"04" березня 2013 р.Справа № 9/75/5022-1060/2012
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л.
Розглянув справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку", вул. Шевченка, 12, м. Київ, 01001
до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Тернопільгазбуд", вул. Кн. Острозького, 33, м. Тернопіль, 46001
про cтягнення заборгованості в сумі 27 551 грн. 06 коп., з яких: 10875 грн. 00 коп. основного боргу, 16 000 грн. - сума штрафу, 261 грн. 30 коп. - індекс інфляції, 261 грн. 89 коп. - 3% річних, 152 грн. 87 коп. - сума пені.
За участю представників сторін:
позивача: Фостик Марія Євгенівна - довіреність №09-32/987 від 10.08.2012р.
відповідача: не з'явився
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація (звукозапис) судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
Сторони, в порядку ст.ст.64,77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
У судовому засіданні 04.03.2013р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Суть справи: Позивач - Публічне акціонерне товариство "Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку", вул. Шевченка, 12, м. Київ, 01001 звернулося до господарського суду з позовом до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Тернопільгазбуд", вул. Кн. Острозького, 33, м. Тернопіль про cтягнення заборгованості в сумі 27 551 грн. 06 коп., з яких: 10875 грн. 00 коп. основного боргу, 16 000 грн. - сума штрафу, 261 грн. 30 коп. - індекс інфляції, 261 грн. 89 коп. - 3% річних, 152 грн. 87 коп. - сума пені.
Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: Договору №Е-407/2 від 09.12.2010р., актів-рахунків, претензії №09-65 від 24.05.2012р., підтвердження про направлення відповідачу копії претензії №09-65 від 24.05.2012р., листа №1764/150 від 18.08.2011р., підтвердження про направлення відповідачу копії листа №1764/150 від 18.08.2011р., іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 17.12.2012р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 15.01.2013 р. о 14 год. 20 хв. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 29.01.2013р. на 15 год. 40 хв., на 26.02.2013р. на 15 год. 10 хв. та на 04.03.2013р. на 14 год. 30 хв. у зв'язку з неподанням сторонами витребуваних судом доказів.
Строк вирішення спору у справі №9/75/5022-1060/2012 встановлено до 14.02.2013р. За клопотанням представника позивача від 29.01.2013р., у зв'язку із закінченням терміну розгляду справи, суд, у відповідності до ст. 69 ГПК України, ухвалою від 29.01.2013р. строк вирішення спору продовжив на п'ятнадцять днів до 02.03.2013р.
Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав повною мірою з підстав зазначених у позовній заяві та долучених до неї доказів. Разом з тим, представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог №16-3/17-35 від 27.02.2013р. (вх.№6068 від 04.03.2013р.). Згідно якої позивач, просить зменшити розмір позовних вимог до 11551 грн. 06 коп. в зв'язку із помилковим застосуванням норм п.6.7. Договору щодо нарахування штрафу у розмірі 16000,00 грн. в позовній заяві, оскільки п.6.7. в Договорі №Е-407/2 від 09.12.2010р. відсутній.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд розглянувши подану заяву розцінює її як заяву, якою позивач фактично зменшив розмір позовних вимог на суму штрафу 16000 грн., а тому приймає її до розгляду, як таку, що подана в порядку ст. 22 ГПК України.
Слід відмітити, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом, в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні (п. 6. інф. л. ВГСУ від 13.08.2008 № 01-8/482. п. 17 інф. л. ВГСУ від 20.10.2006р. №01-8/2351).
Також, і у відповідності до абз. 4 п.п. 4.6. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.
Таким чином, суд розглядає справу, предметом розгляду якої є стягнення 11551 грн. 06 коп., з яких: 10875 грн. 00 коп. основний борг, 261 грн. 30 коп. індекс інфляції, 261 грн. 89 коп. 3% річних та 152 грн. 87 коп. пеня.
Крім того, представником позивача надано письмове пояснення №16-3/17-39 від 04.03.2013р. (вх.№6069 від 04.03.2013р.), в якому позивач зазначив, що за Договором Емітент здійснює оплату послуг Зберігача лише до моменту переукладання договору про відкриття рахунку у цінних паперах між всіма власниками цінних паперів та Зберігачем або закриття всіх рахунків у цінних паперах власників. Проте, за весь період депозитарного обслуговування рахунків у цінних паперах, а саме з дати відкриття рахунків - 06.04.2011р. по 04.03.2013р., жодного договору між Зберігачем та власником цінних паперів ВАТ "Тернопільгазбуд", не укладалось.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст. 77 ГПК України, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштових відправлень - ухвал суду про порушення та відкладення розгляду справи.
Враховуючи зазначене, а також строк вирішення спору, визначений ст. 69 ГПК України, беручи до уваги те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Із змісту ст.ст. 1,2 ГПК України правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд, шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, 09 грудня 2010р. між Публічним акціонерним товариством "Акціонерним комерційним Промислово-інвестиційним банком", вул. Шевченка, 12, м. Київ, як Зберігачем, що діє на підставі Ліцензії, виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 04.09.2009р. на право ведення депозитарної діяльності зберігача цінних паперів №483643 серія АВ, в особі начальника Управління депозитарної діяльності Орловської Оксани Вікторівни, яка діє на підставі довіреності №09-32/237 від 14.07.2010р., та Відкритим акціонерним товариством "Тернопільгазбуд", як Емітентом, в особі Климова Олександра Павловича, який діє на підставі Статуту, укладено Договір про відкриття рахунків у цінних паперів випуску, що дематеріалізується (далі по тексту - Договір), відповідно до п.1.1. якого Емітент доручив, а Зберігач прийняв на себе зобов'язання щодо відкриття та ведення рахунків у цінних паперах Власником цінних паперів, які були зареєстрованими особами у реєстрі власників іменних цінних паперів, випуск яких був дематеріалізований. Відкриття та ведення рахунків за цим Договором здійснюється Зберігачем відповідно до чинного законодавства України, внутрішніх документів та тарифів Зберігача. Перелік власників зазначається у реєстрі власників іменних цінних паперів, складеного на дату припинення ведення реєстру та переданого ним Зберігачу за актом приймання - передачі в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Розглянувши та оцінивши зміст Договору суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини з відкриття та ведення рахунків у цінних паперів випуску, що дематеріалізується.
Згідно із ч. 2 ст. 20 Закону України від 17.09.2008р. "Про акціонерні товариства" усі акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.
І змісту п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.
Приведенням діяльності акціонерних товариств у відповідність із вимогами цього Закону в частині забезпечення існування акцій виключно у бездокументарній формі передбачало переведення випуску цінних паперів з документарної форми у бездокументарну - дематеріалізацію.
І змісту ст. ст. 1, 2, 7 та 11 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" безпосередній облік та перереєстрацію прав власності на цінні папери, випущені у бездокументарній формі або знерухомлені, здійснюють зберігачі цінних паперів, а саме банк, торговець цінними паперами або реєстратор, який має ліцензію на зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах як щодо тих цінних паперів, що належать йому, так і тих, які він зберігає згідно з договором про відкриття рахунку в цінних паперах
Відповідно до ч. 1,3 ст. 7 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" діяльність, пов'язана із зберіганням цінних паперів та обліком прав власності на них, здійснюється на підставі договору про відкриття рахунку у цінних паперах, який укладається власником цінних паперів з обраним ним зберігачем; депозитарного договору, який укладається між зберігачем і депозитарієм; договору про обслуговування емісії цінних паперів, який укладається між емітентом та обраним ним депозитарієм; договору про кореспондентські відносини щодо цінних паперів, який укладається між депозитаріями.
У договорі про відкриття рахунку у цінних паперах визначаються умови ведення рахунку власника цінних паперів, порядок проведення операцій емітента, порядок надання облікової та фінансової інформації зберігачем, а також умови оплати його послуг, тощо.
Із змісту п 1.9 Положення про порядок переведення випуску іменних акцій документарної форми існування у бездокументарну форму існування затвердженого рішенням ДКЦПФР №98 від 30.06.2000р. зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 2 жовтня 2000 р. за №706/4927 (із змінами та доповненнями) визначено, що відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, зберігання акцій на цих рахунках здійснюється за рахунок емітента до моменту укладання договору про відкриття рахунку в цінних паперах власником цінних паперів та зберігачем.
Також і згідно з п.1.2. Договору, Емітент доручає, а Зберігач зобов'язується здійснювати депозитарне обслуговування рахунків у цінних паперах Власників, які зазначені у Реєстрі до моменту переукладання Власником договору про відкриття рахунку у цінних паперах зі Зберігачем та припинення дії цього Договору відносно рахунку у цінних паперах такого Власника.
Відповідачем надано суду письмове пояснення №16-3/17-39 від 04.03.2013р. (вх.№6069 від 04.03.2013р.), в якому позивач зазначив, що за Договором Емітент здійснює оплату послуг Зберігача лише до моменту переукладання договору про відкриття рахунку у цінних паперах між всіма власниками цінних паперів та Зберігачем або закриття всіх рахунків у цінних паперах власників. Проте, за весь період обслуговування рахунків у цінних паперах ВАТ "Тернопільгазбуд", а саме з дати відкриття рахунків - 06.04.2011р. по 04.03.2013р., жодного договору між Зберігачем та власником цінних паперів, не укладалось.
Згідно п.3.1.5. Договору, відповідач - Емітент серед інших, взяв на себе зобов'язання оплачувати послуги Позивача по проведенню депозитарних операцій за цим Договором, згідно з тарифами Зберігача та в порядку передбаченому цим Договором.
П. 4.2. Договору сторонами погоджено, що оплата вартості послуг Позивача здійснюється Відповідачем не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання Відповідачем рахунку-фактури Позивача.
Згідно із ч. 3 статті 11 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" оплата послуг зберігача провадиться за тарифами, встановленими самим зберігачем. Максимальний розмір тарифів встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України.
При цьому сторони Додатком до Договору про відкриття рахунків у цінних паперах власників іменних цінних паперів випуску, що дематеріалізується № Е-407/2 від 09.12.2010р. погодили тарифи комісійної винагороди за надання депозитарних послуг зберігача Промінвестбанку Емтіенту в процесі дематеріалізації випуску цінних паперів ВАТ "Тернопільгазбуд".
На виконання взятих на себе зобов'язань ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" були надані послуги ВАТ "Тернопільгазбуд" щодо відкриття та ведення рахунків у цінних паперах Власникам цінних паперів, які були зареєстрованими особами у реєстрі власників іменних цінних паперів, випуск яких був дематеріалізований. Відкриття та ведення рахунків за цим Договором здійснювалось Зберігачем відповідно до чинного законодавства України, внутрішніх документів та тарифів Зберігача.
Зазначене підтверджується наданими суду належним чином завіреними копіями Актів-рахунків :
- №20 від 06.04.2011р. на суму 1875,00 грн.;
- №26 від 29.04.2011р. за квітень 500,00 грн.;
- №36 від 31.05.2011р. за травень 500,00 грн.;
- №52 від 30.06.2011р. за червень 500,00 грн.;
- №63 від 29.07.2011р. за липень 500,00 грн.;
- №85 від 31.08.2011р. за серпень 500,00 грн.;
- №92 від 30.09.2011р. за вересень 500,00 грн.;
- №119 від 31.10.2011р. за жовтень 500,00 грн.;
- №137 від 30.11.2011р. за листопад 500,00 грн.;
- №146 від 31.12.2011р. за грудень 500,00 грн.;
- №4 від 31.01.2012р. за січень 500,00 грн.;
- №34 від 29.02.2012р. за лютий 500,00 грн.;
- №58 від 30.03.2012р. за березень 500,00 грн.;
- №82 від 28.04.2012р. за квітень 500,00 грн.;
- №108 від 31.05.2012р. за травень 500,00 грн.;
- №123 від 27.06.2012р. за червень 500,00 грн.;
- №148 від 31.07.2012р. за липень 500,00 грн.;
- №179 від 31.08.2012р. за серпень 500,00 грн.;
- №196 від 28.09.2012р. за вересень 500,00 грн.
При цьому як вбачається із матеріалів справи зберігач щомісячно з 06.04.2011р. по 28.09.2012р. зазначені Акти-рахунки виставляв (надсилав) відповідачу, зокрема, від 06.04.2011р. на суму 1875 грн. 00 коп., та з квітня 2011р. по вересень 2012р. щомісячно по 500 грн. 00 коп. Зазначене підтверджено, долученою копією Журналу обліку вихідної кореспонденції а саме Журналу актів-рахунків за виконані Зберігачем послуги №09-3/6-1 наданої відділом депозитарної та реєстраторської діяльності філії «Відділення ПАТ Промінвестбанку в м.Тернополі.
Відповідно до підпункту 4.1.2. пункту 4.1., пункту 4.2. розділу 4 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджених наказом міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.07р. №1149 в редакції Наказу Міністерства транспорту та зв'язку N 1267 від 08.12.2009р.) нормативні строки пересилання рекомендованої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку між обласними центрами становить: Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 4 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Враховуючи вищевикладене, розглянувши та оцінивши подані позивачем докази, суд вважає належним чином підтвердженим позивачем виконання ним своїх зобов'язань за Договором, зокрема, надання послуг з відкриття та ведення рахунків у цінних паперах власникам іменних цінних паперів ВАТ "Тернопільгазбуд" випуску, що дематеріалізуються, за представленими Актами - рахунками за період з 06.04.2011р. по 28.09.2012р. на суму 10875,00грн.
Проте, як стверджує позивач та зазначене підтверджується поданими ним доказами, відповідач всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами Договору свого зобов'язання з оплати наданих йому послуг належним чином не виконав, оплату не провів і на його рахунку з 09.12.2010р. по 15.01.2013р. рух коштів відсутній. В результаті чого сума боргу Відповідача за Договором №Е-407/2 від 09.12.2010р. становить 10875,00 грн.
Зазначена заборгованість, станом на час розгляду справи, Відповідачем не погашена. При цьому відповідачем суду доказів протилежного неведеному не надано.
Враховуючи наявність заборгованості за Договором Позивач листом №1764/150 від 18.08.2011р. повідомляв Відповідача про наявність заборгованості у розмірі 3875,00 грн. та просив в найкоротші терміни здійснити оплату наданих послуг. Також, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №09-65 від 24.05.2012р. на суму 8375,00 грн. з вимогою перерахувати суму заборгованості у місячний термін. Однак, і лист і претензія залишені останнім без відповіді та задоволення і сума боргу погашена не була.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши подані позивачем докази та матеріали справи, суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основного боргу 10875,00 грн. є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку. А тому позов в частині стягнення 10875,00 грн. основного боргу підлягає до задоволення повністю.
Щодо стягнення нарахованої позивачем пені, то судом встановлено наступне.
Із змісту ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п.п.4.8. Договору №Е-407/2 від 09.12.2010р. сторони погодили, що при порушенні строків оплати вартості послуг Емітент сплачує Зберігачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки. Прострочка платежу тягне за собою припинення операцій за рахунками у цінних паперах власників, відкритих Емітентом. Сплата пені не звільняє Емітента від виконання обов'язків за цим Договором.
Відповідно до розрахунку суми пені долученого позивачем до позову, пеня обрахована у розмірі подвійної облікової ставки та протягом шести місяців коли зобов'язання за умовами Договору та підписаних видаткових накладних мало бути виконано відповідачем.
Враховуючи зазначене, оцінивши поданий позивачем розрахунок суми пені суд вважає, заявлені позовні вимоги позивача про стягнення пені нарахованої у розмірі 152 грн. 87 коп. правомірними та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, то судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Із змісту статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем належними доказами підтверджено допущене відповідачем прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України.
При цьому право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних, встановлених ст. 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Можливість нарахування 3% річних законодавець пов'язує з протиправною поведінкою відповідача, з фактом порушення грошового зобов'язання. Головним для визначення правової природи даної міри відповідальності є вказівка на невиконання грошового зобов'язання. При цьому, норми чинного законодавства не вимагають обов'язкового встановлення у договорі додаткового застереження щодо можливості застосування наслідків передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.
Також, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного Суду України від 15.11.2010р. №4/720).
Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши поданий позивачем розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних за 293 прострочених дня, суд вважає, що нараховані 261 грн. 89 коп. - 3% річних за період прострочення підлягають до задоволення, як такі, що заявлені та обраховані із врахуванням умов Договору, зокрема, в частині строку сплати заборгованості.
Що стосується нарахування інфляційних за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати за проведені депозитарні операції, то як вбачається із матеріалів справи, зберігачем нараховано ВАТ «Тернопільгазбуд» індекс інфляції в розмірі 261 грн. 30 коп. за період з квітня 2011р. по вересень 2012р.
Проте, як вбачається із представленого розрахунку позивачем, ним нарахування інфляційних уже в квітні 2011р. і в подальшому щомісячно по вересень 2012р. проводилось кожного місяця на загальну суму боргу в розмірі 10875,00 грн., яка сформувалась остаточно в такому розмірі лише після 28.09.2012р. з дня виставлення останнього Акту-рахунку № 196 від 28.09.2012р. При цьому при розрахунку позивачем не було враховано планомірного зростання боргу згідно виставлених рахунків з початкової суми 1875,00 грн. станом на квітень 2011р. (Акт-рах № 20 від 06.04.2011р.) з подальшим збільшенням суми на 500 грн. щомісячно до остаточної суми 10875,00 грн. станом на вересень 2012р.
Крім того, інфляційні позивачем нараховано вибірково на суми боргу тільки за місяці у яких мала місце інфляція та пропущено у послідовності розрахунку ті у яких мала місце дефляція.
Проте, суд має за необхідне зазначити, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Аналогічна правова позиція викладена у п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. (із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого господарського суду № 01-06/950/2012 від 20.07.2012) та у Постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 №23/466 та листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р.
А тому, враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши поданий позивачем розрахунок позовних вимог в частині нарахування індексу інфляції враховуючи період, який визначив позивач з квітня 2011р. по вересень 2012р. та суму боргу, яка існувала в цей період за Договором, а також індекси інфляції за даний період, зробивши власний перерахунок інфляційних втрат з врахуванням умов Договору в частині оплати в 3-х денний строк з моменту отримання Акту - рахунку та нормативи поштового обігу кореспонденції, суд вважає, що до задоволення підлягають 17 грн. 87 коп. - інфляційних втрат, як такі, що заявлені та обраховані із врахуванням умов Договору, зокрема, в частині строків та розмірів виникнення заборгованості. В свою чергу, у задоволенні до стягнення 243 грн. 43 коп. інфляційних втрат слід відмовити як безпідставно обрахованих.
Із змісту пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтей 33 Господарського процесуального кодексу України діє принцип змагальності сторін у господарському процесі, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, беручи до уваги те, що спір виник з вини відповідача у справі внаслідок невиконання ним умов Договору з оплати позивачу наданих ним послуг за відкриття та ведення рахунків у цінних паперах та враховуючи, що відповідач, станом на день розгляду справи заявлену у позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив), суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними та документально підтвердженими, а тому порушене право Публічного акціонерного товариства "Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Тернопільгазбуд" 10875 грн. 00 коп. основного боргу, 17 грн. 87 коп. інфляційних втрат, 261 грн. 89 коп. 3% річних та 152 грн. 87 коп. пені. У задоволенні 243 грн. 43 коп. інфляційних втрат суд в позові відмовляє як безпідставно нарахованих.
Відповідно до ч. 1,2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до ст. 1, 4 Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011р., судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати - 1609,50 грн. та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат - 64380 грн. (станом на час подання позовної заяви 13.12.2012р.).
Враховуючи зазначене, беручи до уваги що спір у справі виник з вини відповідача у зв'язку з неналежним виконанням ним умов Договору а також те, що судовий збір сплачено позивачем у мінімальному розмірі, суд, керуючись правом наданим йому ч. 2 ст. 49 ГПК України, судовий збір у розмірі 1609 грн. 50 коп. покладає на відповідача у справі та він підлягає стягненню в користь позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Тернопільгазбуд", вул. Кн. Острозького, 33, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 02127360 на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку", вул. Шевченка, 12, м. Київ, код ЄДРПОУ 00039002 - 10875 (десять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 17 (сімнадцять) грн. 87 коп. інфляційних втрат, 261 (двісті шістдесят одну) грн. 89 коп. 3% річних та 152 (сто п'ятдесят одну) грн. 87 коп. пені, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.
3. В частині стягнення 243 (двісті сорок три) грн. 43 коп. інфляційних втрат, в позові відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено та підписано 20.03.2013р.
Суддя В.Л. Гевко