Справа: № 2а-25/11 Головуючий у 1-й інстанції: Колдіна О.О. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
14 березня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Оксененка О.М.,
суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,
при секретарі - Ніколаєнко М.Г.,
за участю представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м.Києва на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 01.07.2011 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м.Києва, Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання незаконними дії Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва, Головного Управління Пенсійного фонду України у м. Києві, що полягають у відмові в переведенні ОСОБА_3 на пенсію наукового працівника, визнання неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, щодо не нарахування ОСОБА_3 пенсії наукового працівника з 04.11.2009 р., зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва вчинити дії з переведення ОСОБА_3 з 04.11.2009 р. на пенсію наукового працівника на підставі Закону України «Про науковоу і науково-технічну діяльність», враховуючи наступні періоди роботи: з 01.08.1980 р. по 30.05.1982 р. на посаді інженера кафедри Вінницького політехнічного інституту, з 31.05.1982 р. по 30.11.1984 р. на посаді молодшого наукового співробітника кафедри інституту, з 01.12.1984 р. по 01.12.1987 р. в аспірантурі Вінницького політехнічного інституту, з 01.12.1987 р. по 24.12.1990 р., з 01.09.1993 р. по 21.0.81997 р. час роботи на наукових та науково-педагогічних посадах у Вінницькому політехнічному інституту, час роботи з 01.01.1991 р. по 01.11.1991 р. у малому науково-виробничому підприємстві «Вин-ИНКОС», час роботи з 01.09.1998 р. по 31.08.1999 р. викладачем на посаді доцента Вінницького коледжу менеджменту, час роботи з 25.03.2010 р. по 21.10.2010 р. фахівцем з управління проектами та керівником департаменту автоматизації обліку та управління по строковому договору у ВАТ «Фармак», а також зобов'язання Управління пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва виплати їй невиплачену пенсію як науковому працівнику з 04.11.2009 р.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.07.2011 позов задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, в частині відмови у переведенні ОСОБА_3 на пенсію наукового працівника відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» протиправними. Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, щодо непроведення нарахування ОСОБА_3 пенсії наукового працівника з 04.11.2009 р. протиправною. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва вчинити дії з переведення ОСОБА_3 з 04.11.2009 р. на пенсію наукового працівника на підставі Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», враховуючи при цьому в якості стажу наукової роботи наступні періоди: час роботи з 01.08.1980 р. по 30.05.1982 р. на посаді інженера кафедри Вінницького політехнічного інституту; час роботи з 31.05.1982 р. по 30.11.1984 р. на посаді молодшого наукового співробітника кафедри Вінницького політехнічного інституту; час навчання з 01.12.1984 р. по 01.12.1987 р. в аспірантурі Вінницького політехнічного інституту; час роботи на наукових та науково-педагогічних посадах у Вінницькому політехнічному інституту»(Вінницькому державному технічному університеті) з 01.12.1987 р. по 24.12.1990 р., з 01.09.1993 р. по 30.06.1996 р., з 01.09.1996 р. по 31.08.1997 р.; час роботи з 01.01.1991 р. по 01.11.1991 р. у малому науково-виробничому підприємстві «Вин-ИНКОС». Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м.Києва виплатити ОСОБА_3 пенсію, як науковому працівнику, з 04.11.2009 р. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач та Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва звернулися із апеляційними скаргами. Позивач, посилаючись на те, що в частині відмови в задоволенні позовних вимог постанова ухвалена з грубим порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, просить постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, пояснення представника позивача та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до записів у трудовій книжці позивач працювала на наступних посадах: 01.08.1980 р. призначена на посаду інженера науково-дослідного сектору кафедри автоматизованих систем управління Вінницького політехнічного інституту, як молодий спеціаліст за направленням Мінвуз УРСР. 31.05.1982 р. - переведена на посаду молодшого наукового співробітника зазначеної кафедри. 01.12.1984 р. зарахована до аспірантури з денною (очною) формою навчання (з відривом від виробництва) Вінницького політехнічного інституту, навчання у якій закінчила 01.12.1987 р. 01.12.1987 р. зарахована на посаду молодшого наукового співробітника науково-дослідницької частини кафедри автоматизованих систем управління Вінницького політехнічного інституту. 03.02.1988 р. переведена на посаду наукового співробітника науково-дослідницької частини означеної кафедри. 17.101988 р. переведена на посаду старшого викладача тієї ж кафедри. 23.05.1989 р. переведена на посаду старшого викладача кафедри інформатики та комп'ютеризації навчання Вінницького політехнічного інституту.02.10.1989 р. переведена за конкурсом на посаду доцента тієї ж кафедри. 24.12.1990 р. звільнена з роботи за власним бажанням у зв'язку з необхідністю догляду за дитиною-інвалідом дитинства. 01.01.1991р. зарахована на посаду провідного наукового співробітника малого науково-виробничого підприємства «Вин-ИНКОС». 01.11.1991 р. звільнена з роботи за власним бажанням у зв'язку з необхідністю догляду за дитиною-інвалідом дитинства. 01.09.1993р. зарахована на посаду доцента кафедри технології та організації, управління економіки будівництва Вінницького політехнічного інституту. 21.04.1994 р. переведена на посаду доцента кафедри технології будівельного виробництва Вінницького державного технічного університету. 01.07.1994 р. переведена на посаду доцента кафедри теоретичної та будівельної механіки того ж Університету. 30.06.1996 року звільнена з роботи по закінченню строку дії трудового договору. 01.09.1996 р. зарахована на посаду доцента кафедри теоретичної та будівельної механіки того ж Університету на умовах строкової трудової угоди. 31.08.1997р. звільнена у зв'язку з закінченням строку дії трудової угоди. 01.09.1998р. зарахована викладачем на посаду доцента Вінницького коледжу менеджменту. 31.08.1999р. звільнена з роботи у зв'язку з закінченням дії трудового договору. 21.03.2005 р. зарахована на посаду заступника фінансового директора ЗАТ «Фуршет». 01.01.2007р. переведена на посаду директора департаменту автоматизації обліку та управління ЗАТ «Фуршет». 26.05.2008 р. звільнена з посади за власним бажанням.25.03.2010 р. зарахована на посаду фахівця із управління проектами відділу організації та підтримки бізнесу ВАТ «Фармак» на умовах строкового договору до 24.03.2012 року. 01.04.2010р. переведена на посаду керівника департаменту автоматизації обліку та управління ВАТ «Фармак» по строковому трудовому договору по 31.03.2012р.
21.10.2010р. звільнена за власним бажанням.
Відповідно до рішення Ради в Вінницькому політехнічному інституті від 15.03.1988 р. ОСОБА_4 присуджено вчений ступінь кандидата технічних наук, про що Вищою атестаційною комісією при РМ СРСР видано відповідний диплом.
Починаючи з листопада 2009 року позивач неодноразово зверталася з заявою до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про переведення її на наукову пенсію відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Проте, в призначенні пенсії, як науковому працівнику їй було відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що загальний стаж наукової роботи ОСОБА_3 становить 15 років 26 днів, а отже вона набула право на призначення їй пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Крім того, суд першої інстанції не зарахував до наукового стажу позивача термін роботи у ВАТ «Фармак» з 25.03.2010 р. по 21.10.2010 р. та час роботи викладачем на посаді доцента Вінницького коледжу менеджменту, оскільки зазначені установи не пройшли відповідної атестації як Державні наукові установи, а також Вінницький коледж менеджменту не є навчальним закладом Ш-VІ рівня акредитації.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до положень абзацу дев'ятого статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» науковий працівник - вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації.
Статтею 4 цього Закону встановлено, що суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади III-IV рівнів акредитації, громадські організації у науковій та науково-технічній діяльності.
Відповідно до положень статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.
Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку:
чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років;
жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років.
Пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80 % від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 23 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески).
Згідно з ст. 11 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»з метою оцінки ефективності діяльності наукових установ, відповідності одержуваних ними результатів державним науково-технічним пріоритетам та завданням науково-технічного розвитку, а також з метою визначення необхідності надання їм підтримки держави не менше одного разу на п'ять років провадиться державна атестація наукових установ у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державній атестації підлягають наукові установи усіх форм власності, що внесені або претендують на внесення до Державною реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави. Тобто, відповідно до вищенаведених норм законодавства, державній атестації підлягають наукові установи усіх форм власності.
Частиною 1 статті 22-1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» визначено перелік посад наукових працівників наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо).
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що до наукових працівників належать також особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь.
Зазначена правова норма поширюється на тих працівників, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь і які працюють на посадах, не включених до зазначеного переліку.
При цьому в обов'язковому порядку місцем роботи таких наукових працівників має бути наукова установа або організація (їх філіал, відділення тощо).
Зазначений висновок обґрунтовується наступними доводами.
По-перше, стаття 22-1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» визначає посади наукових працівників, які працюють у наукових установах та організаціях (їх філіалах, відділеннях тощо).
Тобто особи, зазначені у частині 2 цієї статті, також мають бути працівниками наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо).
По-друге, зазначена правова норма не містить жодних винятків щодо місця роботи наукових працівників, статус яких визначений у цій правовій нормі.
Для прикладу, частиною 18 статті 24 цього Закону встановлено, що право на призначення пенсії відповідно до цього Закону поширюється також і на осіб, які на момент звернення за призначенням пенсії працюють на будь-яких посадах на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та мають стаж наукової роботи, передбачений частиною другою цієї статті. Тобто законодавець визначив, що для призначення пенсії науковому працівнику, у якого є достатній стаж наукової роботи, посада та місце його роботи на момент звернення за призначенням пенсії значення не має.
Частиною 2 статті 22-1 зазначеного Закону, яка визначає посади, що дають статус наукових працівників наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо), підстав для поширення цієї норми, крім посад наукових установ, на будь-які посади на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності не встановлено.
По-третє, особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь, і працюють не в наукових установах та організацій (їх філіалах, відділеннях тощо) не виконують визначену статтею 21 цього Закону таку обов'язкову вимогу щодо кожного наукового працівника, як проходження не рідше одного разу на п'ять років атестації.
Крім цього, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року № 257 визначено, зокрема, що до наукового стажу, який дає право на призначення пенсій та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» зараховується час роботи наукових (науково-педагогічних) працівників на посадах, передбачених переліком, у наукових установах, організаціях, вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації недержавної форми власності, які пройшли державну атестацію згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Тобто науковий працівник, який має наукову ступінь і працює на посаді наукового працівника, відповідно до встановленого чинним законодавством переліку посад, але у науковій установі недержавної форми власності, яка не пройшла державної атестації, не має права на призначення пенсії наукового працівника.
Наведене свідчить про те, що положення частини 2 статті 22-1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» поширюються лише на працівників наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо) і не поширюються на працівників, що працюють на будь-яких посадах на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності, які не є науковими установами або які, будучи науковими установами недержавної форми власності, не пройшли державної атестації відповідно до положень статті 11 Закону.
Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.02.2013 року по справі К-30214/10.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що для зарахування періоду роботи до стажу наукової роботи необхідна атестація наукової установи, тобто підтвердження наукового напряму роботи даної установи.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м.Києва на те, що мале науково-виробничому підприємстві «Вин-ИНКОС» є науковою установою в розумінні ст. 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» з огляду на наступне.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції Мале науково-виробниче підприємство «Вин-ИНКОС» є державним підприємством та входить до переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що немає підстав для зарахування позивачу до наукового стажу термін роботи у ВАТ «Фармак» з 25.03.2010 р. по 21.10.2010 р. та час роботи викладачем на посаді доцента Вінницького коледжу менеджменту, оскільки зазначені установи не пройшли відповідної атестації як Державні наукові установи і, крім того, Вінницький коледж менеджменту не є навчальним закладом Ш-VІ рівня акредитації.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч зазначеним приписам процесуального законодавства відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а доводи викладені в апеляційній скарзі відповідача не знайшли свого підтвердження в процесі перегляду справи судом апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційні скарги ОСОБА_3, управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 01.07.2011 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: О.М. Оксененко
Судді:
Г.М. Бистрик
В.Г. Усенко
Ухвалу в повному тексті виготовлено 19.03.2013 року.
.
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Бистрик Г.М.
Усенко В.Г.