Справа: № 2а-19356/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
14 березня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Оксененка О.М.,
суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,
при секретарі - Ніколаєнко М.Г.,
за участю представників позивача - Апалькова Є.Ю., Мудренко А.С., Наталюк Н.В. та представника відповідача - Бутенка С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2012 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» до Тернопільської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Тернопільської митниці про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 10.11.2011 року № 89 та № 90.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2012 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу про скасування незаконної, на його думку, постанови суду першої інстанції та просить постановити нову про задоволення позову. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, що з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, протягом 2009-2010 року ТОВ «Українська Аграрна Лізингова компанія» було завезено «Зерносушильний комплекс ereal storage plant» як комплектний об'єкт за кодом комплектного об'єкта 8437100000 згідно з УКТ ЗЕД, що надійшов згідно зовнішньоекономічного договору купівлі - продажу № 002 від 30.10.08р.
У зв'язку з виявленням ознак, що свідчать про порушення податкового законодавства за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, відповідно до Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого постановою КМ України від 02.02.2011 № 71, та наказів Тернопільської митниці від 12.08.2011 № 340, від 29.08.2011 № 365, від 23.09.2011 № 414 була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія», зокрема правильності класифікації комплектного об'єкта.
Робочою групою, що проводила перевірку було встановлено факт невірної класифікації Комплексу, імпортованого позивачем. Зокрема, відповідно до технічного опису та наявних креслень Товару митним органом визначено, що обладнання складається з декількох секцій, частина яких функціонально призначена для очищення та сушки зерна, а інші секції - для зберігання очищених зернових культур. З огляду на те, що складові (секції) комплектного об'єкта імпортованого позивачем, виконують різні функції, митний орган прийшов до висновку, що такі складові, згідно вимог Порядку прийняття рішення про класифікацію комплектного об'єкта згідно з УКТЗЕД, затвердженого наказом Держмитслужби України від 12.12.2005 № 1219, у зібраному стані не можуть бути класифіковані за одним кодом УКТ ЗЕД.
За результатами перевірки Тернопільською митницею складений акт про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія» від 10.10.2011 № н/0019/1/403000000/0031245438, що було проведено у відповідності до Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 71.
Згідно вказаного Акту, встановлено заниження ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія» суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 177 452,66 грн. та ввізного мита на суму 887 263,29 грн.
Враховуючи висновки акту перевірки, Тернопільською митницею 10.11.2011р. були прийняті податкові повідомлення-рішення № 89 з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності на суму 177 452,66 грн. за основним платежем та штрафні санкції на суму 44 363,17 грн., всього 221815,83 грн., а також № 90 з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності на суму 887 263,29 грн. за основним платежем та штрафні санкції на суму 221 815,82 грн., всього 1 109 079,11 грн.
На цій підставі митним органом було скасоване попереднє Рішення Тернопільської митниці про визначення коду комплексного об'єкту у зв'язку з невідповідністю його вимогам законодавства.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність винесених митним органом податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 41 Податкового кодексу України митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.
Статтями 11, 15 Митного кодексу України визначено, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України; митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України. Митниця діє в межах території, що визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Відповідно до ст. 40 Митного кодексу України митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Згідно ст. 43 Митного кодексу України у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України і закінчується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до ст. 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.
Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.
Аналіз вказаної норми свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. За наслідками вказаного контролю митний орган може донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з виявленням ознак, що свідчать про порушення податкового законодавства за результатами електронних копій митних декларацій, відповідно до Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого постановою КМУ від 02.02.2011 № 71 та наказів Тернопільської митниці від 12.08.2011 № 340, від 29.08.2011 № 365, від 23.09.2011 № 414 була проведена невиїзна документальна перевірка позивача, зокрема щодо правильності класифікації комплексного об'єкта.
Під час проведення перевірки робочою групою було встановлено факт невірної класифікації імпортованого позивачем комплексного об'єкту. Зокрема, відповідно до технічного опису та наявних креслень об'єкта визначено, що обладнання складається з декількох секцій, частина яких функціонально призначена для очищення та сушки зерна, а інші секції - для зберігання очищених зернових культур. З огляду на те, що складові (секції) комплексного об'єкта імпортованого позивачем виконують різні функції, такі складові, згідно вимог Порядку прийняття рішення про класифікацію комплексного об'єкта згідно з УКТЗЕД, затвердженого наказом Держмитслужби від 12.12.2005 № 1219, у зібраному стані не можуть бути класифіковані за одним кодом УКТЗЕД.
Відповідно до вказаного Порядку комплектний об'єкт - промисловий або інший об'єкт у цілому, окремий цех, установка чи агрегат, що являють собою закінчений технологічний комплекс чи його самостійну частину, у зібраному стані класифікуються за одним товарним кодом згідно з УКТЗЕД та спорудження яких передбачає виконання інженерно-технічних робіт (установка, монтаж, налагодження тощо) на місці експлуатації, але з урахуванням транспортування та монтажу не можуть увозитись на митну територію України (вивозитись за межі митної території України) за однією партією товарів.
Враховуючи те, що позивачем у графі 31 Вантажних митних декларацій, згідно яких проведено митне оформлення обладнання ввезеного згідно контракту від 30.10.2008 № 002, вказано опис зерносушильний комплекс з обладнанням для чищення, сортування або калібрування насіння, зерна, а також у графі 33 ВМД та заяві від 30.11.2009 № 5370 заявлено код товарної позиції 8437 згідно УКТЗЕД «Машини для очищення сортування або калібрування насіння, зерна або сухих бобових культур ...», то все ввезене обладнання повинно виконувати функції сушіння, очищення, сортування або калібрування.
Таким чином, визначальною ознакою для класифікації імпортованого обладнання за одним кодом згідно УКТЗЕД є виконання всіх складових (секцій) однієї функції (призначення) - функції сушіння, очищення, сортування або калібрування, а об'єкт у цілому являє собою закінчений технологічний комплекс.
Разом з тим, згідно специфікації до контракту від 30.10.2008 № 002 вбачається, зокрема та позивачем не заперечується, що імпортоване обладнання складається із секцій приймання, очищення, елеваторних зон, живлення виміру температури, завантаження, бункерів для відходів.
Елеватори - це споруди для зберігання великих партій зерна та являють собою високотехнологічні зерносховища силосного типу, з функцією підтримки оптимального режиму зберігання. Такий оптимальний режим забезпечений системою повітряного вентилювання силосів, що включає часткове підсушування зерна для підтримки вмісту оптимальної кількості вологи в зерні, контролю температури зерна. Силоси оснащуються обладнанням для завантаження і вивантаження зерна.
Таким чином, елеватори призначенні виконання функції довготривалого зберігання зерна.
Окрім цього, у додатку 3 до контракту від 30.10.2008 (креслення) зазначено, що: «Секция отмеченная красной пунктирной линией, представляет возможное будущее расширение, которое не входит в поставку согласно Контракта №002 от 30 октября 2008 г.»
Таким чином, вказаний факт свічить про те, що ввезене обладнання не являє собою закінчений технологічний комплекс.
У зв'язку з тим, що складові комплексного об'єкта виконують різні функції, згідно вимог пункту 1.2 вищевказаного Порядку № 1219, такі складові у зібраному стані не можуть бути класифіковані за одним кодом УКТЗЕД. З огляду на допоміжне призначення певних складових комплексного об'єкта щодо зберігання зерна по відношенню до основного технологічного призначення обладнання, заявленого до митного оформлення (очищення та сушка), складові компоненти, що виконують допоміжні функції, у відповідності із Загальним положенням до групи 84 УКТЗЕД повинні класифікуватись окремо.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що імпортоване позивачем обладнання згідно Контракту № 002 від 30.10.2008 року не може вважатися комплексним об'єктом та класифікуватися за одним кодом товарної позиції 8437 згідно УКТЗЕД.
Згідно пп.54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Крім того, Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Держмитслужби від 09.07.97 № 307, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 р. № 443/2247 (пункт 2 глави 2 розділу II Інструкції) встановлено, що у графі 31 ВМД «Вантажні місця та опис товарів - Маркування та кількість - Номери контейнерів - Кількість та розпізнавальні особливості»зазначаються точні відомості, необхідні для класифікації товару (фізичні характеристики товару в обсязі, достатньому для однозначного віднесення його до коду згідно з УКТЗЕД, у кількості знаків, визначеній правилами заповнення графи 33 ВМД для відповідного митного режиму та особливостей переміщення).
Разом з тим, не зважаючи на вимоги Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Держмитслужби від 09.07.97 № 307, позивачем точних відомостей, необхідних для класифікації обладнання, достатніх для однозначного віднесення його до коду згідно з УКТЗЕД, зазначено не було. Зокрема, не вказано, що поряд із обладнанням очищення, сортування або калібрування насіння, зерна ввозиться також і обладнання для зберігання очищених зернових культур.
Вищенаведені факти засвідчують вчинення позивачем дій, що призвели до порушення Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 05.04.2001 року, в частині неправильної класифікації.
Крім цього, встановлення робочою групою факту невірної класифікації Зерносушильного комплексу «ereal storage plant» вказало на те, що рішення Тернопільської митниці про визначення коду комплексного об'єкту згідно якого проводилося митні оформлення вищевказаного об'єкту, було також прийнято з порушенням вимог Закону України «Про Митний тариф України», в зв'язку з чим вказане рішення було скасоване.
Таким чином, наслідком скасування рішення Тернопільської митниці про визначення коду комплексного об'єкту, з підстав порушення вимог Закону України «Про Митний тариф України» при його прийнятті, є визнання його недійсним з моменту видання.
Отже, дії відповідача щодо винесення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є правомірними.
Крім того, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що Тернопільська митниця діяла всупереч Порядку прийняття рішення про класифікацію комплектного об'єкта згідно з УКТЗЕД, затвердженого наказом Держмитслужби від 12.12.2005 № 1219, а також на те, що митні органи не наділені повноваженнями скасовувати рішення, з огляду на наступне.
Завдання, функції відділів контролю митної вартості та класифікації товарів митниці під час здійснення контролю за правильністю класифікації товарів та прийняття рішень про визначення коду товару, порядок взаємодії з іншими структурними підрозділами митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також здійснення реєстрації рішень, надання звітності та інші питання роботи відділу у напрямі класифікації товарів згідно з УКТЗЕД визначені Порядком роботи відділу контролю митної вартості та класифікації товарів регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим наказом Держмитслужби від 07.08.2007 № 667, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2007 року за № 968/14235.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює порядок прийняття рішень про класифікацію комплектного об'єкту є Порядок прийняття рішення про класифікацію комплектного об'єкта згідно з УКТЗЕД, затверджений наказом Держмитслужби від 12.12.2005 № 1219, зареєстрований зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 січня 2006 року за № 26/11900.
Разом з тим, Порядком, затвердженим наказом Держмитслужби України від 12.12.2005, встановлено лише особливий порядок прийняття рішень про класифікацію комплектного обладнання, в той час як інші питання у напрямку класифікації регулюються Порядком, затвердженим наказом Держмитслужби України від 07.08.2006 № 667, в тому числі скасування прийнятого Рішення про класифікацію комплектного об'єкта згідно з УКТЗЕД.
Зокрема, згідно Порядку, затвердженого наказом Держмитслужби України від 07.08.2007р. № 667, митному органу надано повноваження скасування прийнятого ним Рішення, якщо воно прийнято з порушенням вимог УКТЗЕД чи на основі неповної або недостовірної інформації або відкликання - якщо унесено зміни до нормативно-правових актів, що регулюють питання класифікації товарів.
В зв'язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача щодо відсутності у відповідача повноважень на скасування власних рішень суд вважає необґрунтованими.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що безпідставними є посилання Товариства на Рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 року. Так, вказаним Рішенням Конституційний суд України визнав неконституційним скасування органами місцевого самоврядування власних попередньо прийнятих рішень. З огляду на те, що органи місцевого самоврядування не є органами державної влади, якими є органи митної служби, то підстав для застосування Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 до спірних правовідносин, стороною в яких є орган державної влади, немає.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та доводами відповідача про необґрунтованість посилання позивача на постанови Верховного Суду України від 02.06.2009 у справі № 06/96 та від 21.01.2011 у справі № 21-64а10, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 244 КАС України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Крім того, Верховний Суд України, у рішеннях на які посилається позивач, надав висновок щодо застосування положення підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону N 2181-ІП при визначення митним органом суми податкових зобов'язань внаслідок проведення камеральної перевірки.
Зокрема, вказуючи на те, що митні органи не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону N 2181-ІП, дія якого не поширюється на митні органи.
Разом з тим, правовими підставами прийняття податкових повідомлень-рішень від 10.12.2011 № 89 та 90 є результати проведення документальної невиїзної перевірки (Акт від 10.10.2011 № н/0019/1/403000000/0031245438) та підпункт 54.3.2 пункт 54.3 стаття 54 та пункт 123.1. статті 123 Податкового кодексу України, а не результати камеральної перевірки та положення Закону України № 2181-ІП «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фордами».
Слід також зазначити, що позиція колегії суддів узгоджується з позицією Верховного Суду України, висловлену в рішенні №21-390а11 від 20.02.12 р. по справі за позовом ВАТ «Росс» до Харківської митниці Державної митної служби України. В рішенні Верховного Суду України зазначено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватись, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому порядку, контроль за виконанням яких покладено на митні органи (стаття 69 МК).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт неправомірності дій відповідача.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких підстав, апеляційну скаргу - необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна лізингова компанія» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М. Оксененко
Судді:
Г.М. Бистрик
В.Г. Усенко
Ухвалу в повному тексті виготовлено 19.03.2013 року.
.
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Бистрик Г.М.
Усенко В.Г.