частині завищення ПАТ "Вінниччина-Авто" валових витрат за перевіряємий період у зв'язку з включенням до їх складу послуг з охорони та технічному обслуговуванню систем відео-спостереження, які не підтверджено належним чином оформленими розрахунковими, платіжними та іншими документами та пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.3, ст. 198 ПК України в частині включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість витрат на оплату послуг щодо охорони та технічному обслуговуванню систем відео-спостереження відокремлених структурних підрозділів та філій ПАТ "Вінниччина-Авто" спеціалізованою охоронною організацією філією "Рубіж-Авто" суд звертає увагу на наступне.
В обгрунтування своєї позиції податковий орган в акті перевірки вказує на те, що послуги з охорони та технічному обслуговуванню систем відео-спостереження відокремлених структурних підрозділів та філій ПАТ "Вінниччина-Авто" не підтверджено належним чином оформленими документами, а саме не зазначено перелік об'єктів, охорона яких здійснювалась, а також не можливо встановити чи належать об'єкти, які знаходились під охороною до власності або орендуються ПАТ "Вінниччина-Авто" та відповідно використовуються у господарській діяльності платника податків. Також зазначено, що відповідно до документів наданих до перевірки неможливо ідентифікувати осіб, які здійснювали охорону, їх кількість та кваліфікаційний рівень щодо можливості здійснювати охоронну діяльність.
Крім того податковий орган виключив зі складу валових витрат позивача витрати на послуги з охорони, без врахування витрат по внутрішнім розрахункам з філіями ПАТ "Вінниччина-Авто".
Судом встановлено, що відповідно до договору від 01.02.2008 року № 3/08 укладеного між ПАТ "Вінниччина-Авто" (замовник) та ПАТ "Українська автомобільна корпорація" філія "Рубіж-Авто" (виконавець), остання забезпечує охорону об'єктів за адресами зазначеними в додатку № 1, забезпечує дотримання встановленого на об'єктах режиму та виконує інші зобов'язання передбачені договором /т.1, а.с.178-187/.
Таким чином твердження відповідача про відсутність переліку об'єктів, охорона яких здійснювалася філією "Рубіж-Авто" є безпідставним, оскільки в додатку до договору № 1 чітко зазначено які об'єкти підлягають охороні /т.1, а.с.186/.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат згідно пп. 5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Підпунктом 14.1.27. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України до валових витрат відносяться адміністративні витрати, спрямовані зокрема на обслуговування та управління підприємством, в тому числі на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона)
Згідно абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Аналогічна норма викладена в пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.
Аналіз вказаних норм законодавства дає підстави зробити висновок, що єдиною умовою не включення до складу валових витрат є не підтвердження будь-яких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.
Враховуючи зазначене, у разі відсутності первинної документації, що підтверджує отримання послуг з охорони та технічному обслуговуванню систем відео-спостереження відокремлених структурних підрозділів та філій ПАТ "Вінниччина-Авто" спеціалізованою охоронною організацією філією "Рубіж-Авто", платник податку не має підстав віднести витрати по отриманню послуг з охорони та технічному обслуговуванню систем відео-спостереження до складу валових витрат.
Однак, позивачем до матеріалів справи наданні первинні документи, що підтверджують надання послуг з охорони та технічному обслуговуванню систем відео-спостереження, а саме: акти здачі-прийняття робіт /т.1, а.с. 188-234/, які укладалися ПАТ "Вінниччина-Авто" по всіх структурних підрозділах та філіях, оскільки останні не є юридичними особами, тому не мають права на укладення договорів, платіжні доручення з відміткою банку /т.2, а.с.42-64, 89-111/, рахунок-фактура /т.2, а.с.112-162/, які мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов'язковість яких встановлена ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.
Отже позивачем правомірно включено до валових витрат послуг з охорони та технічному обслуговуванню які були надані філією "Рубіж-Авто".
Крім того, необхідність надання вказаних послуг підтверджується відсутністю в штаті позивача посад охоронників, що підтверджується штатним розписом /т.2, а.с. 75-81/.
Що стосується належності об'єктів, які знаходяться під охороною філії "Рубіж-Авто" до власності або орендуються ПАТ "Вінниччина-Авто", вказане підтверджується копіями правовстановлюючих документів на право власності об'єктів нерухомого майна /т.2, а.с. 83-88/.
Судом також не береться до уваги позиція відповідача, щодо неможливості ідентифікувати осіб, які здійснювали охорону, їх кількість та кваліфікаційний рівень, а також можливості здійснювати охоронну діяльність виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи філія "Рубіж-Авто" здійснює свою діяльність на підставі ліцензії серії АВ № 540515 виданої МВС України на підставі рішення № 472 від 04.10.2010 року /т.1, а.с.177/. Отже надання МВС України ліцензії підтверджує той факт, що контрагент повністю відповідає вимогам для даного виду діяльності, які встановлені ліцензійними умовами, в тому числі відносно кількості та кваліфікаційного рівня персоналу (охоронців) філії "Рубіж-Авто". Крім того під час видачі ліцензії МВС України провело перевірку філії "Рубіж-Авто" щодо відповідності ліцензійним умовам провадження господарської діяльності з надання послуг з охорони власності та громадян, затверджених наказом МВС України від 01.12.2009 року № 505.
На підтвердження того, що перевіряючим було безпідставно знято з ПАТ "Вінниччина-Авто" витрати на послуги з охорони, без врахування витрат по внутрішнім розрахункам з філіями ПАТ, позивачем надано авізо по внутрішнім розрахункам /т.3, а.с.42-45/.
Аналогічно, відповідні суми витрат на послуги з охорони податковим органом виключено зі складу податкового кредиту, у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів, що доводять зв'язок даних витрат з господарською діяльністю товариства.
Надаючи оцінку вказаній позиції відповідача суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до п.1.7. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Аналогічна норма міститься в п.198.3 ст. 198 ПК України.
При цьому, відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України чітко визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
В судовому засіданні безперечно встановлено, що на момент перевірки позивач мав всі податкові накладні отримані внаслідок надання послуг з охорони та технічного обслуговування систем відео-спостереження філією "Рубіж-Авто".
Враховуючи викладене, ПАТ "Вінниччина-Авто" правомірно включила до податкового кредиту витрати на послуги по охороні та технічному обслуговуванню надані філією "Рубіж-Авто" ПАТ "Українська автомобільна корпорація".
Що стосується висновків відповідача викладених в акті перевірки про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 139.1.1., 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в частині завищення ПАТ "Вінниччина-Авто" валових витрат за перевіряємий період у зв'язку з включенням до їх складу послуг з рекламування автомобілів, які не підтверджено належним чином оформленими відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.
Як зазначалося вище для надання юридичної сили та доказовості відповідних фактів, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог законодавства "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а понесені витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання цієї послуги.
Судом встановлено, що в перевіряємому періоді ПАТ "Вінниччина-Авто" (сторона 1) отримувало послуги з рекламування автомобілів від наступних постачальників: ФОП ОСОБА_6 (сторона 2), (і.п.н. НОМЕР_3, с. Баланівка, Бершадського району) на підставі договору про надання рекламних послуг № 17 від 03.01.2012 року /т.1, а.с.240-242/, та ФОП ОСОБА_7 (сторона 2), (і.п.н. НОМЕР_4, м. Тульчин) на підставі договору про надання рекламних послуг № 122 від 30.12.2011 року /т.1, а.с. 235-237/.
В розділі 1 договору № 17 від 03.01.2012 року та розділі 1 договору № 122 від 30.12.2011 року визначено, що ПАТ "Вінниччина-Авто" передає, а сторона 2 приймає на відповідальне збереження майно для здійснення реклами та проведення демонстрації на своєму майданчику з метою просування автомобілів, що належать товариству. Вказане підтверджується актами приймання - передачі автомобілів /т.2, а.с.189-215, т.3, а.с.1-16/.
Відповідно до п. 3.3 вказаних договорів фактичні обсяги продажу автомобілів , що рекламувались на майданчику сторони 2 фіксуються в обопільному акті виконаних робіт (додаток № 1 до договорів), що складається станом на 1 число наступного за розрахунковим місяця /т.1, а.с.238, 243/. На підтвердження цієї обставини позивачем надано акти виконаних робіт /т.2, а.с.172-182, 225-235/ та платіжні доручення про виплату винагороди /т.2, а.с.183-188, 236-246/.
Як обставину, що обгрунтовує позицію податкового органу останнім зазначено, що згідно пп. 139.1.1. п. 139.1 ст. 139 ПК України визначальною підставою для віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових витрат є їх безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.
Однак, як пояснила в судовому засіданні бухгалтер ПАТ "Вінниччина-Авто" Петренко Т.М., в результаті надання послуг з реклами товариство отримало економічний ефект у вигляді збільшення обсягів реалізації автомобілів, та, як наслідок отримання дилерської маржі від цього статутного виду діяльності. Окремо зазначила, що винагорода за кожний проданий автомобіль, що рекламувався на майданчику сторони 2, визначалась директором відділу по торгівлі автомобілями, про що є відповідні накази, та виплачувалась з маржі, яку отримувало товариство. Отже витрати по оплаті наданих ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 рекламних послуг безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ПАТ "Вінниччина-Авто", та зроблені з господарською метою.
З цього приводу слід зазначити, що відповідно до п. 1.32. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Підпунктом 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Таким чином, враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що наявними доказами спростовується твердження податкового органу про те, що витрати на послуги з рекламування не пов'язані з господарською діяльністю ПАТ "Вінниччина-Авто" та не підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами, оскільки про реальність і фактичність господарських операцій з ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 свідчать належним чином оформлені договори, копії актів виконаних робіт (про призначення бонусу), а також платіжні доручення, а про пов'язаність витрат на послуги з рекламування автомобілів з господарською діяльністю товариства свідчить отримання ПАТ "Вінниччина-Авто" від вказаних послуг прибуток у вигляді маржі у зв'язку з збільшенням обсягів реалізації автомобілів.
У зв'язку з викладеним, ПАТ "Вінниччина-Авто" правомірно включила до валових витрат послуги по рекламуванню товару надані ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7
Надаючи оцінку доводам представника відповідача з приводу виявлених порушень в частині завищення ПАТ "Вінниччина-Авто" валових витрат на суму 1128768 грн. у зв'язку з включенням їх у 4 кварталі 2010 року та не підтвердженням відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, суд звертає увагу на наступне.
Перевіркою встановлено що відповідно до поданої ПАТ "Вінниччина-Авто" податкової декларації з податку на прибуток підприємств, актів перевірок філій ВВП "Прогрес-Авто", "Могилів-Подільський-Авто", "Жмеринка-Авто", "Хмільник-Авто" та акта перевірки ПАТ "Вінниччина-Авто" проведеної за період з 01.04.2008 по 30.09.2010 року виявлено, що головним підприємством в рядку 04.1 "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11 декларації з оподаткування прибутку підприємства за квартал 2010 року відображено суму в розмірі 3 446 544 грн.
Відповідно до наданих до перевірки головних книг за 4 квартал 2010 року по головному підприємству ПАТ "Вінниччина-Авто", рахунків бухгалтерського обліку, первинних документів встановлено, що в рядку 04.1 04.1 "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11 декларації з оподаткування прибутку підприємства за квартал 2010 року складає 2 317 776 грн.
Таким чином податковий орган зазначає, що при здачі декларації на прибуток за 2010 рік, фактично не показано витрат підприємства в сумі 1 128 768 грн.
В судовому засіданні бухгалтер ПАТ "Вінниччина-Авто" Петренко Т.М. пояснила, що вказану суму товариством відображено в 4 кварталі 2010 року в складі валових витрат, оскільки згідно законодавства, у випадку не врахування витрат підприємства у минулих податкових періодах року вони можуть бути відображені в іншому податковому періоді протягом цього року.
Податковим Кодексом України визначено, що податковим періодом є період (календарний рік тощо), протягом і по закінченні якого визначається податкова база й обчислюється сума податку, що підлягає сплаті платником податків.
Відповідно до пп. 5.2.7. п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.
Відповідно до п. 138.11. ПК України до складу валових витрат включаються суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат, установлених цим розділом, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.
Суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання.
Зазначені в цьому пункті витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загально виробничих витрат, адміністративних витрат тощо).
З досліджених судом вказаних нормативно-правових актів вбачається, що при включенні 1 128 768 грн. витрат, які не були відображені в попередніх періодах до складу валових у 4 кварталі 2010 року ПАТ "Вінниччина-Авто" було додержано всіх вимог чинного законодавства.
Отже, аналіз викладених норм законодавства та встановлених у справі фактичних обставин, свідчить про те, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки від 08.01.2013 року є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому вимоги позивача стосовно визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні позивачем надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення податкового органу прийняті з порушенням норм законодавства України. В той же час відповідач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції № № 0000132310, 0000142310 від 01.02.2013 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Вінниччина-Авто" судові витрати в сумі 2294 грн. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Альчук Максим Петрович