Справа № 2-а-17/12/2414
Головуючий у 1-й інстанції: Смотрицький В.Г.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
05 лютого 2013 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Боровицького О. А.
суддів: Гонтарука В. М. Сушка О.О.
при секретарі: Александровій К.В.
за участю представників сторін:
відповідача - Юзьків М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чернівецької міської ради, виконавчого комітету Чернівецької міської ради, третя особа на стороні відповідача КПМТК "Калинівський ринок" про визнання частково протиправним рішення органу місцевого самоврядування та скасування Державного акту в цій частині на право постійного користування землею, зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки, -
В провадженні Шевченківського районного суду м.Чернівці перебувала на розгляді адміністративна справа за позовом ОСОБА_3 до Чернівецької міської ради, виконавчого комітету Чернівецької міської ради, третя особа на стороні відповідача - КП МТК «Калиновський ринок» про визнання частково протиправним пункту 2 рішення IV сесії XXIII скликання Чернівецької міської ради № 39 від 29.09.1998 року щодо надання МТК Калинівський ринок" земельної ділянки у постійне користування за адресою: АДРЕСА_1 площею 9,45 кв.м на майданчику № 2 та скасування в цій частині Державного акту на право постійного користування землею від 04.06.1999 р. І-ЧВ № 001019.
Мотивуючи позовні вимоги заявник посилався на наявність правових підстав для зобов'язання відповідачів оформити на нього право оренди на цю земельну ділянку, оскільки оскаржуваним рішенням та Державним актом порушуються його права як фізичної особи, який має рівні можливості з юридичними особами в набутті права власності на земельну ділянку та право користування землею, в тому числі для здійснення підприємницької діяльності.
Шевченківський районний суд м.Чернівці постановою від 07.12.2012 року у задоволенні вказаного позову відмовив.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Зокрема, в обґрунтування апеляційних вимог скаржник наголошував, що основним доказом набуття права власності на предмет аукціону є протокол Буковинської універсальної біржі за №04/019 від 26.05.1997 року, який неправомірно не взятий до уваги судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.
Крім того, на думку скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про існування правовідносин не з органом місцевого самоврядування - Чернівецькою міською радою, а тільки з КП МТК "Калинівський ринок", який на момент проведення аукціону не мав жодних правовстановлюючих документів на землекористування спірною територією, а лише надавав послуги по її прибиранню.
28.01.2012 року до суду надійшли письмові заперечення Чернівецької міської ради, в яких відповідач посилається на безпідставність та необґрунтованість тверджень апелянта, окремо зауваживши, що апелянт, у даному випадку, безпідставно намагається ототожнити «право користування торговим місцем на ринку» з «правом оренди земельної ділянки», що не відповідає фактичному змісту спірних правовідносин, які існують Між ОСОБА_3 та КП МТК "Калинівський ринок".
04.02.2013 року до суду також надійшли письмові заперечення КП МТК «Калинівський ринок», в яких підприємство проти тверджень скаржника заперечує, водночас звертає увагу суду, що ОСОБА_3 належний йому контейнер у 1999 році був відчужений іншій особі і лише в грудні 2006 року був повторно придбаний за договором купівлі-продажу. Таким чином, на думку третьої особи, на момент звернення до суду права позивача не могли бути порушені, оскільки власником павільйону ОСОБА_3 став через 7 років після прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення.
У судове засідання апелянт не зявився, про день та час розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином.
Представник відповідачів - Чернівецької міської ради та виконавчого комітету Чернівецької міської ради у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача та думку представника відповідачів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, пунктом 2 рішення IV сесії XXIII скликання Чернівецької міської ради № 39 від 29.09.1998 року МТК "Калинівський ринок" надано земельну ділянку у постійне користування за адресою: АДРЕСА_1 площею 20,3396 га, для організації та обслуговування ринку. Па підставі вказаного рішення КП МТК "Калинівський ринок" 04.06.1999 року видано Державний акт на право постійного користування землею І-ЧВ № 001019.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, ОСОБА_3 оскаржив його до суду.
При цьому, позивач посилався на наявність у нього права на оренду земельної ділянки площею 18,00 кв.м. на території, яка ввійшла до меж земельної ділянки КП МТК Калинівський ринок», визначених державним актом на право постійного користування землею 1-ЧВ № 001019 від 04.06.1999р.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, а відтак відсутності правових підстав для задоволення адміністративного позову.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
09.06.1997 року між СП «Калинівський ринок» та апелянтом - ОСОБА_3 на підставі протоколу біржі від 26.05.1997 року укладений договір купівлі - продажу права на встановлення великогабаритних павільйонів на території міського торгового центру, місце НОМЕР_1, площею 18,00 кв.м.
23.06.1997 року між СП «Калинівський ринок» та підприємцем ОСОБА_3 укладено договір на оренду майданчика для торгівлі з великогабаритних павільйонів, яким останньому надано в оренду торгове місце для торгово-посередницької діяльності до 31.12.1997 року та визначено місце для установки стаціонарного великогабаритного павільйону НОМЕР_1
27.12.2006 року між ОСОБА_4 та скаржником - ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу павільйону НОМЕР_2, що знаходиться на території ринку АДРЕСА_2 (т. 1,а.с. 146).
Відповідно до п.8 Правил торгівлі на ринках ( затвердженими Наказом МЗЕЗторг України від 12.03.1996р. №157 ), в редакції чинній на час виникнення правовідносин та Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.1996р. № 465 «Про впорядкування роботи продовольчих і речових ринків» адміністрація ринку вирішує питання щодо функціонального планування території ринку, розміщення торгових місць, приміщень і торгових об'єктів. Продавцям на ринку надається торгове місце, яке потрібне для розміщення товарів та необхідного для торгівлі інвентарю і позначено відповідним номером ( п.п. 16, 21 Правил). В межах повноважень наданих виконавчому комітету міської ради, як власнику МТК «Калинівський ринок», та адміністрації ринку щодо функціонального планування території ринку та розміщення торгових місць.
Розпорядженням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 04.03.1997 року № 92-р «Про проведення аукціону по продажу права на встановлення павільйонів контейнерного типу на території Міського торговельного комплексу (МТК) «Калинівський ринок» з метою подальшого впорядкування торгівлі на території МТК «Калинівський ринок» та створення рівних можливостей підприємцям, зайнятих торгівлею визначено порядок надання торгових місць на території ринку шляхом проведення аукціону по продажу права на встановлення павільйонів контейнерного типу.
Таким чином, на підставі протоколу аукціону від 26.05.1997 року №04\019 ОСОБА_3 продано саме право використання торгового місця АДРЕСА_2, яке і безпосередньо реалізовано останнім та належно оформлено підприємством шляхом укладання угоди від 09.06.1997 року про надання в користування торговельного місця НОМЕР_1 в торговому секторі №4.
У розрізі наведених обставин, суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника, що наявні у нього документи засвідчують лише право на користування торговим місцем площею 18 кв.м., а не надають ОСОБА_3 право оренди земельної ділянки, як наголошує апелянт у своїй скарзі.
Відтак, стверджуючи протилежне, апелянт фактично ототожнює наявні в нього документи на право користування торговим місцем площею 18,00 кв.м. на ринку, з документами, які відповідно чинного законодавства надають підстави набуття права оренди земельної вказаної ділянки площею 18,00 кв.м.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з того, що суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (частина перша); набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга). Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (ч. 1 статті 125 Кодексу).
У даному випадку, в апелянта - ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу павільйону НОМЕР_2, що знаходиться на території ринку АДРЕСА_2 виникло право лише на платне користування торговельним місцем НОМЕР_1 на території ринку "Калинівський".
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання скаржника на протокол Буковинської універсальної біржі за №04/019 від 26.05.1997 року, за яким ОСОБА_3 придбав «право оренди місця на МТК», оскільки зазначений протокол не завірений у встановленому законом порядку, а відтак не може вважатись належним доказом в розумінні ст.69 КАС України.
Водночас, належних документів, які б підтверджували право власності або права користування ОСОБА_3 спірною земельною ділянкою матеріали адміністративної справи не містять, як не надано їх і самим скаржником.
Всупереч доводам апеляційної скарги, судова колегія зауважує, що на підставі вищевказаних договорів, апелянт фактично вступив у правовідносини з КП МТК «Калинівський ринок» щодо використання території "Калинівського ринку", відповідно до розпорядження виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 92-р від 04.03.1997 року.
Зрештою, суд апеляційної інстанції бере до уваги посилання КП МТК «Калинівський ринок», які знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що власником павільйону НОМЕР_2, що знаходиться на території ринку АДРЕСА_2 ОСОБА_3 став лише після укладення 27.12.2006 року договору купівлі-продажу цього павільйону, а відтак станом на день звернення ОСОБА_3 до суду в листопаді 2006 року його права оскаржуваним рішенням та актом не порушувались.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_3
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 грудня 2012 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 11 лютого 2013 року .
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Гонтарук В. М.
Сушко О.О.