Справа: № 2а-6311/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.
Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
14 березня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Оксененка О.М.,
суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,
при секретарі - Ніколаєнко М.Г.,
за участю представника позивача - Собко О.В., Малярчука Ю.Б. та представників відповідача - Орлової М.Є., Сухачова В.О., Прокопчука О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,
Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.02.2012 р. №№ 0000111502, 0000071502, 0000081502, 0000091502.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2012 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області ДПС від 22.02.2012 р. №№ 0000111502, 0000071502, 0000081502, 0000091502.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням Карлівська міжрайонна державна податкова інспекція Полтавської області ДПС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Крім того, 16.01.2013 року до Київського апеляційного адміністративного суду представником Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" було подано клопотання про заміну Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" її правонаступником Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування".
Відповідно до ст. 55 КАС України, у разі вибуття або зміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу зміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він змінив.
Отже, заявлене представником Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" клопотання не суперечить вимогам закону, тому суд допускає заміну Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" її правонаступником Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування".
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача та представників відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Чутівським відділенням Карлівської МДПІ проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по рентній платі за нафту, природний газ і газовий конденсат з жовтня 2009 року по жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт № 33/150230019775 від 10.02.2012 р.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Крім цього, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 260.7 ст. 260 Податкового кодексу України в частині сплати узгодженого податкового зобов'язання.
На підставі Акту перевірки, Карлівською МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.02.2012 р. № 0000101502 про визначення штрафу у розмірі 10% з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні, на суму 251 221,66 грн.; № 0000111502 про визначення штрафу у розмірі 20% з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні, на суму 1 170 664,27 грн.; № 0000061502 про визначення штрафу у розмірі 10% з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні, на суму 174 869,68 грн.; № 0000071502 про визначення штрафу у розмірі 20% з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні, на суму 943 803,24 грн.; № 0000081502 про визначення штрафу у розмірі 10% з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні, на суму 1 027 133,41 грн.; № 0000091502 про визначення штрафу у розмірі 20% з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні, на суму 1 002 819,46 грн.
Проте, наслідками процедури адміністративного оскарження, державна податкова служба у Полтавській області рішенням від 20.03.2012 р. № 679/10/10-215 скасувала ППР № 0000061502 в частині застосування штрафної санкції на суму 4 754,09 грн., в іншій частині (170 115,59 грн. застосованої штрафної санкції) зазначене рішення залишено без змін та скасувала ППР № 0000101502 в частині застосування штрафної санкції на суму 8 556,65 грн., в іншій частині (242 665,01 грн. застосованої штрафної санкції) зазначене рішення залишено без змін. Інші податкові повідомлення-рішення державна податкова служба у Полтавській області рішенням від 20.03.2012 р. № 679/10/10-215 залишила без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно зараховував протягом жовтня 2009 року - грудня 2010 року поточні платежі позивача в рахунок погашення податкового боргу минулих звітних періодів з рентної плати за природний газ, газовий конденсат та нафту, а не за призначенням платежів, зазначеним позивачем у платіжних дорученнях, в зв'язку з чим виникло прострочення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання, що стало підставою для застосування штрафних санкцій до позивача. Так, 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, тому застосування відповідачем п. 87.9 ст. 87 цього кодексу до податкового боргу, який виник у 2010 році, є незаконним.
Крім цього, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань згідно з договорами розстрочення № 1 від 29.04.2011 р., № 2 від 29.04.2011 р., № 3 від 29.04.2011р.
Щодо вказаних висновків суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.
Спірні правовідносини виникли як в період дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(2010 рік), так і в період дії Податкового кодексу України (2011 рік).
Так, відповідач в своїх доводах зазначає про несвоєчасність сплати узгоджених податкових зобов'язань позивачем протягом 2010 року.
Колегія суддів вважає ці доводи безпідставними та погоджується з позицією позивача.
Справа вирішується судом відповідно до принципу дії законів у часі, зміст якого розкрито, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). Як зазначив Конституційний Суд України, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Механізм обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат (далі - рентна плата) у розмірах, установлених законом на час виникнення спірних правовідносин був визначений Порядком обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 №256, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №261(далі за текстом - Порядок).
Згідно із пунктами 5, 6 Порядку платник самостійно складає розрахунок податкових зобов'язань з рентної плати, у якому визначає та/або уточнює суму податкового зобов'язання з рентної плати, за формою, затвердженою ДПА.
Податковий розрахунок подається платником починаючи з календарного місяця, що настає за місяцем, у якому такий платник отримав дозвіл на початок (продовження) виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатації об'єкта відповідно до Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 №1631.
Відповідно до пунктів 7, 8 Порядку платник протягом 20 календарних днів після закінчення звітного (податкового) періоду подає податковий розрахунок органу державної податкової служби.
Сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за звітний (податковий) період, сплачується платником до Державного бюджету України протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.
Судом встановлено, що спірні правовідносини за 2010 рік виникли в період дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.
Зазначена норма не позбавляє платника права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону. Право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Відповідно, Законом Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду України, висловленої в постановах від 27.10.2009 №21-1326во09, від 20.06.2011 №21-80а11, від 17.10.2011 №21-184а11.
Крім того, відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.
Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками (пункт 3.8 зазначеної Інструкції).
Отже, із наведених правових норм вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства належить виключно платнику.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, перераховані позивачем суми рентної плати за нафту, природний газ та газовий конденсат за 2010 рік частково зараховувалися відповідачем в рахунок сплати боргу минулих звітних періодів, а не за призначенням платежів, зазначеним позивачем у платіжних дорученнях.
При цьому для розрахунку періоду затримки та суми штрафу відповідач брав не дату сплати платником суми податкового зобов'язання з рентної плати (як передбачено п. 126 ст. 126 ПК), а дату самостійного погашення відповідачем такого боргу за рахунок коштів позивача, які надходили в рахунок сплати податкового зобов'язання наступного звітного періоду.
Між тим, самостійне визначення та сплата позивачем сум рентної плати за нафту та газовий конденсат протягом граничних строків зазначених звітних податкових періодів 2010 року, вказує про належне виконання позивачем даного податкового обов'язку.
Таким чином, зважаючи на наявність платіжних доручень, які підтверджують повну і своєчасну сплату позивачем своїх грошових зобов'язань за призначенням рентна плата за нафту, природний газ та газовий конденсат за 2010 р., враховуючи правову позицію Верховного суду України щодо правового застосування п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», колегія суддів вважає висновок відповідача про порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з рентної плати за нафту, природний газ та газовий конденсат за 2010 р. необґрунтованим, а застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п. 126.1 ст. 126 ПК неправомірним, що є підставою для визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 22.02.2012 р. №№ 0000111502, 0000071502, 0000081502, 0000091502 в цій частині.
З 01 січня 2011 рок вступив в дію Податковий кодексу України і відповідне право зарахування поточних платежів в рахунок погашення податкового боргу минулого періоду надано контролюючому органу відповідно до приписів статті 87 названого Кодексу.
Статтею 260 ПК України врегульовано порядок обчислення податкових зобов'язань з рентної плати та строк їх сплати, проте згідно положень п. 87.9 ст. 87 цього ж Кодексу, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Отже, даною правовою нормою чітко встановлено імперативний обов'язок податкового органу здійснювати зарахування коштів без врахування призначення платежу, визначеного позивачем.
Крім того, вказана правова норма також містить ще один імперативний припис для платника податків, що спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що взагалі не враховано позивачем.
Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Що стосується застосування відповідачем штрафних санкцій за несвоєчасну сплату позивачем грошових зобов'язань згідно з договорами розстрочення № 1 від 29.04.2011 р., № 2 від 29.04.2011 р., № 3 від 29.04.2011 р., колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" та Карлівською МДПІ було укладено договір № 1 від 29.04.2011 р. про розстрочення грошових зобов'язань на загальну суму 20 029 020,98 грн., договір № 2 від 29.04.2011 р. про розстрочення грошових зобов'язань на загальну суму 1 337 431,72 грн. та договір № 3 від 29.04.2011 р. про розстрочення грошових зобов'язань на загальну суму 2 476 562,46 грн.
В Акті перевірки зазначено, що з 12.10.2011 р. договори розстрочення № 1 від 29.04.2011 р., № 2 від 29.04.2011 р., № 3 від 29.04.2011 р. є розірваними.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що договір розстрочення грошових зобов'язань може бути розірваний лише за ініціативою однієї сторони та згодою на це іншої сторони, а саме розірвання договору розстрочення повинно бути оформленим угодою між сторонами, яка в подальшому буде підставою для розірвання даного договору в судовому порядку.
На спростування таких доводів суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до пункту підпункту 100.12.2 пункту 100.12 статті 100 Податкового кодексу України договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані з ініціативи контролюючого органу в разі, якщо: з'ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, перекрученою або неповною; платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів; платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.
Згідно з пунктом 100.13 статті 100 Податкового кодексу України порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах їх повноважень.
Відповідно до пункту 4.4 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1036 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за №1431/18726 (далі по тексту - Порядок), з ініціативи органу державної податкової служби, що уклав договір про розстрочення (відстрочення), орган державної податкової служби вищого рівня, який прийняв рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), розриває цей договір, про що повідомляє платника податків та відповідний орган державної податкової служби.
У такому випадку підрозділ погашення податкового боргу письмово повідомляє підрозділ обліку та звітності та структурні підрозділи, які здійснюють адміністрування відповідних податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, для здійснення заходів по нарахуванню пені та відповідних штрафних санкцій відповідно до норм чинного законодавства.
Рішення про скасування розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) оформляється на бланку відповідного органу державної податкової служби.
При цьому рішення про розстрочення (відстрочення) скасовується в повному обсязі (за всіма платежами) з одночасним проведенням нарахування процентів за фактичний строк користування розстроченням (відстроченням).
За приписами пунктів 4.6 та 4.7 Порядку з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених Податковим кодексом України.
З дня дострокового розірвання договору платник податків зобов'язаний сплатити невнесену суму розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань (податкового боргу) та суму процентів, нарахованих за фактичний строк дії розстрочення (відстрочення).
Пунктом 4.9 Порядку передбачено, що рішення про скасування розстрочення (відстрочення) та дострокове розірвання договору за ініціативою органу державної податкової служби може бути оскаржене.
Отже, в контексті спірних правовідносин слід зазначити, що податкове законодавство не передбачає окремого узгодження податковим органом з платником податків розірвання договору про розстрочення, направлення йому пропозицій про розірвання договору та укладання окремих угод про розірвання таких договорів. В даному випадку розстрочення припиняється в силу закону у зв'язку з прийняттям відповідного рішення про скасування розстрочення та, у разі незгоди платника податків з рішенням про скасування розстрочення, платник має право оскаржити це рішення, що є гарантією для платника податків від безпідставного скасування розстрочення. В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, позивачем не оскаржувались рішення про скасування розстрочення.
Таким чином податкові повідомлення-рішення в частині застосування до платника податків штрафних санкцій за порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов'язання із рентної плати за нафту, природний газ та газовий конденсат у 2011 році є правомірними.
Так, згідно розрахунків штрафних санкцій по оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням з розбивкою по платежам та періодах їх застосування, які були надані відповідачем на виконання вимог суду та долучені до матеріалів справи, Карлівською міжрайонною державною податковою інспекцією Полтавської області ДПС штрафні санкції за порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов'язання із рентної плати за нафту, природний газ та газовий конденсат застосовано податковими повідомленнями-рішеннями у таких періодах:
від 22.02.2012 №0000071502 - штрафні санкції у розмірі 20 % по рентній платі за нафту у загальному розмірі 943 803, 24 грн. (санкції застосовано за порушення термінів сплати зобов'язань по даному платежу за 2011 рік);
від 22.02.2012 №0000081502 штрафні санкції у розмірі 10 % по рентній платі за природний газ у загальному розмірі 1 027 133, 41 грн. (в т.ч. з них 17 745,22 грн. - санкції застосовано за порушення термінів сплати зобов'язань по даному платежу за 2009-2010 роки та 1 009 388,19 грн. - санкції застосовано за порушення термінів сплати зобов'язань по даному платежу за 2011 рік);
від 22.02.2012 №0000091502 штрафні санкції у розмірі 20 % по рентній платі за природний газ у загальному розмірі 1 002 819, 46 грн. (в т.ч. з них 11 592,88 грн. - санкції застосовано за порушення термінів сплати зобов'язань по даному платежу за 2009-2010 роки та 991 226,58 грн. - санкції застосовано за порушення термінів сплати зобов'язань по даному платежу за 2011 рік);
від 22.02.2012 №0000111502 штрафні санкції у розмірі 20 % по рентній платі за газовий конденсат у загальному розмірі 1 170 664, 27 грн. (в т.ч. з них 16 035,66 грн. - санкції застосовано за порушення термінів сплати зобов'язань по даному платежу за 2010 рік та 1 154 628,61 грн. - санкції застосовано за порушення термінів сплати зобов'язань по даному платежу за 2011 рік);
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення мають бути скасовані в частині застосування до платника податків штрафних санкцій за порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов'язання із рентної плати за нафту, природний газ та газовий конденсат у 2010 році, оскільки право органів державної податкової служби зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, виникло у контролюючого органу лише з 01.01.2011 року.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, проте, в частині постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби - задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2012 року - скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2012 року -скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.02.2012 р. №№ 0000111502, 0000071502, 0000081502, 0000091502 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби:
від 22.02.2012 р. № 0000081502 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 17 745, 22 грн.;
від 22.02.2012 р. № 0000091502 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 11 592, 88 грн.;
від 22.02.2012 р. № 0000111502 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 16 035,66 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: О.М. Оксененко
Судді:
Г.М. Бистрик
В.Г. Усенко
Постанову в повному тексті виготовлено 19.03.2013 року.
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Бистрик Г.М.
Усенко В.Г.